Інвентаризація активів і зобов’язань як метод бухгалтерського обліку і достовірність відображення об’єктів обліку в фінансовій звітності

На основні засоби, що знаходяться в оренді на даному підприємстві, складається окремий опис в двох примірниках з обов'язковою перевіркою відповідних документів, які підтверджують факт отримання в оренду (договір, угода, акт приймання-передачі). Один примірник опису пересилається (передається) орендодавцю. На основні засоби, передані в оренду комісія зобов'язана отримати інвентаризаційний опис від орендаря, і тільки на його підставі приймається рішення про включення таких засобів до списків інвентаризації.

Якщо під час інвентаризації виявлені нестачі або лишки, комісія бере у матеріально-відповідальної особи письмове пояснення причин виникнення таких розходжень та в подальшому використовує їх для встановлення характеру лишків та нестач, для регулювання інвентаризаційних різниць та прийняття рішень про відшкодування нестач. Лишки незалежно від причин їх виникнення, оприбутковуються на баланс підприємства.

Результати обробляються робітниками бухгалтерії підприємства. Така робота складається в регулюванні розходжень фактичної наявності основних фондів з даними бухгалтерського обліку, встановленими при інвентаризації. Позиції, за якими маються розходження, при інвентаризації заносяться до звірювальної відомості.

Особливістю інвентаризації нематеріальних активів є те, що комісії слід враховувати наступне:

1. Перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому виразі на підставі первинних документів. До числа останніх відносяться акти приймання-передачі, платіжні доручення та документи, ліцензійні угоди, патенти та інші свідоцтва, що підтверджують факт придбання або створення нематеріальних активів;

2. перевіряється відповідність нематеріальних активів вимогам, викладеним в П(С)БО 8”Нематеріальні активи”;

3. визначається можливість отримання в майбутньому економічних вигод від використання нематеріальних активів.

Відповідно П(С)БО 8 нематеріальні активи - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений) від підприємства і використовується більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам.

1. інвентаризаційний номер об'єкта;

2. його назву і стислу характеристику;

3. місце знаходження (експлуатації), тобто назву структурної одиниці підприємства;

4. первинну вартість і суму нарахованого зносу;

5. строк корисного використання.

Слід враховувати, що при інвентаризації таких нематеріальних як програмне забезпечення комісія обов'язково перевіряє їх робочий стан та визначає перелік заходів, проведення яких і надалі дозволить підтримувати ці нематеріальні активи в робочому стані.

3.2.3 Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, балансові рахунки 20,21,22,23,24,25,26,27,28, позабалансовий рахунок 02 найчастіше трапляються в практичній діяльності підприємств. Це один з радикальних методів контролю за збереженням оборотних активів підприємства і водночас є дійовим способом нагляду за роботою матеріально-відповідальних осіб. Інвентаризація ТМЦ використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг, а ще в тих випадках, коли інші способи отримання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. Обов'язковими є проведення інвентаризації в разі зміни матеріально-відповідальних осіб. А роздрібна торгівля та громадське харчування без інвентаризації сировини чи товарів просто не зможуть ефективно функціонувати.

Перед тим, як проводити інвентаризацію необхідно з'ясувати, які ТМЦ відносяться відповідно до П(С) БО 9 ”Запаси”, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246, до запасів.

Так, згідно п. 4 П(С) БО 9 запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

· сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт і послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнало доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, непередбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормативного операційного циклу, як що він більше одного року;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського господарства, якщо вони оцінюються за П(С)БО.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Порядок визначення первинної вартості запасів наведено в п. 9 П(С)БО9.

Інвентаризація ТМЦ - трудомістка і морочлива справа. Вона потребує від членів комісії постійної уваги, усидливості, стійкості перед спокусою отримати хабаря. У багатьох випадках інвентаризація ТМЦ є чи не єдиним способом вирішення злободенних питань, які виникають в роботі того чи іншого підприємства (наприклад, при передачі складських приміщень, справ, передачі зміни в торгівельному закладі тощо).

Треба зазначити, що Інструкція №69 досить повно регламентує процес проведення такої інвентаризації. Наразі інструкція передбачає таке:

Ш переважування, обмір, підрахунок ТМЦ проводиться у порідку розміщення цінностей в даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі зберігання ТМЦ в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується, і комісія переходить у наступне приміщення;

Ш інвентаризаційні описи складаються окремо на ТМЦ, що перебувають у дорозі, не оплачені в строк, товари і цінності відвантажені покупцям та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

Ш кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначається на підставі документів за обов`язкової перевірки в натурі частини вказаних цінностей;

Ш на прибуткових документах на ТМЦ, що надійшли на об`єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально-відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка “після інвентаризації” з посиланням на дату опису, де записані ці цінності;

Ш на видаткових документах про ТМЦ, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, і вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації;

Ш допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб(на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в описі.

