Стан та напрямки удосконалення обліку виробничих витрат і формування собівартості продукції

У зв'язку з роздільним обліком витрат по технологічних групах у птахівництві по кожному з них одержують практично один вид основної продукції. За таких умов визначення її собівартості здійснюється шляхом ділення витрат по відповідній групі (за мінусом побічної продукції) на вихід продукції.

До побічної продукції крім посліду (гною) відносять також пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці. Оцінюють побічну продукцію за реалізаційними цінами або цінами їх використання.

По батьківському і промисловому стаду у витрати включають також вартість загинувшої птиці основного стада, що віднесена за рахунок господарства. Тут обчислюють собівартість 1 тис. яєць розрахунок може проводитися з урахуванням якості яєць. У такому випадку витрати розподіляють пропорційно цінам реалізації на яйця.

По молодняку птиці обчислюють собівартість приросту живої маси і живої маси. Одержані яйця від молодняку вважаються побічною продукцією, яка оцінюється за реалізаційними цінами. Для визначення собівартості 1 ц. приросту живої маси потрібно витрати на утримання поголів'я молодняку птиці (без вартості побічної продукції) поділити на кількість центнерів приросту.

Собівартість 1 ц. живої маси молодняку птиці обчислюють аналогічно тваринам на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби.

По цеху інкубації визначають собівартість добових пташенят. Вона складається з вартості закладених яєць і витрат на інкубацію. Побічна продукція (міражні яйця, м'ясо півників, забитих у добовому віці) оцінюється за реалізаційними цінами використання продукції.

Конярство. У коне заводах та інших племінних господарствах обліковують окремо витрати по основному стаду і по вирощуваному молодняку. по основному стаду продукцією є приплід. Собівартість приплоду визначається сумою річних витратна утримання основного стада (кобил і жеребців) за мінусом вартості гною, іншої побічної продукції та вартості виконаних робіт в оцінці за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней.

По групі молодняку розраховують собівартість приросту. Для цього загальну суму. Для цього загальну суму витрат (без вартості побічної продукції) ділять на кількість кормо-днів і таким чином обчислюють собівартість одного кормо-дня. Собівартість молодняку коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року витрат на утримання в звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і їх собівартістю.

Бджільництво. для визначення собівартості окремих видів продукції бджільництва витрати розподіляють між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолині сім'ї оцінюються за цінами реалізації. Собівартість 1 кг бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду . у бджільництві калькулюється валовий вихід меду, залишений у вуликах для бджіл, який розглядається як незавершене виробництво. Його спочатку оприбутковують: дебет рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» і кредит рахунку 23 «Виробництво», а потім списують на виробництво зворотнім записом.

Частина витрат по утриманню бджіл відноситься на запилення сільськогосподарських культур. Тому при калькулюванні собівартості продукції бджільництва потрібно розмежовувати витрати, що відносяться на продукцію і на запилювальні сільськогосподарські культури. На запилення можна віднести від 20% до 60% витрат бджільництва, що залежить від його напрямку, розміру площ культур, що запилюються, їх урожайності. Конкретний розмір списання витрат бджільництва на витрати рослинництва підприємство визначає самостійно. На бухгалтерських рахунках ця операція відображується так: дебет субрахунку 231 «Рослинництво» і кредит субрахунку 232 «Тваринництво» з віднесенням на конкретні аналітичні рахунки. Кролівництво. У кролівництві визначають собівартість приплоду і приросту живої маси. Приплід при народженні оцінюється в розмірі 50% планової собівартості на момент його відлучення, при відлучення до оцінюється на решту 50% планової собівартості.

Собівартість 1 голови ділового приплоду визначається шляхом ділення загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та (за виключенням вартості побічної продукції) - на кількість голів ділового (відлученого) приплоду. Побічна продукція - гній і шкури забитих звірів.

Якщо в підприємстві на кінець року залишається частина невідлученого приплоду, то його вартість виключається з загальної суми витрат при визначенні собівартості ділового приплоду. Собівартість приросту маси та живої маси молодняка після відлучення визначається аналогічно тваринам ВРХ.

Рибництво. У собівартість 1 ц товарної риби включають вартість мальків, витрати на зариблення водоймищ, вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах обчислюється собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників на масу мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування рибо-розсадницького матеріалу на кількість центнерів обліченої продукції. Для розрахунків середня маса цьоголітки приймається за 30 г.

Вартість цьоголіток у ставках-зимовниках розглядається як незавершене виробництво. Собівартість 1 ц товарної риби визначається шляхом ділення всіх витрат по її вирощуванні на масу одержаної товарної риби. У риболовецьких підприємствах визначають собівартість 1 ц риби. Вона складається з витрат на вилов, утримання і роботу риболовецьких суден та флоту, засобів лову, транспортних витрат, витрат на охолодження, підморожування або підсолювання риби з метою її збереження.

