б) Можливість розміщення на ринку застави повинна бути визначена і періодично перевірятися. Наприклад: спеціально спроектоване обладнання з обмеженою застосовністю важче продати на ринку, чим стандартну п'ятитону вантажівку.

в) Ліквідність, або легкість, з якою застава може бути оцінена і перетворена в грошові кошти без розриву у часі, дуже важлива. Наприклад: земля і комерційні або промислові будівлі менш ліквідні, ніж високоякісні дебіторські рахунки, по яких можна швидко отримати гроші, або стандартні матеріали, що можуть довго зберігатися (наприклад, прокат чорного металу, лісоматеріали тощо). Ліквідним забезпеченням вважаються цінні папери.

Використання забезпечення для підтримки кредиту не знімає ризику, тому не слід вважати процес кредитування процесом обміну кредиту на забезпечення. По суті справи, забезпечення мінімізує кредитний ризик, воно надає можливість кредитору збільшити свої шанси по отриманню коштів по своїм вимогам у випадку несплати суми боргу. Також спрацьовує психологічний фактор: навіть якщо позичальник отримав позичку, він не захоче у більшості випадків втрачати свої власні цінності - це додатковий стимул для повернення позики (тим більше, що вартість майна зазвичай більше, ніж обсяг позички).

Позика під заставу. Позики під заставу - це кредити, забезпечені з боку позичальника заставою активів. У протилежність, однак, більш раннім періодам, коли закладені активи часто фізично переміщалися у володіння кредиторам, активи сьогодні часто залишаються у володінні позичальника, який продовжує користуватися ними. У такому випадку, застава активів здійснюється у вигляді цессіі або поступки прав - письмової контрактної угоди між кредитором і позичальником, що деталізує зв'язок між термінами і умовами позики і закладеним активом.

Оскільки для багатьох банків основна частина портфеля складається із забезпечених кредитів, юридичні аспекти цессіі або поступки прав на цінності, що забезпечують кредит, є надто важливими. Кредитуючий банк в особі співробітника, що займається кредитом, і юридичного відділу банку, повинен бути пильним в забезпеченні належного юридичного захисту.

Забезпечення нерухомим майном, як правило, використовується при видачі великих довгострокових кредитів, так званих іпотечних позик. Як застава по іпотечних позиках можуть виступати для:

промислових, торгових фірм, фермерських господарств - земельні дільниці, виробничі і сільськогосподарські споруди, приміщення, комунікації;

індивідуальних позичальників - житлові дома, квартири.

Забезпечення кредиту оформляється борговим зобов'язанням позичальника - іпотекою. По деяких видах іпотечних позик (наприклад, по споживчих кредитах на придбання житла) банк може продавати іпотеки позичальників індивідуальним інвесторам. Це здійснюється за допомогою випуску (емісії) цінних паперів, як правило, облігацій, які забезпечуються іпотеками. Облігації надходять на ринок цінних паперів і продаються. Виручені кошти банк направляє в оборот. Платежі позичальників по іпотечних позиках (внески в погашення кредиту і процент) розподіляються банком між власниками облігацій. Прибуток банку складається з різниці між позиковим процентом, який платить позичальник банку, і процентом по цінних паперах (облігаціям), який банк виплачує їх держателям.

Забезпечення рухомим майном. В якості застави по кредитам використовують наступні види рухомого майна для:

промислових, торгових і інших фірм, фермерських господарств - обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби, худоба і інше.;

індивідуальних позичальників - товари тривалого користування (в тому числі особисті автомобілі).

Забезпечення цінними паперами. В заставу приймаються державні цінні папери і папери корпорацій. Обов'язковою умовою є висока ліквідність цінних паперів. Позикові кошти не повинні бути використані на купівлю нових цінних паперів, що направлено на обмеження біржової спекуляції позичальників і зниження ризику банкрутства клієнтів.

