Фiнансово-кредитна дiяльнiсть комерцiйних банкiв на ринку цiнних паперiв

- хеджування ризиків за допомогою відповідних похідних фінансових інструментів;

- створення резервів на знецінення цінних паперів. Резерви згладжують негативні наслідки для банків втрат від реалізації цінних паперів за ціною нижчою, ніж ціна придбання.

Згідно з вимогами НБУ банк створив резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами. Резервуванню підлягають усі цінні папери, що перебувають у портфелі банку на продаж протягом 15 робочих днів і більше, а також у портфелі на інвестиції -- протягом 30 робочих днів і більше.

Вкладення Промінвестбанку в цінні папери відображаються в балансі за первинною вартістю, тобто ціною придбання. Проте вартість цінних паперів на ринку може змінюватись -- зростати або знижуватися. Якщо ринкова вартість перевищує балансову і, отже, ціна на цінний папір зростає, це означає для банку нереалізований прибуток. Якщо ж балансова вартість перевищує ринкову, це означає для банку нереалізований збиток.

Згідно з принципами міжнародних норм бухгалтерського обліку, і зокрема згідно з принципом обережності, банк періодично проводить переоцінку цінних паперів, коригує їх балансову вартість за правилом нижчої вартості й у відповідний спосіб здійснює коригування суми сформованого резерву.

Планову переоцінку портфеля цінних паперів на продаж Промінвестбанк проводить наприкінці кожного місяця, а планову переоцінку портфеля цінних паперів на інвестиції -- один раз наприкінці року.

Також банк здійснює заставні операції з цінними паперами. Він використовує цінні папери, що перебувають у його власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов'язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку.

Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов'язанням. Заставні операції банків не мають самостійного значення. Вони є похідними від кредитних операцій і здійснюються банком для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту.

Новим видом операцій з цінними паперами для Промінвестбанку є операції репо.

Операція репо -- це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині репо. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка репо) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати репо як форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.

Процентний дохід, який можна отримати від інвестування коштів в угоду репо, визначають за формулою:

Сума коштів,

Процентний = інвестованих х ставка х термін операцій

Дохід для здійснення репо 365 угоди репо

2.3 Фактори ризику і втрат від інвестиційних операцій

В умовах ринкової економіки Промінвестбанк особливу увагу приділяє управлінню ризиками.

Управління ризиками - це процес, за допомогою якого банк виявляє ризики, здійснює оцінку їх величини, моніторинг і контролює своє ризикові позиції, а також враховує взаємозв'язки між різними категоріями ризиків. Основними ризиками банківської діяльності є:

- кредитний ризик;

- ризик ліквідності;

- інвестиційний ризик;

- ризик зміни процентної ставки;

- ринковий ризик (ризик торгівельних операцій);

- валютний ризик;

- операційно-технологічний ризик;

- ризик репутації;

- юридичний ризик;

- стратегічний ризик.

Інвестиційний ризик тісно переплітається з кредитним ризиком. Ці ризики виникають як правило через не спроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання.

Інвестиційний і фінансовий ризик виникає щоразу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до реальних чи умовних угод не залежно від того, де відображається операція.

Зв'язок між інвестиційним і кредитним ризиком обумовлений тим, що між кредитними та інвестиційними операціями існує тісний взаємозв'язок. Він проявляється в наступному:

- Банки для підтримання оптимальної структури своїх активів залежно від економічної ситуації змінюють її або на користь позичок, або на користь інвестицій.

- Однією із функцій інвестиційних операцій є поповнення капіталу відповідно до «сходинкових» строків зобов'язань як інвестиційного, так і позичкового портфеля, що дає змогу задовольнити непередбачувану потребу в коштах, яка виникає у зв'язку з вилученням клієнтами своїх коштів, або одержанням заявок на позички, що перевищують наявні ресурси.

- Постійно коригуючи співвідношення між інвестиціями та позичками, банки мають можливість управляти ліквідністю, платоспроможністю та виконувати інші обов'язкові нормативи. Це відбувається шляхом перерозподілу коштів між інвестиційним та позичковим портфелем.

Банківським інвестиціям властиві такі фактори ризику:

Кредитний ризик характерний для ЦП в разі, коли фінансові можливості емітента різко погіршуються, що призводить до неспроможності погашення боргу за ЦП.

Ринковий ризик виникає у зв'язку з непередбачуваними змінами на ринку ЦП.

Процентний ризик пов'язаний із коливанням процентних ставок, що може призвести до збитків в інвестиційній діяльності

Інвестиційна діяльність банків повинна мати деякий захист від ризику виникнення збитків і втрат ліквідності банків. Основні методи такого захисту наступні:

- метод диверсифікації

- «сходинковий» метод

- метод «штанги»

- метод формування резервів.