Шовківництво. Собівартість грени складається з вартості племінних коконів і витрат на приготування грени (за вирахуванням вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації). Собівартість 1 ц сирих коконів визначається шляхом ділення суми витрат , за виключенням вартості побічної продукції, на масу коконів. Сперма плідників. У підприємствах по племінній справі і штучному осіменінню сільськогосподарських тварин визначають собівартість сперми по кожному виду виробників. На собівартість розбавленої свіжоодержаної і реалізованої сперми відносять витрати на утримання виробників та технологічні витрати (вартість хімікатів та азоту, оплата праці спеціалістів тощо). При визначенні собівартості сперми із загальної суми виключають вартість побічної продукції. Собівартість 1 мл розбавленої сперми визначається діленням суми витрат поточного року на фактично реалізовану сперму по кожному виду тварин.

Собівартість 1 мл розбавленої сперми виробників власного виробництва та покупної розраховують діленням загальної суми витрат, що складається із собівартості сперми власного виробництва і вартості покупної сперми, на загальну кількість реалізованої розбавленої сперми.

3.5 Облік витрат за елементами

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій.

У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності (рослинництва, тваринництва, промислового та допоміжного виробництва) групуються за такими економічними елементами:

а) матеріальні затрати;

б) витрати на оплату праці;

в) відрахування на соціальні заходи;

г) амортизація;

д) інші операційні витрати.

Окрім класифікації витрат за елементами, на сільськогосподарських підприємствах також застосовується класифікація витрат за об'єктами і статтями.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формуються за центрами відповідальності та об'єктами обліку, планування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу, бухгалтерія підприємства облік витрат може вести в цілому по конкретних виробничих підрозділах без деталізації за окремими об'єктами (видами і групами худоби та птиці, видами виробництв). Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності -- до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати сільськогосподарського підприємства поділяються на основні та накладні.

Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а накладні -- з управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, внутрігосподарського кооперативу тощо), галузі чи господарства в цілому.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно з використанням нижче наведеного переліку, виділяючи в окремі статті змінні і постійні витрати.

Змінні витрати діляться на пропорційні, величина яких визначається обсягом одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів'я тварин; до постійних відносяться витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів'я чи обсягу виконаних робіт.

Таблиця 3.1. Приблизний перелік статей витрат у сільському господарстві

Статті витрат	У рослинництві	У тваринництві	У допоміжних виробництвах	У підсобних промислових виробництвах
Витрати на оплату праці	+	+	+	+
Насіння на посадковий матеріал	+
Паливо та мастильні матеріали	+	+	+	+
Добрива	+
Засоби захисту рослин та тварин	+	+
Корми		+	+
Сировина та матеріали (без зворотних відходів)			+	+
Роботи та послуги	+	+	+	+
Витрати на ремонт необоротних активів	+	+	+	+
Інші витрати на утримання сановних засобів	+	+	+	+
Інші витрати	+	+	+	+
Непродуктивні витрати(в обліку)	+	+	+	+
Загальновиробничі витрати	+	+	+	+

До статті "Витрати на оплату праці" включається основна і додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (в тому числі трактористів-машиністів).

До статті „Насіння та посадковий матеріал” включається вартість насіння та посадкового матеріалів власного виробництва і придбаного, використаних для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспортування його до місця посіву не включаються до вартості насіння, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

За статтею "Паливо і мастильні матеріали" відображають комплексну ціну палива, до якої входять його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил тощо.

До статті "Добрива" включаються витрати на внесені у ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх у транспортні засоби й розкидачі, вивезення в поле та внесення у ґрунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і в цю статтю не включаються.

До статті "Засоби захисту рослин та тварин" включаються вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, використаних для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, а також біопрепаратів та дезінфікуючих засобів, які застосовуються у тваринництві.

Витрати, пов'язані з обробітком посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносяться на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

У статті "Корми" відображаються вартість кормів власного виробництва та придбаних, витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля на постійне місце зберігання. На цю статтю відносяться також витрати на приготування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списуються безпосередньо на відповідні види і групи тварин прямо або розподіляються між ними пропорційно До маси кормів, використаних для відгодівлі. Частина витрат на утримання кормоцехів відноситься на вартість кормів, переданих на склад для зберігання.

Витрати з транспортування кормів із місць постійного зберігання до кормоцехів (кормокухонь) або безпосередньо на ферму відносяться на відповідні статті витрат (пальне і мастильні матеріали, оплата праці тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списуються корми, використані на годівлю дорослої робочої худоби.

До статті "Сировина й матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, які є необхідними компонентами або утворюють основу виготовленої продукції;

а) у цехах з виробництва комбікормів -- вартість зерна, зерносумішей, трав'яного борошна, жому, кормових дріжджів, сухого перегону, м'ясо-кісткового та рибного борошна, мінеральної сировини, мікродобавок та інший компонентів;

б) у млині, крупорушці -- вартість зерна;

в) у пункті первинної обробки льону та продукції інших луб'яних культур -- вартість соломки, трести;

г) у цехах з переробки овочів, фруктів та картоплі --вартість овочів, фруктів і картоплі, бобових, спецій, консервантів та інших продуктів;

д) у виноробних цехах -- вартість винограду, плодів та ягід, виноматеріалів, сокоматеріалів, спирту-ректифікату, цукру, вакуум-сусла, коньячного спирту, лимонної кислоти тощо;

є) у цехах забою худоби -- вартість худоби, птиці, звірів, кролів, каракульських ягнят;

є) у підрозділах з переробки молока -- вартість молока, молочних продуктів, цукру, ваніліну та інших продуктів.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включаються вартість матеріалів, палива, запасних частин, використав них для виробничих потреб.

