Організація і шляхи вдосконалення наявності та руху основних засобів (на прикладі ТОВ "Фрунзе-сервіс" м. Суми)

Зміст, класифікація, оцінка та переоцінка основних засобів - матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використовування в процесі виробництва або постачання товарів. Нормативне регулювання, облік надходження та вибуття основних засобів.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.04.2011
Размер файла 363,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

2.5 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

Методологію обліку основних засобів і порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”. Облік орендованих чи наданих в оренду основних засобів здійснюється у відповідності до П(С)БУ 14 “Оренда”.

Аналітичний облік основних засобів на підприємстві відображає технічну і економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму амортизованих відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображають всі зміни, які відбулися за час експлуатації основних засобів.

В ВАТ «Шевченківський» для обліку основних засобів застосовуються національні рахунки у відповідності з Планом рахунків.

Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

Сальдо рахунка №11 “Інші необоротні матеріальні активи” разом із сальдо рахунка № 10 “Основні засоби” відображається у Балансі загальною сумою за статею “Основні засоби”.

За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Бухгалтерський облік основних засобів, які використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, які пов'язані з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортуванні, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку № 10 “Основні засоби” з застосуванням субрахунків.

Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:

101 “Земельні ділянки” ;

102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ;

103 “Будинки та споруди” ;

104 “Машини та обладнання” ;

105 “Транспортні засоби” ;

106 “Інструменти, прилади та інвентар” ;

107 “Робоча і продуктивна худоба” ;

108 “Багаторічні насадження” ;

109 “Інші основні засоби “.

На субрахунку 101 “Земельні ділянки” ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель” ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 “Будинки та споруди” ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунку № 104 “Машини та обладнання”, № 105 “Транспортні засоби”, № 106 “Інструменті, прилади та інвентар” ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли ї запасні частини, якими вони комплектуються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та шагах машин для автоматичної обробки інформаційних систем, телефонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання устаткування та приладдя до них.

На субрахунку № 107 “Робоча і продуктивна худоба”, №108 “Багаторічні насадження” здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 “Інші основні засоби” ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 “Основні засоби”.

Аналітичний облік основних засобів на підприємстві ведеться щодо кожного об'єкту окремо.

В новому Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Новим є те, що малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП), строк експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних матеріальних активів на субрахунку № 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, по яким нараховується знос.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів ( форма № 03-8 - загальних для будівль і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість № 03-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів” ( для будівель і споруд) і № 03-7 “Опис інвентарних карток обліку основних засобів” (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів надається інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, які оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма № 03-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”, “Акт списання основних засобів № 03-3” і т.п.

Облік основних засобів повинен бути організований на всіх етапах їх руху.

На підприємствах, які мають невелику кількість об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведеться за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарні картки складають в одному екземплярі (типова форма № 03-7) у розрізі класифікаційних груп.

На підприємстві для пооб'єктного обліку основних засобів у місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів (типова форма № 03-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта, вибуття, переміщення.

Залишкова вартість окремих інвентарних об'єктів, які обліковуються на субрахунку № 103 ”Будівлі і споруди”, визначається як різниця між вартістю окремого інвентарного об'єкта і сумою зносу цього інвентарного об'єкта.

Залишкова вартість груп основних засобів, облік вартості яких ведеться на субрахунках № 105 “Транспортні засоби” і № 109 “Інші основні засоби”, визначається як різниця між вартістю цих груп і сумою їх зносу (рахунок № 13 “Знос необоротних активів”).

Бухгалтерський облік витрат на виготовлення, спорудження, придбання інвентарних об'єктів основних засобів, їх реконструкцію, модернізацію, технічне переобладнання, а також витрат на розвідку і обладнання будь-яких запасів корисних копалин в Локомотивному Депо ведеться на рахунку № 15 “Капітальні інвестиції”.

Основні засоби при надходженні на підприємство обліковуються в порядку капітальних інвестицій, облік яких безпосередньо ведуть на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. При зарахуванні об'єкта до складу основних засобів здійснюються записи по дебету рахунку 10 “Основні засоби” та кредиту рахунку 15 “Капітальні інвестиції”.

Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на наявному рахунку № 13 “Знос необоротних активів”, на якому відкрито субрахунки:

№ 131 ”Знос основних засобів”

М 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

№ 133 “Знос нематеріальних активів”.

Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Документами, що підтверджують право на списування нарахованого зносу на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів.

Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер.

Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об'єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер.

Інвентарний номер закріплюється за об'єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. Інвентарні номери об'єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об'єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об'єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об'єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об'єктам основних засобів).

Дані про кожний інвентарний об'єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів.

Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. Інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об'єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об'єктів). Облік основних засобів в інвентарних картках, а також в інвентарній книзі обліку основних засобів та нематеріальних активів називається аналітичним.

Записи в інвентарній книзі здійснюються на кожний об'єкт окремо. Допускається ведення інвентарних карток на групу однорідних об'єктів, одночасно придбаних та однакової вартості.

Картки об'єктів основних засобів, що не експлуатуються, групуються окремо.

Для організації обліку і забезпечення контролю збереження основних засобів кожному об'єкту основних засобів (інвентарному об'єкту) незалежно від того, чи знаходиться він в експлуатації, в запасі або на консервації, при прийнятті їх до бухгалтерського обліку повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою, насічки або таврування.

