Бухгалтерський облік та аналіз основних засобів підприємства

При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати: використання об'єкта підприємством, що очікується з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що очікується; правові або інші обмеження відносно строку використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Відповідно до Податкового кодексу з 01.01.2011 року амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

- витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

- сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

- утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідацію основних засобів;

- придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

- витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

- вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до П(С)БО 7 амортизація основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується з використанням наступних методів:

прямолінійного (прямолінійного списання);

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного (суми кількості років);

виробничого (метод суми одиниць продукції).

Відповідно до П(С)БО 7 метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Крім того, П(С)БО 7 підприємству надане право застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

У ВАТ «Полтававтормет» відповідно до наказу про облікову політику прийнято амортизацію основних засобів нараховувати у такий спосіб:

- будівлі та споруди - прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 30-60 років;

- автомобільний транспорт - прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 5-10 років;

- брухтопереробне обладнання - виробничим методом, виходячи із фактичного обсягу переробленого брухту у фактичному періоді;

- інші об'єкти основних засобів - прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 4-6 років.

Відповідно до П(С)БО 7 прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

На практиці, при використанні прямолінійного методу, зручніше користуватися не річною сумою амортизації, що для кожного об'єкта індивідуальна, а річною нормою амортизації, що можна встановити на групу об'єктів основних засобів. Річна норма амортизації при прямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на початкову вартість об'єкта (за відрахуванням його ліквідаційної вартості).

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу, амортизована вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

- річна сума амортизації однакова протягом усього років експлуатації об'єкта;

- сума зносу накопичується рівномірно;

- залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.

Переваги даного методу - простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації.

Його недоліки - він не враховує моральний знос, розходження у використанні основних засобів виробничої потужності у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Прямолінійний метод найбільше прийнятний для амортизації будинків і споруд і загальновиробничого устаткування.

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації. Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподілом на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації).

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний об'єм продукції (робіт, послуг), яку підприємство планує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Перевага цього методу є в тому, що він забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизаційної вартості на виготовлену продукцію. Проте використання цього методу обмежено. Він застосовується насамперед для амортизації основного технологічного устаткування, по яких може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Застосування цього методу можливо для всіх основних засобів конкретних підрозділів із нерівномірними обсягами виробництва.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його початкову вартість.

База для нарахування амортизації при цьому методі постійно змінюється. Це забезпечує прискорену амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнювати нулю. Цей метод ґрунтується на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його потужність із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, тому також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості.

Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об'єктів, схильних до швидкого морального старіння, у зв'язку з чим термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно. До таких об'єктів відносяться використовувані в адміністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом попереднього. По цьому методі річна сума амортизації визначається як множення залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта. При застосуванні цього методу річна норма амортизації є фіксованою (у відсотках) величиною і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік (місяць) експлуатації об'єкта річну суму амортизації варто розраховувати не по формулі, а як різницю між первісною і залишковою вартістю об'єкта на початок року (місяця).

Цей метод забезпечує ще більш швидку амортизацію, ніж попередній, уже за 3 роки використання об'єкта його залишкова вартість практично дорівнює ліквідаційній.

Кумулятивний метод ґрунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, що є по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміна використання об'єкта, на суму числа років його корисного використання. Сума років корисної експлуатації об'єкта - це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості, - у перші роки експлуатації списується основна частина початкової вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Проте зменшення залишкової вартості відбувається повільніше. По закінченні останнього строку корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

Найшвидшу амортизацію забезпечує кумулятивний метод, за ним - метод прискореного зменшення залишкової вартості. Прямолінійний метод і виробничий метод дають однакові результати, якщо випуск продукції рівномірно розподілений по роках.

Крім розглянутих норм та методів нарахування амортизації, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство має право застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, що передбачені податковим законодавством.

У бухгалтерському обліку на відміну від обліку з метою оподаткування нарахування амортизації робиться не в цілому по групі, а по окремому об'єкту основних засобів щомісячно.

