Аудиторська діяльність.

Правова робота.

Бухгалтерський та податковий обліки.

Удосконалення роботи з кадрами.

Фінансова діяльність.

Економічний аналіз.

Робота з акціонерами.

Розвиток банку та реклама.

Будівництво, реконструкція та розвиток матеріально-технічної бази банку.

* Автоматизація банківської діяльності.

У кожному розділі конкретизуються відповідні заходи та напрями, що планується здійснити в плановому році, вказуються виконавці й терміни виконання. До плану включаються заходи зі зменшення собівартості й збільшення доходів банку, нові методологічні розробки, розробка нових банківських продуктів, розширення діючих ринків банківських продуктів, впровадження нових систем обслуговування клієнтів. За відповідними розділами складають аналогічні плани заходів діяльності в філіях, виконання яких повинне детально контролюватися й аналізуватися керівництвом філій.

Зупинимося детальніше на плануванні заходів за основними напрямами діяльності.

6.5 Планування й організація роботи з клієнтами

Плануючи роботу з клієнтами, слід враховувати такі два її важливі напрями: кількісний приріст клієнтів як юридичних, так і фізичних осіб та заходи, пов'язані із залученням і закріпленням важливої дохідної клієнтури. До них додається ще один, принципово новий напрям - робота з клієнтами щодо реалізації їхнього потенціалу зі збільшення обсягів реалізації продукції.

До кінця 2003 р. Промінвестбанк запланував збільшити кількість клієнтів - юридичних осіб до 150 тис, тобто на 17 тис. Таке збільшення розраховано, виходячи з питомої ваги філій Промінвестбанку в загальній кількості юридичних осіб у регіонах. Тим областям, де частка нижча, ніж в середньому по Промінвестбанку (15 відсотків), визначено більші завдання. Значну частину клієнтів регіонів обслуговують філії Донецького регіону.

Нині піврічний план залучення клієнтури виконано на 96 відсотків, але у деяких філіях банку має місце зменшення клієнтури через закриття недіючих рахунків і перевод бюджетних підприємств у Держказначейство. Філіям поставлено завдання заміщати таких клієнтів новими підприємствами. Це підприємства торгівлі, рентабельність яких перевищує 20 відсотків, а ресурси галузі (5 млрд грн.) -більше коштів промисловості, хоча така диспропорція, коли промисловість має менше коштів, ніж торгівля, є гальмом для розвитку економіки. Значні ресурси також мають підприємства транспорту (2,5 млрд грн.), фінансові установи -страхові, інвестиційні компанії тощо (2 млрд грн.) і така досить нетрадиційна сфера, як операції з нерухомістю, здавання в оренду та послуги юридичним особам (2 млрд грн.). Однак при цьому слід враховувати, що понад 40 відсотків підприємств збиткові, значна частина є банкрутами.

Кожна філія визначає перспективні сфери в своєму регіоні і здійснює заходи зі співпраці з пріоритетними підприємствами. Питання клієнтської бази і обсягів ресурсів знаходиться на щоденному контролі керівництва Промінвестбанку.

Нарощування кількості клієнтів не є самоціллю, а слугує джерелом збільшення ресурсів, кредитних вкладень, отримання комісійних доходів. Тому для збиткових клієнтів слід підвищувати тарифи, щоб компенсувати витрати на їх утримання. Необхідно розраховувати прибутковість, яка включає розрахунок фактичних доходів від клієнта (відсотки, комісійні, інші доходи), потенційних доходів від розміщення його коштів і визначення прямих витрат на обслуговування клієнта. Завдання стоїть навіть ширше: тестувати не тільки діючих, а й потенційних клієнтів з метою ефективного управління клієнтською базою.

Усі клієнти щодо їх дохідності для банку розподіляються за законом "нормального розподілу": найбільш дохідні, середньодохідні й малодохідні. Для кожної групи має бути складено відповідний план роботи. Для найбільш дохідних персональне обслуговування, вивчення і задоволення потреб, недопущення переходу в інші банки. Такі клієнти повинні відчувати себе надійними партнерами банку.

З клієнтами із середнім рівнем доходів необхідно працювати щодо підвищення їх дохідності для банку. Насамперед це вивчення грошових потоків клієнтів і переведення їх у банк. Частка грошових потоків, що залишається у банку, має постійно збільшуватися. Важливий напрям роботи з клієнтами-середнячками - це селекційна діяльність. Потрібно вибрати найкращих, проаналізувати їхній потенціал і розробити спільні заходи з їх розвитку. Це кредитна підтримка, різні банківські послуги, допомога в організації виставок продукції клієнтів, фінансове консультування тощо.

На жаль, є малодохідні та збиткові для банків клієнти. Кожний банк повинен ретельно аналізувати своїх клієнтів, щоб уникнути збитків. Ставки за депозитами клієнтів обов'язково мають бути меншими, ніж ставки за кредитами, інакше втрачає сенс сама банківська діяльність.

Проаналізувавши клієнтську базу і визначивши основні стратегічні напрями роботи з кожною групою клієнтів, необхідно розробити конкретний план дій. Перш за все це постійні ділові зустрічі як зі своїми клієнтами, так і з клієнтами інших банків. Не менш важливо постійно досліджувати попит на банківські послуги з боку клієнтів, і на основі цього, з урахуванням досвіду роботи з клієнтурою, в тому числі закордонного, розробляти відповідні методичні матеріали.

Розробляючи плани роботи з клієнтурою, не слід забувати й фізичних осіб. Якщо аналіз виконання плану показує, що той чи інший напрям роботи з клієнтурою не виконується, необхідно терміново вживати відповідних заходів.