Інвентарний об'єкт - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі, а не самостійно.

Інвентарний номер, привласнений об'єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві та вказується в усіх первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

У тих випадках, коли інвентарний об'єкт має кілька частин, які мають різний строк корисного використання і враховуються як самостійні інвентарні об'єкти, кожній частині привласнюється окремий інвентарний номер. Якщо по об'єкту, який складається з кількох частин, встановлений загальний для об'єкту строк корисного використання, вказаний об'єкт обліковується за одним інвентарним номером.

Інвентарні номери списаних з бухгалтерського обліку об'єктів основних засобів не привласнюються знову прийнятим до бухгалтерського обліку об'єктам протягом п'яти років по закінченні року списання.

Основними завданнями організації обліку і контролю наявності та руху основних засобів є:

- контроль за збереженням основних засобів;

- правильне і своєчасне документальне оформлення та відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об'єктів основних засобів;

- правильне обчислення та відображення в обліку сум зносу (амортизації) основних засобів;

- контроль за витратами на ремонт основних засобів, ефективністю використання основних засобів;

- отримання документально обґрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження;

- виявлення результатів від реалізації об'єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

Правильність обліку та контроль за його веденням на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов'язковому порядку повинен містити розділ про облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (рис. 1).

Рис. 1. Основні положення з обліку основних засобів, що наводяться в наказі про облікову політику

При веденні обліку в автоматизованому режимі здійснюється роздрук матеріалів звірки даних аналітичного обліку з синтетичним на перше число кожного місяця.

Зміна первісної вартості допускається лише у разі добудови, дообладнання, реконструкції, завершеного капітального ремонту, частково ліквідації об'єктів, а також індексації, проведеної за рішенням уряду України.

Проіндексовані об'єкти основних засобів згідно з «Відомістю індексації балансової вартості основних фондів та їх зношення» (додаток 30) записуються за відновною вартістю в розділ картки «Добудовування, доустаткування, модернізація, індексація».

Інвентарна книга обліку основних засобів у кінці року не закривається, і записи в ній продовжуються в новому році.

Після завершення звітного року в книзі робиться відмітка про звірку аналітичного обліку з синтетичним станом на 1 січня року, яка підтверджується підписом головного бухгалтера чи іншою відповідальною особою.

Облік об'єктів основних засобів за місцем експлуатації (знаходження) здійснюється в інвентарному списку (додаток 31). Дані пооб'єктного обліку основних засобів за місцем знаходження повинні відповідати записам в інвентарних картках (книгах).

Для отримання аналітичних даних про наявність і рух основних засобів за їх класифікаційними ознаками за підсумковими даними записів у звітному місяці в інвентарних картках (книгах) заповнюється «Картка обліку руху основних засобів» визначеної форми (додаток 32). Ці картки ведуться окремо за кожною галузевою групою і ознакою використання основних засобів, а також за галузевою групою основної діяльності, крім цього, за видами основних засобів.

Придбані, змонтовані, заново побудовані та безкоштовно одержані об'єкти основних засобів оприбутковуються на підставі актів приймання-передачі основних засобів за формою, наведеною у додатку 33, які складаються на кожний об'єкт окремо.

Складання акта на кілька об'єктів основних засобів допускається у разі, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість, приймаються одночасно і під відповідальність однієї особи.

Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом, в якому подається склад комісії, детальна характеристика об'єкта, джерело придбання (введення), рік побудови чи випуску заводом, дата введення в експлуатацію, коротка технічна характеристика, відповідність технічним умовам, підсумок комісії. Вказується також, хто прийняв, необхідні відомості для нарахування зношення. У разі, якщо в установу надходять основні засоби, що були в експлуатації, в акті приймання-передачі вказують суму зношення.

Акт затверджується керівником установи і зберігається разом з технічною документацією в бухгалтерських документах дня.

При введенні в дію деяких об'єктів, що потребують спеціальних актів державного приймання, вищевказаний акт не складається.

Приймання закінчених робіт з добудови і дообладнання об'єкта, що здійснюється шляхом капітальних вкладень, збільшує його балансову вартість, оформляється «Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів» довільної форми.

На підставі цих документів відкривається інвентарна картка об'єкта, присвоюється порядковий номер, який потім проставляється в акті приймання-передачі. Інвентарні картки є підставою для ведення аналітичного пооб'єктного обліку основних засобів.

Основні засоби можуть вибувати внаслідок безкоштовної передачі юридичній чи фізичній особі обладнання чи інвентаря, закінчення строку їх служби, повного зношення об'єкта обліку, реалізації через недоцільність подальшого використання, в результаті морального зношення, а також внаслідок крадіжки чи руйнування через аварії, стихійні лиха тощо. Записи в бухгалтерському обліку за вибуттям основних засобів здійснюються на підставі акта вибуття.

Для списання з балансу основних засобів створюється постійно діюча комісія в складі: заступника керівника (голова комісії), головного бухгалтера або його заступника, комірника та інших осіб.