Вартість використаних сировини і матеріалів зменшується на вартість зворотних відходів, що виникли у про цесі виготовлення готової продукції, якщо вихідні матеріали повністю чи частково втратили початкові споживчі якості (хімічні або фізичні властивості, у тому числі повномірність, конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням.

Відходи, що не використовуються, -- не оцінюються. І

У статті "Роботи та послуги" відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного та залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення виробничих запасів з центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани, місця заправлення тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезення сільськогосподарської продукції з поля до місць зберігання та використання). Витрати відносяться на окремі об'єкти планування та обліку, виходячи з обсягів робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначається з включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених у власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається, виходячи з тарифів, затверджених у встановленому порядку, та обсягів водопостачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

До вартості послуг з агрохімічного обслуговування та внесення добрив, наданих сторонніми підприємствами і організаціями, не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

До цієї статті включаються також витрати холодильних установок і камер для замороження, охолодження та зберігання продукції. Витрати, пов'язані зі зберіганням У них м'яса, овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, відносяться на вартість відповідних видів сировини, використаних у виробництві.

До складу статті "Витрати на ремонт необоротних активів" включають:

а) суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонті та обкатування машин після ремонту;

б) вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання, І

в) витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використовується для ремонту теплиць і парників, а також гуми включається у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх можливої реалізації (використання)).

До статті "Інші витрати на утримання необоротних активів" включаються суми, використані на їх утримання безпосередньо в конкретному виробництві.

До складу цих витрат належать:

а) витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесії виробництва сільськогосподарської продукції та ін.), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

б) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

в) амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться і на певні об'єкти обліку витрат (сільськогосподарські куль тури або види тварин).

Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату, обліковуються на рахунку 91] "Загальновиробничі витрати" і відносяться на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином:

а) тракторів -- пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних та будівельних робіт (в умовних еталонних гектарах);

б) ґрунтообробних машин -- пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами,

в) сівалок -- пропорційно площі посіву культур;

г) технічних засобів для збирання врожаю -- прямо пропорційно зібраній площі певних культур;

д) машин для внесення в ґрунт добрив -- пропорційно фізичній масі внесених добрив;

є) меліоративних споруд -- пропорційно меліорованим площам;

є) приміщень для зберігання продукції -- пропорційно кількості та тривалості зберігання продукції протягом звітного періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що плануються та обліковуються за статтею "Інші витрати на утримання необоротних активів", відносяться на сільськогосподарські культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно площі поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами включаються без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносяться на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення, де розміщено кілька видів худоби, розподіляються пропорційно зайнятій площі.

До складу цієї статті входить різниця між первісною вартістю та виручкою від вибракуваних тварин основного стада з наступним віднесенням цієї суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід, вовна тощо).

Витрати на утримання допоміжних та підсобних (промислових) виробництв відносяться на кожне з виробництв безпосередньо або розподіляються між окремими об'єктами обліку витрат пропорційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, зайнятих виконанням виробничих операцій.

У статті "Інші витрати" відображаються витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені до жодної з наведених вище статей, а саме:

а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветеринарним працівникам і сторожам), а також інших малоцінних швидкозношуваних предметів;

б) вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

в) витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, вартість сперми, оплата праці техніка штучного осіменіння тощо);

г) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість відносяться рівними частками протягом терміну використання зазначених споруд, який встановлюється комісією з прийняття відповідного об'єкта в експлуатацію;

д) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах зі підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством;

є) інші витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносяться на відповідні сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших виробництв.

До складу статті "Непродуктивні витрати" (в обліку) включають втрати від падежу молодняку та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації.

На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням чи можуть бути використані лише після виправлення.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам, та зовнішній, виявлений у споживачів у процесі збирання, монтажу чи експлуатації виробу.

До собівартості внутрішнього остаточного браку включаються фактичні витрати за всіма статтями витрат.

До вартості остаточного браку додаються витрати на його виправлення і з цієї суми вираховуються (віднімаються) вартість забракованої продукції за ціною можливого використання і суми відшкодування, фактично утримані з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням суду мають відшкодувати постачальники за поставку недоброякісних матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він був допущений.

У статті "Загальновиробничі витрати" відображається бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати.

До бригадних, фермських, цехових та загальновиробничих витрат належать такі: витрати на оплату праці працівників апарату управління, орендна плата; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів та галузей.

Бригадні, фермські, цехові та загально виробничі витрати рослинництва, тваринництва та промислових виробництв розподіляються між об'єктами планування й обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів, відносяться на собівартість тільки тієї продукції, що виробляється в даній бригаді, фермі, цеху чи у відповідній галузі.