Важливим заходом, передбаченим планом Промінвест-банку, є формування бази даних щодо провідних підприємств регіонів, включаючи контрагентів, на фінансування діяльності яких відволікаються значні грошові потоки. Це вкрай важлива робота, що дає можливість реально управляти грошовими потоками, яка повинна проводитись у кожній філії банку.

Таким чином, робота з нарощування ресурсної бази має такі складові:

Концентрація грошових потоків клієнтів у банку.

Залучення нових клієнтів і утримання дієвої клієнтури.

Допомога щодо розвитку потенціалу клієнтів.

Заходи з нарощування вкладів населення, надання пос луг, які збільшують ресурсну базу банку.

Продаж ощадних сертифікатів, проведення інших опе рацій, що збільшують ресурсну базу банку.

Реалізувати плани залучення ресурсів покликана система індивідуальних завдань.

6.6 Індивідуальні плани

Індивідуальні плани - це конкретні плани працівникам щодо залучення нових клієнтів, нарощування ресурсів, збільшення доходів за результатами своєї роботи чи зменшення витрат. Індивідуальні плани розвивають і конкретизують загальні показники розвитку банку, доведені до філій, є інструментом реалізації загальних планів банку. Індивідуальні плани повинні бути чіткими, точними і зрозумілими для людей за всіма своїми параметрами. Вони складаються для працівників відповідного профілю діяльності залежно від реальних можливостей працівника. Особливо важливі розробка й доведення індивідуальних завдань за пріоритетними напрямами роботи.

Так, у Промінвестбанку розроблено і доведено індивідуальні плани залучення ресурсів для керівного складу. Безумовно, керівники можуть і повинні залучати до цієї справи всіх працівників. Це прекрасний стимул і механізм для оцінки подальшого професійного росту працівників.

Як показують перші результати індивідуального планування, цей механізм є достатньо ефективним. Більшість працівників прагнуть досягти високих результатів. Індивідуальний план за І півріччя 2003 р. виконано на 98,2 відсотка. Тепер наше завдання - проаналізувати результати, виділити й оцінити кращих та гірших, визначити шляхи удосконалення даної роботи.

Практика індивідуальних планів ефективно працює в багатьох філіях щодо залучення підприємств, пенсіонерів, вкладників. Даний механізм доцільно поширювати й на інші сфери.

Керуючим важливо заохотити насамперед тих працівників, які досягають високих результатів з виконання індивідуальних планів. Індивідуальні плани слід розглядати як частину новаторсько-інноваційної роботи працівників. Це нові прийоми роботи, пропозиції щодо розвитку нових послуг, посилення позицій філій, ефективні досягнення в тих сферах, в яких індивідуальні плани ще не встановлено.

Необхідно створити банк професійних ідей, який дасть можливість визначити інтелектуальний потенціал подальшого розвитку банківської справи. В нього необхідно включити не тільки ефективні рішення щодо розвитку нових послуг, впровадження технологій, розширення мережі філій тощо, а й прізвища людей, які забезпечили ці досягнення. Така база може стати основою для виконання планів, обміну досвідом і розробки нових стратегій розвитку.

Таким чином, індивідуальне планування - це дієвий, важливий механізм реалізації загального бізнес-плану банку.

6.7 Кредитне планування

Даний напрям безпосередньо пов'язаний з організацією роботи з клієнтами в частині кредитних операцій. Основна мета кредитного планування - визначити, коли, в яких обсягах, валютах і на який термін з'явиться попит у клієнтів на кредитні ресурси. Порівнявши цей попит з прогнозним обсягом ресурсів, визначають достатність ресурсів для кредитування. Якщо їх недостатньо, можна наперед домовлятися з клієнтом про зміну терміну видачі кредиту, визначати його обсяг і т.д.

Безумовно, клієнтам вкрай складно точно визначити наперед потребу в кредитах, проте прогнозні розрахунки, особливо на ближню перспективу (квартал) вони можуть і повинні робити в своїх інтересах. Ця діяльність повинна бути поставлена на чітку робочу основу як у банку, так і на підприємстві.

Планувати кредитну роботу можливо, не тільки виходячи з потреб клієнтів, а й пропонуючи даний продукт провідним надійним клієнтам. З цією метою впроваджено задачу порівняльного аналізу даних балансів позичальників з даними ОДБ банку. Вона дає змогу вирішувати два основних завдання для визначення:

* обсягів ресурсів позичальників, які знаходяться поза межами банку, і здійснювати заходи з їх залучення;

* обсягів кредитів, які отримують наші позичальники в інших банках, і на цій основі досягти виконання загальних завдань щодо кредитування доведених бізнес-планом банку.

Дана задача дає можливість проаналізувати ситуацію щодо ресурсів і кредитів як за окремими позичальниками, так і за філіями та регіоном у цілому.

Крім того, планом передбачено впровадження задачі "Планування кредитного портфеля", формування бази даних привабливих інвестиційних проектів, розширення кредитних послуг населенню на придбання житла, транспорту, в тому числі з використанням карток.

6.8 Планування ринкових досліджень і реклами

Для того, щоб правильно сформувати план свого структурно-організаційного розвитку, необхідно детально проаналізувати свою позицію на місцевому банківському ринку. В розрізі регіонів і галузей економіки такий аналіз слід проводити щоквартально і доводити філіям для детальнішого дослідження на місцях. Він полягає в порівнянні частки регіону в країні в цілому за набором показників (обсяги ресурсів і кредитів) і частки філій в системі банку за тими самими показниками. Якщо частка філії регіону в банку більше частки регіону в країні, то потенціал регіону використовується достатньо. Якщо частка філії банку менше частки регіону в країні або зменшується, необхідно вжити невідкладних заходів з активізації діяльності. Цьому допомагає так званий СВОТ-аналіз: аналіз сильних і слабких сторін, загроз з боку конкурентів і потенціалу розвитку. За даною методикою можна проаналізувати кожну сферу діяльності і навіть людину.

