Таблиця 3.18

Таблиця 3.19

Для спеціалізованих ощадних та іпотечних банків встановлюються індивідуальні значення таких економічних нормативів [8]: нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30%;

Таблиця 3.20

Таблиця 3.21

РОЗДІЛ 4

ІНТЕГРОВАНИЙ АНАЛІЗ ЯКОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ В НЕОДНОРІДНИХ ГРУПАХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ У 2000 -2001 РОКАХ

4.1 Статистично-кореляційний аналіз динаміки агрегатних статей балансу

4.1.1 Теоретична сутність та методологія побудови економетричних моделей якості управління активами та прибутковості банків

Явища суспільного економічного життя - найбільш складні із всіх явищ, відомих людині, оскільки вони формуються під впливом багатьох взаємопов'язаних факторів[9].

За характером залежності економічних явищ є два види зв'язку:

1) функціональний (повний) зв'язок; 2) кореляційний (неповний) зв'язок.

При функціональному зв'язку є повна відповідність між причиною (факторною ознакою) і наслідком (результативною ознакою), тобто величина результативної ознаки цілком визначається однією або кількома факторними ознаками. Функціональна залежність проявляється з однаковою силою у всіх одиниць сукупності незалежно від зміни інших однак даного явища.

При кореляційному зв'язку між причиною і наслідком немає повної відповідності, а спостерігається лише певне співвідношення. Під впливом зміни багатьох факторних ознак (деякі з котрих можуть бути невідомі) змінюється середня величина результативної ознаки. Найбільше поширення кореляційні зв'язки мають серед економічних суспільних явищ. Наявність багатьох факторних ознак, ступінь впливу яких на результативну ознаку невідомий, виступає як одна з характеристик особливостей кореляційних зв'язків. Кореляційний зв'язок між результативною ознакою і одиницею з певної кількості факторних ознак може проявитися лише в загальному, в середньому, при інших однакових умовах. Вплив факторів, які не є об'єктом дослідження, усувається шляхом заміни їх середніми показниками. Відповідно до закону великих чисел це досягається на підставі взаємопогашення відхилень ознак певних одиниць в тій чи інший бік від середньої при достатньо великій кількості одиниць, що вивчаються.

За напрямком зв'язку між явищами розрізняють зв'язки прямі та обернені. Якщо із збільшенням факторної ознаки є тенденція до зростання індивідуальних і середніх значень результативної ознаки, то це буде прямий зв'язок. Як із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки, із зменшенням факторної ознаки результативна ознака зростає, то це є обернений зв'язок.

За кількістю взаємодіючих факторів зв'язки можуть бути однофакторними та багатофакторними. Однофакторні - це такі, при яких одна результативна ознака пов'язана з однією факторною ознакою. Багатофакторні зв'язки - це такі, при яких одна результативна ознака пов'язана з двома або більшою кількістю факторних ознак. У суспільних явищах найчастіше зустрічаються багатофакторні зв'язки.

За аналітичним вираженням розрізняють прямолінійні (лінійні) та криволінійні (нелінійні) зв'язки. При лінійному зв'язку із зростанням факторної ознаки відбувається рівномірне зростання (або зменшення) результативної ознаки. Математично такий зв'язок позначається рівнянням прямої , а графічно - прямою лінією. При криволінійному зв'язку із зростанням факторної ознаки зростання (або зменшення) результативної ознаки відбувається нерівномірно, або напрямок зв'язку змінюється з прямого на обернений. Геометрично такий зв'язок позначається кривими лініями (гіперболою, параболою тощо).

Тільки функціональний зв'язок аналітичним рівнянням виражається точно, а кореляційний зв'язок - лише приблизно, за умови абстрагування від впливу інших ознак. тому на графіку матиме місце розкидання точок навколо лінії.

Кореляційний метод аналізу зв'язків покликаний вирішити два основних завдання[4]:

1) в результаті економічного аналізу встановити форму зв'язку і дати його математичне вираження за допомогою кореляційних рівнянь;

2) встановити щільність зв'язку між факторною (x) і результативною ознакою (y).