3.6 Напрямки удосконалення обліку витрат на виробництво

Успішне функціонування ринкових структур на практиці значною мірою залежить від вкладень в економіку як власних, так і зарубіжних інвесторів. Для залучення вкладень необхідно, щоб інвестори мали досить повну і зрозумілу їм інформацію про діяльність конкретного підприємства. Це потребує побудови обліку відповідно до міжнародних стандартів. Необхідність такої роботи відмічена в Указі Президента України від 22 травня 1992 року, яким передбачено здійснити перехід на міжнародні стандарти в галузі обліку і статистики. Це вимагає істотних змін в методиці ведення обліку, зокрема щодо поділу його на два види: фінансовий і управлінський.

Існуюча методологія ведення бухгалтерського обліку витрат, що регламентована “Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 23 серпня 1996 р. № 452, розробленим відповідно до чинних на той момент Правил застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджених Постановою ВРУ від 27 червня 1995 р. №247/95-ВР, не повною мірою забезпечує сучасні вимоги щодо визначення суми витрат сільськогосподарського підприємства. Слід врахувати і те, що з 1996 р. двічі змінювався порядок оподаткування результатів діяльності підприємств-сільгоспвиробників.

Так, згідно з цими Правилами прибуток підприємства з метою оподаткування визначався як сума прибутків від усіх видів діяльності за звітний період, відображена в балансі підприємства; а прибуток - від реалізації продукції як сума виручки від реалізації, зменшена на суму нарахованих непрямих податків і інших платежів та на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції.

Процес формування і визначення суми витрат (затрат) в обліку сільськогосподарського підприємства є одним із найскладніших серед усіх галузей народного господарства. Сезонний характер виробництва сільськогосподарської продукції зумовлює те, що час проведення затрат не збігається з часом надходження виручки від реалізації продукції, він може відбуватися протягом різних звітних періодів (фінансових років). Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у 1997 р., визначав склад валових витрат для цілей оподаткування за методом, що використовується у більшості країн світу: “Валові витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, натуральній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбані (виготовлені) цим платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності”.

Особливістю визначення суми витрат для оподаткування сільськогосподарських підприємств було те, що до складу валових витрат включалася вартість придбаних матеріалів, сировини, палива, без врахування приросту (зменшення збитку) балансової вартості покупних матеріалів, а також індексація суми валових витрат на кінець року. Вказані особливості не сприяли підвищенню прибутковості та зниженню втрат підприємств- сільгоспвиробників. Вимоги до ведення податкового обліку призвели до збільшення обсягу роботи облікових працівників, дублювання записів, втрати реальності показників балансової вартості основних засобів, амортизації, прибутку.

Новий підхід до відображення сум доходів і витрат на рахунках обліку і звітності, що пропонується у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку та у встановлених відповідними національними стандартами бухгалтерського обліку, дасть можливість визначати результати діяльності сільськогосподарського підприємства за центрами відповідальності і видами діяльності господарства.

Принципово новим є виділення рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” (крім рахунка 26 “Готова продукція”), де в перспективі передбачається ведення обліку біологічних активів за ринковою вартістю, хоча досі не обумовлено порядок визначення “ринкової вартості” продукції виробництва сільського господарства. Отже, в умовах нестабільності цін і економіки у використанні такого рахунка немає потреби, це збільшить кількість проблем і питань, що виникають у бухгалтерів сільськогосподарських підприємств.

Сезонність сільськогосподарського виробництва зумовлює особливості бухгалтерського обліку затрат і виходу продукції в сільськогосподарських підприємствах. Протягом року переважна більшість керівників сільськогосподарських підприємств змушена працювати та приймати управлінські рішення без достовірного інформаційного забезпечення щодо величини витрат у межах встановленої номенклатури статей. Вони не мають змоги, реалізуючи за певними цінами продукцію виробництва, прогнозувати фінансовий результат, вирішувати, який напрям більш вигідний для господарства: тваринництво, рослинництво тощо. Але, як стверджує Франк Вуд, “одержання прибутку, як правило, і є причиною створення будь-якого підприємства і його власник із зрозумілих причин повинен знати розмір одержаного прибутку”.

Тобто облік не може повною мірою виконувати поставлені перед ним завдання - забезпечувати своєчасний контроль за використанням ресурсів, запобігати негативним факторам в діяльності підприємства, формувати цілісну і достовірну інформацію, необхідну для оперативного управління та для використання фінансовими, податковими, статистичними органами і банківськими установами.

Облік витрат на виробництво повинен бути націлений на оперативність одержаних даних, якщо при цьому навіть не завжди забезпечується їх точність. Р.Гаррісоном зазначається, що “…якщо потрібно прийняти рішення, найбільш точна інформація для якого надійде через тиждень, то можна надати перевагу діям на основі вже наявної інформації”.

Інфляційні процеси, які відбуваються в Україні за останні роки, ускладнили систему контролю за витратами і виходом продукції, що призвело до значного зниження рівня матеріальної заінтересованості виконавців у результатах своєї праці. З метою підвищення заінтересованості виконавців у зростанні ефективності господарювання необхідно посилити контрольні функції обліку.

В умовах переходу економіки України до ринку хотілося б запропонувати звернутися до американської системи обліку витрат «Стандарт-кост». Переваги цієї системи над іншими методами обліку витрат на виробництво полягають в тому, що на основі встановлених стандартів можна насамперед визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробу, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки. При такій системі керівництво фірм забезпечується інформацією про відхилення від нормативів і причин їх виникнення. Ці дані використовуються для оперативного прийняття управлінських рішень.