За методу диверсифікації банки намагаються розміщувати кошти в цінні папери різних клієнтів та видів.

«Сходинковий» метод передбачає, що банки намагаються урівноважити частку інвестиційного портфеля, що складається з безстрокових та довгострокових зобов'язань, відповідною часткою короткострокових цінних паперів.

Метод «штанги» передбачає, що банки намагаються підтримати відповідну структуру строків погашення цінних паперів.

Метод формування резервів передбачає, що банки формують резерви для покриття можливих збитків і втрат ліквідності від операції із цінними паперами.

Як правило, у практиці комерційного банку дані методи використовуються комплексно, доповнюючи один одного залежно від конкретної економічної ситуації та фінансового становища банку.

Промінвестбанк відповідно до чинного законодавства зобов'язаний створювати резерв на відшкодування збитків від операцій із цінними паперами. Банк може зазнати збитків від операцій із ЦП унаслідок:

- погіршення фінансового стану емітента ЦП;

- зниження ринкової ціни цінних паперів внаслідок зміни поточної ринкової норми дохідності.

Резерв на відшкодування збитків комерційного банку від операцій із ЦП складається із загального та спеціального резерву.

Загальний резерв під ЦП у портфелі банку може формуватися на власний розсуд кожного комерційного банку. Методика визначення розміру такого резерву нормативними актами НБУ не регламентується.

Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі падіння ринкової ціни групи цінних паперів (для ЦП на інвестиції - всього портфеля ЦП) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля) ЦП без урахування попередньо сформованого спеціального резерву.

Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку на продаж понад 15 робочих днів, або в портфелі на інвестиції понад 30 робочих днів. Резервуванню не підлягають:

- цінні папери власної емісії;

- векселі суб'єктів господарської діяльності, що придбанні у першого векселетримача і мають тільки один передавальний напис (індосамент). Такі векселі вважаються товарними та виступають об'єктами резервування як складова частина кредитного портфеля;

- вкладення в дочірні та асоційовані установи на інвестиції. Проте у разі примусового переведення таких ЦП із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж ці групи цінних паперів підлягають резервуванню, як і звичайні капітальні цінні папери.

У портфелі ЦП Промінвестбанк для розрахунку резерву виділяє такі категорії:

Категорія 1 - ЦП у портфелі на продаж, що мають активний ринок.

Категорія 2 - ЦП у портфелі на продаж, що не мають активного ринку.

Категорія 3 - ЦП у портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.

Категорія 4 - ЦП у портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.

У фінансовому обліку та звітності КБ повинні розрізняти спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку на продаж та спеціальний резерв під ЦП в портфелі банку на інвестиції. Виходячи з цього, Промінвестбанк зобов'язаний:

- проводити планову переоцінку портфеля ЦП на продаж не пізніше 15-го числа місяця, що іде за звітами, та вносити відповідні коригування до суми сформованого резерву (скорочувати чи збільшувати її) впродовж 2-ох місяців після завершення переоцінки;

- проводити повну позапланову переоцінку портфеля ЦП на інвестиції у разі примусового переведення частини портфеля на інвестиції до портфеля на продаж упродовж 15-ти робочих днів, вважаючи день примусового переведення першим, та вносити відповідні коригування до суми сформованого резерву (скорочувати чи збільшувати її) впродовж 10-ти робочих днів, вважаючи день завершення переоцінки першим.

Для цінних паперів категорії 1 ринковою ціною вважається:

1) середнє котирування ЦП упродовж місяця на тій біржі, де такий папір було придбано (при умові, що було проведено не менше 4-ох торгів), або

2) середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) у день пере-оцінки (в день останніх торгів місяця при умові, що вони відбулись на різних біржах із розривом не більше 5-ти робочих днів), або

3) середнє котирування купівлі цього ЦП на ПФТС за останній тиждень місяця

Для цінних паперів категорії 2 ринковою ціною вважається розрахункова ринкова вартість, що визначається відповідно до методики визначення розрахункової ринкової вартості ЦП у портфелі банку на продаж.

Для цінних паперів категорії 3 ринковою ціною вважається:

1) середнє котирування ЦП упродовж місяця на тій біржі, де такий папір було придбано (при умові, що було проведено не менше 4-ох торгів), або середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) у день переоцінки (в день останніх торгів року при умові, що вони відбулись на різних біржах із розривом не більше 15-ти робочих днів), або

2) середнє котирування купівлі цього ЦП на ПФТС за останній календарний місяць року.

Для цінних паперів категорії 4 ринковою вважається ціна, що визначена відповідно до методики визначення розрахункової ринкової вартості для ЦП у портфелі банку на інвестиції.