Якщо попередній аналіз явищ, зв'язок між якими вивчається, показує, що рівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають приблизно рівні зміни середніх значень результативної ознаки, то для вираження форми кореляційного зв'язку можна використати прямолінійне кореляційне рівняння:

,

де y_x - ординати шуканої прямої, або вирівнюванні значення результативної ознаки; x - факторна ознака; a₀, a₁ - параметри рівняння.

Перший параметр рівняння a₀ - ордината лінії при x=0. Параметр a₁, який називається коефіцієнтом регресії, - це показник середньої зміни ознаки y на одиницю ознаки x в межах даного дослідження.

Для знаходження параметрів рівняння a₀, a₁ застосовується спосіб найменших квадратів. Цей спосіб полягає в тому, що знаходять такі значення коефіцієнті рівняння, при яких сума відхилень фактичних значень результативної ознаки від обчислених за допомогою рівняння буде найменшою з усіх можливих.

Якщо попередній аналіз досліджуваних явищ, зв'язок між якими вивчається, показує, що рівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні зміни середніх значень результативної ознаки, то для вираження загального характеру зв'язку застосовують криволінійні форми кореляційних рівнянь, з яких найчастіше використовуються вирівнювання за параболою і гіперболою.

Друге завдання кореляційного аналізу - вимірювання щільності зв'язку, тобто ступеня впливу x на варіацію ознаки y. Щільність кореляційного зв'язку оцінюється за допомогою кореляційного відношення коефіцієнта кореляції. Індекс кореляції завжди повинен знаходитися в межах від 0 до 1. Якщо індекс кореляції дорівнює 0, то не має ніякого взаємозв'язку між досліджуваними явищами, тобто результативна ознака не залежить від зміни цієї факторної ознаки. Якщо індекс кореляції дорівнює 1, то це свідчить про наявність повного, функціонального зв'язку між явищами, тобто про те, що результативна ознака повністю залежить від зміни факторної ознаки. Чим ближче одержаний результат до 1, тим більш щільно результативна ознака залежить від факторної, і навпаки. Індекс кореляції може мати як знак плюс, так і знак мінус. Якщо залежність між показниками пряма, то індекс кореляції має знак плюс; якщо залежність між показниками обернена, то індекс кореляції матимемо знак мінус.

На практиці для більшості економічних розрахунків вважається, що взаємозв'язок обов'язково повинен бути більше 0,75, тобто щоб більше ніж на три чверті зміна результативного фактору складалась під впливом факторної ознаки [9].

4.1.2 Групування та кореляційний аналіз агрегатних статей балансу

Порівняльний аналіз динаміки агрегатних статей балансів різнокласових комерційних банків , звітність яких наведена у Розділі 3 , дозволяє виявити тенденції розвитку банків при проведенні „горизонтального” (хронологічного) та „вертикального” (внутрішньоструктурного) аналізу відносних агрегатів балансу (віднесених до загальної валюти балансу)

Так, аналіз стратегії та динаміки управління активами в АКБ “Металург” (Табл.3.14 - 3.17) за 2001 рік за методологією зовнішнього аналітика - користувача показує що за рік структура активів баланса банка трансформувалася наступним чином:

1. Високоліквідні касові кошти та залишки на рахунках в НБУ в структурі балансу зменшилися з 14,02% до 9,19% ( -4,83% );

2. Високоліквідні кошти в інших банках зросли з 8,84 % до 10,88% (+ 2,54%);

3. Кредити клієнтам зросли з 66,39% до 71,29% (+4,9%) ;

4. Цінні папери на продаж зросли з 0,8% до 2,31%(+1,51%);

5. Основні засоби та нематеріальні активи впали з 6,11% до 4,48% (- 1,63%);

6. Нараховані, але неотримані доходи зменшилися з 1,67% до 1,29% (-0,38%);

7. Загальна сума активів (валюта баланса) зросла за рік на 30,02%.

Структура пасивів баланса змінилася незначно і характеризується практично 50% часткою власного капітала , тобто фінансовий важель використання запозичених коштів клієнтів та банків використовується слабо.

