Суть та призначення звітності.

Вимоги до звітності та її види.

Порядок складання, затвердження та подання звітності.

Основні терміни теми: звітність, види звітності, форми звітності.

1. В процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкта. Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність.

Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства - підприємство, об'єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.

Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку - бухгалтерського, статистичного й оперативно-технічного. Відтак забезпечується відображення у звітності різнобічної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні й трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах. Органічний зв'язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого - звітність як елемент методу бухгалтерського обліку - це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

Бухгалтерська звітність - важливий інструмент управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона відображає і дає змогу оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання і пропонувати необхідні для управління рішення.

Ці робочі функції бухгалтерського обліку образно й точно визначив у кінці XIX століття німецький економіст І.Ф. Шер: "Бухгалтерський облік - непогрішний суддя минулого, необхідний керівник теперішнього і надійний консультант майбутнього кожного підприємства".

В економічній літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) крім категорії "Бухгалтерська звітність" використовується й категорія "Фінансова звітність". В Україні остання включає такі форми звітності:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про власний капітал;

звіт про рух коштів;

примітки до фінансових звітів.

Водночас бухгалтерська звітність включає й деякі форми спеціалізованої звітності, які встановлені галузевими міністерствами та відомствами. Отже, бухгалтерська звітність є категорією значно ширшою, ніж фінансова звітність.

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зі значним інтервалом, як правило, після закінчення фінансового року. Але для внутрішніх потреб вона складається здебільшого з коротким інтервалом (щомісячно або щоквартально). Підприємства України (крім спільних) складають і подають квартальну та річну звітність, а спільні підприємства - лише річну.

В Україні діє податкова система обліку, котра, як правило, забезпечує інформацією процес складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Однак цього не можна сказати щодо управлінського аспекту діяльності. Тому створюється об'єктивна необхідність у веденні на великих підприємствах внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Основне призначення бухгалтерської (фінансової) звітності - надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну Інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

Бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства є основним джерелом інформації про його діяльність. Показники звітності використовують самі підприємства для контролю за використанням виробничих і фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення способів їх усунення.

Звітні показники використовуються для аналізу господарської діяльності на окремих ділянках виробництва, визначення його позитивних і негативних сторін, причин відхилень від плану, виявлення внутрішніх резервів для підвищення ефективності роботи підприємства. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини успіхів і недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдосконалення його діяльності.

Зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації поділяються на дві групи:

органи державного управління (міністерства, відомства, фінансові органи);

інші користувачі (контрагенти, співвласники, акціонери та ін.).

Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а й об'єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного й соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її поліпшення.

Міністерство економіки узагальнює розвиток окремих галузей і народного господарства України в цілому та вносить пропозиції урядові щодо поліпшення економіки держави. За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому по країні та за окремими галузями народного господарства.

За умов ринкової економіки, коли функціонують підприємства з різними формами власності, показники звітності широко використовуються фінансовими органами. Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях передовсім через систему звітності контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Міністерство фінансів і Державне казначейство України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування Державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.

Національний банк України за даними звітності контролює наявність коштів в обігу та використання кредитів.

Інші зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації мають змогу за даними звітності:

прийняти рішення щодо можливості й конкретних умов ділової співпраці з тим чи тим партнером;

уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам;

оцінити доцільність придбання активів того чи того підприємства;

правильно побудувати відносини зі своїми замовниками;

оцінити фінансовий стан потенційних партнерів;

— прогнозувати можливі ризики підприємства тощо.

2. Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог до звітності.

Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно передовсім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому.

Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень.

У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкреслюється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють "добру" інформацію від "поганої" (ненадійної), є практичність та вірогідність (надійність). Практичність і вірогідність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень. Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об'єкта або на рішення, яке приймається нині чи прийматиметься в майбутньому.

На практичність інформації впливають такі основні фактори:

своєчасність надходження;

значущість і цінність даних звітності для прогнозування і звіряння результатів.

