Бухгалтерський облік і аудит розрахунків з оплати праці

Таблиця 2.7

Переведення якісних характеристик властивого ризику, ризику контролю і ризику невиявлення в кількісні

Вид ризику	Якісна характеристика	Кількісна характеристика
		%	коефіцієнт
1	2	3	4
Властивий ризик	Високий	50-100	0,5-1
	Середній	20-50	0,2-0,5
	Низький	10-20	0,1-0,2
Ризик контролю	Високий	60-100	0,6-1
	Середній	30-60	0,3-0,6
	Низький	5-30	0,05-0,3
Ризик невиявлення	Високий	15-30	0,15-0,3
	Середній	8-14	0,08-0,14
	Низький	2-7	0,02-0,07

На базі наведених вище даних, ми визначили, що властивий ризик клієнта становить 50%, ризик системи контролю -- 70% і ризик помилок --10%. Отже розрахунковий ризик аудиту становить:

РА = 0,5 * 0,7 * 0,1 = 0,035 (або 3,5 %).

Якщо рівень прийнятного для аудиторської фірми ризику становить 5%, то для цієї конкретної перевірки такий рівень аудиторського ризику може вважатися цілком задовільним.

Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може впливати на економічні рішення користувачів, які приймаються на підставі даних фінансової звітності підприємств. Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, яка оцінена за певних обставин, відсутності або перекручення змісту інформації.

В Україні не існує єдиних правил та прийомів визначення рівня суттєвості, тому рівень суттєвості визначається аудитором самостійно на підставі професійного судження. Під час розробки плану перевірки аудитор приблизно визначає суттєвість за операціями з метою кількісного визначення суттєвих перекручень і помилок. Однак необхідно аналізувати як кількісні, так і якісні показники помилок. Прикладом якісних помилок є неадекватний або неправильний опис облікової політики, коли цілком можливо, що користувач фінансової звітності підприємства буде введений в оману цим описом або існує помилка при розкритті порушень вимог українського законодавства, коли цілком можливо, що наступні після можливої перевірки податкової адміністрації платежі до бюджету у вигляді штрафних санкцій і відповідно до цього зміни звітності послаблять господарську та фінансову стабільність клієнта.

Аудитору необхідно передбачити можливість існування помилок у пов'язаних між собою сумах, які разом можуть істотно впливати на фінансову звітність підприємства. Наприклад, помилки в операціях на кінець місяця вказують на потенційну суттєву помилку, якщо помилка повторюється кожного місяця.

Для розрахунку загального рівня суттєвості в умовах вітчизняної економіки рекомендується обирати такі критерії:

· Валюта балансу - 1 - 5 %;

· Виручка від реалізації - 2 - 6 %;

· Валовий прибуток - 4 - 8 %;

· Прибуток до оподаткування - 6 - 10 %;

· Власний капітал - 3 - 7 %.

Розрахуємо загальний рівень суттєвості для ПАТ «Київський ювелірний завод».

Таблиця

Показники діяльності «Київський ювелірний завод»

Показники	Сума, тис.грн	Рівень суттєвості, %	Розмір суттєвості, тис.грн
Валюта балансу	724244	4	28970
Виручка від реалізації	379956	4	15198
Валовий прибуток (збиток)	108943	5	5447
Прибуток до оподаткування	16517	8	1321
Власний капітал	179600	5	8980
Разом	x	x	59917

Розрахуємо середнє арифметичне значення по всіх показниках:

59917/ 5 = 11983 (тис.грн.)

Отриману суттєвість слід поділити між активом і пасивом:

11983 / 2 = 5991,5 тис.грн.

Після цього отриманий рівень суттєвості розподіляється між значущими статтями активу і пасиву балансу у відповідності з їх питомою вагою у підсумку.

До значущих відносять статті із залишком не менше 1 % валюти балансу.

