Облік, аналіз і аудит поточних зобов’язань підприємств

Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складення фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти інтереси користувачів юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень.

Стосовно теми дипломної роботи, то в ф.1 “Баланс” знаходять відображення розрахунки з кредиторами.

У рядку 500 Балансу відображають суму поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками. Цей рядок Балансу формує кредитове сальдо субрахунків:

601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»;

602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;

603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»;

604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;

605 «Прострочені позики в національній валюті»;

606 «Прострочені позики в іноземній валюті».

Перелічені субрахунки складають рахунок 60 «Короткострокові позики». На цьому рахунку, згідно з Інструкцією № 291, обліковують розрахунки в національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців від дати балансу, і за позиками, строк погашення яких закінчився. За кредитом рахунку відображають суми отриманих кредитів (позик), за дебетом -- суми їх погашення та переведення у довгострокові зобов'язання у разі відстрочки кредитів (позик).

У статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Сальдо по рах. 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” відображено у рядку 530 „Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” і показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості , забезпеченої векселями).

На базовому підприємстві кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець 2008 р. склала 327,0 тис. грн.

У статті "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг). На кінець 2008 року сума авансів склала 11446 тис. грн.

У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства. На кінець 2008 року заборгованість склала 146 тис. грн.

У статті "Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів" показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством. На кінець 2008 року заборгованість склала 56 тис. грн.

У статті "Поточні зобов'язання зі страхування" відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників. На кінець 2008 року заборгованість склала 374 тис. грн.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату. На кінець 2008 року заборгованість з оплати праці склала 914 тис. грн.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу.

У статті "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків" відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків. На кінець 2008 року заборгованість склала 40 тис. грн.

У статті "Інші поточні зобов'язання" відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов'язання". У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит" і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.

Також, сума кредиторська заборгованість відображається у статистичної звітності N 1-Б "Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість" затв. Наказом Державного комітету статистики України від 04 серпня 2008 року N264 (додаток Я).

Заповнення форми проводиться на підставі первинних документів, регістрів синтетичного та аналітичного обліку, фінансової звітності та положень (стандартів) бухгалтерського обліку в тисячах гривень (без десяткового знака).

У Розділі II "Дебіторська та кредиторська заборгованість" у рядку 010 відображається загальна сума заборгованості (рядок 020 + 030).

У рядках 010 - 060 за графою 5 наводяться обсяги поточної кредиторської заборгованості, у графі 6 - обсяги простроченої поточної кредиторської заборгованості.

У рядку 020 наводяться дані щодо заборгованості за розрахунками підприємств у межах України, які виділяються із загальної суми кредиторської заборгованості, і заповнюються аналогічно відповідним статтям пасиву балансу.

У ВАТ "IВП "Енергiя" загальна сума кредиторської заборгованості склала 13680,5 тис.грн.

Обсяги простроченої заборгованості визначаються згідно зі статтею 530 "Строк (термін) виконання зобов'язання" Цивільного кодексу України.

Складання звітності підприємства є особливо відповідальною роботою бухгалтера, так як у звітності повинні відображатися суми, звірені взаємно і підтвердженні відповідними інвентаризаційними актами на дату складання звітності.

Висновки до розділу 2

Проведене дослідження з питань організації процесу обліку розрахунків з кредиторами дозволяє зробити наступні висновки:

на базовому підприємстві створені належні умови для здійснення облікових робіт та прийняття управлінських рішень. На підприємстві застосовується комп'ютерна бухгалтерська програма «1С Підприємство», облікова політика висвітлює основні вимоги до ведення обліку;

досліджено процес організації обліку розрахунків з кредиторами ВАТ "IВП "Енергiя";

у роботі розроблена схема документообігу обліку розрахунків з кредиторами, застосування якого дозволяє звести до мінімуму обсяг облікової інформації і підвищити контроль з боку адміністрації за станом заборгованості;

визначено особливості побудови синтетичного та аналітичного обліку поточних зобов'язань;

вказано на те, що необхідно удосконалення процесу первинного, поточного та зведеного обліку, розробка нових форм документів, реорганізація синтетичного та аналітичного обліку, виходячи з принципів організації автоматизованого обліку;

важливим напрямом управління кредиторською заборгованістю є розробка прогнозних планів джерел погашення короткострокових фінансових зобов'язань підприємства з деталізацією кредиторської заборгованості за видами, сумами, строками платежу і конкретними кредиторами з метою встановлення пріоритету та послідовності погашення боргових зобов'язань.