Вірогідність, точність і повнота показників звітності - важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується передовсім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності вірогідність звітних даних підтверджується проведеними в установлений термін інвентаризаціями, перевірками, контрольними замірами, обстеженнями, звірянням розрахунків тощо.

На надійність інформації впливають такі основні фактори:

правдивість. Для забезпечення вірогідної звітності потрібно, щоб інформація відображала тільки ті явища, для опису яких її призначено;

нейтральність та об'єктивність;

обережність. Оцінюючи достовірність інформації необхідно враховувати фактори невизначеності. Хоч бухгалтерські (фінансові) звіти базуються на явищах, які мали місце в минулому, зміст багатьох із них розкривається лише після визначення їх наслідків для майбутнього. У момент підготовки звітів точно визначити ці наслідки неможливо. Тому укладачам бухгалтерських (фінансових) звітів треба бути обачними в оцінці цих наслідків;

можливість перевірки. Показники, що містяться у звітності, мають бути доступні для перевірки контролюючими органами, а також і незалежними аудиторами.

Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм.

Повнота звітності - це необхідність і обов'язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропуск окремих показників звітних форм не допускається. У разі неможливості заповнити окремі статті (рядки, стовпці) за браком активів, пасивів або операцій за цією статтею (рядком, стовпцем) ставлять прочерк.

Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявлення міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади.

Відповідальність за своєчасне подання, достовірність, точність і повноту показників звітності покладено на керівника й головного бухгалтера підприємства.

Методологічна єдність розрахунків показників звітності полягає в тому, що однакові показники звітності в усіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності, необхідно визначати за єдиною методологією. Тільки тоді створюються умови для порівняння розрахункових показників звітності всіх галузей народного господарства країни. Тільки такі показники звітності можна узагальнювати, групувати, аналізувати, одержуючи вірогідну інформацію для оцінки роботи підприємств або галузей.

Порівнянність показників звітності є однією із важливих вимог, виконання якої є можливим тільки за наявності єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності. Це суттєво підвищує контрольні функції звітності, спрощує систематичне спостереження за діяльністю підприємств, забезпечує своєчасне виявлення негативних явищ та їх ліквідацію.

Звітність має бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, оскільки без цього неможливі порівняння й узагальнення. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін. Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств. Бухгалтерська звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу - публікації у друкованих засобах масової інформації. Гласність звітності в Україні забезпечується також систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.

Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.

За останні роки в Україні проведено значну роботу зі спрощення й удосконалення бухгалтерської (фінансової) звітності, її максимально наближено до міжнародних стандартів.

Дійсність звітності передбачає необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва. Використовуючи аналітичні дані, необхідно в стислий термін розробити і впровадити заходи, спрямовані на підвищення економічної ефективності господарювання.

Працівники економічних, фінансових та бухгалтерських служб, які складають приблизно 70% всієї звітності країни, мають глибоко усвідомити вимоги до звітності, розуміти її значення і роль у функціонуванні підприємств і держави в цілому. Це забезпечить свідомий і творчий підхід до формування й складання звітності.

У народному господарстві країни існує певна науково обґрунтована система звітності. За тими чи іншими ознаками звітність узагальнюється і класифікується. На підставі законодавчих актів, нормативно-правових документів, практичного досвіду можна проводити класифікацію звітності.

1. Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність.

Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів бухгалтерського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники бухгалтерської звітності формуються за даними оперативно-технічного й статистичного обліку.

Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані оперативно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу - добу, п'ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо.

2. За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність. Вона містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей та країни в цілому.

Внутрішньогосподарська звітність - це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками.

3. За призначенням звітність поділяють на загальнодержавну й відомчу.

До загальнодержавної відносять бухгалтерську і статистичну звітність, установлену Міністерством фінансів України і Держкомстатом України.

Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Мінстатом України можуть запроваджувати ще й додаткові форми звітності за умови, що вони не призведуть до дублювання або зміни чинної загальнодержавної звітності. Ця звітність затверджується наказом міністра і називається відомчою.