Постійно діюча комісія:

-- здійснює безпосередній огляд основних засобів, що підлягають списанню, використовуючи при цьому необхідну технічну документацію (паспорт) та інше, а також дані бухгалтерського обліку, і визначає можливість його подальшого використання;

-- виявляє причини списання основних засобів (зношення, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія тощо). Якщо втрата майна виявилася наслідком безгосподарності, безконтрольності, комісія вносить пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з законом;

-- визначає можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списується, і здійснює їх оцінку;

-- складає акт на списання. При огляді об'єктів, що списуються, і складанні актів на їх списання використовується необхідна технічна документація. Акти складаються за формами, які наведені у додатках 34, 35;

-- здійснює контроль за вилученням з основних засобів, що списуються, придатних для використання вузлів, деталей, матеріалів, кольорових і дорогоцінних металів (за даними паспортів), визначає їх кількість, вагу і контролює завдання під матеріальну відповідальність певних осіб.

В актах на списання вказуються основні дані, що характеризують об'єкт: рік виготовлення чи побудови, дата його надходження в установу банку, період (час) введення в експлуатацію, первісна вартість об'єкта (для проіндексованих -- відновлена), сума нарахованого зношення за даними бухгалтерського обліку, кількість капітальних ремонтів та інші дані. Докладно висвітлюються також причини вибуття об'єкта основних засобів, стан його основних частин, деталей, вузлів.

При списанні автотранспортних засобів, крім того, зазначається пробіг автомобіля і подається технічна характеристика основних агрегатів і деталей, можливість їх подальшого використання.

При списанні з балансу основних засобів, що вибули внаслідок аварій, до акта на списання додається копія акта про аварію, а також наводяться причини, що зумовили аварію, та заходи, вжиті щодо винних осіб.

Складені постійно діючою комісією акти на списання основних засобів затверджуються керівником установи чи його заступником протягом 10 днів.

Непридатні деталі машин, повністю непридатні машини та інші предмети, інвентар, отримані при розбиранні будівель, споруд, устаткування, обчислювальної техніки, списаних з балансу за не придатністю, якщо вони можуть бути використані як брухт, паливо тощо, враховуються позасистемно. При цьому в книзі позасистемного обліку вказується інвентарний номер, балансова вартість списаних предметів, вартість предметів за цінами можливого використання, сума, отримана від реалізації брухту. Особа, якій доручено зберігання майна, списаного з балансу (комірник чи механік), розписується в акті про його приймання. Після використання чи реалізації предметів, врахованих позасистемно, їх списують у встановленому порядку.

Списання з балансу автомобілів здійснюється після зняття їх з обліку в місцевому органі Державтоінспекції.

При знищенні списаних основних засобів складається акт про їх знищення довільної форми.

Для виявлення і приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю основних засобів у банках не менше одного разу на рік, перед складанням річного звіту, здійснюється інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів.

Інвентаризація також потрібна у разі зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передачі справ); при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей; у разі пожежі або стихійного лиха; реорганізації чи ліквідації установи банку.

Для проведення інвентаризації основних засобів створюється інвентаризаційна комісія, персональний склад якої затверджується наказом керівника.

У разі неповного складу інвентаризаційних комісій та відсутності матеріально відповідальних осіб інвентаризація не проводиться.

Наявність основних засобів реєструється в інвентаризаційному описі, форма якого наведена у додатку 36. Після звіряння даних описів з даними обліку виявляються розбіжності, причин яких з'ясовуються.

Члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за внесення до опису неправильних даних про інвентаризовані об'єкти.

До опису забороняється вносити дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку, але без перевірки їх фактичної наявності.

Під час інвентаризації основних засобів встановлюється не лише їх наявність, але й фактичний стан (міра спрацювання), правильність зарахування до відповідної групи активів установи (основних засобів чи малоцінних і швидкозношуваних предметів). Якщо в процесі інвентаризації виявлено факти віднесення основних засобів до розряду малоцінних і швидкозношуваних предметів чи навпаки, а також наявність предметів, стосовно яких немає записів у облікових регістрах, то комісія з'ясовує, коли і за чиїм розпорядженням побудовано (придбано, оплачено) такі об'єкти (роботи), за рахунок яких джерел списано відповідні затрати, із відображенням цих даних у протоколі засідання комісії та пропозицією про внесення змін до облікових даних. Дооцінка об'єктів, виявлених інвентаризацією як не взятих на облік, здійснюється згідно із сучасною вартістю їх відтворення, а спрацювання відповідно визначається за технічним станом з оформленням акта оцінки їх спрацювання.

Основні засоби, що перебувають в оренді, у ремонті тощо, заносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання зазначеного майна ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами. На основні засоби, не придатні для використання, інвентаризаційні комісії складають акти на списання.

Основні засоби, що надходять під час інвентаризації, приймаються матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії та заносяться до окремого інвентаризаційного опису. При тривалій інвентаризації, у виняткових випадках, матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності відносять до окремого інвентаризаційного опису.

При інвентаризації основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням прийняті невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списані затрати на їх придбання, з відображенням цих даних у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.

Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у п'ятиденний термін розглянутий і затверджений керівником установи банку.