Забезпечення шляховими документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торгових операцій. У цьому випадку як застава по короткострокових позиках виступають документи, що засвідчують відвантаження товарів (коносаменти і накладні). Коносаменти застосовуються при оформленні відвантаження товарно-матеріальних цінностей морським і річковим транспортом, накладні іншими видами транспорту. Даний спосіб забезпечення кредиту оформляється шляхом індосування названих документів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою видачі кредиту під забезпечення шляховими документами є страхування вантажу.

Забезпечення дорогоцінними металами. Як застава по позиках приймаються монета, злитки, вироби із золота, срібла, платини, коштовні камені та інш. Цей спосіб забезпечення кредиту в цей час використовується досить рідко.

У світовій практиці зустрічаються і інші способи забезпечення кредитів. Зокрема, при видачі позик індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідчення про ощадні внески, вимоги на виплату заробітної плати та інші.

У практиці роботи українських комерційних банків найбільш поширеними формами забезпечення зобов'язань позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за непогашення кредитів і ризику непогашення кредитів. Правові основи цих форм застави визначені Цивільним кодексом України.

Для використання такої форми забезпечення зобов'язань, як застава майна, банк укладає з клієнтом договір застави.

Гарантія - це письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від сплати позичальником. Якщо не використовується стандартна банківська форма, важливо, щоб співробітник, що розглядає питання про кредит, перевірив разом з юридичним відділом законність гарантії. Використання гарантії як інструмент забезпечення позики вимагає такого ж процесу оцінки ризику гаранта, як і позичальника кредитуючим банком.

Гарантія може бути:

(а) Забезпечена або незабезпечена. Звичайно рекомендується наполягати на забезпеченій гарантії, щоб підтвердити реальність зобов'язань гаранта за вимогою. У разі забезпеченої гарантії, застава повинна періодично перевірятися, як і у випадку із забезпеченим кредитом.

(б) Обмеженою або необмеженою. У разі необмеженої гарантії (гарант гарантує всю заборгованість одного позичальника одному кредитору), важливо, щоб вона періодично оновлювалася, наприклад, щорічно, і щоб одночасно перевірялася кредитоспроможність гаранта. Необмежені гарантії звичайно незабезпечені.

(в) Особистою або корпоративною. Особисті гарантії звичайно використовуються при кредитах приватним особам, товариствам або компаніям, в яких відповідальність і управління сконцентровані в одних руках. У разі кредиту товариству, настійно рекомендується отримати необмежені гарантії від обох партнерів і зробити так, щоб ці гарантії були рівними і невинятковими, тобто щоб обидва партнери відповідали за борг товариства всіма своїми особистими активами. У цьому випадку також важливо, щоб обидва гаранти періодично забезпечували кредитуючий банк оновленими фінансовими деклараціями про стан їх активів і пасивів. Гарантії корпорації часто запитуються кредитором для забезпечення кредиту іншої корпорації. Прикладом може служити материнська компанія, що гарантує борг однієї з дочірніх, або компанія що гарантує борг своїх постачальників. У цьому випадку кредитуючий банк повинен пересвідчитися в тому, що особа, та, що підписує від імені корпорації уповноважена на це відповідною резолюцією Ради Директорів або статутом.

Висновки

Отже, основними джерелами формування кредитних ресурсів комерційними банками є :

ь залучення вкладів і депозитів;

ь емісія цінних паперів;

ь міжбанківські кредити.

Але банки при формуванні своїх ресурсів повинні враховувати те, що міжбанківські кредити є найбільш дорогими ресурсами для банку і тому, їхня політика повинна бути розрахована на залученні ресурсів, які для банку будуть найдешевшими для своєї діяльності.

Так як грошові ресурси - це фінансова основа всіх видів активних операцій, то банки повинні розробляти модель ресурсного забезпечення , що охоплюватиме всі елементи, які будуть впливати на формування ресурсної бази комерційного банку, здійснювати постійний пошук резервів для підвищення ефективності роботи банку та максимізації його прибутку.