Крім того, різниця у бухгалтерському обліку на відміну від обліку з метою оподаткування буде на суму:

амортизації невиробничих основних фондів;

поточних ремонтів більш 10% балансової вартості основних фондів на початок року;

вартості вибувших об'єктів, що відносяться у податковому обліку до 2 і 3 груп;

вартості безкоштовно отриманих основних засобів.

У обліку з метою оподаткування норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у наступних розмірах (у розрахунку на календарний період):

- група 1: квартальна норма 1,25%, річна - 5%;

- група 2: квартальна норма 6,25%, річна - 25%;

- група 3: квартальна норма 3,75%, річна - 15%;

- група 4: квартальна норма 15%, річна - 60%.

Крім того у обліку з метою оподаткування облік основних засобів ведеться:

групи 1 по кожній окремій будові, споруді або їх структурному компоненту, та у цілому по групі як сума вартості окремих об'єктів,

групи 2 ведеться по їх сукупній вартості незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів,

групи 3 ведеться по їх сукупній вартості, або пооб'єктне, у випадку застосування прискореної амортизації,

групи 4 ведеться по сукупній вартості.

Треба зазначити, що використання дозволених П(С)БО 7 методів нарахування амортизації основних засобів веде до невідповідності понять, що використовуються у бухгалтерському та обліку з метою оподаткування. Це стосується основ для збільшення первісної вартості основних засобів, визнання їх груп, а також залишкової вартості (балансової), переоцінка якої не передбачена податковим законодавством.

Отже, основним питанням амортизаційної політики - який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розглянути усі існуючи методи та визначити фактори, що пов'язані з експлуатацією об'єктів основних засобів. Обраний метод нарахування амортизації закріплюється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків амортизація основних засобів відображається на рахунку 13 “Знос необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”. На даному рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб'єктному розрізі.

Рахунок 13 (субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність (табл. 2.8).

Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань використовується типова форма №ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів”. Вона складається з 4 розділів: по основних засобах у запасі (резерві); по основних засобах в експлуатації; контрольні дані; розрахунок амортизації (зносу)основних засобів.

Показники типової форми №ОЗ-14 служать основою для відображення на відповідних рахунках сум нарахованої амортизації за звітний місяць та суми зносу основних засобів.

Таблиця 2.8 ? Відображення амортизації на рахунках бухгалтерського обліку

№ оп	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1.	Нарахована амортизація основних засобів:
1.1	Об'єктів виробничого призначення, включаючи об'єкти, узяті у фінансову оренду	23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати»	131 «Знос основних засобів»
1.2	Об'єктів, переданих в операційну оренду	949 "Інші витрати операційної діяльності"	131 "Знос основних засобів"
1.3	Об'єктів, що забезпечують збут продукції	93"Витрати на збут"	131 "Знос основних засобів"
1.4	Об'єктів загальногосподарського призначення	92 "Адміністративні витрати"	131 "Знос основних засобів"
1.5	Об'єктів житлово-комунального призначення та соціально-культурного призначення	949 "Інші витрати операційної діяльності"	131 "Знос основних засобів"
1.6	В сумі, пропорційній нарахованій амортизації, по об'єктах основних засобів, отриманих безоплатно, придбаних (створених) за рахунок коштів цільового фонду, визнається дохід	424 "Безоплатно одержані необоротні активи" 69 "Доходи майбутніх періодів"	745 "Дохід від безоплатно одержаних активів

2.3 Відображення інформації про основні засоби у фінансовій

звітності

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 4 П (С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” [6], метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Одним із завдань складання і подання фінансової звітності ВАТ «Полтававтормет» є надання інформації про стан та рух основних засобів підприємства.

Фінансова звітність підприємства України (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визначених такими відповідно до чинного законодавства) включає:

- ф. №1 “Баланс”;

- ф. №2 “Звіт про фінансові результати”;

- ф. №3 “Звіт про рух грошових коштів”;

- ф. №4 “Звіт про власний капітал”;

- ф. №5 “Примітки до річної фінансової звітності”;

- ф. №6 „Інформація за сегментами” (додаток до приміток до річної фінансової звітності).

Основною формою фінансової звітності, що надає інформацію про стан майна підприємства та джерела його утворення, є баланс. Визначення Балансу та вимог до нього, як елементу фінансової звітності, наведено у П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 2 „Баланс” [7].