Таблиця

Визначення рівня суттєвості значущих статей балансу

№ п/п	Стаття звітності	Сума, тис.грн	Доля статі у валюті балансу, %	Рівень суттєвості, тис.грн
	Статті активу
1	Незавершене будівництво	131057	18,10	1084,2
2	Основні засоби	86425	11,93	715,0
3	Фінансові інвестиції	75557	10,43	625,1
4	Виробничі запаси	39895	5,51	330,0
5	Незавершене виробництво	108467	14,98	897,3
6	Готова продукція	196465	27,13	1625,3
7	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.	25399	3,51	210,1
8	Інша поточна дебіторська заборгованість	38446	5,31	318,1
9	Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	11584	1,60	95,8
10	Витрати майбутніх періодів	9662	1,33	79,9
	Баланс	724244	100,00	5991,5
	Статті пасиву
11	Інший додатковий капітал	39424	5,44	326,1
12	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	147497	20,37	1220,2
13	Довгострокові кредити банків	191635	26,46	1585,4
14	Векселі видані	10662	1,47	88,2
15	Поточні зобов'язання за розрахунками: з бюджетом	7614	1,05	63,0
16	Поточні зобов'язання за розрахунками: з оплати праці	1736	0,24	14,4
17	Інші поточні зобов'язання	321272	44,36	2657,8
	Баланс	724244	100,00	5991,5

Програма аудиту - це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об'єкту, процедури необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і термін їх виконання. Програму, як правило розробляють досить детально. (додаток)

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися із загальним планом проведення аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур -- координує роботу всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Протягом усієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше очікував аудитор. Події або мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, оформляються ним документально.

2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці

До перевірки конкретних ділянок обліку аудитор повинен оцінити стан середовища контролю, ефективність побудови облікової системи, а також надійність системи внутрішнього контролю організації. Це необхідно для визначення ймовірності виникнення спотворень в обліку клієнта та побудови подальшої роботи аудитора.

Середовище контролю - це обставини і чинники, що безпосередньо не пов'язані з обліком, але мають значний вплив на його ефективність.

Правильна організація внутрішнього контролю або аудиту на підприємстві забезпечить керівництво та власників достовірною інформацією про стан справ і на основі цього визначить перспективи його подальшої діяльності.

Суб'єктами внутрішньогосподарського контролю або аудиту виступають особа або группа осіб, які наділені відповідними правами та обов'язками зі здійснення контрольних функцій над об'єктами контролю.

Суб'єктами внутрішнього контролю або аудиту виступають:

а) суб'єкти організації (керівник, власник або підпорядкований йому орган - на них покладено обов'язок організувати контрольну діяльність на підприємстві);

б) суб'єкти здійснення контролю (працівники підприємства, які підпорядковані керівнику підприємства; підрозділи апарату управління, на яких делеговано контрольні функції адміністрацією).

Характеристику суб'єктів аудиту щодо забезпечення вимог оплати праці можна структурувати наступним чином (рис. 2.).



Рисунок 2 - Завдання суб'єктів внутрішньогосподарського контролю або аудиту за дотриманням виплат працівникам

Управлінський персонал та бухгалтери виконують згідно своїх посадових інструкцій попередній, поточний та наступний контроль. Суб'єкти ведення бухгалтерського обліку виконують наступні контрольні процедури щодо облікового відображення фактів господарського життя з виплат працівникам в первинних документах, регістрах обліку й у регламентованих та управлінських звітах:

- перевірка дотримання чинного законодавства, норм колективного договору та соціального пакету стосовно облікового відображення виплат працівникам;

- встановлення правильності розрахунку величини соціальних гарантій, які залежать від продуктивності виконання трудових обов'язків;

- забезпечення єдиних методологічних засад облікового відображення виплат працівникам та формування й подання фінансової, податкової, статистичної та управлінської звітності щодо даного об'єкту облікового відображення звітності.