Після визначення ринкової ціни ЦП портфелі банку спеціальний резерв формується, як різниця між балансовою та ринковою ціною групи ЦП у разі, якщо ринкова ціна менша за балансову. Використовується резерв для покриття збитків при реалізації ЦП, або при їх примусовому переведенні. Сума загального резерву формується банком із прибутку, а спеціального - відноситься до витрат банку.

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку фінансово-кредитних операцій з цінними паперами в Україні

3.1 Основні проблеми державного регулювання ринку цінних паперів

Розвиток фінансово-кредитних операцій з цінними паперами у майбутньому може бути ефективним за умов ефективного функціонування ринку цінних паперів.

Ефективне функціонування ринку цінних паперів не можливе без чіткого визначення напрямків його подальшого розвитку. Цей розвиток пов'язаний з реалізацією держави двох взаємодоповнюючих функцій: створення розвинутого, інформаційного прозорого, відкритого та високо ліквідного українського фондового ринку, інтегрованого в міжнародні ринки цінних паперів, та одночасне вдосконалення форм і методів його регулювання, принципів роботи на ньому з метою захисту інтересів інвесторів, держави й суспільства.

Слід відзначити, що основними проблемами, тобто найбільш болючими точками державного регулювання ринку цінних паперів за період його формування стали: невідрегульованість оподаткування операцій з цінними паперами; оподаткування вторинних операцій з державними облігаціями; невизначений статус компенсаційного сертифіката; нерозвинутість депозитарної системи; незначна ліквідність ринку; інформаційна обмеженість емітентів; порушення прав акціонерів; відсутність системи клірингу; недосконала система бухгалтерського обліку; пасивність Верховної Ради в прийнятті нових «фондових» законів; недооцінка ролі банків на ринку цінних паперів; загальне кризове становище в економіці; відсутність механізмів гарантій збереження цінних паперів, власником яких є іноземний інвестор; обмежений перелік високо ліквідних акцій на ринку тощо.

Тому, перш за все, слід розробити стабільну сучасну законодавчо-нормативну базу ринку цінних паперів, яка буде сприяти:

- розвитку інфраструктури РЦП;

- наданню емітентами й професійними учасниками РЦП інформаційної прозорості і відкритості ринку;

- підвищенню рівня фінансової достатності та стабільності в діяльності професійних учасників РЦП;

- впровадженню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності на українському РЦП;

- забезпеченню високої професійності фахівців, які здійснюють свою діяльність на ринку [ЗО].

Вже зроблено й перші кроки в розвитку інфраструктури фондового ринку -- з'явилися саморегулюючі організації, електронні позабіржові торговельно-інформаційні системи, створено передумови формування корпорацій.

Для захисту прав інтересів інвесторів на ринку цінних паперів, запобігання негативним наслідкам від діяльності недобросовісних учасників ринку необхідно активно розвивати контрольно-наглядову діяльність на ринку. З цією метою в Україні слід запровадити сучасну систему моніторингу ринку цінних паперів та ефективний аналітично-консультативний апарат, який забезпечить своєчасне виявлення тенденцій на ринку та прийняття необхідних запобіжних заходів. Створення Координаційної ради та консультативно-експертної ради з питань фондового ринку в Україні також буде відповідати цій меті.

Для збільшення інвестиційних ресурсів в економічному просторі України та активізації діяльності на ринку цінних паперів найближчим часом планується здійснити ряд заходів щодо відпрацювання механізмів залучення іноземних інвестицій шляхом випуску цінних паперів українських емітентів на міжнародні фондові ринки та встановлення вимог допуску на український ринок цінних паперів іноземних емітентів з метою захисту вітчизняного інвестора.

З огляду на вищевикладене, виникає необхідність розробки та реалізації спеціальної Державної програми розвитку ринку цінних паперів, яка б включала в себе головні аспекти та конкретні законодавчі, організаційні, технічні, матеріальні, фінансові та інші заходи в цій сфері на довгострокову перспективу, що буде сприяти створенню розвиненого вітчизняного ринку, інтегрованого в міжнародні фінансові ринки та входженню України в світове економічне співтовариство.

Ця програма сприятиме і вдосконаленню фінансово-кредитних операцій з цінними паперами комерційних банків.

Активність банків як професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначається моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів -- це фінансове посередництво, діяльність з управління цінними паперами та організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.

Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів при наявності відповідного дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Фінансове посередництво включає такі види діяльності:

- діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента шляхом організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом (андеррайтингова діяльність);

- комерційна діяльність із цінних паперів, яка передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Дохід дилера утворюється за рахунок різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери;

- комісійна діяльність із цінних паперів. Купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як торговцем цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначаються вид і термін дії замовлення клієнтів, права та обов'язки сторін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів.