Багато уваги приділяється в літературі створеному Чарльзом Кларком під впливом американської системи «Стандарт-кост» методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, який отримав назву «Директ-костінг».

Суть цього методу полягає в тому, що витрати виробництва поділяються на дві групи: змінні-прямі (коливаються); постійні - непрямі (фіксовані).

Перевагою «Директ-костінгу» є те, що обмежена собівартість дозволяє спростити нормування витрат, облік і контроль в результаті різкого скорочення числа статей витрат, що приводить до більшої оглядовості витрат, а окремі витрати робить краще контрольованими.

Застосування цього методу полегшило б роботу бухгалтерів і звільнило б їх від подвійного фіксування і непотрібних витрат часу на розподілення загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Адже вони всеодно фіксуються і в кінці року прибуток на них зменшується, тобто на їх величину зменшують валові доходи. В умовах ринку це виступає найбільш доцільним методом обліку витрат, але з поєднанням позитивних переваг інших методів, і тим самим розробити найбільш доцільний для конкретного господарства метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції сільського господарства.

Також слід відзначити, що важливим для сучасних підприємств є перехід на автоматизовану систему документообігу (нажаль в Україні ще не всі підприємства перейшли на таку систему).

Найбільш характерними із основних недоліків паперового документообігу, що слабо піддаються «лікуванню» при відносно великих інформаційних потоках, можна назвати синдром «мутної води». Звідси завищена чисельність працівників в допоміжних та адміністративно-управлінських службах, низька виробнича дисципліна та неадекватне уявлення про діяльність як окремих служб, так і організації в цілому. До цього можна додати погану управляємість, низьку якість праці, великі накладні витрати на ведення паперового документообігу, тобто витрати на папір, електроенергію, витратні матеріали, на техніку та її обслуговування, на додаткові людські витрати та т. ін.

Системи електронного документообігу (СЕД), що з'явилися близько 20 років назад, здійснили справжню революцію в роботі з документами.

Електронний документ - це поняття більш ширше чим просто електронний образ паперового документа. Сюди включається певний набір даних (текст, графічне та відео зображення, аудиозапис), створений за допомогою комп'ютера або збережений на ньому. Цей набір супроводжується карткою з атрибутами (подібно картотеці книг в бібліотеці), за якими документ можна швидко знайти (назва, автор, дата створення).

Одним із різновидів такої системи є програма «1С: Бухгалтерія». Стандартна конфігурація програми є універсальною системою для автоматизації ведення бухгалтерського обліку. Компанія «Кварц» (м. Черкаси) розробила конфігурацію програми, адаптовану до специфічних потреб сільськогосподарських підприємств відповідно до чинного законодавства України, а саме:

Ш Допрацьовано стандартний план рахунків з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва;

Ш Введено можливість обліку поголів'я тварин за кількістю і вагою;

Ш Передбачено механізм ведення обліку продукції сільськогосподарського виробництва протягом року за плановою собівартістю;

Ш Включено додаткові довідники, що забезпечують аналітичний облік;

Ш Передбачено документи розподілу витрат допоміжних виробництв;

Ш Розроблено документи, що дозволяють вести облік переробки, а також облік передачі сировини в переробку іншим підприємствам на давальницьких умовах;

Ш Передбачено широкі можливості нарахування заробітної плати з розбиттям її по витратних рахунках;

Ш Передбачено автоматичний розрахунок відпусток і лікарняних в різних тимчасових інтервалах;

Ш Включено додаткові звіти, що відображають специфіку сільськогосподарських підприємств, такі як «Відомість обліку руху тварин», «Звіт по тракторному парку», «Звіт по автопарку», «Витрати кормів», «Звіт по приплоду/приросту».

Головний бухгалтер ПСП «Зелена долина» Вінницької області відкликається ось так про програму «1С: Бухгалтерія»: « «1С: Бухгалтерія» дозволила нам автоматизувати всі ділянки бухгалтерського обліку: обліку основних засобів та нематеріальних активів, облік продаж та закупок, облік внутрішніх послуг, банк та касу, частково виробничий облік. Мене, як головного бухгалтера, приваблює те, що цією програмою забезпечена автоматизація найбільш трудомістких процесів. Неможна не відмітити, що можливості стандартних бухгалтерських звітів стали практично безграничними - кожний працівник нашої бухгалтерії настроює будь-який із звітів в залежності зі своїми вимогами та об'ємом роботи. »

Висновки і пропозиції

В даній курсовій роботі було досліджено облік витрат виробництва і формування собівартості продукції тваринництва, на прикладі ВАТ «Комсомолець» Арцизького району Одеської області. Взагалі, витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації - головна мета виробничої діяльності підприємства. Характерною особливістю виробничих процесів є виникнення витрат на виробництво продукції.

Собівартість не є сталою величиною, яка залежить від методики розрахунку. Однією з особливостей має бути постійна тенденція до зниження такої собівартості, що досягається зниженням обсягів її складових, насамперед матеріальних витрат на утримання робочої сили. Така економічна політика в підприємстві є закономірною і дає змогу поставлених цілей з найбільшою ефективністю.