Розділ 3. Аналіз поточних зобов'язань підприємства

3.1 Аналіз складу, структури та динаміки поточних зобов'язань підприємства

Одним з найбільш вагомих моментів, який характеризує фінансове становище підприємства є стан розрахунків з кредиторами. Кредиторська заборгованість за товари виникає у зв'язку з тим, що момент отримання товарів не збігається з моментом оплати.

На першому етапі проаналізуємо стан позикових коштів ВАТ "IВП "Енергiя" за допомогою аналітичної табл. 3.1 (додаток Б, АА).

Таблиця 3.1

Аналіз складу, структури та динаміки позикового капіталу

Дані таблиці свідчать, що у складі позикового капіталу відбулися зміни. Так, якщо у 2006 році позиковий капітал складався на 0,5% з довгострокових зобов'язань і на 99,5% з поточних зобов'язань, то у 2007 та 2008 роках поточні зобов'язання складали 100% позикового капіталу. Взагалі відбулося зменшення позикового капіталу у 2008 році у порівнянні з 2006 роком на 3265,1 тис. грн. і у порівнянні з 2007 роком на 19102 тис. грн. Спостерігається тенденція зниження величини позикового капіталу протягом останніх трьох років.

У 2008 році у порівнянні з 2007 роком зменшилися поточні зобов'язання на 19102,0 тис. грн., або на 58,33% (19102/32746*100). На цю зміну вплинуло скорочення усіх складових поточних зобов'язань. Найбільші зміни відбулися з сумою поточних зобов'язань за розрахунками, вона знизилась на 14362,0 тис. грн., або на 52,53% (14362/27340*100) і складають на кінець року 12978,0 тис.грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 214,0 тис. грн. у порівнянні з 2007 роком і збільшилась у порівнянні з 2006 роком на 87,1 тис. грн. Позитивним є відсутність короткострокових кредитів банків у 2008 році.

За результатами розрахунків видно, що структура поточних зобов'язань змінилась. Питома вага кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги збільшилась на 1% у порівнянні з 2007 роком і складає на кінець року 2,4 % позикового капіталу. Поточні зобов'язання у 2008 році на 95,1% сформовані за рахунок поточних зобов'язань за розрахунками, питома вага яких в загальній сумі капіталу збільшилась на 11,6% у порівнянні з 2007 роком і на 7,3% у порівнянні з 2006 роком.

Інші поточні зобов'язання складають у звітному році лише 2,5% поточних зобов'язань і протягом останніх трьох років їх частка майже не змінилась.

ВАТ "IВП "Енергiя" не розраховується векселями на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів.

Зміни, які відбулися у структурі поточних зобов'язань наочно представлені на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Аналіз складу поточних зобов'язань ВАТ "IВП "Енергiя" за 2006-2008 роки

Окремо проаналізуємо склад та структуру поточних зобов'язань за розрахунками (табл. 3.2) (додаток Б, АА).

Таблиця 3.2

Аналіз складу та структури поточних зобов'язань за розрахунками

Дані таблиці свідчать, що поточні зобов'язання за розрахунками протягом року зменшились на 14362 тис. грн. або на 52,5%. На цю зміну вагомий вплив надало зменшення розрахунків за виданими авансами - на 15568 тис. грн. або на 57,6% (15568/27014*100). Усі інші складові поточних зобов'язань за розрахунками збільшились, так розрахунки з бюджетом збільшились на 136 тис. грн., розрахунки зі страхування - на 366,0 тис. грн., розрахунки з оплати праці - на 683,0 тис. грн.

Найбільшу питому вагу у складі зобов'язань за розрахунками займають розрахунки з одержаних авансів - 88,2%. Але у порівнянні з 2007 роком їх частка зменшилась на 10,61%. Помітне збільшення частки розрахунків з оплати праці - на 6,21%, інші складові зобов'язань за розрахунками майже не змінились.

Наочно співвідношення складових поточних зобов'язань за розрахунками наведено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Аналіз складу кредиторської заборгованості за розрахунками ВАТ "IВП "Енергiя" за 2007-2008 роки

У процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту та причини виникнення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, встановити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

На наступному етапі детально проаналізуємо кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги.

