Облік розрахунків по оплаті праці та аналіз трудових ресурсів

2.2 Первинний облік розрахунків з оплати праці

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

На підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, що використовують найману працю і мають статус юридичної особи, укладається колективний договір (ст. 11 КЗпП і ст. 2 Закону № 3356).

Умовами колективного договору в обов'язковому порядку повинні бути встановлені (ст. 7 Закону № 3356 і ст. 15, 24 Закону про оплату праці):

порядок нормування та оплати праці;

форми і системи оплати праці із зазначенням розміру заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

тарифні сітки, схеми посадових окладів, а також умови введення надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат - із зазначенням їх розміру;

порядок регулювання фондів оплати праці і міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці;

терміни виплати заробітної плати.

Згідно із ч. 2 ст. 29 КЗпП при прийнятті на роботу працівник повинен бути ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним договором.

Правила внутрішнього розпорядку регламентують порядок приймання і звільнення працівників, закріплюють основні обов'язки за адміністрацією та працівниками, затверджують режим робочого дня, а також установлюють заходи заохочення за позитивні результати в праці і заходи впливу при порушенні трудової дисципліни.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, установлює чисельність працівників і затверджує штатний розклад (ч. 3ст. 64 ГК). Про зміну умов оплати праці у бік їх погіршення або зміну істотних умов праці власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити працівника не пізніше ніж за 2 місяці (ст. 32 і 103 КЗпП).

В штатному розкладі можна затверджувати однакові найменування посад, але з різними посадовими окладами (залежно від розряду (класу), категорії, обсягу і складності виконуваних робіт). У штатному розкладі можна також установлювати надбавки до посадових окладів працівників (які передбачені в колективному договорі і затверджені окремим наказом по підприємству). Штатним розкладом повинні бути затверджені посадові одиниці для всіх працівників, які приймаються, у тому числі і для сумісників. Для сумісників можна затверджувати як одну одиницю, тік і 0,5 одиниці. Щодо сумісників законом не встановлений будь-який максимальний розмір оплати праці.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку. До типових форм первинного обліку особового складу та використання робочого часу належать наступні документи, які наведено на рис. 2.2.

Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується наказ (розпорядження) про прийом на роботу (ф. №П-1), який заповнюється у відділі кадрів і візується керівником підприємства. При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

Також на кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку (ф. №П-2), в якій зазначають необхідні анкети дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває особову картку кожному працівникові.

При оформленні переведення працівника із одного підрозділу в інший застосовується наказ про переведення на іншу роботу (ф. №П-5) у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, інший передається до бухгалтерії. На його підставі робляться відмітки у особовій картці, трудовій книжці та інших документах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Склад первинних документів обліку особового складу та використання робочого часу

Облік використання робочого часу у ТОВ “Вілона” ведеться у табелі обліку робочого часу (Додаток Б). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах. До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожному цеху і відділу табельниками або бригадирами, майстрами тощо. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу (за допомогою умовних позначок - шифрів). Для забезпечення обліку використання робочого часу у табелі застосовуються умовні позначення, зокрема: ВСН - вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; Х - тимчасова непрацездатність, оформлена листком непрацездатності, К - службові відрядження; В - відпустка (основна щорічна), П - цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР - прогули та інші неявки з поважних причин тощо. В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці. Завданнями табельного обліку є: контроль за явкою на роботу і залишенням роботи; виявлення причин запізнень або неявки на роботу; одержання даних про фактично відпрацьований працівниками час, склад робочого часу; складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан трудової дисципліни.

Для обліку виробітку робітників підприємці застосовують наступні документи:

- наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним;

- маршрутний лист та інші.

Базове підприємство ТОВ “Вілона” - для обліку виробітку робітників застосовує наряд на відрядну роботу (Додаток В).

У наряді вказується обсяг виконаних робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі, у відповідності з яким розраховується премія робочим. Понаднормативний облік виробітку ведеться на базовому підприємстві з використанням листка на доплату (Додаток Г). Даний документ виписується у разі відхилень від встановленого технологічного процесу.

Акордний наряд застосовується в бригадах "кінцевої продукції". Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного наряду.