Результати інвентаризації мають бути відображені в обліку і звітності того місяця, в якому закінчено інвентаризацію.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

¦ надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

¦ сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

¦ сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

¦ вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

¦ часткова ліквідація;

¦ сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 “Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов`язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, сума дооцінки вартості об`єкта основних засобів; за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів не відповідає вищевказаним вимогам, тоді для відображення надходження основних засобів використовується рахунок 15 "Капітальні інвестиції". Капітальні інвестиції - це витрати, понесені підприємством у зв'язку із придбанням необоротних активів. Практично в усіх випадках витрати на придбання або виготовлення основних засобів накопичуються по дебету рахунку 15 "Капітальні інвестиції" із кредитів витратних рахунків (в т.ч. авансові платежі для фінансування капітального будівництва), а при введенні в експлуатацію об'єкта основних засобів ці витрати списуються у дебет рахунку 10 проведенням:

Дебет 10 "Основні засоби" Кредит 15 "Капітальні інвестиції".

Рахунок 10 “Основні засоби” кореспондує за дебетом з кредитом рахунків:

15 “Капітальні інвестиції”

16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”

37 “Розрахунки з різними дебіторами”

41 “Пайовий капітал”

42 “Додатковий капітал”

46 “Неоплачений капітал”

48 “Цільове фінансування і цільові надходження”

53 “Довгострокові зобов'язання з оренди”

71 “Інший операційний дохід”

73 “Інші фінансові доходи”

74 “Інші доходи”

за кредитом з дебетом рахунків:

13 “Знос необоротних активів”

16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”

37 “Розрахунки з різними дебіторами”

42 “Додатковий капітал”

84 “Інші операційні витрати”

85 "Інші затрати"

94 “Інші витрати операційної діяльності”

97 “Інші витрати”

99 “Надзвичайні витрати”

У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291, амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “Знос необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”.

На даному рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб'єктному розрізі.

Рахунок 13 (субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність.

По дебету субрахунку 131 відображається знос по основним засобам, що вибули, у кореспонденції з відповідними рахунками.

3. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів

3.1 Шляхи вдосконалення первинного обліку основних засобів

По ТОВ «Фрунзе-Сервіс» можна запропонувати такі шляхи удосконалення основних засобів.

Автоматизація обліку основних засобів.

Аналіз обліку основних засобів на Локомотивному Депо дав наступні результати: недоліки - бухгалтерський облік ведеться без використання ПЕОМ, що зумовлює багато паперової роботи. Тому нами внесені наступні рекомендації по веденню та організації бухгалтерського обліку на Локомотивному Депо: пропонуємо автоматизувати облік основних засобів.

В даний момент на підприємстві величезне значення надається питанням автоматизації рішень задач по обліку, контролю, аналізу і аудиту основних засобів на АРМБ. Воно базується на створенні веденні інформаційної бази про наявність основних засобів, що формується на підставі інвентарної картотеки. Функції АРМБ по обліку основних засобів полягає у виконанні наступних системних обліково-контрольних операцій:

- автоматизація документування первинної інформації;

- оперативне управління, контроль за наявністю і рухом основних засобів;

- нарахування амортизації;

- видача необхідної інформації в друк або на екран дисплея по запиту.

Керівник, аудитор і бухгалтер можуть проаналізувати або отримати значення будь-якого необхідного показника з інформаційної бази за необхідний період часу. В даний час особливе значення надається прогнозуванню використовування основних засобів. Для прогнозування бухгалтер проводить аналіз фондовіддачі основних засобів за певний період і шляхом використовування бази знань формує пропозиції по управлінню.

Програма дає можливості при обробці бухгалтерських проводок відразу заповнювати первинні документи. Наприклад, при обробці проводки Дт 10, Кт 15, програма реагує на появу комбінації рахунків і просить заповнити форму, яка містить інвентарну картку об'єкта. Після заповнення такої форми, що містить всі потрібні статті, з'являється можливість: автоматичного заповнення програмою опису інвентарних карток, автоматичного нарахування зносу, значного полегшення і прискорення процесу переоцінки.

Таким чином, програма допоможе позбулося багато існуючих недоліків обліку основних засобів.

Потреби менеджменту підприємств і других користувачів в обліковій інформації примушують бухгалтерів постійно оптимізувати процес обробки інформації, удосконалювати форми обліку, змінювати ручний спосіб обробки інформації на комп'ютерний. Комп'ютеризація розв'язала багато проблем в системі бухгалтерського обліку. Разом з тим перед бухгалтерами підприємств виникли нові проблеми, зокрема: захист інформації від несанкціонованого втручання, юридична довідність електронних первинних документів, можливість втрати або псування інформації під час відключення електроенергії, проникнення комп'ютерних вірусів, захист облікової інформації і ін.

Згідно Закону України “Про захист інформації в автоматизованих системах” КІСБУ визначаються як автоматизовані системи (АС). В автоматизованих системах бухгалтерського обліку здійснюється обробка облікової інформації.

Інформація, створена в комп'ютерній системі бухгалтерського обліку підприємства, у відповідності із Законом України “Про інформацію” є власністю цього підприємства.

По режиму доступу інформацію розділяють на відкриту і з обмеженим доступом. Інформацію з обмеженим доступом по її правовому режиму розділяють на конфіденційну і таємну. Конфіденціальна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і розповсюджуються по їх бажанню відповідно передбаченим ними умовам (наприклад, дані управлінського обліку). До таємної належить інформація, що містить відомості, які є державними і інший таємницею, розголошування якої завдає збитку особі, суспільству і державі.

Загрозу для комп'ютерної інформаційної системи можуть складати три групи осіб, а саме: персонал, що працює з інформаційними системами; користувачі; зловмисники.