Банк як торговець цінними паперами зобов'язаний:

- діяти в інтересах клієнтів;

- попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

- узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо вико-нання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів;

- надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

- виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження;

- передусім виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з такими самими цінними паперами;

- за наявності у банку заінтересованості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, банк (торговець) зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта.

3.2 Діяльність управління з цінними паперами

Діяльність з управління цінними паперами -- це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені ні винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння. Управління здійснюється на користь довірителів або бенефіціарів, тобто осіб, яким згідно з договором належать доходи від довірчої діяльності. Предметом управління можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери, отримані в процесі управління цінними паперами. В Україні з огляду на правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин довірчого управління найреальнішим є виконання банками агентських послуг стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів згідно з вказівками клієнта.

Виступаючи у ролі інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, банки можуть здійснювати важливі, але допоміжні за своїм характером види професійної діяльності:

- діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

- депозитарну діяльність зберігача;

- розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів.

За законодавством України Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень -- це реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Верхній рівень -- це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Національний депозитарій створено в Україні у 1999р. у формі відкритого акціонерної о товариства зі специфічними функціями. Обслуговування обігу державних цінних паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.

Ведення системи реєстру конкретного емітента банк як реєстратор здійснює на підставі договору на ведення реєстру. При укладанні договору на ведення реєстру власників іменних цінних папері н банк приймає документи, потрібні йому для формування системи реєстру, за актом прийняття-передавання і протягом 10 днів формує реєстр: відкриває емісійний і особовий рахунки емітента, особові рахунки власникам іменних цінних паперів, заводить журнали і вносить до них записи про виконані операції. Система реєстру може вестись як у паперовому вигляді, так і у вигляді запису на електронних носіях або у комбінованому вигляді. Внесення інформації в систему реєстру про перехід прав власності на іменні цінні папери здійснюється на підставі письмового розпорядження зареєстрованої особи і документів, що є підставою для переходу прав власності. Згідно з письмовими запитами зареєстрованих осіб реєстратор видає їм інформацію у вигляді виписки стосовно кількості цінних паперів, що належать даній особі, і стосовно операцій, що проведені по особовому рахунку. Емітенту реєстратор повинен давати ми його запит будь-яку інформацію із реєстру. Згідно з письмовими шпигами контролюючих органів реєстратор дає інформацію з системи реєстру тільки в межах повноважень, якими наділені представники цих органів.

Здійснюючи депозитарну діяльність, банки як зберігачі забезпечують:

- зберігання цінних паперів;

- обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

- обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущеними ним цінними паперами;

- надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних паперів, тобто переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищі банку з метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових записів на рахунках банку.

Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійснюють річні депозитарні операції, а саме: прийом цінних паперів, їх зберігання, переміщення, інкасування, транспортування, інвентаризацію, видачу та деякі інші операції.

Банки як депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим або колективним.

При відокремленому способі зберігання банки зобов'язані вести облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів, зокрема серії та номера. Відокремленим способом можуть зберігатися тільки цінні папери у документарній формі на пред'явника.

При колективному способі зберігання банки ведуть облік цінних паперів без зазначення їх індивідуальних ознак. Виключно колективним способом зберігаються знерухомлені цінні папери, випущені у документарній формі, та цінні папери, випущені у бездокументарній формі.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи здійснюють:

- адміністративні операції;

- облікові операції;

- інформаційні операції.

Адміністративні операції-- це депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов'язані зі зміною способу зберігання цінних паперів та іншими змінами, що не приводять до зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах.

Облікові операції-- це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання цінних паперів. До облікових операцій належать операції зарахування, списання, переказування та переміщення цінних паперів.

Інформаційні операції -- це депозитарні операції, пов'язані з видачею виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на отримання такої інформації.

Для обслуговування операцій емітентів, пов'язаних з випущеними ними цінними паперами, банки можуть їм надавати такі послуги, а саме:

- викуп цінних паперів, випущених емітентом, для їх подальшого перепродажу або анулювання;

- дроблення або консолідація цінних паперів (зміну номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасною зміною їх вартості, але без зміни обсягу випуску);

- конвертація цінних паперів, тобто обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску;

- анулювання цінних паперів;

- погашення цінних паперів та виплата емітентом доходів за випущеними ними цінними паперами;

- деякі інші операції.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями (кліринговими), які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії. Для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів кліринговий депозитарій зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору.

Висновки

В результаті досліджень даної проблеми можна зробити такі висновки

1. Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери представляють собою і грошові документи, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ринок цінних паперів виконує ряд важливих функцій, основними з яких є мобілізаційна, управлінська, запозичувальна, розрахункова, забезпечувальна і перерозподільча.