Дані про наявність тих чи інших ТМЦ із зазначенням назви відмітних ознак, включаючи номенклатурний номер, одиницю виміру і кількість фактично виявлених натуральних одиниць, заносяться до інвентаризаційного опису. Кожна сторінка опису підписується членами комісії і матеріально-відповідальними особами. Наприкінці кожної сторінки цифрами записується загальна сума натуральних одиниць, відображених на цій сторінці.

ТМЦ, які належать даному підприємству і перебувають на складах інших підприємств або організацій, перевіряються комісією відповідного підприємства. Комісія підприємства-власника ТМЦ повинна затребувати від підприємства, де зберігаються такі ТМЦ, 1 екземпляр інвентаризаційного опису. До отримання такого опису вартість таких товарів, яка обліковується на певних рахунках балансу, не може бути підтверджена інвентаризаційною комісією підприємства - власника ТМЦ.

3.2.4 Інвентаризація поголів`я тварин і птиці

Основною задачею інвентаризації є визначення фактичної наявності тварин за їх видами та обліковими групами в цілому по господарству, а також по матеріально-відповідальним особам. До інвентаризації необхідно ознайомитися зі станом первинної документації, інвентаризаційних описів, журналів реєстрації приплоду та іншими документами, які мають відношення до обліку руху та наявності поголів`я; розміщенням та закріпленням тварин за матеріально-відповідальними особами. Після ознайомлення з обліковою і зоотехнічною документацією на фермі, ділянці необхідно оглянути територію, на якій розміщені тварини, це можуть бути сектори, бокси, споруди, декілька будівель, корпуси. Огляд виконується з метою попередження угону худоби або її добавлення через додаткові канали. Крім того, необхідно впевнитися, чи оформлені документи на народжених в останню добу телят, телят поросят, ягнят, та лошат. Якщо виявлено не оприбуткований приплід, слід вимагати від посадових осіб негайного оформлення документів.

Інвентаризація повинна бути повною на всіх ділянках виробництва.

Проведення інвентаризації не повинно порушувати технологію виробництва та створювати небезпечну ситуацію (внесення інфекцій).

Все поголів`я повинно бути перераховане, а яке підлягає важенню - зважене, визначені вгодованість та стан тварин.

Перерахунок тварин ведеться паралельно комісією та матеріально-відповідальними особами, таким чином, щоб перераховане поголів`я не могло бути знову пред`явлено до інвентаризації, для чого тварини розміщуються в окремі загони приміщення. При відхилення даних роблять повторний перерахунок.

Тварини основного стада, молодняк ВРХ, племінні коні, робоча худоба та особливо цінні екземпляри інвентаризуються індивідуально. За цими тваринами в інвентаризаційних описах заповнюються слідуючи реквізити: інвентаризаційний номер тварини, кличка, рік народження, порода, особливі прикмети, вгодованість, маса. Інших тварин основного стада (свині, вівці, кози), тварини на відгодівлі та інших видах тварин (хутрові звірі, кролики, птиця) інвентаризують в груповому порядку по статі і віку з вказанням в інвентаризаційних описах загальної кількості голів, живої ваги. Вгодованості та балансової вартості.

При перерахунку худоби члени комісії слідкують за тим, щоб на кожній тварині було табло, бірка, вушний номер, що визначає її належність даному господарству. Інвентаризаційний номер тварини визначають матеріально-відповідальні особи, завфермою, або зоотехнік під наглядом члена інвентаризаційної комісії. Тому в складі інвентаризаційної комісії повинні бути компетентні особи по читанню інвентаризаційних номерів тварин, особливо вушних.

Тварини, які не мають присвоєних інвентаризаційних номерів або з номерами які дублюються, а також які мають номери неналежні даному господарству, відгоняться до окремого загону, або іншого приміщення для визначення належності. Причинами такого відхилення можуть бути: утримання в стаді тварин, які належать посадовим особам; підміни високопродуктивних, добре вгодованих, з великою масою тварин низькопродуктивними погано вгодованими, взятими з особистого господарства, або купленими та іншими.