Згідно з даними розрахунку платоспроможності та загальної ліквідності (Табл.3.16 ) зміни в структурі активів балансу банка за рік привели до :

1. Невиконання з 01.01.2002 нормативу відношення високоліквідних активів до робочих активів банку ( 20 %), оскільки частка високоліквідних активів зменшилася з 21,27 % до 18,6%. Це відповідає тенденції підвищення структурної долі кредитів в балансі банку ( на +4,9%) , та зниженню долі високоліквідних коштів ( на - 2,1%).

2. Гіпертрофована 50 % часткою (класичний норматив для підприємств) власного капіталу структура пасивів балансу дає показники загальної ліквідності в 2 раза вище нормативу , а запаси загальної платоспроможності в 5-10 раз вище нормативу. Інтегрований аналіз результатів впливу обережної політики банку з запозиченням клієнтських коштів на ітогову прибутковість роботи та рентабельність роботи банку (Табл.3.17 ) показують за 2001 рік:

1. Норма доходів на активи банку 5,1% практично в 5 разів вище нормального показника -1%;

2. Але норма доходів на власний капітал 10,3 % значно нижче нормального показника 15% , тобто підтверджується висновок про невикористання банком фінансового ричала запозичених коштів;

3. Норми спредової доходності вище нормативних , що характерно для низької сплати за ресурси при використанні власного капіталу;

4. Коефіцієнти ефективності управління банком в 2-4 рази гірше нормативних показників ( за відносними долями структури витрат на утримання персоналу і банку та резервування ризиків);

Таким чином, за експрес-методом аналізу якості управління активами АКБ “Металург”, виконаним у курсовій роботи за даними офіційної звітності, можна зробити ітогові висновки аналітика-експерта для інвестора :

а) Банк має тимчасові проблеми з поточною оперативною платоспро- можністю , оскільки основна структурна доля активів вкладена в активи середньострокової ліквідності (кредити ).

б) Банк неризиковий, має малу клієнтську базу та структуру пасивів характерну для вимог виробничого підприємства . Така структура пасивів характерна для вузькоспеціалізованих - “карманих” банках при виробничих підприємствах.

в) Норма доходності на власний капітал за рахунок невикористання банківського механізму фінансового важеля запозичених клієнтських коштів - нижче депозитних ставок в інших банках , тобто економічно - збиткова.

Відповідно , інвестування коштів в АКБ „Металург” - банк з відносно низькою ефективністю управління активами - малодохідне (економічно-збиткове).

Аналіз стратегії та динаміки управління активами в ВАТ “Державний ощадний банк України” (Табл.3.18 - 3.21) за 2001 рік проведемо за порівняльною технологією відносно базового універсального комерційного банку АКБ „Металург” , що дозволяє за методологією зовнішнього аналітика користувача показати вплив відносної структури активів баланса на порівняльні характеристики ефективності банків :

1. Високоліквідні касові кошти та залишки на рахунках в НБУ в структурі балансу становлять з 13,59% у порівнянні з 9,19% (АКБ „Металург”);

2. Високоліквідні кошти в інших банках становлять 5,73 % у порівнянні з 10,88%(АКБ „Металург”);

3. Кредити клієнтам становлять 51,85% у порівнянні з 71,29% (АКБ „Металург”);

4. Вкладення в державні цінні папери становлять 11,35% у порівнянні з 2,31% (АКБ „Металург”);

5. Основні засоби та нематеріальні активи становлять 11,96% у порівнянні з 4,48%(АКБ „Металург”);

6. Нараховані, але неотримані доходи становлять 4,2 % у порівнянні з 1,29% (АКБ „Металург”);

7. Загальна сума активів (валюта баланса) становить 2 729 108 тис.грн., що у порівнянні з загальною сумою активів АКБ „Металург” (135 126 тис. грн.) становить величину в 20,2 раза більше .

Структура пасивів балансу ВАТ „Державний ощадний банк України” характеризується наявністю 8,78 % часткою власного капітала до всієї валюти балансу (у порівнянні з 50% долею в пасивах АКБ „Металург”), та наявністю 59,78 % вкладів фізичних осіб (від валюти балансу спеціалізованого банку - при нормативі не менше 50% від валюти балансу) у порівнянні з 27,8 % вкладів фізичних осіб в АКБ „Металург”, тобто фінансовий важель використання запозичених коштів клієнтів та банків в Державному ощадному банку України впроваджений з максимальною можливістю та максимальним ризиком.