Персонал, який працює з інформаційними системами, - це фахівці по обслуговуванню комп'ютерів, програмісти, оператори сети, адміністративний персонал інформаційних систем, фахівці по контролю за даними.

Користувачі складаються з різних груп людей, яких можна відрізнити від інших, оскільки їх функціональна сфера відноситься до сфери обробки даних. В КІСБУ - це бухгалтери, матеріально відповідальні особи і управлінці.

Захист інформації в АС забезпечується шляхом:

- дотримання суб'єктами правових відносин норм, вимог і правил організаційного і технічного характеру щодо захисту інформації;

- використовування засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому, засобів захисту інформації, відповідним встановленим вимогам по її захисту (мають відповідний сертифікат);

- перевірки відповідності засобів розрахувальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому встановленим вимогам по захисту інформації (сертифікація засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку і АС);

- здійснення контролю по захисту інформації.

Результатами порушення прав захисту інформації в автоматизованих системах можуть бути: просочування інформації, втрата, підробка, порушення роботи АС.

Для захисту інформації в КІСБУ створюється комп'ютерна система безпеки. Комп'ютерна система безпеки має основні елементи будь-якої інформаційної системи, такі як апаратне забезпечення, бази даних, процедури і звіти.

Комп'ютерні системи безпеки розробляються на основі застосування встановлених методів аналізу систем, розробки, упровадження, функціонування оцінки і контролю.

Інформаційною системою безпеки повинен управляти головний фахівець по безпеці. Ця особа повинен робити звіт раді директорів і мати повну незалежність. Звіти повинні охоплювати кожну фазу життєвого циклу системи.

Управління загрозами здійснюється шляхом упровадження заходів безпеки і планів на випадок непередбачених подій.

Що стосується організаційної структури КІСБУ, те керівництво може застосовувати такі дії: розподіл обов'язків, нагляд, вимушені відпустки і зміна роботи, подвійний контроль.

Розподіл обов'язків передбачає розподіл функцій дозволу і запису операцій, розподіл функцій дозволу і зберігання активів розподіл функцій запису операцій і зберігання активів. При цьому застосовуються такі контрольні процедури, як перевірка виконання операцій у відповідності з розподіленими обов'язками перевірка застосування затверджених бланків документів і записів, перевірка здійсненого доступу до активів згідно санкціям керівництва незалежні перевірки стану активів в звітності матеріально відповідальних осіб і результатів їх діяльності, перевірка процесу обробки інформації відповідно до дозволами, її точність, повнота окремих операцій.

Створення амортизаційного фонду.

З метою рівномірного розподілу вартості знарядь праці між окремими періодами і більш точного визначення собівартості виготовленої продукції застосовується амортизація.

Відповідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 2001 р. №291, облік амортизації здійснюється на балансовому рахунку 13 “Знос (амортизація) основних засобів”, а також на позабалансовому рахунку 09 “Амортизаційні відрахування”.

В бухгалтерському обліку в Україні амортизація розглядається лише як поступове перенесення вартості на новостворюваний продукт, тобто використовується перший варіант.

Відображення зносу (амортизації) лише на рахунку 13 і відсутність обліку амортизаційного фонду є недостатнім і не дозволяє контролювати формування і використання коштів на капітальні інвестиції. Необхідність запровадження амортизаційного фонду, обґрунтовується тим, що внаслідок таких рішень в ході реформування бухгалтерського обліку як відмова від використання рахунку “амортизаційний фонд”, нормативно встановленої граничної оцінки об'єктів основних засобів і та ін., якість облікової інформації перестала відповідати потребам аналізу відтворення основних засобів та управління цими процесами.

П.Самуельсон зазначає, що якби не було амортизаційних фондів, звідки бралися би гроші для заміни окремої машини або будівлі? Звичайно устаткування закуповується на кошти від продажів, отримані за допомогою іншого устаткування., яке не потребує негайних затрат для заміни. Продажна ціна продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, містить балансові амортизаційні відрахування, і цю суму можна інвестувати у будь-яку сферу діяльності підприємства. Умовно можна вважати, що кожен актив, який не потребує заміни, позичає свої амортизаційні відрахування тим активам, що її потребують.

Є очевидною необхідність відображення у бухгалтерському обліку процесу використання амортизаційного фонду. Тому наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2005 р. №671 “Про внесенням змін до наказу Міністерства фінансів України” від 30 листопада 2001 р. №291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2005 р. №1254/8575, внесено доповнення до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій та Інструкції про його застосування, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 р. №291, зокрема доповнено клас „0” “Позабалансові рахунки” рахунком 09 “Амортизаційні відрахування”. На цьому рахунку на суму нарахованої амортизації збільшується залишок, а на суму використаних амортизаційних відрахувань - зменшується залишок.

Нами пропонується механізм нарахування амортизації із створенням амортизаційного фонду за допомогою рахунків діючого Плану рахунків. Для цього доцільно використати рахунок 42 “Додатковий капітал”, виділивши окремий субрахунок 426 “Амортизаційний фонд”, який буде кореспондувати з рахунком 39 “Витрати майбутніх періодів”. По дебету субрахунку 426 потрібно відображати використання амортизаційного фонду , а по кредиту -- його списання.