Інформація про основні засоби підприємства у балансі представлена за статтею «Основні засоби» трьома рядками: 030 залишкова вартість, 031 первісна вартість, 032 знос (Додатки Ж, З, К).

Відповідно до П(С)БО 2 „Баланс” (з урахуванням змін внесених згідно з наказами Міністерства фінансів України від 19.12.2006 р. №1213, від 05.03.2008 р. №353) у статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями, державні (казенні) та комунальні підприємства - вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість - рядок 031, сума зносу основних засобів (у дужках) - рядок 032, та їх залишкова вартість - рядок 030. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

За інформацією балансу, станом на 31.12.2009 року ВАТ «Полтававтормет» володіє основними засобами в обсязі 16539 тис. грн. за первісною вартістю. Знос на кінець року становить 9367 тис. грн. Відповідно залишкова вартість основних засобів підприємства становить 7172 тис. грн. (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 ? Відображення інформації про основні засоби у балансі

ВАТ «Полтававтормет» станом на 31.12.2009 року

Стаття балансу	Код рядка	На 31.12.2009 р.
Основні засоби:
залишкова вартість	030	7172
первісна вартість	031	16539
знос	032	9367

Щодо Звіту про фінансові результати та Звіту про рух грошових коштів, то ці звітні форми не містять пряму інформацію про рух основних засобів, оскільки основою їх складання є класифікація видів діяльності.

Наприклад, у Звіті про фінансові результати у ІІ розділі «Елементи операційних витрат» за рядком 260 «Амортизація» показується інформація про величину нарахованої амортизації необоротних активів, що відноситься до операційної діяльності (Додатки Н, М, П). Рух основних засобів характеризує отримання доходів та здійснення витрат за відповідними видами діяльності.

У Звіті про рух грошових коштів за рядком 020 здійснюється коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на амортизацію необоротних активів (Додатки Р, С, Т). У розділі ІІ розшифровано за напрямками рух коштів у результаті інвестиційної діяльності, у т.ч. внаслідок реалізації та придбання необоротних активів (рядки 190 та 250 відповідно).

Стан основних засобів прямо впливає на власний капітал суб'єкта господарювання. У Звіті про власний капітал за рядками 060-070 відображено зміни власного капіталу внаслідок дооцінки або уцінки основних засобів. Протягом досліджуваного періоду переоцінка основних засобів ВАТ «Полтававтормет» не здійснювалась (Додатки У, Ф, Х).

За принципом повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю наводиться у Примітках до них.

Примітки до фінансових звітів - це сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансової звітності, а також іншу інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями (стандартами).

Примітки до річної звітності є особливою формою фінансових звітів, у якій найбільш повно розкривається зміст облікової політики, прийнятої на підприємстві.

Питання стану та руху основних засобів у Примітках до річної звітності представлено достатньо широко. Щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація (Додатки Ш, Щ, Ю).

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

1. Вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі.

2. Методи амортизації, що застосовуються підприємством, і діапазон строків кожного використання (експлуатації).

3. Наявність і рух у звітному році:

- Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу на початок звітного року.

- Первісна вартість основних засобів, визнаних активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих у результаті об'єднання підприємств.

- Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки.

- Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу основних засобів, які вибули.

- Сума нарахованої амортизації.

- Сума втрат від зменшення корисності, відображена у звіті про фінансові результати у звітному періоді.

- Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та суми зносу основних засобів.

- Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу на кінець звітного року.

4. У примітках до фінансової звітності також наводиться така інформація:

- Вартість основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження.

- Вартість переданих у заставу основних засобів.

- Сума капітальних вкладень на придбання й будівництво основних засобів за звітний рік.

- Сума укладених угод на придбання в майбутньому основних засобів.

- Залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо).

- Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись.

- Залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу.

- Первісна вартість, залишкова вартість і метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

5. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів і обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

- У примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться сума курсових різниць у зв'язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеної у фінансовій звітності дочірніх підприємств.