4. За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють типову та спеціалізовану звітність.

У типовій звітності відображаються показники однакового змісту, тобто ті, що характерні для всіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності. Бланки такої звітності називаються типовими формами.

До спеціалізованої відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі народного господарства або її підгалузей.

5. За обсягом показників звітність поділяється на коротку й повну.

Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал.

Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.

6. За місцем використання розрізняють звітність внутрішню й зовнішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером.

Зовнішня звітність - це, як правило, звітність бухгалтерська і статистична. Оперативно-технічна звітність в основному є внутрішньою.

7. Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну й річну.

Періодична (внутрішньорічна) звітність - це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квартал), а також наростаючим підсумком з початку року.

Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік.

8. За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність первинну і зведену. Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують через зведення первинної звітності. За відомчою належністю така звітність складається всіма міністерствами і відомствами у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями народного господарства - органами статистики. Зведена бухгалтерська звітність складається щоквартально і за рік.

9. За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну. Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду. Звичайна звітність подається в установлений термін.

10. За способом відправлення звітність поділяється на поштову, телеграфну і ту, яка подається особисто.

Система звітності в цілому забезпечує власників і органи державного управління інформацією для прийняття своєчасних і правильних управлінських рішень.

Бухгалтерська звітність має відображати наростаючим підсумком майновий та фінансовий стан підприємства, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку.

Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються й затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням із Держкомстатом України.

Керівним організаціям забороняється вимагати подання бухгалтерської звітності за формами, не затвердженими у встановленому порядку, а також розсилання її за невстановленими адресами.

3. Підприємства складають звітність за такими формами:

1. Баланс.

2. Звіт про фінансові результати.

3. Звіт про власний капітал.

4. Звіт про рух коштів.

5. Декларація про прибуток підприємства.

6. Розрахунок комунального податку.

7. Декларація про податок на додану вартість.

8. Розрахунок акцизного збору.

9. Звіт про нарахування страхових внесків та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного фонду.

10. Розрахункова відомість щодо коштів державного соціального страхування.

11. Розрахункова відомість щодо коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.

12. Розрахунок внесків до інноваційного фонду.

13. Звіт з праці.

14. Звіт про дебіторську заборгованість.

15. Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг.

З названих звітних форм деякі подаються лише органу, перед яким звітує підприємство, як, наприклад, Пенсійному фонду, органам соціального страхування та ін.

До складу періодичної фінансової звітності входять балансові звіти та звіт про фінансові результати.

Періодична звітність подається не пізніше 25 числа наступного після завершення звітного періоду місяця. Найбільш повно характеризує роботу підприємства річна звітність.

Підприємство складає місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображає склад майна та джерела його формування, включаючи майно підприємств, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс.

Звітним роком для всіх підприємств установлено період з 1 січня по 31 грудня включно.

Роботи, зв'язані з підготовкою річного бухгалтерського (фінансового) звіту, є складним організаційним комплексом. Це зумовлено, з одного боку, тривалістю облікового періоду (календарний рік), а з другого - складністю виконуваних робіт.

Основою організації робіт зі складання річної звітності є нормативно-правові документи, що регламентують порядок формування, методику і техніку заповнення окремих форм звітності.

Показники фінансової звітності на кінець звітного року мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів. До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання виявлених під час інвентаризації розходжень фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку вносяться відповідні записи в регістри й рахунки бухгалтерського обліку.

Нагадаємо, що проведення річної інвентаризації (другого етапу підготовчих робіт до складання річної бухгалтерської звітності) зумовлюється однією з основних вимог до річної бухгалтерської звітності - обов'язковим дотриманням вірогідності показників звітності. Дані річного звіту мають базуватися на об'єктивній обліковій інформації. І хоч кожна господарська операція, як правило, документується, в практиці господарювання мають місце випадки відхилень фактичного стану від даних обліку. Іноді вони виникають з об'єктивних причин (природний убуток, усушка тощо), іноді - із суб'єктивних (недостачі, крадіжки, псування цінностей). Для виявлення всіх цих відхилень і приведення у відповідність даних обліку з реальним станом справ і проводиться річна інвентаризація. Відомість результатів інвентаризації майна, коштів та розрахунків додається до річного звіту.