У деяких випадках тварини залишаються без тавра, або номера в наслідок помилки при клеймуванні, втраті бірки. Достовірність таких обставин встановлюються лише після закінчення інвентаризації, якщо в підзвіті стільки ж тварин, скільки клеймованих і не клеймованих. З матеріально-відповідальної особи у таких випадках береться письмове пояснення.

Інвентаризація тварин повинна також виявляти факти упередженого обліку тварин основного стада в групах молодняку тварин. При виявленню трупів тварин, слід з`ясувати коли стався падіж, чи складено акт? Наявність трупів тварин записують в робочих зошитах окремо. Необхідно виключити можливість надання комісії павших тварин, які раніше за актами були списані, інвентаризаційні описи на тварин складаються по галузях тваринництва, по відділках і фермах в розрізі встановлених облікових груп. Найменування виробничої групи та породи вказують в заголовку форми

3.2.5 Інвентаризація зобов`язань

Перевірка стану розрахунків з покупцями (замовниками) і постачальниками (підрядниками) є одним з головних завдань інвентаризації.

При її проведенні комісія встановлює наявність у підприємства дебіторської або кредиторської заборгованості, перевіряє їх реальну величину, вживає необхідних заходів для усунення суперечностей з покупцями і постачальниками за виявленими сумами. Комісія перевіряє також стан розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами (розрахунки із заробітної плати, з підзвітними особами та ін.).

У ході її проведення комісія повинна:

1) оформити виписки, що вказують на реальне існування дебіторської заборгованості та надіслати їх всім дебіторам підприємства. Підприємства-дебітори зобов`язані протягом 10 днів з дня одержання цих виписок підтвердити таку заборгованість або заявити свої заперечення з цього приводу;

2) витребувати за невідфактурованими поставками від постачальників розрахунково-платіжні документи (після перевірки бухгалтерією таких поставок). Постачальникам необхідно надати необхідні документи або заявити про відсутність заборгованості. Якщо їх надання неможливе, постачальники повинні повідомити про причину цього.

На кінець звітного періоду на рахунках обліку розрахунків з покупцями і постачальниками, іншими дебіторами і кредиторами можуть залишатися лише неузгоджені суми.

1) осіб, винних у тому, що минув строк позивної давності дебіторської заборгованості;

2) реквізити дебіторів і кредиторів за розрахунками з якими строки позивної давності минули;

3) дати, причини, підстава виникнення і сума вище зазначених заборгованостей.

Заборгованість зі строком позивної давності, що минув, яка визнана безнадійною підлягає списанню з балансових рахунків з одночасним відображенням її на за балансовому рахунку. Відповідно до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” безнадійною дебіторською заборгованістю визнається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої у підприємства існує впевненість у тому, що вона не буде повернена боржником або за якою минули строки позивної давності.

1) на інші операційні витрати звітного періоду, коли заборгованість не пов`язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг або резервів сумнівних боргів на підприємстві не формувався;

2) за рахунок резерву сумнівних боргів.

Однією з поширених помилок, яких припускаються бухгалтерські служби є не якісне проведення звіряння розрахунків зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету.

Приведення даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків із бюджетом за податком у відповідність з даними податкового органу можна виконати за формулою:

С1=С0-ДД, де

С₁ - сальдо розрахунків із бюджетом за податком: заборгованість (+), переплата (-), приведене у співставний вигляд до даних податкового органу, на дату звіряння;

С0 - сальдо розрахунків із бюджетом за даними бухгалтерського обліку на дату звіряння: заборгованість (+), переплата (-);

ДД - сума до донарахування (+), до зменшення (-) платежів до бюджету, відображена в декларації (разрахунку) за останній звітній період, не відображена в особливому рахунку платника на дату звіряння.

Якщо одержана величина додатна - має місце заборгованість підприємства перед бюджетом, а якщо від`ємна - переплата до бюджету.

3.3 Оформлення і відображення в обліку результатів інвентаризації

3.3.1 Оформлення, відображення і визначення результатів інвентаризації

Кінцеві записи фактичних залишків майна, виявлених при інвентаризації, комісія робить в інвентаризаційному описі. Описи можуть складатися як в процесі, так і після закінчення інвентаризації. В практиці інвентаризаційної роботи частіше застосовується другий варіант.