Необхідно визначити, якими банківськими послугами користуються клієнти, які система і режим обслуговування їм потрібні, які тарифи є конкурентоспроможними і т.д. Важливо встановити також, які загрози з боку конкурентів існують для клієнтів банку. Детальний аналіз ринку можливий як на основі даних різних достовірних джерел (преса, органи статистики і т.д.), так і самостійної оцінки ситуації шляхом анкетування клієнтів.

Крім маркетингових досліджень, треба мати збірник, що містить прийоми вдалих рекламних акцій. Досвід засвідчує, що й з невеликим рекламним бюджетом можна ефективно рекламувати свої послуги. План рекламної діяльності містить конкретні заходи з рекламування банківських послуг установи банку. Одним з найдешевших і найефективніших засобів інформування є розміщення відповідно оформленої інформації на фасаді будівлі, обмінних пунктах, банкоматах. Вона буде працювати 24 години на добу 7 днів на тиждень. Така інформація повинна містити дані щодо основних послуг: телефон для консультацій і режим роботи. Витрати на таку рекламу є мінімальними. Цікавим є досвід компанії "Кока-кола", яка забезпечила рекламу своєї продукції через клієнтів, тобто торговельну мережу. Ціни на її продукцію знижуються для торговельних точок, які розміщують рекламу "Кока-коли" на видному місці і не продають продукцію конкурентів. У банківській практиці такий метод трансформується в розміщення рекламної продукції в торгових точках - клієнтах банку, на підприємствах. На продукції позичальників банку може проставлятися напис: "Виготовлено за фінансування банку".

Результативними можуть бути окремі рекламні кампанії з впровадження нових продуктів і розширення обсягів продажу діючих послуг, дні відкритих дверей, особливо до річниць створення банку. Під час таких заходів усі бажаючі можуть ознайомитись з досягненнями і діяльністю банку, отримати відповіді на свої запитання.

Доцільно об'єднуватися з клієнтами і випускати спільні рекламні листівки, що буде зменшувати витрати на таку продукцію й посилювати співпрацю з клієнтами і на інших напрямах роботи.

Для підприємств найефективнішою є індивідуальна рекламно-роз'яснювальна робота, коли керівникам надається не тільки загальна інформація, а й роз'яснюються всі складові відповідного питання.

Таким чином, план дослідження ринку і реклами повинен містити конкретні заходи і бути підпорядкованим тим цілям і стратегіям, які ставить керівництво банку і самої філії відповідно до конкретних умов свого регіону.

6.9 Впровадження нових послуг і розвиток мережі відділень

Даний напрям роботи базується на детальному дослідженні ситуації на ринку послуг з розробкою відповідних планів розвитку. План має містити такі складові:

збільшення обсягу реалізації діючих послуг;

впровадження послуг, які вже надаються іншими філіями банку;

впровадження принципово нових послуг.

Збільшення обсягу діючих послуг пов'язане з удосконаленням режиму обслуговування, в т.ч. у вихідні дні, рекламою послуг, гнучкою тарифною політикою. Впровадження послуг, які вже надаються іншими філіями банку, базується на обміні досвідом між установами.

Впровадження принципово нових послуг, як правило, передбачає відповідні розробки на центральному рівні банку. Їх повинен здійснювати відповідний підрозділ з підготовленими для цього кваліфікованими фахівцями.

Доходи від послуг залежать від їх обсягів і тарифів, які, в свою чергу, визначаються умовами обслуговування і тарифами конкурентів. Якщо умови (надійність, режим, організація, реклама) є кращими, ніж у конкурентів, то й тарифи можуть бути дещо вищими.

Зворотний бік медалі - собівартість послуг. Для цього в банку має бути розроблена методика розрахунку собівартості послуг, яка передбачає визначення рівня витрат як на діючі, так і на нові послуги.

Плануючи нові послуги, необхідно розраховувати як очікувані доходи, так і витрати на їх надання. Важливо враховувати всі види витрат, включаючи оплату персоналу, амортизацію, комісійні тощо. Очікувані доходи повинні перекривати витрати і забезпечувати прибуток за наростаючою динамікою. Тому планування рівня прибутковості є обов'язковим елементом планування нових послуг, встановлення банкоматів, відкриття нових відділень.

Необхідно проводити функціонально-вартісний аналіз чинних послуг. Він полягає в оцінці вартості кожної функції з надання послуги, її порівнянні з вартістю аналогічних функцій та зменшення на цій основі вартості найдорожчих функцій.

Один бізнесмен, колишній військовий, мав карту свого міста з напрямками охоплення його своїм бізнесом. На карті були позначені конкуренти, зони впливу. Аналогічну карту повинні розробити й відділення банку. На ній можна позначити своїх клієнтів, потенційних клієнтів, конкурентів, місця скупчення населення, де можна відкрити нові відділення і т.д. Важливо мати декілька варіантів розрахунку доцільності відкриття нових безбалансових відділень, щоб вибрати найкращий варіант. Як і при прийнятті рішень щодо відкриття нових відділень, систему альтернативної оцінки різних варіантів доцільно запровадити у разі проведення ремонтів, закупівлі техніки, обладнання і т.д. Наприклад, якщо планується проведення ремонту, необхідно мати дві, а то й три пропозиції різних фірм, щоб вибрати найоптимальнішу, особливо якщо фірма - клієнт банку. Така практика планування розвитку значно знизила б витрати і дала можливість спрямувати їх на нові проекти.