Бухгалтер здійснює перевірку законності виплат працівникам як відповідно до поданих документів, чинного законодавства, так і в межах затвердженого рівня виплат у колективному договорі.

Аудитор вивчає середовище контролю вже з моменту першого знайомства з підприємством (його керівником, бухгалтером). Основними моментами, які від повинен з'ясувати є:

· вплив організаційної структури, виду і масштабів діяльності підприємства на особливості бухгалтерського обліку;

· структура управлінської системи, розподіл повноважень і відповідальності;

· особливості взаємовідносин власників з безпосередніми керуючими справами, між директором та головним бухгалтером, Ступінь взаємної довіри;

· ставлення адміністрації, директорів і власників організації до питань бухгалтерського обліку;

· відношення облікового персоналу до своїх обов'язків.

Необхідну інформацію щодо перерахованих питань одержують у результаті спостереження, особистих бесід, ознайомлення з установчими документами.

Суб'єктивно оцінивши середовище, в якому функціонує облікова система, аудитор вивчає саму систему обліку.

Особливу увагу потрібно звернути на рівень професіоналізму бухгалтерів, визначити їх компетентність і, по можливості, чесність. Більшою мірою саме ці якості визначають ефективність роботи всієї облікової системи.

Система внутрішнього контролю - це спеціальні процедури, введені керівництвом (власниками, директором, головним бухгалтером) для недопущення або оперативного виявлення та усунення як випадкових, так і навмисних перекручень в обліку і звітності; забезпечення збереження майна організації.

Система внутрішнього контролю будується на:

· розподіл обов'язків (для запобігання зловживань та розкрадань необхідно поділ обов'язків зі зберігання матеріальних цінностей, здійснення угод та обліку. Крім того, у випадку, коли кожен відділ буде вести облік своєї діяльності повністю, то зростає небезпека надання ним неправдивих даних з метою покращення показників);

· наявності ефективних процедур санкціонування операцій (для здійснення операцій необхідна наявність рішення відповідальних осіб, виконання всіх формальностей);

· своєчасному належному документування операцій (при великому інтервалі часу між здійсненням операції і фактом її обліку зростає ймовірність помилки);

· фактичний контроль за майном і документацією (тобто використання технічний засобів і процедур, що запобігають втрату, вилучення або неправомірне зміна облікової документації);

· здійсненні незалежних перевірок (це одна з функцій внутрішнього аудиту).

Аудитору слід вивчити і зрозуміти кожен з елементів системи внутрішнього контролю на даному підприємстві. При цьому аудитор повинен взяти до уваги два аспекти: які саме методи та процедури передбачені на підприємстві і застосовуються вони на практиці.

У ході дослідження внутрішнього контролю аудитору необхідно брати до уваги властиві будь-якій системі внутрішнього контролю вади. Не може бути системи ефективної на сто відсотків. Найбільш очевидне обмеження обумовлено необхідністю утримувати в розумних, тобто економічних, межах витрати на проведення контрольних процедур, з тим щоб ці витрати не виявилися невідповідними по відношенню до виявляються збитків від помилок та шахрайств.

До числа факторів, що стримують ефективність внутрішнього контролю, відносяться:

· орієнтація більшої частини видів внутрішнього контролю на очікувані типи операцій, а не на рідкісні операції;

· можливість помилки, яка може бути допущена персоналом внутрішнього контролю внаслідок недбалості, неуважності, помилки або неправильного розуміння інструкцій;

· ймовірність того, що особа, відповідальна за здійснення контролю, може зловживати своїм становищем;

· внутрішній контроль може бути обійдений в результаті таємного шахрайського змови ряду осіб як всередині підприємства, так і за участю зовнішніх сторін.

Однак, незважаючи на властиві будь-якій системі контролю вади, наявність навіть простих видів контролю може сприяти досягненню аудитором впевненості в тому, що всі операції належним чином записані в облікових регістрах. При оцінці внутрішнього контролю мета аудитора - визначення рівня довіри, яку він може зробити цього контролю. Результати дослідження системи внутрішнього контролю впливають на визначення типу, часу і масштабу незалежних аудиторських процедур.