3.2 Аналіз кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Аналіз кредиторської заборгованості передбачає оцінку її оборотності.

Оцінка оборотності кредиторської заборгованості проводиться за показниками:

1) швидкості обороту (коефіцієнт оборотності);

2) тривалості періоду погашення кредиторської заборгованості;

3)відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до виторгу від реалізації;

4) залучення (+), або вивільнення (-) коштів за рахунок зміни тривалості погашення кредиторської заборгованості.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості (Т.об.кт.) характеризує середню кількість днів, які необхідні для розрахунків з постачальниками:

С.з.кт.зб. х Д

Т.об.кт.= ------------ , (3.1)

В

де Т.об.кт. - тривалість обороту кредиторської заборгованості;

Сз.кт.зб. - середній залишок кредиторської заборгованості;

Д- кількість днів - 360;

В - виторг від реалізації.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Коб.кт.) показує, скільки разів виникає заборгованість і сплачується підприємством за період, що аналізується. Він визначається за формулою

В

Коб.кт.= ------------ (3.2)

С.з кт.зб

При визначені цих показників враховують боргові зобов'язання лише перед тими кредиторами, до яких відноситься поточна господарська діяльність. Розрахуємо вище перелічені показники і занесемо в табл.3.3 (додаток Б, В).

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшився на 56,08 рази і склав у 2008 році 62,32. Це означає, що майже 63 раз виникає заборгованість і сплачується підприємством за рік.

Таблиця 3.3

Аналіз показників оборотності кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Середній термін сплати рахунків постачальникам за звітний період значно зменшився у порівнянні з аналогічним показником за минулий період на 51,88 днів. Це може означати, що підприємства-постачальники надають даному підприємству знижку в рахунках за швидку сплату або ж розглядають підприємство як ризиковане і тому виставляють йому жорсткі умови розрахунків. За рахунок зменшення тривалості обороту кредиторської заборгованості на 51,88 дні відбулося вивільнення коштів з обороту у розмірі 351,34 тис. грн.

Якщо ж, навпаки, середній термін сплати рахунків постачальником довший, то це може означати, що підприємство купує на добрих розрахункових умовах або ж що воно затягує виплату, тобто використовує кредиторську заборгованість як джерело свого фінансування.

На наступному етапі аналізу доцільно згрупувати кредиторську заборгованість за термінами її виникнення. Наявність такої інформації за тривалий період дозволяє виявити загальні тенденції розрахункової дисципліни (табл. 3.4).

Як видно з табл. 3.4 , заборгованість за строками виникнення від 6 до 12 місяців складає 2,7 тис. грн., а питома вага в загальній вартості заборгованості лише 0,02%; за строками виникнення до 3 місяців складає 8186,4 тис грн. (60,0 %). Значну частку займає заборгованість строком від 3 до 6 місяців - 39,98 %.

Таблиця 3.4

Аналіз тривалості кредиторської заборгованість ВАТ "IВП "Енергiя" за 2008 р.

На наступному етапі проаналізуємо динаміку кредиторської заборгованості за 2008 рік по місяцях (рис.3.3).

Аналіз динаміки поточних зобов'язань по місяцям 2008 року проведемо за допомогою програми “Загальний аналіз рядів динаміки” (додаток АБ).

При аналізі ряду динаміки було прийнято за базисний місяць - січень. Згідно з отриманими розрахунками були наведені базисні та ланцюгові показники: абсолютного приросту, темпу росту, темпу приросту, абсолютного вмісту 1% приросту.

Базисний абсолютний приріст характеризує на скільки в абсолютному виразі кожне значення ряду відрізняється від значення прийнятого за базисне. Так, з лютого по грудень спостерігається негативний абсолютний приріст, мінімальний склав у лютому (2562 тис.грн.) та березні (3301 тис.грн.). Протягом року спостерігається зменшення кредиторської заборгованості у порівнянні з базисним показником.

Рис 3.3. Аналіз динаміки поточних зобов'язань ВАТ "IВП "Енергiя" за 2008 рік по місяцях

Ланцюговий абсолютний приріст характеризує на скільки в абсолютному виразі кожне значення ряду відрізняється від попереднього.