Недоліком наряду є те, що неможливо встановити, хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо прослідити, на якій операції був зроблений брак. Зведений розрахунок проводиться у відомості або карточці. Основна відмінність маршрутного листка від наряду полягає в тому, що наряд виписується на одного робітника (або бригаду), що виконує відповідну операцію, а маршрутний листок - на весь обсяг робіт (на всі операції), виконаний різними робітниками.

До типових форм первинних документів обліку розрахунків із робітниками та службовцями із заробітної плати належать, документи, склад яких наведено на рис. 2.3.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями (Додаток Д).

Розрахункові відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку розрахунків з оплати праці. У даному документі відображається інформація в розрізі кожного працівника базового підприємства - кількість відпрацьованих днів, сума нарахованої основної та додаткової заробітної плати, які підтверджені даними первинних документів, суми утриманих податків та зборів та розкривається інформація щодо суми заробітної плати, яка належить до виплати кожному працівнику компанії (розраховується як сума нарахованої заробітної плати за вирахуванням суми утриманих податків та зборів).

Виплата зарплати у ТОВ “Вілона”проводиться за платіжною відомістю, до якої заносяться дані з графи „Підлягає виплаті” розрахункової відомості (Додаток Е).

За цією ж платіжною відомістю здійснюється видача авансу за першу половину місяця. На титульному аркуші вказується:

· Належна до виплати загальна сума,

· Фактично видана і депонована суми.

Після останнього запису у відомості необхідно робити підсумковий запис у цілому по відомості (такі записи можна робити і посторінково).

Кошти, отримані в установі банку по чеку для видачі заробітної плати, можуть зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів, включаючи день їх отримання в банку.

Заробітна плата, не отримана працівником у цей термін, повертається в установу банку і вважається депонованою заробітною платою. Аналітичний рахунок ведеться в реєстрі депонованої заробітної плати (Додаток Є). Складається реєстр касиром за кожний період видачі зарплати і перевіряється головним бухгалтером. Не виплачена на початок року сума депонентів переноситься з реєстрів за попередній рік.

У разі виплати депонентів на підставі видаткових касових ордерів, платіжних доручень у реєстрі з обліку депонованої заробітної плати робиться відмітка про сплату (перерахування) депонентів. Депонована заробітна плата виникає тільки при неотриманні заробітної плати готівковими коштами в касі підприємства. При перерахуванні зарплати працівникам на банківські платіжні картки депоновані суми не виникають.

З процесом нарахування та виплати заробітної плати пов'язана процедура нарахування та утримання внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У ТОВ “Вілона” нарахування внесків до органів соціального страхування оформлюється в частині утримань - у розрахунковій відомості, а в частині відрахувань - у розрахунку бухгалтерії, яки вважається документом аналітичного обліку розрахунків зі страхування (Додаток Ж). Порядок документального оформлення операцій з первинного обліку нарахування та виплати заробітної плати у ТОВ “Вілона” наведена на рис. 2.4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4. Схема документообігу первинного обліку нарахування і виплати зарплати ТОВ “Вілона”

З метою обліку додаткової заробітної плати та інших компенсаційних та заохочувальних виплат на базовому підприємстві оформлюються розрахунки бухгалтерії (Додаток З).

При оформленні розрахунку суми відпускних підставою є заява працівника, яка подається до відділу кадрів та керівнику для резолюції. Дана заява передається до бухгалтерії базового підприємства, а на підставі заяви видається наказ та графік надання відпусток. На підставі даних документів відділ кадрів робить позначку в особовій картці, а бухгалтерія проводить розрахунок заробітної плати за час відпустки. Схема документообігу нарахування відпускних у ТОВ “Вілона” наведена на рис. 2.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.5 Схема документообігу первинного обліку відпускних ТОВ “Вілона”

Нарахування допомоги з тимчасової втрати працездатності відбувається на підставі належним чином оформленого листка тимчасової непрацездатності. Розрахунок суми допомоги оформлюється відповідним розрахунком з врахуванням страхового стажу працівника і переноситься до листка непрацездатності. Сума допомоги з тимчасової втрати працездатності є видом заробітної плати, яка відображається у розрахунковій відомості підприємства з відповідним утриманням податків та внесків. Схема документообігу з обліку нарахування та виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності наведена на рис. 2.6.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.6 Схема документообігу первинного обліку допомоги з тимчасової втрати працездатності ТОВ “Вілона”

2.3 Організація аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з оплати праці

Порядок нарахування заробітної плати та відображення в обліку мають свої особливості.