При визначенні ефективності систем внутрішнього контролю важливого значення набувають багато факторів:

· коло працівників, які беруть участь у формуванні інформації на підприємстві, і наявність у них відповідальності за доручену справу;

· наявність упорядкованих взаємовідносин між ними щодо ведення справ і формування інформації;

· наявність технічних засобів контролю;

· наявність технології контролю;

· контрольовані параметри.

СВК передбачає наявність:

· компетентного персоналу з чітко визначеними правами і обов'язками;

· поділу відповідних обов'язків (за зберігання активів та їх обліку, по здійсненню операцій, з обліку) ;

· дотримання необхідних процедур при здійсненні операції.;

· контролю за збереженням документації (нумерація, складання під час здійснення операції або відразу ж після цього, простота і ясність);

· фактичного контролю над активами і документацією (фактична перевірка матеріально-відповідальною особою);

· незалежної перевірки виконання обов'язків (внутрішній аудит).

Тести системи внутрішнього контролю запасів наведено в дод А.

2.4 Тестування операцій та залишків рахунків оплати праці

Завдання аудиту операцій з виплат працівникам підприємства (часовий розріз):

а) попередній контроль:

- перевірка наявності трудових книжок працівників;

- врахування пільг згідно переліку поданих документів, що надають на це право працівнику;

- доцільність джерел фінансування соціально гарантованих виплат працівникам;

- відповідність нормам чинного законодавства та внутрішнім документам операцій з виплат працівникам;

б) поточний контроль:

- контроль за повнотою та цільовим використанням коштів, спрямованих на соціальні заходи;

- перевірка джерел здійснення виплат працівникам;

- своєчасність погашення кредиторської заборгованості за виплатами працівникам;

- правильність та повнота облікового відображення операцій з виплат працівникам в первинних документах, регістрах обліку, Головній книзі, бухгалтерській звітності;

в) наступний контроль:

- достовірність відображення операцій з виплат працівникам в системі бухгалтерського обліку та звітності (фінансовий, статистичний, податковій, управлінській);

- оформлення первинних документів, облікових регістрів та Головної книги з дотриманням законодавчо встановлених вимог;

- відповідність нарахованого і фактично виплаченого рівня заробітної плати та інших виплат чинному законодавству та іншим нормативним документам;

- правильність розрахунків з фондами соціального страхування та бюджетами різних рівнів;

- додержання термінів виплат працівникам, задекларованим в розпорядчих документах підприємства.

Виходячи з необхідності ефективного виконання завдання аудиторського контролю операцій з виплат працівникам раціоналізації вимагає процес організаційно-методичних заходів контролю. Під процесом розуміють певну узгоджену послідовність виконання визначених дій для досягнення поставленої мети.

Можна виділити три основні етапи організації та здійснення аудиту оплати праці:

§ підготовчий передбачає розгляд та оцінку діючої на підприємстві системи трудових відносин, вивчення і оцінку застосовуваних систем оплати праці та стимулювання; попереднє тестування систем контролю і обліку, аналіз діяльності кадрової служби підприємства;

§ докладна перевірка спрямована на виявлення повноти та точності оцінки зобов'язань за виплатами працівникам;

§ заключний - систематизують та аналізують виявлені помилки і порушення та визначають їх вплив на достовірність показників фінансової, податкової та статистичної звітності з урахуванням розрахованого рівня суттєвості помилок.

Результати аудиторської перевірки оформлюють підсумковою документацією, форма якої залежатиме від типу виконаних процедур та передбачена в договорі на проведення аудиту. Отриманий висновок є складовою загального аудиторського висновку щодо всієї фінансової звітності.