Портфель цінних паперів - це сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» загальний балансовий портфель ЦП комерційного банку може включати такі ЦП, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України:

1. Акції дочірніх та асоційованих компаній.

2. Частки участі в господарських товариствах, що оформлені ЦП (крім акціонерних товариств).

3. Привілейовані акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу.

4. Прості акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу.

5. Облігації дочірніх та асоційованих компаній.

6. Облігації підприємств (суб'єктів господарської діяльності).

7. Ощадні сертифікати.

8. Облігації внутрішньої державної позики.

9. Цінні папери, що рефінансуються НБУ.

10. Векселі суб'єктів підприємницької діяльності.

11. Власні прості й привілейовані акції.

Під посередницькими операціями з цінними паперами розуміють виконання доручень клієнтів у процесі емісії, або обігу комерційних банків ЦП шляхом вираження КБ інтересів перших, за їх рахунок та з правом контролю за здійсненням операцій клієнтами.

Усі посередницькі операції КБ з ЦП можна поділити на дві основні групи: емісійно-посередницькі та торгово-посередницькі. Комплекс емісійно-посередницьких операцій комерційного банку включає надання клієнтам таких послуг.

Торгово-посередницькі операції комерційних банків із цінними паперами включають:

- формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі аналізу поточного стану фінансового ринку та побудову цільових функцій інвестування на заданий період або дату,

- брокерські послуги (здійснення цивільно-правових угод із цінними паперами в якості повіреного або комісіонера), а також дилерські послуги (укладення угод із цінними паперами під свого імені та за свій рахунок шляхом здійснений котирувань цінних паперів із подальшим їх терміновим перепродажем клієнтам);

- надання коротко-, середньо- й довгострокових позик у процесі здійснення посередницької діяльності.

Під трастовими (довірчими) операціями з цінними паперами розуміють діяльність комерційних банків у ролі довіреної особи своїх клієнтів з управління ЦП від свого імені на власний розсуд із зобов'язанням збереження та примноження капіталу клієнта за визначену, як правило, процентну винагороду від приросту активів клієнта.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» комерційні банки України можуть емітувати такі види цінних паперів:

- привілейовані та прості акції,

- облігації,

- ощадні сертифікати,

- банківські векселі.

2. Банки зобов'язані створювати резерв на відшкодування збитків від операцій із цінними паперами. Банки можуть зазнати збитків від операцій із ЦП унаслідок:

- погіршення фінансового стану емітента ЦП;

- зниження ринкової ціни цінних паперів внаслідок зміни поточної ринкової норми дохідності.

Резерв на відшкодування збитків комерційного банку від операцій із ЦП складається із загального та спеціального резерву.

Загальний резерв під ЦП у портфелі банку може формуватися на власний розсуд кожного комерційного банку. Методика визначення розміру такого резерву нормативними актами НБУ не регламентується.

Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі падіння ринкової ціни групи цінних паперів (для ЦП на інвестиції - всього портфеля ЦП) нижче рівня балансової вартості цієї і групи (портфеля) ЦП без урахування попередньо сформованого спеціального резерву.

Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку на продаж понад 15 робочих днів, або в портфелі на інвестиції понад 30 робочих днів.

3. Банки здійснюють операції з векселями відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 1993 р., зі змінами і доповненнями від 2 червня 1997 р. про «Порядок проведення банками операцій з векселями».

Згідно з цією постановою комерційні банки мають право здійснювати з векселями такі операції:

1. Кредитні:

а) врахування (дисконт) векселів;

б) видача позичок до запитання під забезпечення векселів;

в) рефінансування вексельних операцій.

2. Комісійні:

а) прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;

б) зобов'язання оплатити вексель за платника (доміціляція);

в) гарантування оплати векселя (авалювання).

Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів. Кредит надається за заявою векселедержателя, яка подається, як правило, до банку, в якому йому відкриті рахунки.

Врахування векселів і позички під заставу векселів є активними операціями банку.

4. Промінвестбанк - універсальний комерційний банк, що обслуговує понад 3,4 млн. фізичних і юридичних осіб. Він займає лідируючі позиції в українській банківській системі, входить до тисячі провідних банків світу, посідає 85 місце в світі за платоспроможністю і 40- за рентабельністю активів. В 2003-2005 роках визнаний світовими фінансовими колами Банком року.

В 2005 році Промінвестбанк продемонстрував одні з найвищих темпів свого розвитку за останні роки. Фінансові ресурси банку виросли в 1,4 раза, заборгованість за кредитами в економіку також збільшилась в 1,4 раза.

Особлива увага в 2005 році керівництвом банку приділялася важливим для держави інноваційно-інвестиційним проектам, розвитку електроенергетики, металургії, транспорту, іншим галузям економіки.