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації стосовно створення їх підприємством наводиться така інформація:

1. Вартість (первісна або переоцінена), за якою нематеріальні активи відображені в балансі.

2. Методи амортизації та діапазон строків корисного використання нематеріальних активів.

3. Наявність і рух у звітному році:

- Первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів і сума зносу на початок звітного року.

- Первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об'єднання підприємств.

- Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу нематеріальних активів у результаті переоцінки.

- Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу нематеріальних активів, які вибули.

- Сума нарахованої амортизації.

- Сума втрат від зменшення корисності, відображена у звіті про фінансові результати у звітному періоді.

- Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу нематеріальних активів.

- Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу на кінець звітного періоду.

4. Крім того, у примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- Вартість нематеріальних активів, щодо яких існує обмеження права власності (наприклад, узятих в оренду).

- Вартість переданих у заставу нематеріальних активів.

- Сума угод на придбання в майбутньому нематеріальних активів.

- Загальна сума витрат на дослідження та розробки, включена до складу витрат звітного періоду.

- Первісна вартість, залишкова вартість і метод оцінки нематеріальних активів, отриманих за рахунок цільових асигнувань [64, с. 412].

Щодо орендованих основних засобів, то орендар повинен розкривати таку інформацію щодо фінансової оренди первісну (переоцінену)вартість і знос кожної групи орендованих активів.

Примітки до річної фінансової звітності поповнилися новими показниками для відображення інформації про інвестиційну нерухомість, а саме, розділ ІІ «Основні засоби» тепер містить рядок 105 «Інвестиційна нерухомість» та довідковий рядок 269, в якому відображенню підлягає вартість інвестиційної нерухомості, оціненої за справедливою вартістю, в залишку на кінець року [69].

Таким чином, основними формами звітності про стан та рух основних засобів ВАТ «Полтававтормет» є баланс та Примітки до річної звітності. Одночасно Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал характеризують вплив операцій з руху основних засобів на діяльність підприємства.

2.4 Удосконалення обліку основних засобів в умовах використання

комп'ютерних технологій

В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є вирішальним фактором успішного розвитку економіки України.

Керівнику підприємства сьогодні доводиться приймати рішення в умовах невизначеності та ризику, що змушує його постійно тримати під контролем різні аспекти фінансово-господарської діяльності. Ця діяльність відображена в значній кількості первинних документів, які несуть різноманітну інформацію. Своєчасно оброблена та систематизована вона є гарантією ефективного управління виробництвом.

Нині створено принципово нові автоматизовані форми бухгалтерського обліку, при яких обліково-обчислювальні роботи виконуються автоматично на обчислювальних машинах з використанням програмного забезпечення. Спеціальні комп'ютерні програми суттєво спрощують ведення бухгалтерського та обліку з метою оподаткування, а також складання звітності. Сучасний рівень розвитку економіки характеризується комп'ютеризацією всіх сфер народного господарства, застосуванням автоматизованих систем управління, електронно-обчислювальних машин, що дозволяє вирішувати принципово нові задачі обліку, аналізу, контролю і управління [59, с. 96].

Більший ефект від застосування ЕОМ в бухгалтерському обліку можна досягнути шляхом вдосконалення методології і організації самого процесу обліку, підвищення його контрольних властивостей, а також за рахунок більш повного задоволення потреб управління в необхідній інформації. У даний час автоматизація бухгалтерського обліку в основному розвивається по шляху раціоналізації існуючої технології обробки облікової інформації і зниженні її трудомісткості, однак можливості такої автоматизації вельми обмежені.

Виокремлюють такі основні види інформаційних систем бухгалтерського обліку: «1С: Бухгалтерія», «Інфо-Бухгалтер», «Фінанси без проблем», «Головний бухгалтер», «Бухоблік-Фінанси-Бізнес», «ФінЕко», Fіn Expert та інші.

За умов комп'ютерної технології передбачається вирішення таких задач з обліку основних засобів [30, с. 63]:

- формування і ведення картотеки по інвентарних номерах основних засобів, як регістрів аналітичного обліку в довіднику основні засоби;

- оприбуткування основних засобів, що надходять на підприємство;

- введення в експлуатацію основних засобів, що надійшли;

- нарахування зносу (амортизації) по основних засобах;

- вибуття основних засобів через реалізацію, ліквідацію і списання;

- формування регістрів аналітичного і синтетичного обліку основних засобів.