Організація та методика проведення аудиту оплати праці та інших виплат працівникам має бути об'єктом постійної уваги як науковців, так і спеціалістів даної галузі, що пов'язано з високою трудомісткістю виконуваних перевірок, постійних змін в трудовому, податковому законодавстві, широкою варіантністю форм оплати праці.

Правильність нарахування заробітної плати визначають так:

ь перевіряється правильність застосування розцінок шляхом зіставлення з документом, де вони передбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції застосовуваним розцінкам;

ь уточнюється, чи правильно визначено обсяг виконаної роботи і кількість відпрацьованого часу шляхом їхнього зіставлення з обліковими листками, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, системами приймання виконаних робіт за актами приймання-здавання робіт;

ь арифметичне перевіряється правильність нарахування суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Під час перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати слід встановити:

ь чи відповідають дані відомостей на виплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників;

ь наявність у відомості печатки, підписів керівника та бухгалтера;

ь чи немає у відомостях підчисток і необумовлених виправлень;

ь чи вказані дати виплати і підписи працівників про отримання заробітної плати;

ь правильність підрахунків платіжної відомості;

ь чи правильно пораховані суми утриманих і перерахованих податків із заробітної плати працівників;

ь ідентичність підписів у відомості й особовій справі.

Заробітна плата за період відпустки нараховується у такому порядку. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, виходячи із заробітку за дванадцять останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року (з урахуванням вихідних і святкових днів). Отриманий середньоденний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахованих відпускних дають запис: дебет рахунка 81 “Витрати на оплату праці”, кредит рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Премії та заохочування, пов'язані з трудовою діяльністю, визначають на основі положення, яке розробляється на підприємстві відповідно до типового.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

ь чи виконано умови, згідно з якими премія виплачується шляхом перевірки усіх показників за даними бухгалтерського і статистичного обліку;

ь чи дотримано порядку зниження розміру або позбавлення премій тощо.

Таким чином, тестування операцій та залишків рахунків виплат працівникам є важливим етапом аудиту оплати праці підприємства. Метою цього етапу аудиторської перевірки є одержання достатнього обсягу свідчень для визначення того, чи відображені об'єктивно кінцеві сальдо в бухгалтерському балансі та інші дані в супутній фінансовій звітності.

2.5 Формулювання висновків за результатами аудиту розрахунків з оплати праці

На етапі завершення аудиту аудитор складає аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки -- це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень від чинного законодавства та встановлених стандартів здійснення господарської діяльності, ведення обліку та складання звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника, і його зміст не підлягає оприлюдненню.

У законодавстві України зазначено, що аудитор оформляє результати своєї перевірки аудиторським висновком (ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»).

Аудиторський висновок -- це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Зміст цього документа залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. В зв'язку з цим форма аудиторського висновку може бути довільною, але обов'язково в ньому мають бути такі розділи:

1) заголовок;

2) вступ;

3) масштаб перевірки;

4) висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;

5) дата аудиторського висновку;

6) адреса аудиторської фірми;

7) підпис під аудиторським висновком.

У заголовку аудиторського висновку повинно бути записано, що аудит здійснювався незалежним аудитором, серію та номер сертифіката аудитора, номер свідоцтва про включення до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Також наводиться інформація, що є підтвердженням того, що під час аудиту не було жодної обставини, яка могла б перешкодити проведенню незалежної перевірки.

В аудиторському висновку має бути чітко визначено, кому він адресується -- правлінню, раді директорів, засновникам, акціонерам, організаціям, податковій інспекції. Можуть бути вказані також і інші користувачі цієї інформації.

У вступній частині аудиторський висновок має містити інформацію про склад фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому ж розділі йдеться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

В розділі «Масштаб перевірки» необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ аудиторського висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або відповідно до вимог міжнародних стандартів та практики.

У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості у тому, що фінансова звітність не має суттєвих помилок.

Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Оцінюючи суттєвість помилок, аудитор повинен керуватися положеннями Міжнародного стандарту аудиту № 320 «Суттєвість в аудиті». Далі аудитор відмічає, що в ході аудиту ним використовувалися принципи вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки.

У розділі «Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність» дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність за всіма суттєвими аспектами.

У розділі «Дата аудиторського висновку» аудитор повинен проставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку або біля підпису аудитора.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту. Загальну структуру стандартного аудиторського висновку можна подати за допомогою схеми (рис. 3).

Рис. 3. Загальна схема структури аудиторського висновку

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер свідоцтва про включення до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Ця інформація може розміщатися як наприкінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним (безумовно -- позитивний, позитивний висновок, що містить пояснювальний параграф), умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного. За необхідності більш докладного опису цих аргументів аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наводиться в додатку до висновку.

Основні підходи до вибору аудиторського висновку можна подати у вигляді алгоритму на рис. 4.



Рис. 4. Алгоритм вибору аудиторського висновку

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

§ аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

§ надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

§ є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

§ фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

§ фінансова звітність складена за дійсними обліковими даними й не містить суттєвих протиріч;

§ фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства.

У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова -- такі, як «задовольняє вимогам», «належним чином становить», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з …», «відповідає».

У безумовно позитивному висновку аудитор не робить певних застережень, і такий висновок не містить пояснювального абзацу. Причому завданням формулювання пояснювального абзацу є необхідність конкретного інформування користувачів фінансової звітності про наявність певних обставин та інформації, яка відображена в звітності, але її можна пропустити при не досить глибокому аналізі фінансової звітності

Є випадки, коли аудитор не може видати безумовно-позитивний висновок без застережень при існуванні фундаментальної невпевненості і незгоди. Існують основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних негативних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому).

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невпевненості або незгоди.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна невпевненість з окремих питань, і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної невпевненості, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує такі самі висловлювання, що й для безумовно-позитивного висновку.

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або у додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитивний висновок стосовно фінансової звітності підприємства.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненостіі незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

Аудиторський висновок наведено в дод. В.В.

Аудиторська фірма ТОВ "АФ "КОМПАНІЯ ПРОФІНФОРМАУДИТ", провівши аудиторську перевірку фінансового стану ВАТ «Бобровицький молокозавод», надала умовно позитивний висновок. За даними аудиторського висновку в цілому фінансові звіти відображають достовірно в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан Товариства станом на 30 вересня 2009 року, а також результати його господарської діяльності за 9 місяців 2009 року.

На підставі аналізу показників фінансового стану ВАТ «Бобровицький молокозавод» станом на 30 вересня 2009 року можна зробити висновок про те, що Товариство характеризується позитивною динамікою показників платоспроможності, однак має недостатню фінансову стійкість і є збитковим.

Отже, завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який повинен містити чітко сформульовану думку (викладену письмово) щодо фінансових звітів у цілому. На підставі аналізу показників фінансового стану ВАТ «Бобровицький молокозавод» станом на 30 вересня 2009 року було зроблено висновок щодо позитивної динаміки показників платоспроможності Товариства, однак його недостатню фінансову стійкість і збитковість.

Розділ 3. Методика аудиту розрахунків з оплати праці ПАТ «Київський Ювелірний Завод» в умовах застосування комп'ютерних інформаційних систем

Інтенсивний розвиток комп'ютерної техніки дав відповідний поштовх започаткуванню, а відтак і удосконаленню методів аудиту в комп'ютерному середовищі. Значний вплив на аудит у розвинутих країнах світу мають електронно-обчислювальна техніка і технології, елементами яких є комп'ютери.

Початком застосування сучасних технологій вважають 50-ті роки XX ст., коли були створені перші моделі електронної машини для бухгалтерських розрахунків. Поступово застосування комп'ютерів охопило різні сфери економіки.