У кінці календарного року перед складанням річної звітності доцільно зробити перевірку й уточнення даних синтетичного та аналітичного обліку, а також показників періодичної бухгалтерської звітності. Це зумовлюється як тим, що працівники бухгалтерської служби можуть допустити певні помилки в обліку, так і тим, що протягом звітного року могли бути внесені зміни в організацію і методику ведення бухгалтерського обліку окремих видів майна, господарських процесів, капіталу, зобов'язань тощо.

Виправлення помилок (перекручень), які допущені в поточному році та виявлені також у поточному році до затвердження і подання річного звіту, здійснюються в бухгалтерському обліку виключенням (сторнуванням) неправильних записів та заміною їх на правильні у тому місяці, в якому їх було виявлено, але не пізніше звіту за грудень поточного року. Одночасно проводиться донарахування податків, платежів та пені за несвоєчасну сплату таких у бюджет та централізовані фонди. Для уникнення штрафних санкцій за помилкове заниження суми податків підприємство має письмово повідомити місцеву податкову адміністрацію або відповідні фінансові органи про донарахування податків, платежів та пені за їх несвоєчасну сплату до бюджету та централізованих фондів.

Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на рахунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналітичних рахунків синтетичним рахункам.

Закриття операційних рахунків є важливим етапом підготовки до складання річного звіту.

Ці операції в бухгалтерському обліку відображаються за 31 грудня звітного року.

Початок робіт зі складання (заповнення) форм річного звіту оголошується наказом керівника підприємства. Проект наказу готує головний бухгалтер підприємства. У ньому визначається термін початку робіт зі складання звітності, участь окремих служб і відділів підприємства, посадові особи, відповідальні за складання звіту.

Відповідальним етапом організації робіт зі складання річного звіту є заповнення окремих форм звітності.

Складання кожної форми звіту доручається конкретній особі. Форми звітності складаються в строки, що їх обумовлено підпорядкованістю (супідрядністю) окремих форм і показників.

Однак першою завжди готують форму "Баланс", оскільки з балансом зв'язано майже всі форми річної звітності. Для організації всіх цих робіт складається спеціальний графік.

Річний бухгалтерський (фінансовий) звіт є важливим звітним документом, в якому, по-перше, у систематизованому вигляді відображається стан виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів (видів) діяльності підприємства, а по-друге, наводяться рубежі (стан), на які вийшло підприємство на кінець року. Остання інформація використовується як базова (відправна) для складання виробничих завдань (бізнес-планів) на наступні періоди. Річні звіти дають змогу також урахувати тенденції, що склалися в розвитку економіки кожного господарства, і на підставі економічного аналізу розробити комплекс заходів для поліпшення економіки підприємства і підвищення ефективності господарювання.

Проте річний звіт не дає вичерпної інформації, яка необхідна для оцінки діяльності підприємств і прийняття управлінських рішень. Зокрема, там бракує інформації про фактори, що вплинули на результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, про те, до яких наслідків вони привели. Цей недолік усувається пояснювальною запискою до річного звіту, складання якої передбачене чинним законодавством.

Зміст пояснювальної записки до річного звіту нормативними документами не регулюється, але в ній обов'язково висвітлюються:

основні фактори, що вплинули на виробничо-господарські та фінансові результати роботи підприємства;

фінансовий і майновий стан підприємства;

рівень сплати статутного фонду засновниками (учасниками) підприємства і стан розрахунків із ними;

порядок визначення вартості нематеріальних активів, що внесені учасниками до статутного фонду підприємства;

порядок (яким органом, зборами) і дата розгляду і затвердження річного бухгалтерського звіту підприємства;

відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відображення окремих господарських операцій;

офіційний курс Національного банку України, за яким під час складання річного бухгалтерського звіту було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті в грошову одиницю, чинну на території України;

причини зміни вступного балансу підприємства на початок року;

відомості про результати інвентаризації майна, коштів та розрахунків.