Згідно з даними розрахунку платоспроможності та загальної ліквідності (Табл.3.19 ) структура активів балансу банка ВАТ „Державний ощадний банк України” у 2001 році характеризується наступними фактичними показниками відносно нормативів :

1. Невиконання на 01.01.2002 нормативу адекватності регулятивного капіталу 7,3 % відносно норми не менше 8%, при цьому норматив адекватності основного капіталу (не менше 4%) виконується та становить 5,27 %.

2. Показники загальної ліквідності та миттєвої ліквідності знаходяться в нормі ( 104,97 % відносно норми 100% та 31,46% відносно спеціалізованого нормативу миттєвої ліквідності 30% для ощадних банків) , при цьому додаткові запаси платоспроможності та ліквідності незначні , тобто підтверджується використання банком всіх фінансових важелів.

Інтегрований аналіз результатів впливу політики Державного ощадного банкуУкраїни з державно регульованою нормою залучення клієнтських коштів на ітогову прибутковість роботи та рентабельність роботи банку (Табл.3.20 -3.21) показують за 2001 рік:

1. Норма доходів на активи банку 0,47% практично в 2 рази нижче нормального показника -1%;

2. Норма доходів на власний капітал 5,32 % в 3 рази нижче нормального показника 15% , тобто підтверджується висновок про ризикованість використання банком фінансового ричала запозичених коштів;

Таким чином, за експрес-методом аналізу якості управління активами ВАТ “Державний ощадний банк України”, виконаним за даними офіційної звітності , можна зробити ітогові висновки аналітика-експерта для інвестора :

а) Банк має тимчасові проблеми з нормами регулятивного капіталу , оскільки має дуже великий процент необоротної фіксації капіталу в основних фондах (велика банківська інфраструктура ).

б) Банк дуже ризиковий, має величезну клієнтську базу фізичних осіб та структуру пасивів характерну для спеціалізованих ощадних банків. в) Норма доходності на власний капітал за рахунок невикористання банківського механізму фінансового важеля запозичених клієнтських коштів - значно нижче депозитних ставок в інших банках , тобто економічно - збиткова :

нормативно дуже велика частина висоліквідни (малодоходних) активів за рахунок великої долі вкладів до запитання ;

структура активів показує вкладення всього 50 % активів в доходні кредитні активи ( у порівнянні з 72 % кредитних активів у АКБ „Металург”) та велику долю (11 %) вкладення в державні цінні папери , заблоковані в 1998 році при „дефолті” системи державного кредиту в Україні та відстрочці доходів по ДЦП до 2004 року ;

в активах дуже велика доля нарахованих , але несплачених доходів (4,2%) у порівнянні з 1,29% у АКБ „Металург”;

г) Абсолютний прибуток за 2001 рік в АКБ „Металург” та в Державному ощадному банку України (валюта балансу в 20 раз більша) становить однакову сумму біля 6 млн. гривень , тобто є наявність абсолютно неефективного управління активами в Державному ощадному банку

України у порівнянні навіть з не дуже ефективним АКБ „Металург”.Таким чином , інвестування коштів при прогнозному роздержавленню 100% пакету акцій держави в Державному ощадному банку України з дуже низькою ефективністю управління активами - буде проблематичним і процес роздержавлення для інвесторів - економічно недоречним.

В табл.4.1 та на рис. 4.1- 4.3 наведені порівняльні характеристики структури агрегатів активів та пасивів балансу за даними по 5-ти різногруповим банкам України . Як видно з графіків рис. 4.1 - 4.3 кожний з банків має свою індивідуальну стратегію управління активами та пасивами , тому функціонального поріняння між ними зробити не представляється можливим. В той же час на графіках рис.4.4 - 4.5 представлені результати пошукового кореляційного аналізу статистичних закономірностей в управлінні активами та пасивами комерційних банків .