Комп'ютеризація принципово не змінює елементів методу бухгалтерського обліку. Найбільші зміни відбуваються в технології обробки облікової інформації, що виражається в порядку побудови комп'ютерних форм бухгалтерського обліку. Натомість методика аудиту підприємств, на яких використовуються комп'ютерні інформаційні системи, котрі мають значний вплив на ведення бізнесу та бухгалтерського обліку, зазнає значних суттєвих змін, хоча загальна мета й обсяг аудиту не змінюються. Зберігаються його завдання, діють основні елементи його методології.

Водночас комп'ютерна обробка даних впливає на процес вивчення аудитором системи обліку і внутрішнього контролю підприємства, що перевіряється.

Автоматизація бухгалтерського обліку та інших управлінських функцій підприємства, з одного боку, і автоматизація аудиту, з іншого, докорінно змінюють проведення аудиту на конкретному економічному об'єкті. Стали розрізняти аудит поза комп'ютерним середовищем, тобто на об'єкті з традиційною технологією ручного ведення обліку, і аудит у комп'ютерному середовищі -- на об'єкті де бухгалтерський облік виконують з використанням комп'ютерів. Сам аудит можна також проводити без використання комп'ютерів або за їхньою допомогою.

У цих умовах суттєво змінюється організація і методика проведення аудиту, оскільки здійснення її за методиками, орієнтованими на традиційний облік, не дає бажаного результату.

В умовах функціонування автоматизованих інформаційних систем зазнають деяких змін основні принципи аудиту. Відповідно, застосування КІСП може вплинути:

* на процедури, яких дотримується аудитор у процесі одержання достатнього уявлення про системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

* на аналіз властивого ризику та ризику системи контролю, за допомогою якого аудитор проводить оцінку ризику;

* на розробку і здійснення аудитором тестів контролю та процедур перевірки за суттю, необхідних для досягнення мети аудиту.

Проведення аудиту в умовах використання комп'ютерних систем регламентується Міжнародним стандартом № 401 "Аудит у середовищі комп'ютерних інформаційних систем". Є також положення про міжнародну аудиторську практику, присвячені питанням проведення аудиту в середовищі різних комп'ютерних інформаційних систем і водночас оцінці аудиторських ризиків, а також вимогам до спеціальних знань аудиторів про комп'ютерні інформаційні системи. Метою цих нормативів є встановлення стандартів і надання рекомендацій про процедури, яких необхідно дотримуватися при проведенні аудиту в умовах комп'ютерних інформаційних систем.

Під час планування стадій аудиторських процедур, на які може вплинути середовище комп'ютерних інформаційних систем суб'єкта, аудитор зобов'язаний розглянути, яким чином комп'ютерні інформаційні системи впливають на аудит, а також скласти собі уявлення про значимість і складність процесів функціонування комп'ютерних інформаційних систем, про доступність даних для використання в аудиті.

Складність комп'ютерної обробки в кожній значній прикладній бухгалтерській програмі. Прикладна програма вважається складною, якщо, зокрема:

* обсяг операцій такий, що користувачам важко виявити і виправити помилки, допущені в процесі обробки;

* комп'ютер автоматично генерує суттєві операції або проводки безпосередньо в іншій прикладній програмі;

* комп'ютер виконує складні розрахунки за фінансовою інформацією і (або) автоматично генерує операції чи проводки, які не можна підтвердити або вони не підтверджуються окремо;

* обмін операціями з іншими організаціями здійснюється електронним способом (як у системах електронного обміну інформацією), і при цьому не проводиться фізична перевірка на предмет правдивості або прийнятності.

Організаційна структура діяльності комп'ютерної інформаційної системи клієнта, а також ступінь концентрації або розподілу комп'ютерної обробки в рамках суб'єкта, зокрема те, як вони можуть впливати на розподіл обов'язків.

Первинні документи, деякі комп'ютерні файли й інший доказовий матеріал, який може знадобитися аудитору, можуть існувати тільки протягом короткого періоду часу або у форматі, доступному для перегляду тільки на комп'ютері.