Протягом року спостерігається стійка тенденція до зниження абсолютного приріста величини поточних зобов'язань. Так з березня по грудень відбувається зниження кредиторської заборгованості (за винятком жовтня - збільшення склало 3917 тис. грн.).

Середній рівень динаміки дорівнює 22303,2 тис.грн. Середній абсолютний приріст - (- 1736,5 тис. грн.), це означає, що в середньому щомісячно обсяг кредиторської заборгованості зменшується на 1736,5 тис.грн. або на 7,65 %.

Проаналізувавши динаміку поточних зобов'язань, визначено позитивну тенденцію до її зниження.

3.3 Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

На наступному етапі аналізу доцільно порівняти показник тривалості кредиторської і дебіторської заборгованості. Якщо виявиться, що показник тривалості кредиторської заборгованості перевищує хоча б на кілька днів такий же показник по дебіторах, то це означає, що дане підприємство вміє так управляти кредиторською заборгованістю, щоб утримувати позики довше, ніж дозволяти це робити своїм боржникам.

Порівняємо показники тривалості кредиторської і дебіторської заборгованості (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Аналіз тривалості погашення дебіторської та кредиторської заборгованості

Виявилось, що показник тривалості кредиторської заборгованості значно перевищує - на 135 днів (181,6-46,6) такий же показник по дебіторам, то це означає, що дане підприємство не дозволяє своїм боржникам довше утримувати позики, ніж воно саме.

За даними табл. 3.5 бачимо, що на кінець 2008 року на кожну гривню кредиторської заборгованості припадає 0,26 гривні дебіторської заборгованості і цей показник збільшився у порівнянні з минулим роком на 0,09 грн.

При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона одночасно є джерелом покриття дебіторської заборгованості. На базовому підприємстві сума кредиторської заборгованості перевищує суму дебіторської заборгованості на 10141,0 тис. грн. (13644,0-3503,0), то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. Таке співвідношення позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає також її порівняльний аналіз за видами заборгованості (табл.3.6).

За результатами проведеного аналізу спостерігається перевищення дебіторської заборгованості лише за товари, роботи, послуги на 109 тис. грн. та за розрахунками з бюджетом на 1481 тис. грн, що сталося через погіршання платоспроможності покупців. По іншим показникам спостерігається перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, найбільше перевищення по розрахункам авансами - на 10074 тис. грн.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства.

Таблиця 3.6

Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

Таким чином, одним з найбільш вагомих моментів, який характеризує фінансове становище підприємства є стан розрахунків з кредиторами.

3.4 Основні напрямки ефективного керування кредиторською заборгованістю

Прийнято вважати, що підприємство, що користується в процесі своєї господарської діяльності тільки власним капіталом, має максимальну стійкість. Однак таке допущення в корені не вірно. З погляду конкурентної боротьби на ринку не має значення, якими капіталами оперує бізнес: своїми або позиковими. Єдина різниця може полягати в розходженнях вартості цих двох категорій капіталу. Кредитори (будь-то банки або постачальники товарів і послуг) готові кредитувати чийсь бізнес тільки в обмін на певний (іноді досить високий) доход (відсоток).

Для того, щоб ефективно управляти боргами компанії необхідно, в першу чергу, визначити їхню оптимальну структуру для конкретного підприємства й у конкретній ситуації:

- скласти бюджет кредиторської заборгованості;

- розробити систему показників (коефіцієнтів), що характеризують, як кількісну, так й якісну оцінку стану й розвитку відносин із кредиторами компанії;

- прийняти певні значення таких показників за планові.

Другим кроком в процесі оптимізації кредиторської заборгованості повинен бути аналіз відповідності фактичних показників їхньому рамковому рівню, а також аналіз причин виниклих відхилень. У залежності від виявлених невідповідностей і причин їхнього виникнення, повинен бути розроблено й здійснений комплекс практичних заходів щодо приведенню структури боргів у відповідність із плановими (оптимальними) параметрами [41].