Серед банківських послуг виділяється випуск міжнародних пластикових карток. Безумовно, основним шляхом збільшення кількості карток є реалізація зарплатних проектів. Перспективним у цій сфері є розширення послуг користувачам платіжних карток.

Виконання завдань бізнес-плану дає змогу банку пропорційно розвиватися, вдосконалювати свою діяльність. Удосконалення системи бізнес-планування в банку може йти у таких напрямах:

Розширення числа показників, які плануються, особливо за тими напрямами, що є найактуальнішими в той чи інший момент.

Оптимізація планування на рівні філій шляхом затверд ження їх планів на центральному рівні банку.

Розвиток індивідуального планування за різними напря мами діяльності.

Удосконалення якості планування: проведення заходів із співпраці з клієнтами, розвиток нових послуг і т.д.

Посилення системи контролю за виконанням показників бізнес-плану і заходів удосконалення діяльності банку на всіх рівнях.

Введення в плани нових якісних показників: рентабель ність та прибутковість діяльності, якість активів, продуктив ність праці та ряду інших.

Розділ 7 Протидія легалізації сумнівних операцій

7.1 Організація у світі системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом

Однією з комплексних світових фінансових проблем останнього часу є тенденція до збільшення кількості випадків залучення банків у процеси відмивання "брудних" грошей. Це завдає відчутних збитків кредитним установам, підриває довіру вкладників до них. Обіг таких коштів шкодить економіці держави.

Термін "відмивання брудних грошей" вперше було використано в 80-х роках XX ст. у США стосовно доходів від наркобізнесу. Він означає процес перетворення нелегально отриманих коштів на легальні гроші. У міжнародному праві визначення легалізації (відмивання) доходів від злочинної діяльності дано у Віденській конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 19 грудня 1988 р.

Згідно зі ст. З цієї конвенції під легалізацією (відмиванням) доходів від злочинної діяльності розуміють:

"конверсію", або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопору шення або правопорушення, пов'язаного з обігом нарко тичних засобів, або внаслідок участі в такому правопо рушенні чи правопорушеннях з метою приховування або утаювання незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення чи правопорушень, із тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії;

приховування або утаювання справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, перемі щення, справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність одержана внаслідок право порушення або правопорушень, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, або внаслідок участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;

придбання, володіння або використання майна, якщо в період його отримання було відомо, що таке майно отримано в результаті правопорушення або в результаті участі в такому правопорушенні або в правопорушеннях;

участь, співучасть або вступ у злочинну змову з метою вчинення будь-якого правопорушення або правопорушень, наведених вище, замах на здійснення такого правопорушення або правопорушень, а також пособництво, підбурювання, сприяння або консультування при їх скоєнні.

За оцінками експертів, щорічно у світі в законний фінансовий обіг вливається від 150 до 500 млрд доларів США, набутих злочинним шляхом. Найсприятливішими для відмивання грошей є нові фінансові ринки в країнах із перехідною економікою.

Із середини 1980 р. міжнародна спільнота розпочала активну боротьбу з відмиванням коштів кримінального походження. До цього спонукало зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків і торгівлею зброєю, збільшення кількості терористичних випадків, активне інвестування капіталів сумнівного походження в економіку деяких держав, у тому числі тих, які розвиваються стабільно.

Зважаючи на актуальність проблем, пов'язаних із відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом, на зустрічі керівників країн "Великої сімки" у Парижі у 1989 р. було створено Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом (далі -РАТР). РАТР - міждержавний орган, що розробляє політику боротьби з легалізацією коштів, набутих злочинним шляхом, та сприяє її виконанню на національному і міжнародному рівнях. До РАТР входить 31 країна-учасниця - Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Гонконг (Китай), Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Російська Федерація, Сінгапур, Південна Африка, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та Японія - та дві регіональні організації - Європейська комісія та Рада співробітництва країн Перської затоки. РАТР здійснює співробітництво з іншими міжнародними організаціями, що працюють у цій сфері, такими як Відділ ООН з контролю за наркотиками і запобіганню злочинності, Рада Європи, Азіатсько-тихоокеанська група боротьби з відмиванням коштів і Цільова група фінансових дій країн Карибського басейну. Секретаріат РАТР міститься в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Діяльність РАТР спрямовано на виконання таких завдань:

поширення інформації про заходи у сфері боротьби з відмиванням грошей на всіх континентах і у всіх регіонах світу;

моніторинг реалізації Сорока рекомендацій у країнах - членах РАТР;

аналіз тенденцій у сфері відмивання грошей та розробка відповідних контрзаходів (проведення "типологічних дослід жень" з метою виявлення нових схем відмивання коштів) тощо.

Основне завдання РАТР - забезпечити прийняття всіма фінансовими центрами міжнародних стандартів у сфері запобігання, виявлення і притягнення до відповідальності за відмивання грошей. Для виконання цього завдання РАТР було розроблено Сорок рекомендацій, які є міжнародними стандартами і становлять базову структуру спрямованих проти відмивання коштів заходів, що мають застосовуватися на загальносвітовому рівні. Сорок рекомендацій визначають загальні принципи дій, які мають знайти своє відображення у національних законодавствах країн з таких питань: кримінальна відповідальність, здійснення правосуддя, застосування заходів адміністративного та цивільного примусу, діяльність фінансової системи, питання міжнародного співробітництва тощо.

Хоча рекомендації не є міжнародною конвенцією, обов'язковою до виконання, багато країн світу взяли на себе зобов'язання боротися з відмиванням грошей шляхом реалізації на практиці положень Сорока рекомендацій.