Кореспонденція рахунків по нарахуванню амортизації зі створенням амортизаційного фонду буде наступною:

- Дебет рахунка 23 “Виробництво” (та інших рахунків) і кредит рахунка 13 - нарахування амортизації основних засобів;

- Дебет рахунка 39 і кредит субрахунку 426 -- створення амортизаційного фонду.

По мірі оприбуткування придбаних основних засобів: дебет субрахунку 426 і кредит рахунку 39.

Примітки до річної фінансової звітності включають розділ XIII “Використання амортизаційних відрахувань”. В цьому розділі потрібно показувати за звітний рік суму нарахованої амортизації та її використання по каналах:

- будівництво об'єктів;

- придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів;

- придбання (створення) нематеріальних активів;

- погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.

Для складання розділу ХІІІ Приміток до річної фінансової звітності в бухгалтерському обліку є інформація лише про суму нарахованої амортизації за рік (рахунки 83 “Амортизація”, 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”). Інформація про використання амортизації по каналах капітальних інвестицій практично відсутня.

Отже, для обліку амортизаційного фонду є необхідність ввести окремий субрахунок 426, по дебету якого відображати використання амортизаційного фонду, а по кредиту - його створення.

Таким чином, впровадження амортизаційного фонду дасть змогу мати інформацію про джерела на поновлення основних засобів, тобто скільки засобів можна використати для капітальних інвестицій за рахунок амортизаційного фонду.

3.2 Удосконалення регістрів аналітичного і синтетичного обліку

Багато проблемних питань виникає щодо нового обліку основних засобів, що пов'язано з введенням в дію з 01.07.2002 р. ПСБО 7 “Основні засоби”, затвердженого МФУ від 27.04.2002 р. № 92.

Насамперед, це пов'язано з повною невідповідністю бухгалтерського обліку вимогам податкового обліку, а також з трудомісткістю виконання деяких вимог стандарту. ПСБО 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев'ять груп. Відсутність класифікатора основних засобів створює певні складності при віднесенні того чи іншого об'єкту до певної групи. У нормативних документах, які прийняті в минулі роки, поняття “Основні засоби (фонди)” визначається по-різному, що пов'язано з використанням в них основних і неосновних ознак. У зв'язку зі стандартизацією бухгалтерського обліку докорінно змінився статус малоцінних необоротних матеріальних активів (далі МНМА), бо частина малоцінних швидкозношуваних предметів (далі МШП) вартістю менше 1000 грн., але зі строком корисного використання більше одного року були переведені до складу основних засобів. Стандарт 7 не містить чітких критеріїв віднесення таких предметів до складу МНМА (підприємства самостійно встановлюють вартісні ознаки “малоцінки”). І тому більшість підприємств встановило вартісну ознаку МНМА у розмірі звичних 1000 грн., а це означає, що колишні МШП увійшли в групу МНМА. А в минулому (МНМА були МШП) вартість таких предметів включалась до складу валових витрат за першою подією. І для податкового обліку МШП не були основними засобами і не підлягали податковій амортизації. Що ж трапилось? В НСБО 9 „Запаси” визначення МШП дано виключно як предмети, які використовує підприємство впродовж не більше одного (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), тобто тепер за ознаками, вказаними в Законі про прибуток, МНМА потрапили до категорії основних засобів і в податковому обліку. Якщо це виробничі основні засоби, то вони підлягають позиковій амортизації за нормами Закону про прибуток. А згідно з п. 27 ПСБО 7 амортизація МНМА може нараховуватися у розмірі 50% у першому місяці використання і 50%--у місяці списання з балансу (або у розмірі 100 % у першому місяці використання). У результаті цього для кожного підприємства вартісні межі МНМА будуть різними залежно від розмірів підприємства, обсягів діяльності (а скоріш за все -- від поставлених цілей). І, очевидно, при цьому буде братися до уваги принцип суттєвості, який, до речі, у складі принципів у Стандарті 1 “Положення про бухгалтерський облік і фінансову звітність” відсутній.

Але у платника податку є ще один варіант обкладення податком МНМА. Воно заплановано Державною податковою адміністрацією України (далі ДПАУ) у листі від 12.10.2001 року № 2Х6 17/15 1117, в якому сказано, що для податкового обліку МНМА не є основними фондами і не підлягають податковій амортизації. Але, хоча роз'яснення ДПАУ і дані на користь платника податку, тому і стоїть питання: як вести податковий облік-- по Закону чи по Листу. Таким чином, поки законодавці не змінять норму підпункту 8.2.1 Закону про прибуток або поки КМУ не затвердить ще раз норму зазначеного підпункту (з Постанови КМУ від 28.02.2002 р. № 419 (17) треба було б перенести пункт 47 скасованого Положення № 250, який містив вичерпний перелік предметів, що відносяться до МШП, і критеріями для цього були визначені такі: термін служби - менше року і вартість-- менше 1000 грн.) затрати на придбання (виготовлення) МНМА не будуть відображатися у складі валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 Закону про прибуток і не перераховуватимуться згідно з пунктом 5.9 цього Закону. На закінчення слід зазначити, що Лист № 286 до законодавчих і нормативних актів (документів) не відноситься, і де гарантія, що через деякий час його не відкличуть. Тому для підприємств-платників податків, які будуть дотримуватися норм закону про прибуток, а не цього Листа, штрафні санкції застосовувавати неможливо.