Промінвестбанк є універсальним фінансовим інститутом, що надає понад 300 видів банківських послуг.

Промінвестбанк постійно працює над впровадженням нових форм обслуговування клієнтів, приділяючи увагу комплексному їх обслуговуванню. З цією метою банк співпрацює на ринку фінансових послуг із страховою компанією "Вексель".

Промінвестбанк є одним з лідерів серед банків України по залученню депозитів населення і обслуговує понад 3,2 млн. вкладників-фізичних осіб. Динаміка вкладів населення показана на рис. 2.3. Станом на 1 січня 2006 року вкладні операції здійснювали 556 установ банку.

Промінвестбанк - універсальний комерційний банк, що обслуговує понад 3,4 млн. фізичних і юридичних осіб. Він займає лідируючі позиції в українській банківській системі, входить до тисячі провідних банків світу, посідає 85 місце в світі за платоспроможністю і 40- за рентабельністю активів. В 2003-2005 роках визнаний світовими фінансовими колами Банком року.

В 2005 році Промінвестбанк продемонстрував одні з найвищих темпів свого розвитку за останні роки. Фінансові ресурси банку виросли в 1,4 рази, заборгованість за кредитами в економіку також збільшилась в 1,4 рази.

Особлива увага в 2005 році керівництвом банку приділялася важливим для держави інноваційно-інвестиційним проектам, розвитку електроенергетики, металургії, транспорту, іншим галузям економіки.

Промінвестбанк є універсальним фінансовим інститутом, що надає понад 300 видів банківських послуг.

Промінвестбанк постійно працює над впровадженням нових форм обслуговування клієнтів, приділяючи увагу комплексному їх обслуговуванню. З цією метою банк співпрацює на ринку фінансових послуг із страховою компанією "Вексель".

Промінвестбанк є одним з лідерів серед банків України по залученню депозитів населення і обслуговує понад 3,2 млн. вкладників-фізичних осіб. Станом на 1 січня 2006 року вкладні операції здійснювали 556 установ банку.

Промінвестбанк - універсальний комерційний банк, що обслуговує понад 3,4 млн. фізичних і юридичних осіб. Він займає лідируючі позиції в українській банківській системі, входить до тисячі провідних банків світу, посідає 85 місце в світі за платоспроможністю і 40- за рентабельністю активів.

6. В умовах ринкової економіки Промінвестбанк особливу увагу приділяє управлінню ризиками.

Управління ризиками - це процес, за допомогою якого банк виявляє ризики, здійснює оцінку їх величини, моніторинг і контролює своє ризикові позиції, а також враховує взаємозв'язки між різними категоріями ризиків. Основними ризиками банківської діяльності є:

кредитний ризик; ризик ліквідності; інвестиційний ризик; ризик зміни процентної ставки; ринковий ризик (ризик торгівельних операцій); валютний ризик; операційно-технологічний ризик; ризик репутації; юридичний ризик; стратегічний ризик.

Банківським інвестиціям властиві такі фактори ризику:

Кредитний ризик характерний для ЦП в разі, коли фінансові можливості емітента різко погіршуються, що призводить до неспроможності погашення боргу за ЦП.

Ринковий ризик виникає у зв'язку з непередбачуваними змінами на ринку ЦП.

Процентний ризик пов'язаний із коливанням процентних ставок, що може призвести до збитків в інвестиційній діяльності

Інвестиційна діяльність банків повинна мати деякий захист від ризику виникнення збитків і втрат ліквідності банків. Основні методи такого захисту наступні:

- метод диверсифікації

- «сходинковий» метод

- метод «штанги»

- метод формування резервів.

Промінвестбанк відповідно до чинного законодавства зобов'язаний створювати резерв на відшкодування збитків від операцій із цінними паперами. Банк може зазнати збитків від операцій із ЦП унаслідок:

- погіршення фінансового стану емітента ЦП;

- зниження ринкової ціни цінних паперів внаслідок зміни поточної ринкової норми дохідності.

Резерв на відшкодування збитків комерційного банку від операцій із ЦП складається із загального та спеціального резерву.

Загальний резерв під ЦП у портфелі банку може формуватися на власний розсуд кожного комерційного банку. Методика визначення розміру такого резерву нормативними актами НБУ не регламентується.

Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі падіння ринкової ціни групи цінних паперів (для ЦП на інвестиції - всього портфеля ЦП) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля) ЦП без урахування попередньо сформованого спеціального резерву.

7. Розвиток фінансово-кредитних операцій з цінними паперами у майбутньому може бути ефективним за умов ефективного функціонування ринку цінних паперів.