Автоматизоване вирішення завдань з обліку необоротних активів ґрунтується на створенні і веденні інформаційної бази про наявність основних засобів, яка сформована на підставі інвентарної картотеки.

Призначення автоматизації з обліку необоротних активів полягає у виконанні таких системних обліково-контрольних операцій:

- автоматизації документування первинної інформації;

- оперативного управління, контролю за наявністю і рухом основних засобів;

- нарахування амортизації та видачі необхідної інформації на принтер чи екран дисплея на запит користувача.

Для обробки інформації з обліку необоротних активів доцільно створювати дво- або трирівневу систему автоматизації.

Технологічний процес обробки інформації складається з етапів:

- створення нормативно-довідкової інформації на момент упровадження;

- підготовки первинної інформації;

- створення інвентарної картотеки на момент упровадження;

- розрахунок амортизації;

- проведення розрахунків і занесення інформації в інформаційну базу;

- формування інформації для подальшого використання та її перезапис;

- проведення контролю й аналізу результатної інформації;

- прийняття управлінських рішень за наявною інформацією.

За допомогою комп'ютеризації облікового процесу на підприємстві ВАТ «Полтававтормет» забезпечується раціональне використання матеріальних ресурсів за допомогою програми «1С:Бухгалтерія», яка є універсальною бухгалтерською програмою та призначена для ведення синтетичного і аналітичного обліку.

«1С: Підприємство» - це універсальна комп'ютерна система, яка призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм [51, с. 102]. Вона, як правило, використовується на різноманітних об'єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку. Від інших інформаційних систем подібного класу ця інформаційна система відрізняється своєю конфігурованістю. Тобто конкретний набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми оброблення облікової інформації визначає конкретна конфігурація системи, під якою розуміють сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об'єктів предметної області.

Облік основних засобів є складовою частиною програмного забезпечення. Аналітичний облік основних засобів ведеться за об'єктами аналітичного обліку (субконто) у кількісному та вартісному виразі.

Реєстрація кожного запису господарської операції з наявності та руху основних засобів в ВАТ «Полтававтормет» здійснюється на таких рахунках бухгалтерського обліку:

- 103 будівлі і споруди,

- 104 машини та устаткування,

- 105 транспортні засоби,

- 106 інструменти, прилади, інвентар,

- 109 інші.

А також проводиться в розрізі об'єктів аналітичного обліку.

В комп'ютерній системі для формування і відображення операцій руху основних засобів передбачено відповідні шаблони електронних документів. Для аналітичного обліку основних засобів автоматизованим шляхом ведеться інвентарна картотека, в якій відображаються всі необхідні дані для управління в обліку даних. Для відображення інформації про наявність, рух та контроль за основними засобами по підрозділах і матеріально відповідальних осіб в ВАТ «Полтававтормет» використовують: «Інвентарний список основних засобів». Для уведення в експлуатацію основного засобу, що надійшов від постачальника, складається прибуткова накладна. Для здійснення цієї господарської операції в комп'ютерній системі обліку застосовується документ «Введення в експлуатацію основних засобів».

На підставі первинних даних і нормативно-довідкової інформації, введених в інформаційну систему, здійснюється відображення інформації про наявність і рух за підрозділами, матеріально-відповідальних особами, за напрямами, видами діяльності і по підприємству в цілому. З цією метою формується “Оборотна відомість”, “Оборотна відомість руху ОЗ”, “Залишки ОЗ”, “Відомість амортизаційних нарахувань”, “Картка ОЗ”, “Вибуття ОЗ”, “Інвентаризаційна відомість ОЗ”.

Розрахунок і нарахування зносу (амортизації) по основних засобах здійснюється в системі обліку в автоматизованому режимі на підставі документа «Нарахування амортизації». Після чого для здійснення нарахування та розподілу амортизаційних відрахувань по кодах виробничих витрат формують «Відомість нарахування і розподілу амортизаційних відрахувань».