Третім напрямком ефективного керування кредиторською заборгованістю є залучення засобів інвесторів. Тому що, процес залучення додаткових фінансових ресурсів для цілей власного бізнесу розглядається нами з погляду максимізації безпеки даного процесу, то варто зупинитися на двох найбільш важливих, у даному аспекті, характеристиках цього способу позики. Перша - відносна дешевина: як правило, інвестори, що обмінюють свої засоби на корпоративні права (частки, акції) розраховують на дивіденди, які фіксуються в установчих документах (або встановлюються на зборах учасників) у вигляді відсотків. При цьому, у випадку відсутності прибутку на підприємстві, вкладений у справу капітал може бути "безкоштовним". Друга особливість - можливість інвесторів впливати на процеси керування в створеному господарчому товаристві (право голосу на зборах акціонерів або учасників). Тому варто подбати про збереження контрольного пакета. Інакше ваш, споконвічно власний капітал, може перетворитися в капітал, переданий у позики новому інвесторові. Звідси треба висновок про явну обмеженість розмірів приваблюваних засобів корпоративних інвесторів: у загальному випадку їх не повинне бути більше ваших первісних інвестицій: навіть якщо акції (паї) "розпилені" між декількома власниками, то однаково залишається ризик (особливо якщо мова йде про успішне підприємство) зосередження корпоративних прав під єдиним контролем.

Фінансовий (грошовий) кредит, як правило, надається банками. Це один з найбільш дорогих видів кредитних ресурсів. Обмежуючі фактори: високий відсоток, необхідність надійного забезпечення, "створення" солідних балансових показників. Не дивлячись на "дорожнечу" й "проблематичність" залучення, можливості банківського кредиту (на відміну від інвестиційного) повинні бути використані компанією на всі 100%. Якщо проект, реалізований компанією дійсно "розрахований" на конкурентноздатний рівень рентабельності, то прибуток, отриманий від використання фінансового кредиту завжди буде перевищувати необхідний до сплати відсоток. Банки хоча й дають перевага такому виду забезпечення наданих кредитів, як застава, але можуть задовольнятися й гарантією третього особи (якщо є платоспроможні засновники або інші зацікавлені особи). Балансові показники також володіють деякою "гнучкістю", як у процесі їхнього формування, так й у ході їхнього сприйняття приймаючою стороною. Наявність презентабельних звітних показників, хоча й виступає обов'язковою умовою для банківського службовця, але може, у якомусь ступені, ігноруватися у виді наявності реальних гарантій і забезпечення надаваного кредиту. Одним істотним недоліком фінансових позикових засобів, особливо у порівнянні з інвестиційними, є наявність строга певних строків їхнього повернення.

Четвертим напрямком ефективного керування кредиторською заборгованістю є одержання товарного кредиту. Основною позитивною відмітною рисою даної різновиду одержання позикових засобів є найбільше простій спосіб залучення. Товарний кредит, як правило, не вимагає (на відміну від фінансового) залучення застави й не зв'язаний зі значними витратами й тривалістю оформлення (на відміну від інвестицій). У вітчизняних умовах товарний кредит між юридичними особами найчастіше являє собою поставку товарів (робіт, послуг) за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу. При цьому, на перший погляд, може здатися, що даний "кредит" надається безкоштовно, тому що договір не передбачає необхідності нарахування й сплати процентного (або якого-небудь іншого) доходу на користь постачальника. Однак треба помітити, що постачальники (і українські в тому числі) прекрасно розуміють (іноді тільки на емпіричному рівні) принципи зміни вартості грошей у часі, а також здатні досить точно оцінювати розміри "упущеної вигоди" від гальмування оборотності активів, заморожених у дебіторській заборгованості підприємства. Тому компенсація таких втрат заставляється в ціну товарів, яка може коливатися залежно від строків наданої відстрочки.

Там, де контроль за недоотриманим прибутком значно ослаблений (держпідприємства, великі акціонерні й промислові компанії) втрати, пов'язані з товарним кредитуванням найчастіше компенсуються за рахунок "неформальних" платежів керівництву або робітникам компанії.

Українське законодавство, крім безпроцентних товарно-кредитних відносин між підприємствами, містить можливість надання/одержання товарного кредиту й під відсоток. Слід зазначити, що в Україні товарний кредит найбільше поширення одержав у зв'язку з реалізацією промислових товарів населенню. Корпоративний же менталітет українських підприємців, в основному, поки не готовий "упокоритися" з необхідністю платити відсотки за "висячу" кредиторську заборгованість, тому набагато простіше продати товар по "завищеній" ціні, чим вести мову про якісь відсотки, які є більше "справедливою" формою компенсації, тому що залежать від строків оплати.