Бланки інвентаризаційних описів видає бухгалтерія підприємства голові комісії під розписку після проведення інструктажу. Проставлення будь-яких реквізитів до початку інвентаризації в описах забороняється. Особливо грубим порушенням є те, що в багатьох господарствах комісіям видаються на руки описи, в яких вказана наявність майна за даними бухгалтерського обліку. Багато інвентаризацій починається не з встановлення фактичної наявності майна в місцях зберігання, а с запису даних за обліком.

Інвентаризаційні описи складаються тільки на дату початку інвентаризації з послідуючою коректировкою на це ж число фактичної наявності того майна, по якому був рух в період інвентаризації. Початком інвентаризації вважається час надання матеріально-відповідальною особою комісії всіх підтверджуючих документів, складання звіту, реєстру або опечатування документів в сейфі та отримання розписки про повноту надання документів.

Якщо під час інвентаризації операції по руху майна не здійснювалися, то кількість інвентаризованого майна в коморі під кінець інвентаризації буде рівна фактичній кількості цього ж майна на момент початку інвентаризації, хоча інвентаризація проводилася декілька годин або днів. По майну, яке надходить або відпускається з комори в процесі інвентаризації, по записам в робочих зошитах (інвентаризаційних ярликів) складаються окремі описи. Документи по надходженню або видатку з комори майна в період інвентаризації оформлюється за участю членів комісії і візується шляхом надпису “В процесі інвентаризації”, а також вказуються номера опису, в який записано це майно. Такі документи залишаються у матеріально-відповідальної особи і в звіт, який буде прийматися до уваги для визначення результатів не включається.

Описи повинні складатися акуратно, без помилок, текст і цифри слід писати чітко та розбірливо. Помилки при складанні опису виправляють коректурним методом. В процесі заповнення інвентаризаційних описів роблять взаємну звірку кожної сторінки опису, а у випадку розходжень по окремим позиціям (тимчасово) зразу роблять звірку цих цінностей, по яких є розходження із записами в робочих зошитах. Виправлення підтверджуються наступним записом “Виправленому ....вірити”(підписи членів інвентаризаційної комісії та інших зацікавлених осіб). Неоговорені виправлення в інвентаризаційних документах не допускаються. В інвентаризаційних описах дозволяється залишати незаповнені строки. На останніх сторінках (листах) вони повинні прокреслюватися. Ціни повинні відповідати одиниці виміру майна.

Майно одного і того ж найменування, сорту, ціни записуються до відповідного інвентаризаційного опису, як правило, один раз, оскільки під час підготовки до інвентаризації майно з однаковими ознаками, яке знаходиться в одному ізольованому приміщенні у однієї матеріально-відповідальної особи, зосереджується в одному місці або групується на підставі записів в робочих зошитах. Підрахунок підсумків описів одного примірника здійснює член комісії, другого -матеріально-відповідальна особа. На кожній сторінці опису вказується прописом кількість порядкових номерів та загальна кількість (в натуральних показниках) всього майна, незалежно від того в яких одиницях виміру воно відображено, та ставляться підписи всіх членів інвентаризаційної комісії. На останній сторінці інвентаризаційного опису записуються дані по останній сторінці та загальний підсумок порядкових номерів та облікових одиниць в натуральних вимірниках, які включено до опису, цифрами та прописом.

Оформлені і пронумеровані описи фактичних залишків майна використовуються в такому порядку:

1. перший примірник опису, заповнений членом комісії, і примірник, що заповнений матеріально-відповідальною особою, передаються до бухгалтерії;

2. другий примірник опису, заповнений членом комісії, передається матеріально-відповідальній особі. При зміні матеріально-відповідальної особи оформлені описи голова інвентаризаційної комісії передає:

· перший примірник, заповнений членом комісії, та два примірники, заповнені матеріально-відповідальними особами (передаючим та приймаючим), в бухгалтерію;

· другий примірник, заповнений членом комісії -матеріально-відповідальній особі, яка приймає майно

3. третій - яка здала майно.

Інвентаризаційні описи зо всіма додатками передаються до бухгалтерії в день закінчення інвентаризації.

· здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці;

· розрахунок природної нестачі (у особливих випадках з особливого дозволу керівника проводяться уточнювальні записи, наприклад, знайдена арифметична помилка або інші неточності у роботі).

У результаті в звірювальних відомостях на підставі перевірених даних по обліку та фактичних залишків майна заповнюються слідуючі реквізити: порядковий номер по опису, найменування майна, одиниця виміру, попередні результати інвентаризації (визначається як різниця між фактичними залишками та залишками по обліковим даним), надлишок (кількість, сума), нестача (кількість, вартість), пересортиця:

a) надлишки, зараховані в покриття нестач (кількість, вартість, порядковий номер зарахованих нестач);

b) природна нестача (кількість за нормою, належить до списання, вартість).