Згідно зі ст. 53 КЗпП, робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі. Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний час (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) згідно ст.54 КЗпП оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при переміщенні - за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення.

Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

Робота у понаднормовий час не допускається (ст. 62 КЗпП). Однак власник або уповноважений ним орган може залучати працівників до таких робіт у виняткових випадках (у тому числі для ліквідації наслідків аварії). Оплата в понаднормовий час при почасовій системі оплати праці здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки. При відрядній системі оплати праці здійснюється доплата у розмірі 100% тарифної ставки робітника-погодинника відповідної кваліфікації. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулу не допускається (ст. 106 КЗпП).

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу у людино - годинах, людино - днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін. Робочий час - це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого робітники і службовці згідно з правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов'язки. Робочий день - це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання.

Нормування робочого часу протягом календарного тижня є робочим тижнем. При п'ятиденному робочому тижні встановлена тривалість робочого тижня - 40 годин, яка поширюється на всіх працівників, фахівців та керівників, крім тих, для яких законодавчо встановлена скорочена тривалість робочого часу. Статтею 51 КЗпП України передбачено скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років - 6-годиний робочий день при шестиденному робочому тижні, тобто 36-годинний робочий тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років - 4-годиний робочий день, тобто 24-годинний робочий тиждень; для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більше 36 годин на тиждень.

Постановою "Про Порядок обчислення середньої заробітної плати" зі змінами передбачено обчислення середньої заробітної плати для нарахування виплат працівникам, серед яких відпускні, допомога з тимчасової втрати працездатності тощо.

Згідно зі ст. 4 Закону про відпустки встановлені такі види відпусток:

щорічна відпустка (основна і додаткові);

додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;

творча відпустка;

соціальна відпустка;

відпустка без збереження заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівнику тривалістю не менше 24 календарних днів (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки). Незалежно від режиму і графіка роботи тривалість відпустки встановлюється в календарних днях, при цьому не враховуються святкові та неробочі дні, визначені ст. 73 КЗпП (ст. 5 Закону про відпустки). Надання чергової щорічної відпустки оформляється наказом по підприємству, який складається на підставі заяви працівника і графіка відпусток.

Право на щорічну основну і додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи виникає у працівника після закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 79 КЗпП, ст. 10 Закону про відпустки).

За другий і наступні роки щорічна відпустка повної тривалості може бути надана працівнику в будь-який час відповідного робочого року. При нарахуванні компенсації за невикористану відпустку підприємство, з якого працівник звільняється за переведенням, зобов'язане нарахувати та утримати податок з доходів фізичних осіб і внески до Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При наданні відпустки на новому місці роботи розрахунок середньої заробітної плати:

- за дні відпустки, не використані на попередньому місці роботи, - не здійснюється. Оплата цих днів здійснюється виходячи із суми компенсації, отриманої на поточний рахунок підприємства;

- за дні відпустки, що надаються працівнику за час роботи на новому місці, - здійснюється в загальному порядку.

Для нарахування відпусткових згідно з п. 7 Порядку № 100 необхідно визначити середню заробітну плату за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період і помножити цю суму на відповідну кількість календарних днів відпустки.

Для визначення середньої заробітної плати загальна сума доходів за розрахунковий період, що включаються в розрахунок (види таких доходів указані в розділі III Порядку № 100), ділиться на кількість календарних днів року (або на ті, які припадають на менший фактично відпрацьований період) за вирахуванням святкових і неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП.

СВ = (ЗП₁₂/(Д_кал.- Д_сн) * ДВ_кал., де (2.1.)

СВ - сума відпускних;

ЗП₁₂ - заробіток за останні 12 місяців перед наданням відпустки або за менший фактично відпрацьований період;

Д_кал.- кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду, який приймається для розрахунку відпускних;

Д_сн - кількість святкових та неробочих днів, які припадають на розрахунковий період;

ДВ_кал - кількість календарних днів відпустки.