Одним з найбільш складних і трудомістких для виконання вимог ПСБО 7 є розділ, що стосується нового порядку переоцінки основних засобів. Із прийняттям нової редакції Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР підприємствам усіх форм власності було надано право самостійно здійснювати дооцінку основних засобів. Звертає на себе увагу п. 16 Положення 7 такого змісту: “підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу”. Крім того, далі згідно з п.16 Положення 7 “у разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт”. Отже, зрозуміло, що без фахів-ця-оцінювача підприємству не обійтись, а він працювати безплатно не буде, і переоцінивши об'єкт, що належить до однієї з дев'яти груп (згідно з п. 5.1 Положення 7) основних засобів, підприємство буде змушене переоцінити всі об'єкти відповідної групи. При цьому п. 18 Положення 7 передбачає здійснювати аналітичний облік зміни первісної вартості: суми дооцінки відносити до складу додаткового капіталу, і суми уцінки відносити на витрати.

Висновок очевидний: чим більше об'єктів основних засобів має підприємство, тим не вигіднішим з фінансової точки зору стає здійснення переоцінки основних засобів.

Зміни торкнулися також і порядку відображення в обліку ремонту основних засобів. Виходячи з визначення активу, балансова вартість основних засобів може збільшуватись, якщо існує ймовірність того, що майбутні економічні вимоги будуть більшими, ніж первинно оцінений рівень продуктивності. Всі інші витрати повинні визначатися як витрати періоду, в якому їх зазначено.

Якщо виграти на ремонт покращують стан основних засобів, підвищують оцінений рівень продуктивності в результаті проведення модифікації об'єкту, реконструкції, модернізації та ін., то вони відносяться на збільшення вартості основних засобів, оскільки в цьому випадку зростуть майбутні економічні вигоди, первинне очікувані від використання основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання основного засобу в робочому стані і не впливають на підвищення первинно оціненого рівня продуктивності, а лише відновлюють його, відносяться на витрати періоду, в якому здійснено такі витрати. У зв'язку з цим витрати на ремонт і утримання основних засобів у бухгалтерському обліку будуть відображатися на відповідних рахунках обліку витрат і не будуть впливати на зміну вартості основних засобів Однак в податковому обліку як і раніше, на валові витрати буде відноситись сума ремонту у межах п'яти відсотків балансової вартості відповідної групи основних засобів, а сума, яка перевищує 5%, буде віднесена на збільшення вартості основних засобів. Як видно, в результаті проведення таких розрахунків вартість основних засобів за даними бухгалтерського і податкового обліку буде відрізнятися на величину проведеного ремонту, що перевищує 5%.

Таким чином, первинна вартість основних засобів, сформована за даними бухгалтерського обліку, не буде збігатися з їх вартістю, сформованою у податковому обліку, що, із свою чергу, приводить і до різниць між сумами нарахованої амортизації. Підсумовуючи наведене, можна зробити основний висновок - з прийняттям ПСБО 7 “Основні засоби” облік основних засобів, формування їх вартості у фінансовому обліку докорінно відрізняються від податкового обліку, дані бухгалтерського обліку навіть частково не можна використовувати в цілях оподаткування. Внаслідок цього, краще повністю розділити бухгалтерський і податковий облік основних засобів, а це означає, що бухгалтеру треба вести подвійний облік основних засобів.

Аналіз основної статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР, та підпунктів 8.1.2, 8.2.2, 8.4.3, 8.4.4, 8.4.5, 8.4.6 показує, що у самому Законі присутні зовсім протилежні тези відносно методів нарахування амортизації -- затратний та експлуатаційний, які суперечать один одному. Огляд публікацій у професійній пресі щодо реформи бухгалтерського обліку в Укра-їні показує, що всі зазначені проблеми фахівцями піднімаються, але законодавчі і контролюючі органи у своїх роз'ясненнях практично не дають конкретних відповідей.

Впровадження ПСБО 7 “Основні засоби” у практичну діяльність потребує також відповідних змін в аналітичному обліку основних засобів. Аналітичний облік, як це подано в п. 4 ПСБО 7, здійснюється не по інвентарних об'єктах, а по об'єктах основних засобів і загалом відповідає поняттю “інвентарний об'єкт”. Цей пункт відноситься також і до інших необоротних матеріальних активів. До регістрів аналітичного і синтетичного обліку пропонується ввести додаткові показники, такі, як строк корисного застосування (експлуатації) об'єкта; ліквідаційна вартість; справедлива вартість; сума дооцінки або уцінки об'єктів; метод нарахування амортизації. Такі показники доцільно ввести до “Акта приймання-передавання” (ф.№ 03-1), інвентарної картки (ф.№ 03--6), інвентаризаційного опису (ф. інв. №1).

Висновки і пропозиції

На основі зробленої курсової роботи,на основі зроблених досліджень можна зробити висновок,що підприємство «Фрунзе-Сервіс» забезпечене основними засобами і воно розвивається. Так як ТОВ «Фрунзе-Сервіс» створено не так дано ,а саме в 226 році воно має певні недоліки у обліку основних засобів. Тому,у курсовій роботі ми навели шляхи удосконалення обліку основних засобів,тому підприємство має всі можливості для удосконалення системи обліку.