Далі відображаються кінцеві результати: надлишок або нестача та канали списання нестачі або оприбуткування надлишку.

1. перевищення вартості коштовностей, по яких надлишок, проти вартості коштовностей, по яких нестача при пересортиці, відносяться на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та результатів фінансово-господарської діяльності;

2. взаємний залік залишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений тільки по відношенню до товарно-матеріальних цінностей однакового найменування та в рівнозначній кількості при умові. Що лишки та нестачі виникли за один і той же перевіряємий період і в однієї і тієї ж особи, що перевіряється;

3. органи державного управління, до ведення яких відносяться підприємства, можуть встановлювати порядок, коли такий залік може бути припущений відносно однієї і тієї ж групи товарно-матеріальних цінностей, якщо цінності, які відносяться до її складу, подібні за зовнішнім видом або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпаковування тари);

4. у випадку. Якщо при заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей за якими нестача, більше вартості цінностей за якими лишок, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб;

5. якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумарна різниця розглядається як нестача цінностей з верх норм природної втрати з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути надані вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винуватців.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та грошових засобів з бухгалтерськими даними, встановлені при проведенні інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством в слідуючому порядку:

1. основні засоби, ТМЦ, цінні папери та інше майно, за яким надлишки, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності, з послідуючим встановленням причин виникнення надлишку та винних в цьому осіб;

2. втрати цінностей в межах затверджених норм списуються за рішенням керівника підприємства. Норми природних втрат можуть застосовуватися тільки у випадку виявлення фактичних нестач. При відсутності норм втрат вона розглядається як зверхнормативні витрати.

3. зверх норм втрати і нестачі ТМЦ, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватці не встановлені, або в втягуванні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки. В документах, якими оформлюються списання втрат та понаднормативні нестачі, повинні бути вказані прийняті заходи по недопущенню таких втрат в майбутнєму.

До протоколу заносяться всі виявлені факти порушень чинного законодавства, встановленого порядку зберігання ТМЦ, лишки, які було виявлено та доведені факти перевитрат, крадіжок майна, грошових коштів; розроблені і проголосовані заходи по порядку врегулювання виявлених розходжень за конкретними об'єктами інвентаризації (залік за рахунок пересортиці, списання за рахунок прибутку підприємства або віднесення на винних осіб); затверджені заходи по їх недопущенню в майбутнєму, вказуються прийняті види покарань конкретних фізичних осіб, рішення про направлення матеріалів інвентаризації до судово-слідчих органів.

До протоколу додаються всі документи інвентаризації, а також відомість результатів інвентаризації складена бухгалтером на підставі зданих до бухгалтерії матеріалів по проведеній інвентаризації.

Матеріали інвентаризаційної комісії повинні бути в 5-денний строк розглянуті і затверджені керівником підприємства. Затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. Всі прийняті рішення набувають юридичної сили та стають обов'язковими для виконання всіма працівниками після затвердження керівником підприємства протоколу засідання комісії.

3.3.2 Порядок визначення розмірів матеріального відшкодування за результатами інвентаризації

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей регулюється Постановою КМУ від 22.01.96 р. №116 “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей” з змінами і від 27.08.96 р., 20.01.97р., 15.12.97р. Цей порядок не розповсюджується на дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння та валютні коштовності.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на момент встановлення такого факту з врахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на додану вартість, та розміру акцизного збору за формулою:

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифіційованого, спирту етилового сирцю, який використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків спиртних, зброжено-спиртових та спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з врахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сіркового ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оптових цін підприємства-виробника та ПДВ з застосуванням коефіцієнту 2.

У випадках розкрадання або гибелі тварин сума збитків визначається за закупочними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, з застосуванням коефіцієнту 1,5.