До святкових і неробочих днів відносять: 1 січня - Новий рік, 7 січня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, один день - Великдень, 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня - День Перемоги, один день - Трійця, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України.

З метою рівномірно розподілу витрат на випалу відпусток протягом звітного періоду на підприємствах створюється резерв на виплату відпусток. Резерви виплати відпусток створюється шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, яка враховується при розрахунку середнього заробітку. Нормативи відрахувань до резерву оплати відпусток кожне підприємство розраховує самостійно. При цьому враховуються зарплата, яка включається до розрахунку середнього заробітку за рік, і відрахування на соціальні заходи, що нараховуються на заробітну плату. Розглянемо поетапно порядок створення резерву виплати відпусток (рис. 2.7.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.7 Порядок розрахунку резерву оплати відпусток

У бухгалтерському обліку нарахування резерву оплати відпусток відображається оборотом за кредитом рахунку 471 “Забезпечення виплат відпусток” у кореспонденції з дебетом рахунків, на яких ведеться облік витрат (рахунки класу 8 “Витрати за елементами” або 9 “Витрати діяльності”.

Якщо створеного забезпечення не вистачає для виплати відпусток у поточному періоді, сума відпускних, що перевищує резерв, нараховується з віднесенням на рахунки обліку витрат.

Порядком № 1266 визначений спеціальний механізм розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності. Розрахунок суми за лікарняним листком здійснюється за допомогою формули:

СЛ = ЗПЛсер. дн х Крд х С %, де (2.2)

ЗПЛ сер. дн - середньоденна(середньогодинна) заробітна плата;

Крд - кількість робочих днів (годин), що припадають на час хвороби працівника;

С % - розмір допомоги залежно від трудового стажу працівника.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. На підприємстві листок непрацездатності передається на розгляд комісії із соціального страхування з питань призначення матеріального забезпечення застрахованим особам. Комісія приймає рішення про матеріальне забезпечення і оформляє протокол.

На підприємстві у листку непрацездатності роблять такі записи:

- особа, яка уповноважена вести облік робочого часу, проставляє дні непрацездатності, а також неробочі дні за період хвороби;

- у відділі кадрів на підставі трудової книжки зазначається страховий стаж;

- комісія або уповноважена особа із соціального страхування зазначає розмір належної допомоги, який залежить від страхового стажу і категорії громадян.

Розміри допомоги з тимчасової втрати працездатності згідно законодавства України наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності

Відповідно до ст. 53 і п. 1 ст. 21 для нарахування середньої заробітної плати необхідно брати в розрахунок усі види заробітної плати (основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), на які нараховуються страхові внески, тобто в розрахунку беруть участь виплати, які включаються до фонду оплати праці.

Враховані при розрахунку середньої заробітної плати виплати згідно зі ст. 53 Закону № 2240 і п. 9 Порядку № 1266 не повинні перевищувати в цілому граничних витрат на оплату праці, з яких справлялися внески до фондів соціального страхування: з січня по березень 2006р. - 4830 грн.; з квітня по вересень 2006р. - 4960 грн.; з жовтня по грудень 2006р. - 5050 грн. (згідно Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” №3235-ІV від 20.12.05р.).

Період, за який розраховується середня заробітна плата для нарахування розміру допомоги з тимчасової непрацездатності, Порядком № 1266, зокрема, п. 4 - 6, установлені три варіанти розрахунків:

а) якщо до настання страхового випадку працівник відпрацював не менше шести повних календарних місяців, то в розрахунковий період включаються останні шість календарних місяців (з 1-го до 1-го числа).

б) якщо працівник відпрацював менше шести календарних місяців, то середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачені страхові внески.

в) якщо працівник не відпрацював повний календарний місяць (відповідно і страхові внески сплачені за неповний місяць), то середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

При неповному робочому дні (робочому тижні) середня заробітна плата обчислюється виходячи із частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівнику на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи (тобто пропорційно робочому часу).

Порядком № 1266, зокрема норма п. 21, передбачає надання страхових виплат у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності працюючим за сумісництвом. Оскільки роботодавець сплачує страхові внески і на основних працівників і на сумісників (точно так само і сам працівник сплачує із заробітної плати внески до фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), то й страхові виплати повинні виплачуватися працівнику і за основним місцем його роботи, і за сумісництвом.