Дуже часто будується й на відносинах товарного кредиту й на інших різновидах кредитування. Суть використання переваг, пов'язаних із власним економічним перевагою, полягає в можливості диктувати й нав'язувати постачальникові (кредиторові) власні "правила" гри на ринку й характер договірних відносин (або, як це найчастіше відбувається - порушувати ці самі договірні відносини без "особливих" наслідків для власного "переважаючого" бізнесу).

Як показує практична діяльність, жодне підприємство не може обійтися без, хоча б незначної, кредиторської заборгованості, що завжди існує у зв'язку з особливостями бюджетних, орендних й інших періодичних платежів: оплати праці, поставки ТМЦ без попередньої оплати й т.д. Даний вид кредиторської заборгованості потрібно розглядати, як "неминучий". Вона хоча й дозволяє тимчасово використати "чужі" засоби в власному комерційному обороті, але не має принципового значення, якщо такі платежі будуть здійснені у встановлені строки.

Таким чином, менеджери компаній у своєму прагненні максимально використати можливості всіх доступних кредитних засобів, у тім числі й у вигляді затримок по зарплаті, порушення строків планових платежів постачальникам і т.д., повинні оцінювати "можливості" кожного окремого виду платежів індивідуально, тому що наслідку таких "відстрочок" можуть мати різні наслідки, не тільки в залежності від виду платежу, але й залежно від конкретного "мимовільного" кредитора.

Як уже було сказано вище, для того щоб оптимізувати кредиторську заборгованість необхідно визначити її "планові" характеристики. Найбільше часто використовуваний коефіцієнт, пов'язаний з оцінкою кредиторської заборгованості підприємства - це:

- коефіцієнт ліквідності, що розраховується як відношення величини оборотного капіталу до короткострокових боргових зобов'язань.

- коефіцієнт "кислотного тесту"[41], що являє собою відношення різниці між поточними активами й вартістю товарно-матеріальних активів до поточних зобов'язань.

- коефіцієнт залежності підприємства від кредиторської заборгованості. Розраховується як відношення суми позикових засобів до загальної суми активів підприємства. Цей коефіцієнт дає подання про те, на скільки активи підприємства сформовані за рахунок кредиторів.

- коефіцієнт самофінансування підприємства. Розраховується, як відношення власного капіталу (частини статутного фонду) до притягнутому. Даний показник дозволяє відслідковувати не тільки відсоток власного капіталу, але й можливості керування всієї компанією.

- коефіцієнт часу. Визначається як відношення середньозваженого показника строку погашення кредиторської заборгованості до середньозваженому показнику строку оплати по дебіторської заборгованості. При цьому середній строк погашення кредиторської заборгованості необхідно втримувати на рівні не нижче, ніж ті усереднені строки, які повинні дотримувати дебітори підприємства.

- коефіцієнт рентабельності кредиторської заборгованості. Визначається як відношення суми прибутку до суми кредиторської заборгованості, які відбиті в балансі. Даний показник характеризує ефективність притягнутих засобів і його особливо доцільно аналізувати по періодах. При цьому повинна бути визначена залежність динаміки змін цього коефіцієнта від тих основних факторів, які вплинули на його ріст або зниження (зміни строків повернення, структури кредиторів, середніх розмірів і вартості кредиторської заборгованості й т.д.).

Наведені показники та їх оптимальні значення наведені в табл.3.7.

Таблиця 3.7

Оптимальні "рамкові" значення основних коефіцієнтів, що характеризують стан кредиторської заборгованості на підприємстві

За даними ВАТ "IВП "Енергiя" проаналізуємо основні коефіцієнти, що характеризують стан кредиторської заборгованості на підприємстві (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан кредиторської заборгованості на ВАТ "IВП "Енергiя"

За даними розрахунків можна визначити, що на ВАТ "IВП "Енергiя" коефіцієнти ліквідності, «кислотного тесту» не відповідають оптимальному значенню. Значно перевищені показники самофінансування (69%) та коефіцієнт часу (1,9), що негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Позитивним моментом є перевищення коефіцієнту рентабельності кредиторської заборгованості на 54% від оптимального значення.

