Бухгалтерський облік на підприємствах України

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:

- дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

- достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

- порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;

- доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Основними принципами, на яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Висновок

Організація бухгалтерського фінансового обліку має забезпечити:

- повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;

- складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.

Бухгалтерський фінансовий облік документально сполучає підприємство із зовнішнім світом, тобто сторонніми для нього юридичними та фізичними особами (кореспондентами). Саме тому бухгалтерський фінансовий облік інколи називають зовнішнім обліком.

Бухгалтерський фінансовий облік і звітність регулюються державою, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського фінансового обліку використовується внутрішніми та зовнішніми (постачальниками, податковою інспекцією, банками, інвесторами тощо) споживачами.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством, установою, організацією.

Управлінський облік ведеться підприємствами, фірмами для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва даного підприємства, фірми. Головним при цьому є своєчасне одержання докладної, достовірної інформації про доходи і витрати як на підприємстві в цілому, так і на його окремих ланках. В рамках управлінського обліку виробничих підприємств здійснюються детальний облік затрат і калькулювання собівартості вироблюваної ними продукції (робіт, послуг). Важливу частину управлінського обліку становить вирішення таких завдань:

- визначення очікуваного прибутку від того чи іншого [ економічного заходу (купівлі та продажу майна, короткострокової чи довгострокової інвестиції, кредитів);

складання прогнозу про рентабельність випуску нових видів продукції на основі результатів дослідження ринку збуту;

складання прогнозу про фінансовий стан підприємства, фірми на перспективу, фінансової оцінки альтернативних варіантів її розвитку та ін.

В управлінському обліку широко використовуються методи фінансової математики, спеціальні статистичні методи математичного прогнозування. Більш складні розрахунки здійснюються на ЕОМ.

Підприємства самостійно обирають форму організації управлінського обліку виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємства, вимог управління.

Господарчі суб'єкти самостійно обирають і визначають систему обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Підприємства можуть калькулювати собівартість продукції (робіт, послуг) за повними, неповними (прямими чи змінюючими), стандартними (нормативними) витратами або шляхом комбінування цих методів.

Підприємства самостійно розробляють склад і зміст внутрішньої звітності з метою забезпечення всіх рівнів управління необхідною інформацією для контролю діяльності, прогнозування виробництва й управління.

Інформація управлінського обліку є комерційною тайною, і тільки з дозволу адміністрації підприємства або за рішенням органів суду чи прокуратури можливе ознайомлення з даними регістрів та внутрішньої звітності управлінського обліку.

Комерційну тайну стосовно змісту цієї інформації зобов'язані зберігати службовці підприємства та аудитори.

Порядок ведення бухгалтерського обліку

Підприємство, установа ведуть бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.

При веденні бухгалтерського обліку підприємство, установа повинні забезпечити:

- незмінність протягом поточного року прийнятої методологи відображення окремих господарських операцій та оцінки майна відповідно до правил, передбачених Положенням про ведення бухгалтерського обліку. Зміна методології обліку на наступний рік має бути зазначена у річній бухгалтерській звітності;

- повноту відображення обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) усіх господарських операцій, проведеного у зазначений час, та результатів інвентаризацій майна і зобов'язань;

правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів. Доходи і витрати визначаються у звітному періоді, до якого вони віднесені незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено цим Положенням;

розмежування в обліку поточних витрат на виробництво (витрат обігу) та капітальних вкладень;

- тотожність даних аналітичних обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця.

Органи й посадові особи, які мають доступ до документів і даних бухгалтерського обліку та звітності, підприємства, установи, несуть відповідальність за розголошення даних, що становлять комерційну таємницю, відповідно до чинного законодавства України. В організації та веденні бухгалтерського обліку важливе місце відводиться документуванню господарських операцій і відображенню їх у всіх бухгалтерських регістрах; оцінці майна і господарських операцій; проведенні інвентаризації активів і зобов'язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Список використаної літератури

Ткаченко Н.М. „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. екон. спец. - 5-те вид., допов. й переробл. - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

Зав городній В.П., Савченко В.Я. „Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку.” 2-е вид. К.: Фірма „ДІ-КСІ”, 1997, - 832 с. - Рос.

Лень В.С., Гливенко В.В. „Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. - Київ.: Центр навчальної літератури, 2007. - 576 с.

Чацкіс Є.Д., Лисюк О.М. „Бухгалтерський облік і основи теорії і практики”. Д,: Стакер, 1999 - 272 с.