Бухгалтерією того підприємства, де працівник працює як сумісник нарахування і виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності, якщо працівник подасть:

копію лікарняного листка, завіреного печаткою і підписом керівника підприємства за основним місцем роботи;

довідку про середню заробітну плату з основного місця роботи.

При визначенні суми виплат за лікарняними листками сумісниками загальна сума заробітної плати (за основним місцем роботи і за сумісництвом разом узяті), на підставі якої розраховуються страхові виплати, не повинна перевищувати розміри, установлені Постановою № 225.

Нарахування допомоги з тимчасової втрати працездатності здійснюється за рахунок двох джерел:

- за рахунок коштів підприємства - перші п'ять календарних днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаних з нещасним випадком на виробництві. Це означає, що роботодавець зобов'язаний оплатити робочі дні згідно з графіком роботи підприємства, що припадають на перші п'ять календарних днів тимчасової непрацездатності найманого працівника;

- за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності - інші дні непрацездатності.

Допомога по вагітності та пологам на відміну від допомоги з тимчасової втрати працездатності призначається застрахованим особам у розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу (ст. 39 Закону № 2240).

На підставі медичного висновку застрахованій особі видається листок непрацездатності і надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої в загальному випадку становить:

до пологів - 70 календарних днів;

після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів ), починаючи з дня пологів.

Жінкам, які всиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів).

Статтею 2 Закону про індексацію та п. 2 Порядку № 1078 визначені види доходів, які підлягають індексації. До них належать грошові доходи громадян, отримані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, а саме: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників у грошовому вираженні, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; суми виплати з державного соціального страхування; інші виплати, крім зазначених, установлені Кабінетом Міністрів України в Порядку № 1078.

У пункті 3 Порядку № 1078 дається перелік доходів населення, які не підлягають індексації, зокрема: оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, сума допомоги з тимчасової непрацездатності, які враховуються під час обчислення середнього заробітку; цільова одноразова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію; допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога на поховання; суми соціальних пільг; компенсації, які не передбачені законодавством і не носять постійного характеру; винагорода за підсумками роботи за рік.

У межах прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, стипендії, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надається згідно із законодавством про загальнообов'язкове державне страхування.

Індексація грошових доходів населення проводиться, якщо величина індексу споживання цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 101 % (ст. 4 Закону про індексацію). Індекс споживчих цін для індексації грошових доходів населення обчислюється наростаючим підсумком починаючи з місяця набуття чинності Закону про індексацію.

Сума індексації грошових доходів громадян = (грошовий дохід, що підлягає індексації х Приріст індексу споживчих цін) : 100% (2.3.)

Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Дохід індексується в межах прожиткового мінімуму із суми нарахованої заробітної плати, премій і доплат, разом узятих.

Виплата відпусткових та інші виплати, які обчислюються із середнього доходу, не індексуються з огляду на те, що в доходах, з яких обчислюється середня зарплата, уже присутні суми індексації. Для визначення суми заробітної плати, що підлягає індексації, необхідно врахувати те, що індексації підлягає не вся сума доходу, а тільки його частина в межах прожиткового мінімуму для працездатної особи. Крім того, загальний дохід громадянина за минулий місяць може складатися з декількох видів доходу, що підлягає і не підлягає індексації, з яких треба обчислити суму, яка підлягає індексації. Після визначення такої суми її помножують на відповідний приріст індексу споживчих цін для проведення індексації, виражений у відсотках.

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Для узагальнення інформації про рахунки з персоналом (як облікового так і не облікового складу підприємства) з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму по оплаті праці (розрахунки з депонентами) використовується балансовий, основний, операційний рахунок 66 ,,Розрахунки з оплати праці”(рис. 2.8).

Для обліку розрахунків по оплаті праці використовують два субрахунки:

· 661 "Розрахунки за заробітною платою";

· 662 "Розрахунки з депонентами".

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо, який ведеться у регістрі аналітичного обліку - розрахунковій відомості.

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці” за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”. Сума в графі розрахунково-платіжної відомості "Сума, належна до виплати" аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці". Кредитове сальдо рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” показує заборгованість підприємства робітникам службовцям на 1-ше число кожного за звітним місяця.