Підприємство, до складу якого входять дочірні підприємства та виділені на окремий баланс філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, у пояснювальній записці наводить дані про їхнє місцезнаходження, назву і вид діяльності.

Річний бухгалтерський звіт підприємств до подання за встановленими адресами розглядається і затверджується в порядку, встановленому законодавством та установчими документами.

У державних підприємствах показники річного звіту розглядаються на загальних зборах трудового колективу і затверджуються вищим органом управління.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. до компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, порядок розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків. У зв'язку з тим, що термін подачі річного звіту товариства обмежений - до 20 лютого наступного за звітним року, затвердження річного звіту й розподілу прибутків в акціонерних товариствах відбувається в два етапи. Спочатку його розглядає правління акціонерного товариства, а потім рекомендує загальним зборам акціонерів для остаточного затвердження.

У товариствах з обмеженою відповідальністю затвердження річних результатів діяльності товариства (включаючи дочірні підприємства), порядку розподілу прибутку, а також визначення порядку покриття збитків здійснюють збори учасників (засновників) товариства.

У приватних підприємствах затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку, а також порядку покриття збитків проводить власник (засновник).

Підприємства подають бухгалтерську звітність таким адресатам:

учасникам, засновникам (відповідно до установчих документів);

органу, до сфери управління якого вони належать;

органу державної статистики;

фінансовому органу (у разі одержання асигнувань з бюджету);

регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендні підприємства та акціонерні товариства з часткою акцій, що належать державі);

іншим адресатам відповідно до законодавства.

Річна бухгалтерська звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлює орган, до сфери управління якого належить підприємство, або засновники підприємства.

Спільні підприємства у формі відкритих акціонерних товариств, а також підприємства - емітенти облігацій зобов'язані подавати річний і піврічний звіти у Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку або в її територіальне відділення. Річний звіт подається емітентами цінних паперів до 30 квітня наступного за звітним року, а піврічний - не пізніше 1 листопада звітного року.

Чинним законодавством не передбачене подання квартальних бухгалтерських звітів підприємствами з іноземними інвестиціями. Проте вони зобов'язані систематично протягом поточного звітного року (щомісячно, щоквартально) подавати відповідні декларації і розрахунки внесків у централізовані фонди. Тому практично всі спільні підприємства подають за встановленими адресами періодичну (квартальну) звітність.

Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства вважається день фактичної передачі її за належністю, а в разі поштового відправлення з повідомленням про вручення адресату - дата його одержання, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Якщо кінцева дата подання звітності випадає на неробочий день, то такою вважатиметься дата першого після вихідного робочого дня.

Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, а за браком на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліст, який веде облік.

Оприлюднення звітності - це офіційне подання бухгалтерської звітності до органів Державної податкової адміністрації Україну, Національного банку України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

Емітенти цінних паперів, що в них сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів не перевищує 500000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, зобов'язані не менше одного разу на рік публікувати у друкованих засобах масової інформації, які мають тираж не менше 10000 примірників, інформацію про свою діяльність та відповідні пояснення до неї.

Коли сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів перевищує 500000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, емітент таких цінних паперів зобов'язаний двічі на рік (за підсумками діяльності за рік та за півроку відповідно) публікувати у друкованих засобах масової інформації тиражем не менше 10000 примірників інформацію про свою діяльність та відповідні пояснення до неї.

Під час подання бухгалтерської звітності та її камеральної перевірки мають місце випадки виявлення помилок, допущених під час складання звітів. Виявлені помилки виправляються на підприємстві записами за 31 грудня звітного року. Це і є завершальним етапом складання річного фінансового звіту.

Питання для самоперевірки:

У чому полягає сутність фінансової звітності?

Яке призначення звітності?

З яких складових складається фінансова звітність?

Які є види звітності?

Який порядок складання звітності?

Размещено на Allbest.ru