До внутрішньовиробничих резервів зниження собівартості слід віднести: поліпшення використання основних засобів; механізацію та автоматизацію виробничих процесів; впровадження прогресивних технологій, реконструкцію і модернізацію виробництва; здешевлення сировини та матеріалів; поліпшення використання робочого часу; впровадження передового досвіду, надання належної уваги нормуванню та оплаті праці тощо.

Проводячи фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства можна зазначити , що ВАТ «Комсомолець» має позитивну динаміку ведення господарства, нормальну фінансову стійкість, підприємство є рентабельним. Проводячи фінансовий аналіз, можна сказати, що ВАТ "Комсомолець" має зерновий напрямок (зерно займає питому вагу в товарній продукції 18,88 %). Виноград займає 0,85 %, соняшник - 3,07 %, плоди - 4,23%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,64 %, ВРХ - 1,02 %.

У структурі товарної продукції в середньому за 2005-2007 роки найбільшу питому вагу займає зерно - 18,88 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва, який становить 1,03 можна зробити висновок, що ВАТ "Комсомолець" має визначену вузьку галузеву спеціалізацію.

У своїй діяльності ВАТ «Комсомолець» використовує земельні сільськогосподарські угіддя в розмірі 2912,4 га.

Чисельність працівників у 2007 році порівняно з 2005 роком збільшилась на 3 чол. (2007 рік-156 чол, 2005 рік-153 чол.). Ними було відпрацьовано у 2007 році менше на 70 тис. люд-год, в зв'язку з цим і менше було відпрацьовано в 2007 році годин на 486. Трудовий потенціал збільшився в 2007 році на 5,4 тис. люд-год. Рівень використання робочої сили в 2005 році складав 100%, а у 2007 році склав 73,0%, що на 27% менше.

Кожен вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності та видом економічної інформації, яка має вигляд економічних показників. Порівнюючи показники виробничої діяльності на протязі 3-х років, бачимо суттєві зміни валової продукції на 1013,4 тис.грн, чисельність персоналу в 2007 році збільшилась на 3 чоловіка, разом з тим збільшився фонд оплати праці, проте середньомісячна заробітна плата в 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилась на 205,7 грн. Фондовіддача становить 31,4 тис.грн, прибуток (збиток) - 97 тис.грн, що в порівнянні з 2005 роком менше на 588 тис.грн, собівартість реалізованої продукції склала 12488 тис.грн. Рентабельність підприємства у 2007 році складає 0,8%, що у 10 разів менше чим у 2005 році.

Загальний облік ведеться в журнально-ордерному формі відповідно до чинного законодавства України і відповідає всім його статтям.

Стосовно обліку витрат виробництва можна зазначити, що витрати обліковуються за допомогою багатьох первинних документів. Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглянувши облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції. Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво». За економічним змістом він належить до групи рахунків господарських процесів, за призначенням і структурою - до групи операційних, калькуляційних рахунків. Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті № 10.3 с.-г. Підсумки зведеної відомості у розділі синтетичних рахунків переносять до Журнал-ордера № 10.3 с.-г.

Стосовно даної теми можна запропонувати такі пропозиції по удосконаленню обліку витрат та виходу продукції рослинництва:

1. Виходячи з особливостей галузевого виробництва, необхідно розробити єдині типові внутрішньо-галузеві аспекти обліку, які за потреби можливо адаптувати до конкретних умов і особливостей кожного окремого суб'єкта господарювання;

2. З метою поглиблення обліку та підвищення його значимості необхідно створити облік за центрами відповідальності , метою якого є самоконтроль за споживанням виробничих ресурсів та, в розрізі потреби, виявлення причин відхилень від нормативів;

3. Будь-яка ланка облікового процесу повинна мати конкретну мету та зміст, інакше суть обліку як такого буде розкрита;

4. Удосконалити систему управління витратами не тільки на рівні підприємства, а й в підрозділах, що сприятиме створенню системи обліку та управління виробництвом відповідно до вимог ринкового середовища;

5. Збільшити обсяг інформації про попит на продукцію, можливості збуту її за певних умов зумовлює потребу оперативному визначенні витрат виробництва та формуванні цін на сільськогосподарську продукцію, оскільки для агровиробника дуже важливим є систематичне зіставлення собівартості виробленої продукції з ціною, яка склалася на ринку;

6. При побудові обліку необхідно поєднати методологічні й організаційні його аспекти в цілому по галузі. Виходячи з галузевих принципів важливо, щоб облік враховував специфічні особливості технології та організації конкретного виробництва;

7. Фінансовий облік як функція управління для сільського господарства, крім загальної основи, повинен мати й галузеву, визначену на державному рівні, що передбачатиме розкриття методологічних функцій, організаційної структури, методів, інструментів і методичної бази. Тобто, в сільському господарстві фінансовий облік повинен бути спрямований не тільки на вивчення попиту і вимог ринку, а й прийняття оптимальних управлінських рішень;

8. Сьогодні, як ніколи важливий аналіз статей за елементами, що дає можливість в кінцевому результаті знати собівартість одиниці продукції виробленої та реалізованої, таким чином повнота включення витрат є критерієм точності обчислення собівартості.