В якості факторної ознаки при побудові регресійних залежностей була вибрана :

- % частка власного капіталу в загальних пасивах балансу , тобто фактор фінансового важеля співвідношення власного та позичкового капіталу банків;

В якості результивної ознаки при побудові пошукових регресійних залежностей були вибрані :

- % частка високодоходних активів (кредитів позичальникам) в валюті активів банків ;

- % частка активів , переданих на платній основі в інші банки для роботи в составі їх кредитних портфелей ;

- % частка низькодоходних розрахункових активів моментальної ліквідності (готівка та кошти на коррахунку в НБУ) ;

Як видно з графіків рис. 4.4 - 4.6 , виконаних в „електронних таблицях” EXCEL-2000 з автоматичним програмним блоком побудування регресійних трендів:

- залежність % частки кредитів від % частки власного капіталу носить прямий лінійній характер , при цьому показник детермінації R2 = 0,5773 , що свідчить про наявність стійкого кореляційного зв' язку , але недостатнього ступеню достовірності ( R2 менше 0,75);

- залежність % частки активів ,переданих для роботи в інші банки, від % частки власного капіталу носить нелінійний характер регресійної кривої поліноміального характеру 4 ступеня з максимом у диапазоні 30-40%. Тобто з підвищенням % частки власного капіталу є максимум функції передачі капіталу, а при подальшому підвищенні власного капіталу від розташовується в активи позичальникам банком самостійно. Показник детермінації R2= 0,5224 , що свідчить про наявність стійкого кореляційного зв' язку , але недостатнього ступеню достовірності ( R2 менше 0,75);

Таблиця 4.1

Таблиця 4.2

Порівняльний аналіз “вертикальних” розрізів внутрішньої структури доходів та витрат комерційних банків

(процентна структура відносно операційного доходу - ПР10)

Таблиця 4.3

Порівняльні характеристики рентабельності та якості управління активами комерційних банків

ВИСНОВКИ

Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним з головних інструментів державного регулювання економіки. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва.

Мета грошово- кредитної політики - досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Головним суб ' єктом монетарної політики держави є Національний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Комерційні банки, в умовах переходу до ринку, перерозподіляючи й контролюючи величезні кошти, мають можливість впливати не тільки на поведінку окремих суб ' єктів фінансово-кредитних відносин, а й на вирішальні господарські процеси на мікро- і макроекономічних рівнях, сприяти задоволенню інтересів держави й окремих соціальних груп населення.

Традиційне уявлення про банк , який здійснює вплив на виробниче підприємництво головним чином через кредит, перетерплює зміни. На перший план виходить участь банків у торгівельному та фінансовому підприємництвах лізинг,факторинг, проектне фінансування, концентрація економічної інформації, пряме інвестування виробництва , організація досліджень в галузях новітніх технологій.

Таким чином , комерційні банки виконують роль організаторів та контролерів ефективних циклів розширеного відтворення в ринковій економіці.

Проведені в дипломній роботі дослідження фактичних даних бухгалтерсько- фінансової звітності представників різнорідних групп коммерційних банків України :

- Системоутворюючий банк Дніпропетровської області АКБ “Приватбанк” (м.Дніпропетровськ) у 1999 -2000 роках ;

- Міський банк м. Дніпропетровська АКБ “Кредит-Дніпро” (м.Дніпропетровськ) у 2000 -2001 роках.;

- Системоутворюючий банк України АППБ “Аваль” (м.Київ) у 2000 -2001 роках;

- Міський банк м. Запоріжжя АКБ “Металург” (м.Запоріжжя) у 2000 -2001 роках ;

- Загальнодержавний ВАТ “Державний ощадний банк України” (м.Київ) у 2001 році ;

- дозволили вивити на базі використання економетричних методів порівняльної статистичної обробки відносних параметрів балансів та фінансової доходності банків , виявити стійкі кореляційні залежності агрегатів балансу та доходності в комерційних банках :

- залежність % частки кредитів від % частки власного капіталу носить прямий лінійній характер , при цьому показник детермінації R2 = 0,5773 , що свідчить про наявність стійкого кореляційного зв' язку , але недостатнього ступеню достовірності ( R2 менше 0,75);