Також для банку важливо постійно проводити аналіз стану своїх ресурсів, ефективності їх розміщення, щоб вчасно виявити недоліки у формуванні та поліпшити їх використанні

Для проведення ефективної політики щодо формування та використання кредитних ресурсів, банки повинні постійно проводити та вдосконалювати нові напрямки залучення ресурсів, постійно спрямовувати свою фінансову стратегію на мотивацію окремих сегментів ринку. Банк цим не тільки значно підвищує обсяг кредитних ресурсів, а й свою конкурентоспроможність на ринку банківських послуг, що в свою чергу сприятиме припливу дешевих ресурсів для проведення активної політики банку, та в меншому обсязі використання міжбанківських кредитів, які є найдорожчими ресурсами для банку. Банки постійно повинні вдосконалювати та переглядати портфелі активів та пасивів проводити збалансовану політику щодо їх формування , більше приділяти уваги залишкам малодоходних коштів, проводити узгоджену політику управління ресурсами, ризиками і ліквідністю в цілому.

Перелік використаної літератури

1 Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997.- 80с.

2 Закон України “Про банки і банківську діяльність”(від 20.03.91 р.). Про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність”

3 Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджена Постановою Правління НБУ від 14.04.1998р.

4 Постанова Правління НБУ “Про внесення змін і доповнень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” від 18.05.1999р. №238

5 Постанова Правління НБУ “Положення про кредитування”

Від 28.09.1995р.

6 Банковское дело: стратегическое руководство. - М: Кожалтбанкир, 1998. - 432с.

7 Вашенцева Е.М. Економічний аналіз діяльності банка: навчальний посібник-1997.-198с.

8 Васюренко О.В Современные методы управления банковскими ресурасми/ХГЭУ- Харьков:"Гриф",1998.- 392с.

9 Васюренко О.В Менеджмент кредитних операцій у комерційному банку: ХДЕУ Харків: РВП "Оригінал",1998.-72с.

10 Глущенко В.В Анализ и регулирование деятельности комерческих банков: АО"Бизнес-Информ",2000.- 15с.

11 Гольцберг М.А. Кредитование - К.:- Торг. Изд.бюро, 1997.-362с.

12 Голуб А., Семенюк Л. Гроші.Кредит, Банки.- Львів: “Центр Європи”, 1997.

13 Гладких Д. Пріоритети кредитної політики комерційних банків // Вісник Національного банку України.-1999. - №2. - 35с.

14 Гладких Д. Ціноутворюючі фактори ринку кредитних ресурсів // Вісник Національного банку України.-1999. - №2. - 39с.

15 Егоров Л.А. Финансы, Учет, Банки: науч.трактат, 2000. - 259с.

16 Е.Ф. Жуков Банки и банковские операци - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997. - 243-248с.

17 Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б.І. Івасіва. - К.:КНЕУ,1999.

18 Коттер Р. Коммерческие банки. - М.: Комполис, 1996. - 160с.

19 Коцовська Р.Р. Банківські операції / Підручник . Львівський банківський коледж, 1998. - 85с.

20 Коцовська Р.Р. Операції комерційних банків - Лбвів- Центр Європи, 1997, 312с.

21 Кочетков В.Н. Організація та методи управління кредитною діяльністю комерційних банків-Вінниця:Фірма "Логос",1998.-263с.

22 Лаврушин Н.П.Банківська справа 2000.

23 Лагутін В.Д. Кредитування : Теорія і практика 2000.

24 Масленченков Ю.С. Технологія та організація роботи банку: Москва "ДСКА",1998.- 58с.

25 Мороз А.М. Банківські операції.-К.: КНЕУ,2000.-384с.

26 Мороз А.Н. Основы банковского дела - К.: Либра, 1994. - 332с.

27 Савлук М.І. Вступ до банківської справи -К.: Лібра , 1998р. - 344с.

28 Сусіденко В.Т. Теоретичні основи та практичні питання управління сучасною діяльністю комерційних банків: Київ держ. торг.-екон. Ун-т К.:КНЕУ,1998.-381с.

29 Шпиг Ф.І. Стратегія управління діяльністю комерційного банку. К.:ВАТ "Бібліос" 2000 -191с.

30 Савчук М.І. Вступ до банківської справи К.: Лібра 1998р. - 200с.