9. В даний час у структурних підрозділах даного господарства практично стримується автоматизація обліково-аналітичних робіт. Це пов'язано з тим, що в нестабільних ринкових умовах важко забезпечити відповідні підрозділи комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням. Впровадження автоматизації також стримується недосконалістю облікового забезпечення АРМ бухгалтера на етапі документування і контролю інформації, що вводиться, особливо обліку процесу виробництва продукції. Для збирання, реєстрації та опрацювання облікової інформації, що сприятиме вирішенню завдань стосовно покращення забезпечення інформацією керівників підприємств, в сучасних умовах необхідно використовувати комп'ютерну техніку. Технічні засоби, застосовувані для автоматизованого бухгалтерського обліку, дозволяють по-новому забезпечити формування облікової інформації, знизити трудомісткість її обробки, зменшити витрати часу на обчислення і розрахунки, створити умови для уніфікації форм первинних документів і методів їх обробки, прискорити документооборот, підвищити оперативність доступу бухгалтерського апарату до оброблюваної інформації.

Список використаної літератури:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІ.

2. Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" // Галицькі контракти.-2000.-№5.-С.82-87

3. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів від 28 жовтня 1998 р. № 1706”.

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006р. №1315

5. Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах АПК, затверджені Наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р.

6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів.-Житомир: ПП „Рута”, 2003. - 726 с.

7. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник.-К.: Вища освіта,2003.-800с.

8. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: „А.С.К.”, 2002. - 784 с.

9.  Плаксієнко В.Я. Бухгалтерський облік в сільському господарстві України: Підручник.-К.: Вища школа, 2003.-С.254-266.

10. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агро - формуваннях: Підручник.-К.: Вища школа, 2006 .- С.648-763.

11. Халевицька Т.Г. Деякі питання щодо вдосконалення обліку витрат в сільськогосподарських підприємствах// Аграрний вісник Причорномор'я.- 2000.- Випуск 5(10).- С.178-183.

12. Іщенко Я.П. Непрямі витрати на підприємствах АПК: методи обліку та порядок розподілу// Облік і фінанси АПК.- 2005. - №3. - С.24-31.

13. Сук Л., Сук П. Калькулювання сільськогосподарської продукції і закриття бухгалтерських рахунків // Бухгалтерія в сільському господарстві .- 2006. - №6. - С.2-9.

14. Сук Л. Склад і класифікація витрат на підприємствах // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007. - №20. - С.46-49.

15. Сук Л. Облік біологічних перетворень у тваринництві // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007. - №12. - С.43-49; №14.- С. 37-45.

16. Камінська Т. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі з використанням програми «1С: Бухгалтерія» // Бухгалтерія в сільському господарстві .- 2007. - №6.- С. 6-11.

17. Гуділіна З. Облік поточних біологічних активів // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2007. - №23 (200).- С.2-7.

18. Ярмоленко В.П. Про склад і класифікацію виробничих витрат // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2000. - №11. - С. 20-24.

19. Чухліб О.А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції // Фінанси України.- 2006.- №2.- С. 129-137.

20. Костякова А.А. Удосконалення обліку та розподілу непрямих витрат // Економіка АПК.- 2006. - №11.- С.87-88.

21. Артиш В.І. Собівартість виробництва екологічно чистої продукції // Економіка АПК.-2006.- №10.- С.69-72.

22. Моссаковський В.Б., Томчук О.Ф. удосконалення обліку та контролю витрат в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК.- 1998. - №3.- С.42-46.

23. Кучеренко Т.Є., Шайко О.Г. Формування статей матеріальних витрат фінансового звіту малих підприємств // Економіка АПК.- 2006. - №12. - С.85-92.

24. Ільєнко Н., Савкова С. Собівартість продукції та порядок її формування // Справочник экономиста.- 2005. - №1.- С.49-52.

25. Голов С. Чи перешкоджає П(С)БО 16 «Витрати» економічній роботі на підприємстві? // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007.- №5, №10.- С.3-10.

26. Сльозко Т. Методи обліку витрат «Стандарт-кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007. - №7.- С. 3-8.

27. Сльозко Т. Методи обліку витрат «Стандарт-кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит.- 2007. - №7.- С. 3-8.

28. Лопатіна Т. Как победить бумажного дракона // Бухгалтер і комп'ютер.- 2007. - №9.- С.23-29.

29. Литвин Ю.Я. Про облік і калькуляцію собівартості продукції // Світ бухгалтерського обліку.- 1998. - №3 (9). - С. 27.

30. Солодков Є.В. Витрати на виробництво: облікова політика // Бухгалтерія.- 2001. - №22 (1). - С.53.

31. Юрченко К.В. Класифікація витрат виробництва в нових умовах господарювання // Економіка.- 2001. - №11. - С.101-103.

32. Коміренко В.С. Облік витрат на формування основного стада // Все про бухгалтерський облік.- 2003. - №71.- С.7-9.