- залежність % частки активів ,переданих для роботи в інші банки, від % частки власного капіталу носить нелінійний характер регресійної кривої поліноміального характеру 4 ступеня з максимом у диапазоні 30-40%. Тобто з підвищенням % частки власного капіталу є максимум функції передачі капіталу, а при подальшому підвищенні власного капіталу від розташовується в активи позичальникам банком самостійно. Показник детермінації R2= 0,5224 , що свідчить про наявність стійкого кореляційного зв' язку , але недостатнього ступеню достовірності ( R2 менше 0,75);

- залежність % частки активів моментальної ліквідації з підвищенням % частки власного капіталу носить нелінійний обернений характер поліному 3 ступеню з зменшенням долі таких активів при підвищенні % частки власного капіталу , оскільки зменшується нагалтна необхідність в віддачі позичкових пасивів. Показник детермінації R2= 0,5263 , що свідчить про наявність стійкого кореляційного зв' язку , але недостатнього ступеню достовірності ( R2 менше 0,75);

- залежність % рентабельності капіталу від % частки власного капіталу носить нелінійний характер регресійної кривої поліноміального характеру 3 ступеня з максимом у диапазоні 30 %. Тобто з підвищенням % частки власного капіталу є максимум функції рентабельності капіталу за рахунок зовнішнього фінансового важеля позичкового капіталу, а при подальшому підвищенні власного капіталу важель зникає і рентабельність падає. Показник детермінації R2= 0,8638 , що свідчить про наявність стійкого кореляційного зв' язку , але високого ступеню достовірності ( R2 більше 0,75);

Таким чином , в дипломній роботі виявлені на базі кореляційного аналізу експериментальні закономірності управління рентабельністю капіталу банку на основі даних різнорідних груп комерційних банків України , що дозволяє його використати в реальному управлінні комерційними банками. Отримані результати підтверджують , що основний напрямок розвитку системи комерційних банків України - це їх капіталізація та управління оптимальним співвідношенням власних та залучених (позичкових ) капіталів.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Банківські операції. Підручник/ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пудовкіна та інш. Київ: КНЕУ, 2000.

2. Банковское дело: Учебник /Под ред. О.И.Лаврушина - Москва, «Финансы и статистика», 1998 - 576 с.

3. Белоусов Л.Ю. Основы банковского дела : Учебное пособие - Киев , 1999.

4. Бондаренко С.В. Оцінювання нормативних показників діяльності банку за даними офіційної звітності в засобах масової інформації .Учбовий посібник - ДФ МАУП, Дн-ськ, 2001.

5. В.С. Стельмах, А.О. Єпіфанов, Н.І. Гребенюк, В.І.Міщенко Грошово-кредитна політика в Україні, Київ, “Знання”, 2000.

6. Гребенник Н. Основные направления денежно кредитной политики НБУ, «Вісник Национального банку України» , 1998 , № 3.

7. Головач А.В. , Захожай В.Б., Головач Н.А. Банківська статистика . - Київ, Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998.

8. Деньги, кредит, банки. Под общей ред. Г.И. Кравцовой. Минск, «Меркаванне», 1994.

9. Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. и др. Общая теория статистики: Учебник. - Москва: Инфра-М, 1998.

10. Ерофеева Т. Формирование рыночных инструментов денежно-кредитной политики в странах Восточной Европы, «Вісник Национального банку України” 1998 , № 3.

11. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000 N2121-III .

12. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV / від 7 грудня 2000 року N 2121-III.

13. “ІНСТРУКЦІЯ про порядок регулювання діяльності банків в Україні” Постанова Правління Національного банку України 28.08.2001 № 368

14.Інструкція до складання річного фінансового звіту комерційного банку -Постанова НБУ від 23 листопада 1999 року N 569 , із змінами і доповненнями, внесеними НБУ на 4 грудня 2000 року N 469

15. Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні (до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в

Україні)// Постанова Правління Національного банку України 28.11.2001 № 489

16. Павловський М. Макроекономіка перехідного періоду, Київ, “Техніка” , 1999.

17. “ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ « // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 21 листопада 1997 року N 388 із змінами станом на 10 січня 2002 року N 11

18. Развитие макроэкономической ситуации в Украине, «Вісник Национального банку України” , 1998 , № 2.

19. Фінансовий огляд структури активів, пасивів та капіталу комерційних

банків України у 2001 році // „Вісник Національного банку України” , №1, 2002 рік