Ефективне функціонування ринку цінних паперів не можливе без чіткого визначення напрямків його подальшого розвитку. Цей розвиток пов'язаний з реалізацією державою двох взаємодоповнюючих функцій: створення розвинутого, інформаційного прозорого, відкритого та високо ліквідного українського фондового ринку, інтегрованого в міжнародні ринки цінних паперів, та одночасне вдосконалення форм і методів його регулювання, принципів роботи на ньому з метою захисту інтересів інвесторів, держави й суспільства.

Нині в Україні слід розробити стабільну сучасну законодавчо-нормативну базу ринку цінних паперів, яка буде сприяти:

- розвитку інфраструктури РЦП;

- наданню емітентами й професійними учасниками РЦП інформаційної прозорості і відкритості ринку;

- підвищенню рівня фінансової достатності та стабільності в діяльності професійних учасників РЦП;

- впровадженню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності на українському РЦП;

- забезпеченню високої професійності фахівців, які здійснюють свою діяльність на ринку.

Активність банків як професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначатиметься моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана). Основними видами професійної діяльності банків України на ринку цінних паперів в майбутньому буде фінансове посередництво, діяльність з управління цінними паперами та організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.

Література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність», 1991.

2. Закон України «Про Національний банк України», 1999.

3. Інструкція НБУ № 1 «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України». Затверджено постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129.

4. Інструкція НБУ № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті». Затверджено постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527.

5. Інструкція НБУ № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Затверджено постановою Правління НБУ від 13 жовтня 1997 р. № 335.

6. Інструкція НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». Затверджено постановою Правління НБУ від 2 серпня р. № 204.

7. Інструкція НБУ № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Затверджено постановою Правління НБУ від 30 грудня 1997 р. № 469.

8. Положення НБУ «Особливості проведення НБУ цільових кредитних аукціонів». Затверджено постановою Правління НБУ від 28 квітня 1995 р. Положення НБУ «Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Затверджено постановою Правління НБУ від 2 лютого 1995 р. № 21 у редакції постанови Правління НБУ від 13 жовтня 1997р. № 334.

9. Положення НБУ «Правила проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів НБУ». Затверджено постановою Правління НБУ від 20 травня 1994 р. № 97.

10. Положення НБУ «Про кредитування». Затверджено постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246.

11. Положення НБУ «Про міжбанківські розрахунки в Україні». Затверджено постановою Правління НБУ від 27 грудня 1999 р. № 621. Положення НБУ «Про порядок здійснення консорціумного кредитування». Затверджено постановою Правління НБУ від 21 лютого 1996 р. № 37. Положення НБУ «Про порядок надання кредитів селянським (фермерським) господарствам». Затверджено постановою Правління НБУ від 6 березня 1995 р. № 46.

12. Положення НБУ «Про порядок рефінансування НБУ комерційних банків під забезпечення державних цінних паперів». Затверджено постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246. Положення НБУ «Про порядок формування банківською системою України обов'язкових резервів». Затверджено постановою Правління НБУ від 26 грудня 1996 р. № 333.

13. Положення НБУ «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків». Затверджено постановою Правління НБУ від 27 березня 1998 р. № 122.

14. Адекенов Т.М. Банки и фондовый рынок: анализ, практика, эволюция. -М.: Ось 89, 2001-160с.

15. Адибеков М.Г. Кредитные операции: классификация, порядок привлечения и учет /Под ред.. А. И. Ичкасова -М.: Консалтбанкир, 2002 -88с.

16. Антонов Н. Г. , Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. -М.: Финстатинформ, 2000 -272с.

17. Ауриемма М. Дж., Коли Р. С. Индустрия банковских пластиковых карточек. -М.: 2001 -240с.

18. Банки и банковские операции Учебник для вузов /Под ред ЕФ Жукова-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000 -471с.

19. Банки и банковское дело /Под ред. И. Т. Балабанова -СПб.: Изд-во «Питер», 2000 -256с ил /Серия «Краткий курс»/.

20. Банківська діяльність. Біржі. Цінні папери Збірник нормативних актів -К.: Фірма «Торговий дім», 2003-48с.

21. Банківська енциклопедія /За ред A.M. Мороза -К.: Ельтон, 2002 -333с.

22. Банківські операції Підручник /А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховка та ін , За ред.. А. М. Мороза -К.: КНЕУ, 2000 -384с.

23. Банковские операции Учебное пособие -Ч.І. /Под ред.. О. И. Лаврушина-М.: Инфра-М, 2001 -96с.

24. Банковские операции Учебное пособие --Ч. IV. Банковское обслуживание внешнеэкономической деятельности --М.: Инфра М, 2000--94с.

25. Банковские операции Учебное пособие --Ч. II. Учетно-ссудные операции и агентские услуги банков /Под ред.. О. И. Лаврушина --М.: Инфра-М, 2001-208с.