Таким чином, визначаємо, що для ефективного управління кредиторською заборгованістю необхідно, в першу чергу, визначити її оптимальну структуру для конкретного підприємства й у конкретній ситуації: скласти бюджет кредиторської заборгованості, розробити систему показників (коефіцієнтів), що характеризують, як кількісну, так й якісну оцінку стану й розвитку відносин із кредиторами компанії й прийняти певні значення таких показників за планові. Другим кроком в процесі оптимізації кредиторської заборгованості повинен бути аналіз відповідності фактичних показників їхньому рамковому рівню, а також аналіз причин виниклих відхилень. На третьому етапі, у залежності від виявлених невідповідностей і причин їхнього виникнення, повинен бути розроблено й здійснений комплекс практичних заходів щодо приведенню структури боргів у відповідність із плановими (оптимальними) параметрами.

Таким чином, для прийняття зацікавленими особами адекватних та вчасних рішень щодо існуючої політики управління в процесі антикризового регулювання фінансово-господарського стану істотне значення мають актуальність і якість інформації про стан кредиторської заборгованості, що формується на базі даних бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання.

Висновки до розділу 3

Одним з найбільш вагомих моментів, який характеризує фінансове становище підприємства є стан розрахунків з кредиторами.

Залучення в оборот позикових коштів - нормальне явище. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану при умові ефективного їх використання і своєчасного повернення. Якщо ці умови не виконуються, може виникнути прострочена заборгованість кредиторам, що в кінцевому підсумку призведе до погіршення фінансового стану, оскільки підприємство змушене сплачувати штрафи, санкції, підвищені відсотки. Звідси випливає, що залучення в оборот позикового капіталу в розумних розмірах та ефективне його використання може поліпшити фінансовий стан, і навпаки -- якщо підприємство залучає у свій оборот позиковий капітал у розмірах, які економічно не обґрунтовані, то це погіршить фінансовий стан.

В розділі розглянуто основні напрями аналізу розрахунків з кредиторами. Опрацьовані наступні питання аналізу:

— складу та структури поточних зобов'язань;

— пошуку шляхів прискорення оборотності кредиторської заборгованості;

— проаналізовані показників оборотності кредиторської заборгованості;

— виконаний порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.

РОЗДІЛ 4. Аудит поточних зобов'язань підприємства

4.1 Організація проведення аудиту поточних зобов'язань підприємства

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей, реформування економічних відносин в Україні вимагають від підприємств підвищення виробництва, конкурентоспроможності продукції на основі впровадження науково-технічного прогресу й ефективних форм господарювання.

Як відомо, процес управління виробництвом тісно пов'язаний з системою внутрішнього та зовнішнього контролю з метою прийняття відповідних управлінських рішень .Тому особливе місце в системі контролю займає незалежний контроль , тобто аудит підприємницької діяльності.

Згідно ст. 20 Закону України „Про аудиторську діяльність” аудит проводиться на підставі договору між аудиторською фірмою (аудитором) та замовником. Договір є основним документом, який засвідчує досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиту.

Початковим етапом є надсилання фірмою - замовником аудиторських послуг Листа - замовлення на проведення аудиту (додаток АВ). Потім аудиторська фірма надсилає фірмі - замовнику, в разі згоди на проведення аудиту, Лист - зобов'язання (додаток АД), таким чином, підтверджуючи згоду на проведення перевірки.

До умов аудиторської перевірки перш за все належать об'єкт та мета перевірки. Звичайно, метою аудиторської перевірки є висловлення думки аудиторської організації про достовірність фінансової звітності економічного суб'єкта.

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту (додаток АЕ).

Метою укладання договору є погодження змісту, строків надання аудиторських послуг та визначення прав, обов'язків і відповідальності аудиторської організації і економічного суб'єкта.

Укладання договору на аудит, підписання його обома сторонами, не дає ніякої гарантії отримання підприємством безумовно позитивного висновку, тобто не виключається можливість негативного аудиторського висновку. Оплата підприємством виконаних належним чином робіт, обумовлених в договорі, здійснюється незалежно від результатів аудиту та виду аудиторського висновку.

Для проведення аудиту поточних зобов'язань підприємства потрібно зібрати інформацію про діяльність підприємства, так як ці дані допоможуть сформувати загальну стратегію аудиту, скласти загальний план і програму перевірки, визначити ступінь ризику не виявлення помилок.