РАТР постійно здійснює моніторинг та аналіз як стану боротьби країн-членів РАТР з відмиванням коштів, так і процесів приведення у відповідність до рекомендацій РАТР законодавств певних країн, що приєдналися до загальносвітової боротьби з відмиванням "брудних" коштів. У разі негативних висновків за результатами такого аналізу РАТР має право вжити певних "заходів впливу" у вигляді попереджень окремій країні, внесенні країни до "чорного списку" (списку країн, що не співпрацюють з РАТР з питань боротьби з відмиванням коштів), аж до застосування рекомендацій щодо обмеження співробітництва з країнами-порушниками. Наслідком застосування таких санкцій можуть бути обмеження та зупинення розрахунків, блокування коштів на кореспондентських рахунках банків у рахунках підприємств, закриття цих рахунків тощо.

Первісно до "чорного списку", започаткованого у червні 2000 р., було внесено 15 країн, серед яких були Росія, Ізраїль, Ліхтенштейн. У вересні 2001 р. Україну було внесено до цього списку через невідповідність вимогам РАТР законодавства щодо боротьби з відмиванням коштів. На сьогодні до "чорного списку" РАТР, крім України, включено 8 країн: Гватемалу, Єгипет, Індонезію, острови Кука, М'янму (колишню Бірму), Науру, Нігерію, Філіппіни.

Оскільки тривалий час після занесення до "чорного списку" в Україні не приймали нормативні акти, що відповідали рекомендаціям РАТР (прийнятий 28 листопада 2002 р. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом" також не відповідав вимогам РАТР), зазначена організація 20 грудня 2002 р. прийняла рішення застосувати до України санкції, спрямовані на впровадження посиленого нагляду та звітування про фінансові операції, проведені з українськими партнерами, зокрема:

* впровадження в країнах-членах РАТР обов'язкових вимог щодо ідентифікації клієнтів і посилення контролю наглядових органів та спеціальних фінансових наглядових органів цих країн, вимог до фінансових організацій щодо

ідентифікації одержувачів коштів перед встановленням ділових зв'язків з фізичними особами чи компаніями з України;

посилення механізмів відповідного звітування чи систематичного звітування про здійснені з Україною фінансові операції;

обов'язкове врахування під час прийняття рішень про відкриття в країнах-членах РАТР дочірніх підприємств, філій чи представництв банків України того факту, що відповідний банк походить з країни, що не співпрацює з РАТР. Таким чином, введення в дію санкцій РАТР фактично унеможливило відкриття суб'єктами господарювання України, особливо банками, своїх представництв, філій та відділень за кордоном в країнах-членах цієї організації;

застереження нефінансовим діловим колам, що прове дення операцій з юридичними особами з України, як з країни, що не співпрацює з РАТР, може супроводжуватись ризиком відмивання коштів.

Одночасно із введенням РАТР вказаних санкцій Великобританія, Канада, Німеччина та США повідомили про застосування до України власних обмежувальних заходів з метою скорочення співробітництва із суб'єктами господарювання України. Всього санкції були введені 7 країнами.

Великобританія. Міністерство фінансів Великобританії зобов'язало банки надавати Національній кримінальній розвідувальній службі інформацію про всі операції з Україною, у прозорості яких англійські банки не впевнені. Асоціація банків Великобританії наполегливо рекомендувала англійським банкам не співпрацювати з українськими банками, у результаті чого окремі банки цієї країни приймали рішення щодо закриття кореспондентських рахунків українських банків.

Деякі підприємства Великобританії, що здійснюють експортно-імпортні операції з українськими партнерами, з метою перегляду можливості подальшої співпраці з ними висували вимоги щодо обов'язкового надання українськими партнерами детальної інформації про сфери їхньої діяльності, склад акціонерів тощо.

США. Міністерство фінансів США повідомило про віднесення України до країн з найвищим ризиком щодо відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом. У зв'язку з цим згідно з прийнятим у 2001 році "118А РАТКІОТ Асі" ("Акт 2001 року щодо запобігання фінансування тероризму") до України було вжито чотири з п'яти спеціальних заходів, спрямованих на збір повної інформації щодо учасників та змісту операцій, які безпосередньо або опосередковано проводяться через фінансові установи США українськими партнерами (П'ятий спеціальний захід Міністерства фінансів США, що передбачає заборону американським банкам відкривати та вести кореспондентські рахунки, застосований до Науру). Незважаючи на досить "м'які" з першого погляду положення "Акту 2001 року щодо запобігання фінансування тероризму", згідно з роз'ясненнями Міністерства фінансів США даних положень у контексті інших законодавчих актів цієї країни, американські банки отримали повноваження закривати кореспондентські рахунки українських банків за наявності підозри у причетності українського банку до відмивання коштів або здійснення його клієнтами "підозрілих" операцій.

Німеччина. Федеральне відомство Німеччини з контролю за фінансовою діяльністю прийняло рішення перевіряти на відмивання коштів усі трансакції німецьких банків з Україною. Згідно з Циркуляром 1/2003 у разі щонайменших підозр німецькі банки повинні інформувати правоохоронні органи про операції з Україною на суму, що перевищує 15 тис. євро. Банкам також необхідно доводити "добропорядність" українського партнера, що здійснює платежі. У разі невідповідності діяльності українських банків міжнародним стандартам боротьби з легалізацією доходів Федеральне відомство та відповідні німецькі банки можуть вводити обмеження на фінансові операції та розрахунки з українськими банками.