Додаток

Основна кореспонденція рахунків по обліку витрат операційної діяльності підприємства з застосуванням рахунків класу 9 «Витрати діяльності»

Формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
1.	Включено до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) прямі матеріальні затрати:	23 «Виробництво»	20 «Виробничі запаси»
			22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
	- сировини і матеріалів	23 «Виробництво»	201 «Сировина і матеріали»
	- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів		202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»
	- палива та енергії		203 «Паливо»
	- тари і тарних матеріалів		204 «Тара і тарні матеріали»
	- будівельних матеріалів		205 «Будівельні матеріали»
	- запасних частин		207 «Запасні частини»
	- МШП		22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
	- матеріалів сільськогосподарського призначення		208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»
	- товарів		281 «Товари на складі»
	- інших матеріальних витрат		209 «Інші матеріали»
			63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
			377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
			685 «Розрахунки з іншими кредиторами»
2.	Зменшено вартість переданих у виробництво виробничих запасів на суму не використаних на кінець місяця методом «червоне сторно»:	23 «Виробництво»	20 «Виробничі запаси»
			22 «Матеріали та швидкозношувані предмети»
	- сировини і матеріалів		201 «Сировина і матеріали»
	- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів		202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»
	- палива та енергії		203 «Паливо»
	- тари і тарних матеріалів		204 «Тара і тарні матеріали»
	- будівельних матеріалів		205 «Будівельні матеріали»
	- запасних частин		207 «Запасні частини»
	- МШП		22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
	- матеріалів сільськогосподарського призначення		208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»
	- товарів		281 «Товари на складі»
	- інших матеріальних витрат		209 «Інші матеріали»
			63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
			377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
			685 «Розрахунки з іншими кредиторами»
3.	Відображено передачу напівфабрикатів власного виробництва на виробництво продукції	23 «Виробництво»	25 «Напівфабрикати» або 23 «Виробництво»
4.	Віднесено до складу виробничої собівартості втрати внаслідок технічно неминучого браку і витрати на його випралення	23 «Виробництво»	24 «Брак у виробництві»
5.	Виявлено надлишки незавершеного виробництва при проведенні інвентаризації	23 «Виробництво»	719 «Інші доходи від операційної діяльності»

Подобные документы

• Управлінський аспект обліку витрат, виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості

  Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Обсяг і структура товарної продукції. Показники платоспроможності та ліквідності. Економічний зміст виробничих витрат та завдання обліку виходу продукції. Класифікація витрат виробництва.
  
  дипломная работа [97,4 K], добавлен 22.08.2011
  

• Облік собівартості продукції на підприємстві

  Теоретичні основи формування та обліку собівартості продукції, загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції, робіт і послуг. Групування витрат за статтями калькуляції. Організація аналітичного обліку основного виробництва.
  
  курсовая работа [465,6 K], добавлен 04.08.2010
  

• Управлінський аспект обліку витрат, виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості

  Теоретичні аспекти обліку витрат і виходу продукції свинарства. Класифікація витрат виробництва. Удосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку витрат та виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості у ПП "Агропрогрес".
  
  дипломная работа [101,7 K], добавлен 22.08.2011
  

• Облiк виробничих витрат на пiдприємствах плодоовочеконсервної промисловостi

  Бухгалтерський облік на плодоовочевих консервних підприємствах. Економічна суті і значення виробничих витрат у системі бухгалтерського обліку. Особливості консервного виробництва, їх вплив на побудову обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
  
  дипломная работа [119,7 K], добавлен 12.05.2009
  

• Напрями удосконалення обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг) ТОВ "Полімер Технопак"

  Сутність та класифікація витрат підприємства. Організація обліку та облікова політика ТОВ "Полімер Технопак". Облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг), автоматизація та шляхи удосконалення витрат на підприємстві.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 25.05.2014
  

• Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості

  Централізація обліку в виробничих об’єднаннях. Особливості процесу нафтодобування і характеристика об’єктів обліку витрат і калькулювання. Порядок обліку витрат за статтями калькуляції. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукції.
  
  курсовая работа [54,4 K], добавлен 18.12.2010
  

• Удосконалення обліку і аудиту виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

  Облікова політика ВАТ "Племзавод ім. Літвінова", аудит витрат і виходу продукції. Аналіз залежності собівартості продукції тваринництва від виробничих витрат, облік рівня рентабельності. Резерви зниження собівартості сільськогосподарської продукції.
  
  курсовая работа [116,8 K], добавлен 12.05.2011
  

• Калькулювання собівартості продукції

  Ведення обліку і розподілу витрат на виробництво продукції. Порядок визначення обсягу і оцінки незавершеного виробництва. Порядок розрахунку фактичної собівартості продукції. Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці готової продукції.
  
  курсовая работа [150,5 K], добавлен 30.03.2012
  

• Облік адміністративних витрат на підприємстві

  Нормативна база обліку витрат. Рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства; загального стану бухгалтерського обліку організації та її облікової політики.
  
  курсовая работа [197,2 K], добавлен 03.04.2014
  

• Облік витрат, виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості

  Управлінський облік витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції будівельного підприємства. Дослідження методів обліку витрат, виходу продукції і визначення собівартості. Об'єктом спостереження обрано приватне підприємство "Газель".
  
  курсовая работа [51,6 K], добавлен 21.12.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам