Процес банківського інвестиційного кредитування

У світовій практиці існує чимало різноманітних методик оцінки інвестиційної діяльності підприємств, яка б давала змогу визначати тих суб'єктів господарювання, чиї фінансові інструменти мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити високу ефективність інвестицій. Одні з них базуються на визначенні ринкової вартості акціонерних компаній на основі курсової вартості акцій, інші грунтуються на аналізі фінансового стану корпорації з точки зору її надійності, фінансової стійкості та прибутковості.

Також важливим э питання відсоткових ставок за кредитами. Вони значно коливаються залежно від сфери економіки. Так, в обробній промисловості відсоткова ставка за кредитами становить у середньому 11,7%, а в сільському господарстві, де немає своїх банків, - 17,3% Бюлетень НБУ. - 2005. - №8. - С. 62, 85-86.. Банки , як і держава, мають бути універсальними, відокремлиними від приватного бізнесу, обслуговувати усі сектори економіки. Інакше не уникнути диспропорцій в інвестиційних процесах у різних видах економічної діяльності.

Корисний досвід забезпечення пропорційного розвитку на основі банківських кредитів мають західні країни. Там використовується такий різновид кредитування, як переоблік векселів. Звідси й походить облікова ставка. Спочатку уряд визначає переліки пріоритетних для економіки підприємств і обсяги їхніх векселів, які переобіковуватимуться в центральному банку за певною ставкою. Банки інвестують кошти в придбання векселів цих підприємств, а за потреби переобліковують їх у центральному банку і отримують гроші. Така система є досить ефективним ринковим інструментом у пропорційному інвестиційному кредитуванні ключових сфер економіки і була б корисною для України.

Щоб забезпечити позитивний рух коштів і знизити їхню вартість, важливо привести у відповідність до народногосподарських проблем систему резервування коштів комерційних банків у Національному банку. При середній нормі резрвування в інших країнах у розмірі 3% від залучених коштів (в Англії - 0,45, в Японії - 2,5%) у нас цей норматив становить 6-8%. Якщо ж вийти на рівень розвинених країн, то додатково буде отримано до 3-х мільярдів гривень дешевих інвестиційних ресурсів для кредитування економіки України. Тоді з'являться реальні передумови для надання довготермінових недорогих кредитів у національну економіку.

Висновок

Отже, активізація участі банків в інвестиційному процесі може реалізовуватися лише в результаті ініціативних та ефективних дій держави, яка повинна на довготерміновій і стабільній основі закріплювати за інвестиціями статус важливого господарського пріоритету та об'єкта сприяння. Банківський сектор України розвивається хоча й нерівномірно, але доволі високими темпами, відображаючи зростаючі потреби ринково орієнтованої економіки. Стратегічним завданням є створення конкурентоспроможної моделі банківської системи на основі науково обґрунтованої концепції розвитку банківської справи, зважаючи на її унікальну роль у ринковому становленні економіки України. Сучасний стан банківської системи, визначення її ролі в економічних процесах для стимулювання процесу насичення економіки України банківським інвестиційним капіталом, дає змогу внести такі пропозиції: запровадити механізм ефективного захисту прав кредиторів, прозорий порядок реалізації заставного майна; запровадити заходи щодо диференціації економічних нормативів залежно від частки інвестиційних кредитів банку в реальному секторі економіки; запровадити механізм стимулювання довготермінового кредитування банків через цільове рефінансування під інвестиційні проекти; оптимізувати податок на прибуток кредитних установ, які здійснюють інвестиційне кредитування; запровадити механізм страхування інвестиційних ризиків комерційних банків; надавати державні гарантії, заохочуючи банки до надання довготермінових інвестиційних кредитів; залучити до активної інвестиційної діяльності суб'єктів різноманітних форм власності та господарювання для розширення національного товаровиробництва і ринкової інфраструктури.

Незважаючи на наявні проблеми та перешкоди на шляху нарощування інвестиційного кредитування, банківська система України сьогодні все ж має певний потенціал з інвестиційного кредитування.

Список використаних джерел

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України № 872 -- XII від 20

березня 1991 року // Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент. - К.,

1999. - С. 656-671.

2. Про інвестиційну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 138

3. Розвиток банківської системи України / За ред. д-ра екон. наук,

проф. О.І.Барановського. - К.: Ін-т економіки та прогнозування -

2007.

4. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. -- К.: Лібра, 1998. - 392 с.

5. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. -- К.: Либра, 1996. - 344 с.

6. Соляник А.І., Приходько Т.І. Особливості структурних змін в

економіці кінця ХХ століття // Економіка України: стратегія і політика

довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України Гейця В.М. -К.:

Фенікс, 2003. - с. 695.

7. Фінансово-правові аспекти формування інвестиційної стратегії в

Україні // Актуальні проблеми держави і права. Вип.15, Одеса

“Юридична література”. - С. 331-335.

8. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. - К.:

Генеза, 1997. - 384 с.

9. Карчева Г. Моделювання інвестиційної діяльності банків ./ Вісник

НБУ, 2004, №10, с. 11-12.

10. Кузнєцова А., Карпа Я. Банківський сектор України як джерело

фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності./ Вісник НБУ,

2004, №1, с.60-63.

11. Фінанси України, 12'2005, С. 128-132.