Канада. Центр аналізу фінансових операцій Канади повідомив фінансові установи країни про те, що всі фінансові операції, які спрямовуються або проходять через Україну, вважаються потенційно небезпечними, у зв'язку з чим усі організації, проводячи розрахунки з українськими партнерами, повинні терміново перейти на посилений рівень безпеки, а також утриматися від необгрунтованих фінансових операцій з Україною. Відповідно до "Закону про боротьбу з відмиванням прибутків, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму" при здійсненні українськими банками операцій з готівковими коштами або інструментами, що знаходяться в обігу, на суму 10 тис. канадських доларів та більше, перевізники готівки повинні повідомляти про зазначені операції. Агентство з декларування прибутків Канади у свою чергу надсилає відповідне повідомлення до фінансової розвідки Канади (Центру аналізу фінансових операцій Канади).

На даний час продовжують діяти санкції Канади та Великобританії.

За повідомленням Комітету з фінансового моніторингу Російської Федерації від 21 травня 2003 р. Росія внесла Україну до "чорного списку" країн, які не борються з "відмиванням грошей". З цього часу банки та інші уповноважені організації повинні в обов'язковому порядку повідомляти про операції з партнерами країн із "чорного списку", якщо вона перевищує 600 тис. російських рублів.

Таким чином, санкції РАТР більшістю країн відмінено. Однак іноземні фінансові установи продовжують ретельно перевіряти всі операції з українськими контрагентами та повідомляти уповноважені органи своїх країн про підозрілі операції й такі, що перевищують встановлену законодавством межу, оскільки Україна залишається у "чорному списку".

Незважаючи на те, що до України були застосовані санкції, жоден з іноземних банків-кореспондентів не закрив Промінвестбанку кореспондентські рахунки. Не було фактів блокування коштів чи затримки платежів на користь клієнтів банку, що підтверджує високу ділову репутацію Промінвестбанку, "прозорість" його діяльності та довіру іноземних партнерів.

7.2 Порівняльний аналіз міжнародного законодавства з питань боротьби з відмиванням "брудних" грошей

Увесь світ дійшов згоди, що боротьба з відмиванням грошей, набутих злочинним шляхом, у банківському секторі економіки - справа виняткового значення. Щоб запобігти легалізації "брудних" грошей, вдаються до різних методів і засобів. Зокрема, розробляють і приймають відповідні закони та підзаконні акти, директиви міжнародних економічних союзів, провідні світові банки встановлюють спеціальні правила, а органи виконавчої влади запроваджують відповідні системи контролю, надають рекомендації стосовно конкретних напрямів боротьби із цим явищем та ін.

Одним із базових документів, яким керуються країни та фінансові установи всього світу, здійснюючи заходи із запобігання легалізації коштів, є рекомендації РАТР. Положення рекомендацій передбачають:

* необхідність визначення країнами переліку та ознак операцій, пов'язаних з легалізацією отриманих злочинним шляхом коштів, з урахуванням наведених у рекомендаціях принципів;

основні правила ідентифікації клієнтів та моніторингу інформації;

необхідність створення в країнах уповноважених органів, відповідальних за боротьбу з легалізацією "брудних" коштів;

необхідність тісної співпраці фінансових установ з компетентними органами з питань протидії відмиванню коштів тощо.

Кожна країна, користуючись зазначеними рекомендаціями, розробляє й впроваджує власну систему та заходи боротьби з легалізацією злочинних коштів. Наприклад, у рекомендаціях Міністерства фінансів США пропонується ретельно досліджувати на "підозрілість" усі доступні факти стосовно угод на суми від 10 тис. доларів США. Особливу обережність пропонується проявляти щодо трансакцій і банківських стосунків, якщо є сумніви щодо ідентифікації клієнтів, трансакцій, що здійснюються за участю третіх країн тощо. За даними закордонних періодичних видань, великі банки США значно збільшили витрати на технології аналізу даних про грошові трансферти для з'ясування підозрілої діяльності. Чинне законодавство Італії зобов'язує банки та інші посередницькі структури вести детальну документацію щодо валютних операцій резидентів, аби не пропустити спроби відмивання коштів, В Ірландії Кримінальний юридичний акт (1994 р.) зобов'язує всі фінансові інститути вимагати від нових клієнтів, які здійснюватимуть великі трансакції, документального підтвердження походження грошей. Стратегія банків Кіпру базується на принципі "Знай свого клієнта" і спрямована на виявлення осіб, які мають кілька довірчих рахунків, не сумісних із формою їх бізнесу, або рахунків, на які надходять депозити від значної кількості різних приватних адресатів, а також тих клієнтів, які намагаються відкрити рахунок на велику суму навіть на невигідних умовах. Згідно з цією стратегією банкірам слід знати походження коштів, історію всіх відкритих у банку рахунків, періодичність звернень клієнта до банку. Законодавством Греції передбачається ідентифікація клієнтів у разі укладення контрактів, відкриття рахунків, найму сейфів, кредитування під заставу; водночас ідентифікації не потребують страхові операції на незначні суми і терміни та пов'язані з пенсійним страхуванням.

Банки іноземних країн забезпечують зберігання інформації за результатами ідентифікації клієнтів. Строк зберігання такої інформації у банках Італії становить від 5 до 10 років, у банках Німеччини - 6 років, у бельгійських, російських та українських банках - не менше 5 років.

Зважаючи на обов'язковість ідентифікації клієнтів, закони багатьох країн забороняють відкривати анонімні рахунки або рахунки на пред'явника. У 1991 р. Федеральна банківська комісія Швейцарії заборонила (за винятком надзвичайних випадків) відкривати анонімні рахунки та позбавила розпорядників майна права приховувати при відкритті рахунків справжні імена своїх клієнтів. В Австрії - єдиній у Європейському Союзі державі, яка дозволяла вести анонімні банківські рахунки, - під тиском РАТР розроблено програму їх поетапного скасування. Асоціація банків Ліхтенштейну зобов'язала банки припинити практику ведення анонімних банківських рахунків і вимагати від агентств з довірчого управління коштами та адвокатів, які відкривають такі рахунки і управляють ними, оприлюднення інформації про осіб, від імені яких вони діють.