Застосування комп'ютерних систем контролю зумовлює необхідність одержання спеціальних знань для проведення оглядів контролю і спрощення процесу проведення аудиту.

Аудитору належить добре орієнтуватися в діючих автоматизованих системах обліку, контролю й аналізу, знати принципи розподілу функцій взаємного контролю серед працівників, котрі беруть участь у процесі обробки облікової інформації. Для проведення аудиту в комп'ютерному середовищі аудитор зобов'язаний:

* мати додаткові знання в галузі систем обробки економічної інформації;

* мати уявлення про технічний, програмний, математичний та інші види забезпечення комп'ютеризованої системи бухгалтерського обліку;

* володіти термінологією в галузі комп'ютеризації; чітко уявляти особливості технології і послідовність процедур комп'ютерної обробки облікової інформації;

* знати організацію роботи бухгалтерії в умовах комп'ютерних інформаційних систем;

* уміти працювати на комп'ютері з основними офісними програмами;

* мати практичний досвід роботи з різними системами бухгалтерського обліку, аналізу, з правовими і довідковими системами, із спеціальними інформаційними системами аудиту.

Усі ці знання йому необхідні, щоб правильно визначити, який вплив на організацію, планування, проведення аудиту справляють умови використання КІСП на економічному об'єкті, що перевіряється.

Зважаючи на різноманітність і складність комп'ютерних технологій, від аудитора не вимагається бути першокласним спеціалістом з комп'ютерного бухгалтерського обліку. Тому, якщо в аудитора немає достатніх знань, він зобов'язаний запрошувати експерта в галузі інформаційних технологій.

Основні напрями взаємодії аудитора з експертом щодо систем комп'ютерної обробки даних такі:

* оцінка законності придбання та ліцензійної чистоти бухгалтерського програмного забезпечення, що функціонує в системі комп'ютерної обробки даних;

* оцінка надійності системи комп'ютерної обробки інформації в цілому;

* перевірка правильності та надійності алгоритмів розрахунків;

* формування на комп'ютері необхідних аудитору регістрів аналітичного обліку та звітності.

Але й у цьому разі аудитор зобов'язаний мати достатнє уявлення про комп'ютерну систему клієнта в цілому, щоб правильно планувати, регулювати і контролювати роботу експерта, зберігаючи чільне становище. Слід розуміти, що експерт оцінює систему обробки, а аудитор -- вірогідність інформації, яка міститься в звітності, сформованій за допомогою цієї системи.

Під час проведення аудиту в умовах автоматизованої обробки облікової інформації аудиторам рекомендується включати до індивідуальних завдань питання з перевірки програми, правильності обробки інформації тощо. Дані цих перевірок мають знайти відображення у відповідних робочих документах.

Висновки

Аудит проведений відповідно до Національних Нормативів Аудиту в Україні. Аудит планувався і проводився таким чином, щоб одержати достатню впевненість у тім, що бухгалтерська звітність у частині оплати праці не містить істотних перекручувань. Аудит містив у собі перевірку на вибірковій основі підтверджень числових даних і пояснень, що містяться в бухгалтерській звітності в частині оплати праці.

У результаті перевірки були випадки незначної розбіжності записів у розрахунково-платіжних відомостях і первинних документах, невеликі погрішності у веденні й оформленні первинних документів, невелика кількість виправлень (підписаних бухгалтером).

На мою думку, якщо залишити осторонь будь-які виправлення, що могли б бути визнані необхідними при можливості одержати достатні підтвердження у відношенні обставин, зазначених у попередніх параграфах дійсного Висновку, перевірена бухгалтерська звітність у частині оплати праці достовірне, тобто підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення оплати праці на підприємстві ПП “Еководтехніка” за станом на 01.01.04 по 31.01.04р.

Размещено на Allbest.ru