Отже, можна констатувати, що застосування бухгалтерської програми дає можливість отримувати оперативну і якісну інформацію з обліку господарських операцій. Це позитивно вливає на роботу всього підприємства, яке працює в ринкових умовах, що значно підвищує рівень управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Поліпшується організація і знижується трудомісткість ведення обліку, підвищується продуктивність праці робітників бухгалтерії, знижуються витрати на ведення обліку.

Розділ 3. Аналіз основних засобів

3.1 Організація аналізу основних засобів

Одержання прибутку сьогодні - це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і поточні (оборотні) засоби, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне керування основним капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їхнього функціонування і відтворення [41, с. 210].

При оцінці ефективності вкладень в основні засоби, аналізу їх експлуатації і відтворення необхідно виходити з наступних принципових положень:

- функціональна корисність основних засобів зберігається протягом ряду років, тому витрати по їхньому придбанню й експлуатації розподілені в часі;

- момент фізичної заміни (відновлення)основних засобів не збігається з моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що занижують фінансові результати діяльності підприємства;

- ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному в залежності від їхнього виду, приналежності, характеру участі у виробничому процесі, а також призначення.

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, але і соціально-побутову, ефективність їхнього використання визначається не тільки економічними, але і соціальними, екологічними й другими факторами.

Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різнобічний вплив на фінансові результати діяльності підприємства.

Фінансові показники використання основних засобів можуть бути об'єднані у наступні групи [39, с. 530]:

1. Показники обсягу, структури і динаміки основних засобів.

2. Показники відтворення й обертає мості основних засобів.

3. Показники ефективності використання основних засобів.

4. Показники ефективності витрат на утримання й експлуатацію основних засобів.

5. Показники ефективності інвестицій в основні засоби.

Систематизуючим принципом формування фінансових показників використання основних засобів є конкретні потреби керування і зміст прийнятих управлінських рішень.

Повнота і вірогідність розрахунку й аналізу показників використання основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, налагодженості систем реєстрації операцій з об'єктами основних засобів, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об'єктів до облікових класифікаційних груп, вірності інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення регістрів аналітичного обліку.

Як джерела інформації для аналізу основних засобів використовуються рахунки "Основні засоби", "Знос основних засобів”, "Капітальні інвестиції", та ін., дані аналітичного обліку по відповідним рахунках, по видах і окремих об'єктах основних засобів (відомості і картки аналітичного обліку), Баланс, Примітки до річної фінансової звітності, паспорт будівництва.

Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності функціонування основних засобів на підприємствах обмежені низьким рівнем організації оперативно-технічного обліку часу роботи і простоїв устаткування, їх продуктивності і ступеня завантаження.

На підприємствах найчастіше не проводиться порівняльний аналіз даних по аналогічних об'єктах основних засобів інших підприємств і господарських одиниць. Практично відсутній аналітичний облік фінансових результатів по операціях з об'єктами основних засобів. Аналітичний облік основних засобів на підприємствах обмежений поділом об'єктів на класифікаційні групи, а усередині груп - по інвентарних об'єктах і місцях знаходження (експлуатації) об'єктів та відповідальних за їхнє збереження.

Аналітичний облік капітального будівництва об'єктів і потужностей обмежений інформацією паспорта будівництва, що до того ж у більшості випадків за повною формою не заповнюється.

Перераховані особливості інформаційного забезпечення стримують можливості використання повноцінного факторного моделювання й аналізу основних засобів для цілей оперативного керівництва

Основні напрями аналізу використання основних засобів та послідовність його проведення показано на рис. 3.1. [60, с. 71]

Рис. 3.1 ? Аналіз використання основних засобів основного виду

діяльності

Аналіз основних засобів починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення.

Аналіз складу і структури основних виробничих засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

Постійно змінюється і обсяг основних засобів підприємства. Передусім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні засоби від інших підприємств у порядку безоплатного передавання. Отже, зміни обсягу основних засобів підприємства обумовлюються їхнім надходженням і їхнім вибуттям.

Аналізуючи основні засоби, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних засобів, необхідно розглянути технічний стан засобів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Для характеристики технічного стану основних засобів використовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних засобів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до не конкурентоспроможності продукції підприємства.

Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею, до середньорічної вартості основних виробничих засобів].

Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, основних засобів, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю основних засобів за зміну, випуск продукції на 1 м² виробничої площі та ін.).

Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції.

Отже, фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних засобів виробничого призначення та для активної їх частини. Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на їхню переоцінку.

Якщо план підприємства містить планово-розрахункові параметри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих засобів (у тому числі розрахунки фонду верстато-годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточних, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності роботи), то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат - фондовіддачу основних виробничих засобів.

Фондовіддача є одним із основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування).

3.2 Методика аналізу наявності, стану та руху основних засобів

Аналіз наявності, стану та руху основних засобів включає основні 4 етапи:

- аналіз обсягів та динаміки основних засобів;

- аналіз складу та стану основних засобів;

- аналіз ступеня зносу основних засобів;

- аналіз інтенсивності відновлення основних засобів.

При аналізі обсягів та динаміки активів визначається загальний обсяг у вартісному вираженні та визначається динаміка показника порівняно з попередніми періодами. Якщо протягом аналізованого періоду відбулися переоцінки вартості основних фондів, то вивченню динаміки повинна передувати процедура приведення обсягу фондів у співставлений вигляд. Для цього проводиться зменшення обсягу переоцінених основних фондів на індекс переоцінки або до оцінки вартості основних фондів в попередніх періодах. Співставлений динамічний ряд дозволяє визначити реальну зміну обсягу основних фондів підприємства. Темп зростання обсягу основних засобів слід порівняти з темпом зростання обсягу товарообороту підприємства, та темпу зростання загального обсягу активів підприємства.

На етапі аналізу стану та складу основних засобів вивчається їх склад і динаміка окремих видів (об'єктів) та груп. У процесі аналізу вони групуються за ознаками класифікації. Спрямування висновків за результатами аналізу основних засобів за окремими ознаками класифікації відображено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 ? Напрямки діагностики показників складу основних

засобів підприємства

Питома вага в загальному обсязі основних засобів	Спрямування діагностичного висновку
1. Основних виробничих фондів	Ступінь орієнтації осн. фондів на госп. діяльність підприємства.
2. Основних невиробничих фондів	Ступінь розвитку соціальної інфраструктури підприємства
3. Активної частини	Ступінь технічного оснащення госп. діяльності підприємства
4. Пасивної частини	Ступінь забезп. матеріальних умов для діяльності підприємства
5. Власних основних фондів	Ступінь господарської незалежності
6. Орендованих основних фондів	Ступінь залежності підприємства від орендарів
7. Фондів, що фактично використо-вуються в господарській діяльності	Ступінь освоєння можливостей наявного матеріального потенціалу підприємства
8. Фондів, що передані в оренду.	Ступінь відволікання основних фондів для обслуговування виробничих потреб інших суб'єктів господарювання
9. Фондів, що не використовуються (тимчасово або постійно)	Ступінь безгосподарності підприємства.

У процесі аналізу визначають та вивчають раціональність розподілу основних засобів між окремими структурними підрозділами підприємства.

Проаналізуємо використання основних засобів на підприємстві ВАТ «Полтававтормет». Підприємство має і використовує основні засобі для виробництва металобрухту. Спочатку необхідно проаналізувати, яку частку основні засоби підприємства становлять у валюті балансу (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 ? Оцінка наявності та руху основних засобів ВАТ

«Полтававтормет» за 2007-2009 роки, тис. грн.

Роки	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення 2009 р. від:	2009 р. у% до:
				2007 р.	2008 р.	2007 р.	2008 р.
Основні засоби
за перв вартістю, тис. грн.	16254,7	17679,0	16539,0	284,3	-1140,0	101,7	93,6
- у% до валюти балансу	135,4	135,8	157,9	22,5	22,1	116,6	116,3
за залишк. вартістю, тис. грн.	7771,4	8537,0	7172,0	-599,7	-1365,0	92,3	84,0
- у% до валюти балансу	64,7	65,6	68,5	3,8	2,9	105,9	104,4
Валюта балансу, тис. грн.	12006,3	13017,0	10474,0	-1532,3	-2543,0	87,2	80,5

Оцінка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Полтававтормет» дозволила встановити, що необоротні активи становлять основну частку майна підприємства. Вартість основних засобів за первісною вартістю на кінець 2009 року становить 16539 тис грн., що на 284,3 тис грн. більше, ніж у 2007 році та на 1140 тис. грн. менше, ніж у 2008 році.