Директивою Європейського Союзу від 19 червня 1991 р. визначено, що вимоги з ідентифікації клієнтів поширюються також на будь-які операції на суми, що перевищують встановлену законодавством певної країни межу. Зазначимо, що у міжнародній практиці обмеження встановлюється в середньому від суми 10 тис. доларів США.

Фінансові органи Бельгії, суворо контролюючи переміщення грошей, обов'язково перевіряють усі угоди на суму понад 10 тис. євро. Відповідно до Закону Литви "Про запобігання відмиванню грошей" (січень 1998 р.) банки та інші кредитні установи, страхові компанії, митниця, пошта, нотаріуси, ломбарди, спецслужби країни надають податковій поліції відомості про осіб, що підозрюються у відмиванні коштів, про всі операції на суму понад 50 тис. літів (16,9 тис. доларів США), а також про обмін валюти на суму понад 10 тис. літів (3,4 тис. доларів США). Прийнятий латвійським Сеймом Закон "Про запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом" (грудень 1997 р.) містить ознаки, за допомогою яких виявлятимуться злочинні кошти, і перелік фінансових операцій, що підлягають особливому контролю, а також визначає мінімальну суму, починаючи з якої необхідна обов'язкова ідентифікація клієнта - 10 тис. латів (17,7 тис. доларів США). Згідно з Федеральним законом Російської Федерації від 7 серпня 2001 р. № 115-ФЗ "О противодействии легализации (отмьіванию) доходов, полу-ченньїх преступньїм путем" операції, сума яких дорівнює або перевищує 600 тис. російських рублів (19,5 тис. доларів США) та мають визначені цим законом ознаки сумнівності, підлягають обов'язковому контролю, що є заходом протидії легалізації отриманих злочинним шляхом доходів. В Україні обов'язковому фінансовому моніторингу підлягають фінансові операції, сума яких дорівнює чи перевищує 80 тис. гривень, та мають одну або більше ознак, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом". Крім того, згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" українські банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 тис. гривень.

Польські банкіри передусім контролюють операції з великими сумами готівки (особливо якщо раніше подібні суми за рахунком не проходили), надходження значних переказів із країн, відомих як виробники наркотиків або підозрюються у причетності до тероризму тощо. Підвищену увагу приділяють клієнтам, що мають значні суми на рахунках у кількох банках і переказують їх у треті країни.

Ширше відмивання коштів трактується французьким законодавством. Згідно із законом, прийнятим у Франції у 1996 р., кошти, отримані в результаті злочинних дій, вважаються незаконними, а всі операції з ними - відмиванням "брудних" грошей, що є кримінальним злочином. У такий спосіб уряд країни підтвердив своє бажання сприяти на фінансовому і банківському рівнях боротьбі з наркобізнесом, організованою злочинністю, шахрайством із податками, порушеннями митних правил. У Франції також розглядається питання поширення поняття "брудних" грошей на кошти від діяльності міжнародних злочинних організацій.

Майже у всіх країнах створено спеціальні організації, що займаються питаннями боротьби з відмиванням грошей. У США це - Департамент з посилення боротьби з фінансовими злочинами, створений при Міністерстві фінансів США; у Канаді - Центр аналізу фінансових операцій; у Японії -Японський офіс фінансової розвідки; у Греції - Спеціальний комітет з боротьби з відмиванням грошей; в Аргентині -Комітет з фінансової інформації; у Бразилії - Рада з контролю за фінансовою діяльністю. У Мексиці існують дві спеціальні організації - Генеральний директорат для розслідування трансакцій та Агентство з боротьби з відмиванням грошей.

Проблемою відмивання коштів у фінансових установах Бельгії займається створений при Міністерстві фінансів і юстиції Сектор обробки фінансової інформації, який аналізує підозрілі операції, а також повідомлення поліцейських, митних та інших державних органів, а у разі необхідності перевірки інформації призупиняє підозрілі операції.

РАТР була високо оцінена численність у Росії державних осіб різних рівнів, які повинні боротися з легалізацією коштів, та майже відсутність банківської таємниці. Це було однією з причин викреслення 11 листопада 2002 р. Росії з "чорного списку" (на сьогодні Росія є країною-"спостерігачем" при РАТР аналогічно Південно-Африканській Республіці).

До системи органів та організацій Російської Федерації, що здійснюють протидію легалізації (відмиванню) доходів, придбаних злочинним шляхом, входять: Комітет Російської Федерації з фінансового моніторингу, Генеральна прокуратура Росії, Міністерство юстиції Росії, Федеральна прикордонна служба, Федеральна служба безпеки, Федеральна служба зовнішньої розвідки, Міжвідомчий центр при Міністерстві внутрішніх справ Росії з протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, кредитні організації, Банк Росії тощо.

В Україні до суб'єктів державного моніторингу (за винятком Департаменту фінансового моніторингу - спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України), які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, належать Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Спеціально створені організації, уповноважені займатися питаннями боротьби з відмиванням грошей, часто називають "фінансовими розвідками" і їм належить дуже важлива роль у боротьбі з відмиванням грошей. До завдань таких організацій входять збір та аналіз інформації, що надходить від фінансових органів, її розслідування, передача справ правоохоронним органам про угоди, що можуть бути пов'язані з відмиванням грошей. Міжнародне співробітництво національних органів по боротьбі з відмиванням грошей здійснюється шляхом участі у Егмонтській групі, що була створена у 1995 р., до складу якої входять фінансові розвідки понад 60 країн світу. Завданням Групи є організація співпраці між фінансовими розвідками країн-членів з метою вдосконалення їх національних програм щодо боротьби з відмиванням коштів, яка, зокрема, передбачає:

розширення та систематизацію інформації, якою обмінюються фінансові розвідки;

вдосконалення процесів розслідування;

підвищення кваліфікації співробітників та обмін досвідом;

розвиток каналів зв'язку фінансових розвідок шляхом впровадження нових технологій тощо.