Як і будь-яка інша діяльність, аудиторська діяльність теж пов'язана з ризиком.

Сукупний аудиторський ризик визначається як ймовірність формування неправильної думки, і, відповідно, складання неправильного висновку за результатами перевірки. Міжнародними нормативами аудиту передбачене моделювання аудиторського ризику.

Загальний аудиторський ризик на підприємстві, що перевіряється, встановлюємо на рівні 1%.

Загальний аудиторський ризик складається з наступних складових: властивий ризик, ризик контролю і ризик не виявлення помилок.

Властивий ризик визначається специфікою клієнта, його внутрішніми та зовнішніми характеристиками.

Ризик контролю полягає у неефективності системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві. Величина ризику контролю означає частину помилок, яку залишає після себе система бухгалтерського контролю відносно всієї сукупності помилок. На величину ризику контролю впливають такі фактори: кваліфікаційний склад бухгалтерії, відділу внутрішньогосподарського контролю, розподіл функціональних обов'язків між робітниками тощо.

У загальному обсягу модуль аудиторського ризику має наступний вигляд:

кредиторський заборгованість інвентаризація

АР = ВР РК РН (4.1.)

де АР - аудиторський ризик,

ВР - властивий ризик,

РК - ризик контролю,

РН - ризик не виявлення помилок.

Попередня оцінка властивого ризику та ризику контролю для підприємства здійснюється за допомогою аналізу ризиків на основі анкет оцінки ризику (додаток АЖ) - та підраховується кількість показників, що відповідають високому та низькому ризику.

ВР = 31 / 73* 100% = 42,5 %.

Наступною складовою аудиторського ризику є ризик невідповідності внутрішнього контролю, тобто ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства. Такі помилки можуть бути суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.

Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства, а також ознайомитись з системою бухгалтерського обліку на підприємстві. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю.

Середовище контролю належить до галузі діяльності керівництва й управлінського персоналу - саме вони запроваджують функціонування внутрішнього контролю на підприємстві. Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. Система бухгалтерського обліку - це заходи і записи підприємства, шляхом яких бухгалтерські операції оформлюються в реєстрах бухгалтерського обліку. Така система визначає, збирає, аналізує, підраховує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції та інші заходи.

Для вивчення середовища контролю, його процедур та системи обліку розробляються анкети (додаток АК), за допомогою яких обчислюється ризик невідповідності внутрішнього контролю.

Середовище контролю: високий ризик - 14, низький ризик - 16

Всього - 30

Процедури контролю: високий ризик - 9, низький ризик - 2

Всього - 11 (додаток АЛ)

Система обліку: високий ризик - 7, низький ризик - 9 (додаток АМ).

Всього - 16

Ризик невідповідності внутрішнього контролю:

РК = (14 + 9 + 7) / (30 + 11 + 16) * 100% = 52,6 %.

Стратегія аудиту визначається виходячи з отриманих показників ризику: якщо ризик контролю виявляється великим (більше 50 %), обирається стратегія підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку, якщо ризик контролю незначний - перевага надається стратегії низького ризику контролю (або підтвердження ефективності роботи апарату внутрішнього контролю). Зважаючи на отримані показники ризику по підприємству, на якому пропонується провести аудит, маємо за доцільне обрати стратегію підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку.

Ще однією складовою аудиторського ризику є ризик невиявлення помилок, який полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по певному рахунку або певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.

Взявши величину загального ризику на рівні 1 %, розрахуємо ризик невиявлення помилок:

РН = (АР / ВР * РК) * 100%

РН = (1 / 42,5 * 52,6 ) * 100% = 4,47 %.

Бачимо, що ризик невиявлення помилок незначний, що вказує на необхідність збирання великої кількості інформації (свідоцтв, доказів) для отримання кращого уявлення про систему обліку та контролю на підприємстві і складання більш точного аудиторського висновку.

Далі аудитор визначає рівень суттєвості. Згідно з концепцією суттєвості інформація в обліку є суттєвою і має відображатись, якщо вона може вплинути на економічне рішення користувача фінансової звітності.

Показник суттєвості визначається у відсотковому вираженні до активів, пасивів чи фінансових результатів підприємства. В даному випадку слід визначити показник суттєвості по пасивам підприємства, а саме поточній заборгованості згідно балансу ВАТ "IВП "Енергiя".