Одночасно на кожні 100 грн. валюти балансу у 2009 році припадає 157,9 грн. основних засобів за первісною вартістю, що на 22,5 грн. більше, ніж у 2007 році та на 22,1 грн. більше, ніж у 2008 році.

Однак оцінка частки основних засобів у валюті балансу за первісною вартістю не надає достатньої уяви про реальну вартість активів у майні підприємства. З аналітичної точки зору, більшу цінність має розрахунок частки основних засобів у валюті балансу за залишковою вартістю.

Така структура активів є цілком природною для виробничого підприємства. Однак ефективності діяльності суб'єкта господарювання сприятиме оптимальна структура необоротних активів, основу яких становлять основні засоби. Так, станом на кінець 2009 року основні засоби за залишковою вартістю становлять 7172 тис. грн. або 68,5% до валюти балансу. У порівнянні з 2007 роком вартість основних засобів зменшилась на 599,7 тис грн., а проти 2008 року - на 1365 тис. грн. Частка основних засобів у валюті балансу в порівнянні з 2007-2009 роками збільшилась на 3,8% та 2,9% відповідно.

У цілому частка основних засобів підприємства за залишковою вартістю виходить за межі рекомендованого фахівцями значення (30-50%). Це зумовлено передусім діяльністю ВАТ «Полтававтормет»: пресування металобрухту є цілком механізованим та автоматизованим процесом і вимагає постійного оновлення основних засобів, але для цього у підприємства не вистачає коштів.

Наступним етапом аналізу основних засобів є аналіз динаміки та структури основних засобів підприємства (табл. 3.3)

Таблиця 3.3 ? Склад основних засобів ВАТ «Полтававтормет» за 2007-

2009 роки, тис. грн.

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009 р. від:	2009 р. у% до:
				2007 р.	2008 р.	2007 р.	2008 р.
Основні засоби, усього	16254,7	17679,0	16539,0	284,3	-1140,0	101,7	93,6
Інвестиційна нерухомість - вартість, тис. грн.	-	-	1058,0	-	-	-	-
- питома вага,%	-	-	6,4	-	-	-	-
Будинки та споруди - вартість, тис. грн.	7330,0	7355,0	6276,0	-1051,0	-1079,0	85,6	85,3
- питома вага,%	45,1	41,6	37,9	-7,2	-3,7	84,0	91,1
Машини та обладнання - вартість, тис. грн.	6830,9	7594,0	7535,0	704,1	-59,0	110,3	99,2
- питома вага,%	42,0	43,0	45,6	4,3	2,6	110,4	106,0
Інструменти, прилади, інвентар - вартість, тис. грн.	105,0	112,0	109,0	4,0	-3,0	103,8	97,3
- питома вага,%	0,6	0,6	0,7	0,1	0,1	116,7	116,7
Транспортні засоби - вартість, тис. грн.	1538,8	2133,0	2133,0	594,2	-	138,6	100,0
- питома вага,%	9,5	12,1	12,9	3,4	0,8	135,8	106,6
Інші основні засоби - вартість, тис. грн.	421,1	457,0	461,0	39,9	4,0	109,5	100,9
- питома вага,%	2,6	2,6	2,8	0,2	0,2	107,7	107,7
Малоцінні необоротні матеріальні активи - вартість, тис. грн.	28,9	28,0	25,0	-3,9	-3	86,5	98,3
- питома вага,%	0,2	0,2	0,2	-	-	100,0	100,0

За інформацією таблиці 3.3, складеною за інформацією Приміток до річної звітності видно, що основні засоби на кінець 2009 року становлять 16539 тис. грн., що більше показника 2007 року на 284,3 тис. грн., та менше показника 2008 року на 1140 тис. грн.