Нарахування заробітної плати - це витрати підприємства. Журнал 5 або 5А призначені для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи. Журнал 5А є регістром синтетичного обліку розрахунків з оплати праці у ТОВ “Вілона” (Додаток И).

Відображення затрат підприємства, у тому числі і затрат на оплату праці, можна здійснювати двома способами:

1. За допомогою рахунків тільки класу 9,,Витрати діяльності”;

2. За допомогою рахунків класів 8 “Витрати за елементами” і 9 “Витрати діяльності”;

На ТОВ «Вілона» застосовується варіант розгорнутого обліку витрат з оплату праці з використанням рахунків класів 8 “Витрати за елементами” та 9 “Витрати діяльності”.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений активний, транзитний рахунок 81 “Витрати на оплату праці”.

Рахунок 81 “Витрати на оплату праці” має наступні субрахунки, які представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Субрахунки до рахунку 81 “Витрати на оплату праці”

Виплата заробітної плати, незалежно в якій формі вона здійснюється, регулюється ст. 115 КЗпП України:

· Заробітна плата виплачується в робочі дні в терміни, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць у проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів;

· У разі збігу дня виплати з вихідним, святковим чи неробочим днем виплата здійснюється напередодні;

· Заробітна плата за час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Кошти, отримані в установі банку по чеку для видачі заробітної плати, можуть зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів, включаючи день їх отримання в банку (п. 2.14 Положення № 72).

Заробітна плата, не отримана працівником у цей термін, повертається в установу банку і вважається депонованою заробітною платою.

Не виплачена на початок року сума депонентів переноситься з реєстрів за попередній рік. Депонована заробітна плата виникає тільки при неотриманні заробітної плати готівковими коштами в касі підприємства. При перерахуванні зарплати працівникам на банківські платіжні картки депоновані суми не виникають. Кореспонденція рахунків з обліку нарахування та виплати заробітної плати наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з оплати праці ТОВ “Вілона”

Із заробітної плати працівників підприємства здійснюються утримання та проводиться нарахування внесків до органів страхування на фонд оплати працівників. Утримання із заробітної плати можуть здійснюватись тільки у випадках, передбачених законодавством. В таблиці 2.4. відображено обов'язкові утримання із заробітної плати працівників підприємства.

Таблиця 2.4

Утримання із заробітної плати

Документом, що регулює порядок розрахунку і сплати податку з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. N 889-IV, зі змінами і доповненнями.

Відповідно до цього нормативного акту платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, що одержують доходи як із джерел їхнього походження на території України, так і іноземні доходи, а також нерезиденти, що одержують доходи на території України.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний дохід (різниця між загальним доходом за рік і сумою податкового кредиту); доходи з джерелом їх походження з України, що обкладаються податком при їх виплаті, іноземні доходи.

Однієї зі складових об'єкта оподатковування (як для резидентів, так і для нерезидентів) є загальний місячний оподатковуваний доход, у який в свою чергу відповідно до пп. 4.2.1 п. 42 cт. 4 Закони № 889 включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) відповідно до умов трудового чи цивільно-правового договорів, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати або інші виплати і винагороди, виплачувані (надані) платнику податку в зв'язку з відносинами трудового наймання.

Для оподаткування з доходів фізичних осіб заробітна плата повинна бути зменшена на всі соціальні внески, що утримуються з заробітної плати:

- внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- внесок на страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням;

- внесок на страхування на випадок безробіття.

Ставка 15% застосовується і до заробітної плати, отриманої працівником за основним місцем роботи і за сумісництвом.

Представимо схематично порядок визначення бази оподаткування з доходів фізичних осіб для такого виду доходу, як заробітна плата на рис. 2.9.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.9 Визначення бази оподаткування податком з доходів з фізичних осіб

Законом № 889 (ст. 6) передбачається надання платникам податків податкових соціальних пільг з податку з доходів у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу.

Право на застосування податкової соціальної пільги у встановленому розмірі вимагає виконання визначених умов. Так, згідно з п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманому платником податків як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 грн. Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” для розрахунку податкової соціальної пільги використовують показник прожиткового мінімуму в розмірі 525,00 грн. (525,00 грн. х 1,4 і округленого до найближчих 10 грн.), тобто 740,00 грн.