Отже, на основі викладеного вище і у зв'язку з невизначеністю способу розрахунку справедливої вартості, трудомісткістю, а часом і неможливістю достовірної оцінки вартості основних засобів, витрати на здійснення переоцінки перевищуватимуть вартість, отриману від інформації про переоцінену вартість об'єктів основних засобів. І проблема переоцінки основних засобів полягає в іншій більшій проблемі - виборі оцінки основних засобів для нарахування амортизації і тому вирішення питання -- провадити чи не провадити переоцінку основних засобів -- залежить від того, як нараховуватимуться амортизаційні відрахування з первісної чи переоціненої вартості. У Положенні 7 підприємству надається певна свобода вибору у п.4 “вартість, що амортизується, первісна чи переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості”.

Вивчення зарубіжного досвіду свідчить про те, що базою для нарахування амортизації в більшості розвинених країн світу є первісна вартість основних засобів.

Однак слід зазначити, що у сучасних умовах доведеться частіше вдаватися до нарахування амортизації не від первісної, а від переоціненої вартості. Це пов'язано з інфляційними процесами, що відбуваються в українській економіці. В свою чергу, інфляційні процеси потребують проведення переоцінок основних засобів, результатом чого базою для нарахування амортизації починає виступати все ж переоцінена, а не первісна вартість основних засобів. Так, пропонуємо використовувати у сучасних умовах як індекс переоцінки -- індекс інфляції (дефляції). Крім того, вважаємо, що переоцінювати об'єкт основних засобів можливо прямим перерахуванням вартості окремих об'єктів за документально підтвердженими ринковими цінами, що склалися на момент здійснення переоцінки. І переоцінювати у даному випадку треба не залишкову, а первісну вартість основних засобів з відповідним коригуванням суми зносу. Що стосується вимоги Положення 7 щодо переоцінки всієї групи, до якої відноситься переоцінений об'єкт, то тут рекомендуємо розділити зазначені в п. 5.1 Положення 7 групи основних засобів на підгрупи з урахуванням специфіки діяльності підприємства, і особливо це стосується груп “будинки, споруди і передавальні пристрої” і “машини та обладнання”.

Значні зміни в обліку основних засобів пов'язані і зі зміною порядку їх амортизації. ПСБО 7 дає можливість підприємствам самостійно встановлювати строк корисного застосування об'єкта основних засобів, оцінюючи його можливість принести у майбутньому економічну вигоду. Такий порядок має негативну сторону -- може призвести до маніпулювання бухгалтером сумою нерозподіленого прибутку залежно від цілей .


Подобные документы

  • Економічний зміст основних засобів. Оцінка основних засобів. Облік переоцінки основних засобів. Облік надходження основних засобів. Облік амортизації (зносу) необоротних активів. Облік вибуття основних засобів. Облік необоротних та нематеріальних активів.

    реферат [29,8 K], добавлен 12.01.2009

  • Види основних засобів. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання. Шляхи удосконалення обліку матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів.

    контрольная работа [1,4 M], добавлен 26.06.2014

  • Класифікація і оцінка основних засобів. Документування операцій обліку основних засобів, їх амортизація (знос). Організація первинного та бухгалтерського обліку основних засобів. Облік надходження основних засобів. Облік вибуття основних засобів.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 18.12.2007

  • Визначення та класифікація основних засобів. Особливості документального оформлення їх руху на підприємстві. Синтетичний облік їх надходження та вибуття. Облік ремонту і модернізації основних засобів. Види зносу та методи нарахування їх амортизації.

    курсовая работа [298,1 K], добавлен 24.02.2014

  • Поняття, класифікація і оцінка основних засобів (ОЗ). Документальне забезпечення, організація синтетичного, аналітичного та інвентарного обліку основних засобів, їх надходження і оприбуткування, вибуття і списання. Облік зносу, ремонту і модернізації ОЗ.

    курсовая работа [275,2 K], добавлен 09.09.2013

  • Аналіз обліку та контролю наявності та руху основних засобів у СК "Авангард" Менського району, розробка шляхів їх вдосконалення. Організаційно-економічна характеристика господарства. Організація інформаційної системи обліку та контролю основних засобів.

    дипломная работа [2,6 M], добавлен 31.05.2010

  • Законодавчо-нормативні основи обліку основних засобів. Первинний та зведений облік основних засобів на підприємстві. Аналітичний та синтетичний облік надходження та вибуття, амортизації, ремонту, оренди, переоцінки та інвентаризації основних засобів.

    курсовая работа [254,2 K], добавлен 06.11.2014

  • Система бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту основних засобів на ПАТ "Кредмаш". Облік надходження, визначення вартості, зносу основних засобів на підприємстві, нарахування амортизації, ремонту, модифікації, переоцінки, інвентаризації та вибуття ОЗ.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 24.10.2014

  • Економічна сутність основних засобів, їх класифікація та методи аналізу. Техніко-економічна характеристика підприємства. Організація обліку і контролю наявності та руху основних засобів. Оцінка рентабельності та фондовіддачі основних виробничих фондів.

    дипломная работа [167,9 K], добавлен 14.11.2012

  • Основні засоби як об’єкт обліку. Економічна сутність основних засобів їх класифікація, оцінка, нормативно-правове забезпечення. Міжнародний досвід обліку руху основних засобів. Відображення операцій вибуття на рахунках і регістрах бухгалтерського обліку.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 15.03.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.