26. Банковский надзор и аудит: Учебное пособие /Под ред.. И.Д. Мамоновой-М.: Инфра-М, 2001 -112с.

27. Банковский портфель -- 1 (Книга банкира Книга клиента Книга инвестора) -М.: СОМИНТЭК, 2003 -746с.

28. Банковский портфель -- 2 (Книга банковского менеджмента . Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста). -М.: СОМИНТЭК, 2000-748с.

29. Банковский портфель -- 3 (Книга менеджера по кредитам Книга менеджера по расчетам Книга менеджера по фондовым и трастовым операциям Книга банковского бухгалтера и кредитора) --М.: СОМИНТЭК, 2001 -752с

30. Банковское дело: Учебник /Под ред.. В. И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой -3-е изд , -М.: Финансы и статистика, 2001 -480с.

31. Белых Л. П. Устойчивость коммерческих банков. Как банкам избежать банкротства -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000 -182с.

32. Кочетков В. Н., Бондарева О. В. , Басюк Н. Б. Современная система денежных расчетов -К. УФИМБ, 2002 -192с

33. Берзон Н. И., Буянова Е.А., Кожевников М.А., Чаленко А.В. Фондовый рынок Учебное пособие для вузов -2 е изд -М.: Вита-Пресс, 2000 -400с.

34. Валютный рынок и валютное регулирование Учебное пособие /Под ред.. ИН Платоновой -М.: Изд-во БЕК, 2001 -475с.

35. Вступ до банківської справи /За ред.. М.І. Савлука -К.: Лібра, 1998 -356с

36. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право: учреждение -- счета -- операции -- услуги --М.: Финстатинформ, 1996 -582с.

37. Гальчинський А. С. Теорія грошей. Навчальний посібник -3-тє вид, змін і доп -К.: Основи, 2001 -415с.

38. Голуб А., Семенюк Л., Смовжєнко Т. Гроші, кредит, банки -Львів.: Центр Європи, 2000 -312с.

39. Гроші та кредит Підручник /За ред.. Б. С. Івасіва -Тернопіль: Карт бланш,2000 -510с.

40. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин -Тернопіль: ТАНГ, 2000 -140с,

41. Долан Э. Дж., Кэмпбэл Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежнокредитная политика /Пер. с англ.. В. Лукашевича -М.: 2001 -844с.

42. Ефремов И. А. Операции коммерческих банков с ценными бумагами -М.: ИСТ-СЕРВИС, 2001-441с.

43. Иванов В. В. Анализ надёжности банка Практическое пособие -М.: РДЛ, 2001 -320с

44. Иванов В. М. Деньги и кредит Курс лекций -К.: МАУП, 2000 -230с.

45. Кидуэлл Д.С., Петерсон Р.Л., Блэкуэлл Д.У. Финансовые институты, рынки и деньги -СПб.: Изд-во «Питер», 2000-752с.

46. Киселев В.В. Управление банковским капиталом теория и практика -М.: Экономика, 2001-256с.

47. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело /Пер. с англ.. -М Инфра-М, 2000 -856с.

48. Киселев В. В. Управление коммерческим банком в переходный период Учебное пособие -М.: Логос, 2000-144с.

49. Кшдрацька Л М Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках Навч-метод посібник для сам ост. вивч. диск. --К.: КНЕУ, 2000 --404с.

50. Кшдрацька Л М Бухгалтерський облік у комерційних банках України Навчальний посібник -К.: КНЕУ, 2001 -432с.

51. Ковальчук Т. Т., Коваль М. М. Ліквідність комерційних банків Навчальний посібник -К.: Т-во «Знання», КОО, 2002 -120с.

52. Стельмах В. С., Єгафанов А.О., Гребеник Н. І, Міщенко В. І. Грошово кредитна політика в Україні /За ред.. В. І. Міщенка --К.: Т-во «Знання», КОО, 2000 -305с.

53. Кох Т.У. Управление банком -Ч.І./Пер. с англ.. -Уфа Спектр, 2001 -132с.

54. Кочмола К. В. Банковские учётные операции -Ростов-на-Дону: Экспертное бюро, 2000-211с.

55. Крушвиц Л. Финансирование и инвестиции. Неоклассические основы теории финансов /Пер. с нем. под общ. ред.. В. В. Ковалева и 3. А. Сабова-СПб: Изд-во «Питер», 2000 -400с.

56. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. Навчальний посібник --2-ге вид, перероб і доп -К.: Т-во «Знання», КОО, 200 -181с.

57. Лагутш В. Д. Кредитування: теорія і практика. Навчальний посібник - К.:Т-во «Знання», КОО, 2000 -215с.

58. Лексис В. Кредит и банки -М.: Перспектива, 2000 -118с.