Організація та облік дебіторської заборгованості

Незгоду аудитора можуть викликати:

розходження в думках з керівництвом підприємства по окремих фактах господарської діяльності і показникам фінансової звітності;

незгода з методами оцінки об'єктів обліку, правильності розрахунків амортизації та інших розрахункових значень;

невідповідність кореспонденції рахунків економічному і правовому змісту перевірених господарських операцій;

різниця в тлумаченні і застосуванні законодавчих актів, положень та інших нормативних документів;

неадекватна облікова політика підприємства, яка впливає на достовірність фінансової інформації.

У кожному з наведених випадків аудитор повинен оцінити суттєвість впливу наявності причин невпевненості або незгоди як на окремі показники, так і на звітність в цілому.

Необхідно також врахувати сукупний ефект усіх причин невпевненостей та непогоджень.

Будь-яка невпевненість або незгода є основною для відмови від безумовно-позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня невпевненості чи незгоди. Вони можуть бути фундаментальними в чи не фундаментальними.

Невпевненість або незгода стають фундаментальними в тому випадку, коли вплив факторів, які викликають невпевненість або незгоди, на фінансову інформацію настільки значні, що можуть суттєво створити дійсне положення справ на підприємстві, яке перевіряється.

Наявність фундаментальної незгоди є основою негативного висновку аудитора, тобто в тих випадках, коли невпевненість аудитора настільки велика, що на його думку, може ввести в оману користувачів і не дозволяє зробити висновок про правильність і об'єктивність фінансової звітності.

В аудиторському висновку необхідно чітко сформулювати причини, по яких аудитор вважає фінансову звітність такою, що не відповідає діючому законодавству і нормативним актам бухгалтерського обліку.

Існування суттєвої невпевненості є підставою для відмови від надання висновку, тобто коли невпевненість або обмеження об'єму перевірки настільки суттєві, що не дають аудитору підстав для висновку про стан фінансової звітності. У висновку необхідно чітко і конкретно вказати, чому висновок неможливий.

Якщо підприємство в ході аудиторської перевірки або після неї усуне суттєві недоліки і порушення в бухгалтерському обліку, при дотриманні законодавства та інших нормативних актів, внесе зміни у фінансову звітність, то аудитор може замінити негативний або умовно-позитивний висновок на відповідно на умовно-позитивний (або навіть позитивний) і позитивний.

Заміні аудиторського висновку повинна передувати перевірка виправлень, уточнень і доповнень, внесених у бухгалтерський облік, у внутрішній контроль і в фінансову звітність підприємства.

Про цю перевірку складається окремий звіт аудитора.

Після перевірки ВАТ “Промопт” аудитор повинен скласти аудиторський висновок про стан бухгалтерської звітності на підприємства. Тому був складений наступний аудиторський висновок (дод ).

Отже, в кінці кожної аудиторської перевірки у встановленому законодавством порядку аудитор (аудиторська фірма) зобов'язані скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок, в якому повинні викласти свою думку стосовно ведення бухгалтерського обліку і звітності на даному підприємстві і дотримання вимог чинного законодавства. В залежності від ступеня задоволення аудитора станом обліку та звітності на підприємстві він може скласти і відповідний вид висновку. Після чого висновок залишається на підприємстві, де його дані використовується як для прийняття управлінських рішень, а також показники звітності можуть друкуватися у пресі, щоб доводитися до відома акціонерів, власників, засновників показники діяльності за звітний період.

Размещено на Allbest.ru