Міжнародне співробітництво України з іншими країнами світу з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму здійснюється відповідно до Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 р.), міжнародних договорів України, Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" тощо.

Чинним законодавством країн передбачається відповідальність за належне інформування установами, що здійснюють ідентифікацію клієнтів, уповноважених органів. Установи, надаючи органам інформацію (навіть якщо підозри виявилися хибними), мають право не дотримуватися банківської таємниці, але нестимуть відповідальність за розголошення фактів повідомлення третім особам.

В Італії особам, які відмовилися повідомити про операції з відмивання "брудних" грошей або надали недостовірну інформацію, загрожує позбавлення волі строком від 6 місяців і штраф.

У Великобританії особам, які знали про зазначені операції, але не повідомили про них відповідні органи, загрожує ув'язнення до 5 років, а за розголошення інформації злочинцю або третій особі - до 5 років. Одночасно бездіяльність фінансових установ, що не перешкодили легалізації незаконно отриманих коштів, вважається кримінальним злочином.

В Україні відповідальність суб'єктів первинного фінансового моніторингу за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу про операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним Кодексом України у вигляді накладення штрафу від 50 до 2 тис. НМДГ або обмеження волі на строк до 2 років, або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Розголошення інформації, що надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним Кодексом України, карається накладенням штрафу від 100 до 3 тис. НМДГ або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

У більшості країн відмивання грошей визнане злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність. Цей момент чітко зафіксований в американських законах і законах багатьох інших країн. Більше того, у законах певних країн прямо вказується, що розгляду такого роду справ повинний віддаватися пріоритет порівняно з іншими питаннями.

В Україні відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачена Кримінальним Кодексом України та карається позбавленням волі на строк від 3 до 15 років з конфіскацією майна, застосуванням додаткових санкцій тощо. Це свідчить, що Україна є однією з країн із найжорстокішою відповідальністю за легалізацію злочинних коштів та неповідомлення або незаконне розголошення інформації про осіб, які здійснюють сумнівні (підозрілі) операції.

Таким чином, майже у всіх країнах світу прийняті відповідні закони з питань протидії легалізації коштів, існують спеціальні уповноважені органи контролю за такими операціями, впроваджена система моніторингу та інформування цих органів про суб'єктів, що здійснюють підозрілі операції та встановлена відповідальність за легалізацію коштів та неінформування про зазначені операції.

7.3 Законодавче забезпечення в Україні протидії "відмиванню" грошей

Про серйозність намірів України у боротьбі з "відмиванням" грошей, одержаних злочинним шляхом, свідчить процес адаптації національного законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів. Підписано та ратифіковано Конвенцію ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. (Віденська конвенція), яка набула чинності 27 листопада 1991 р., та Конвенцію про "відмивання", пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 р., Страсбурзька конвенція), яка набула чинності 1 травня 1998 р. Це дало змогу поглибити міжнародну співпрацю з цих питань. Ратифікувавши Віденську конвенцію, Україна прийняла Закон "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними".

Прагнучи створити засади відкритої та прозорої економіки, Україна, спираючись на міжнародний досвід, поступово запроваджує механізми, які унеможливлюють використання банківської системи для "відмивання" коштів, одержаних злочинним шляхом. Так, до прийняття Верховною Радою України Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", питання щодо запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, регулювалися положеннями Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Норми зазначених законодавчих актів встановлювали загальний обов'язок банків щодо запобігання використанню банківської системи з метою легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, передбачали зобов'язання банків щодо ідентифікації клієнтів і повідомлення відповідних уповноважених державних органів про сумнівні, незвичні та значні операції, при цьому не визначаючи самого порядку повідомлення банками відповідних органів про такі операції.

Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про Сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР)" від 28 серпня 2001 р. № 1124 були закріплені базові принципи щодо ідентифікації банківськими та небанківськими установами своїх клієнтів, вжиття заходів по боротьбі з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, Указом Президента від 10 грудня 2001 р. "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" до прийняття відповідного законодавчого акту, був встановлений обов'язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що визначені законом як значні або сумнівні та здійснювалися на території України фізичними і юридичними особами. Цей Указ також встановлював, що обов'язковий фінансовий контроль здійснюється банками та іншими фінансовими установами (первинний фінансовий контроль) та державними органами (державний фінансовий контроль).

Постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та незвичних" від 29 травня 2002 р. №700 визначала перелік ознак фінансових операцій, які можуть бути віднесені банком до сумнівних і незвичних. Сама Постанова носила рекомендаційний характер і чітко не окреслювала всі ознаки сумнівності операцій клієнтів.

На виконання вимог та рекомендацій РАТР щодо удосконалення законодавства з питань протидії "відмиванню" брудних грошей 28 листопада 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", яким визначено заходи обов'язкового та внутрішнього фінансового моніторингу, систему, завдання, обов'язки та відповідальність суб'єктів фінансового моніторингу, критерії визначення операцій як таких, що підлягають обов'язковому контролю та повідомленню спеціально уповноваженому органу виконавчої влади тощо.

Зазначений Закон визначив саме поняття легалізації (відмивання) доходів, під яким розуміє вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.