Продовольчі товари, роздрібні ціни на які дотуються, оцінюються з додаванням до роздрібної ціни суми дотації.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, псування бланків цінних паперів та документів суворої звітності (обліку) розраховуються із застосуванням коефіцієнту:

a) 5 - до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

b) 50 - до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких вказана номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

У випадку розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей, які підлягають списанню на витрати по мірі відпуску їх у виробництво або експлуатацію, що обліковуються тільки в кількісному виразі, розмір збитків визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшені пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50% ринкової ціни.

a) дорогоцінних металів -золота, срібла, платини та металів платинової групи (паладій, іридій, радій, осмій, рутеній) в любому вигляді і стані (сировина, сплав, полуфабрикати, промислові продукти, хімічні сплави, вироби, відходи, лом та інше) - в подвійному розмірі вартості цих металів в чистому виді за ринковими цінами, які діють на день виявлення нанесених збитків;

b) дорогоцінного каміння, крім огранених - в подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, які діють на день виявлення нанесених збитків;

c) ограненого дорогоцінного каміння, ювелірних і побутових виробів з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, в потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, які діють на день виявлення нанесених збитків;

d) алмазних інструментів та алмазного порошку з природних алмазів - в подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, які діють на день виявлення нанесених збитків;

e) музейних експонатів, з вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, за оцінкою, проведеною експертами з врахуванням історично-художньої цінності експонату та розміру відшкодування збитків, визначених відповідно з пунктами а) і с);

f) іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті -в сумі, еквівалентній потрібній сумі (вартості) вказаних валютних цінностей перерахованих в валюту України за курсом НБУ на день виявлення нанесених збитків;

g) заборгованість робітників підприємства, установи, організації у випадку неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські нужди, та в інших випадках нестачі іноземної валюти, отриманої в підзвіт -стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) вказаних валютних цінностей, перерахованих в валюту України за курсом НБУ, на день погашення заборгованості.

З сум, стягнутих відповідно до вищевказаного порядку, здійснюються відшкодування збитків, нанесених підприємству, закладу, організації, а залишок грошових коштів перераховується до Державного бюджету України.

h) які діють на день виявлення нанесених збитків;

4. Удосконалення порядку проведення інвентаризації і відображення її результатів в документах.

Як уже зазначалось раніше, методика проведення інвентаризації включає в себе 4 стадії: організаційну, підготовчу, технологічну і результативну. Розглянемо особливості кожної з них і поступово визначимо всі найважливіші моменти, на яких слід звернути увагу на помилки, які допускаються при інвентаризації.

Важливою процедурою на перших стадіях є огляд місця зберігання цінностей. Шляхом огляду виявляються недоліки в організації збереження матеріальних цінностей. Своєчасний огляд має велике значення для виявлення речових доказів злочинної діяльності. Так, наприклад, оглядаючи вагове господарство, інвентаризаційна комісія може виявити полегшені гирі та інші пристрої для обважування як при прийманні, так і при відпуску. Встановлені в результаті факти відображаються безпосередньо в протоколі інвентаризаційної комісії.

На підготовчій стадії ревізор контролює виконання всіх процедур даної стадії та звертає увагу на те, чи було пред'явлено розпорядження про проведення інвентаризації та запропоновано матеріально-відповідальній особі рознести до книг (карток) складського обліку всі прибуткові та видаткові документи, скласти звіт з визначенням залишків на момент інвентаризації. На складеному звіті голова комісії повинен зробити надпис “До інвентаризації”, завізувати його та зазначити час і дату отримання. Це дозволяє розмежувати документи, що відносяться до моменту та після проведення інвентаризації і має важливе значення для правильного визначення облікових даних та виведення результатів інвентаризації.

Даний звіт передається до бухгалтерії підприємства. По суті інвентаризаційна комісія візує документи без їх перевірки, в результаті на момент інвентаризації бухгалтерією приймаються до обліку разом з достовірними й недостовірні документи. Це приводить до викривлення облікових даних, що сприяє приховуванню недостач та розкрадань. Тому ревізор повинен перевірити як звіт, так і документи, на підставі яких він складений (рис. 4.1).

Перевірка документів дозволяє викрити випадки приховування недостач шляхом складання додаткових товарних звітів та безтоварних документів на момент і в процесі проведення інвентаризації, а також недостовірних актів на списання бою, браку, зіпсованих товарно-матеріальні цінності.

На технологічній стадії ревізор повинен контролювати дії інвентаризаційної комісії, які можуть бути як хибними, так і правильними.

Помилкові дії інвентаризаційної комісії, а також ті дії, здійснення яких є підставою визнання матеріалів інвентаризації доброякісними наведені на рисунку 4.2.

Рис.4.2. Види помилок при проведенні інвентаризації

Наявність хибних дій в роботі інвентаризаційної комісії значно знижує ефективність та об'єктивність проведення інвентаризації, не дає можливості виявити недостачі, лишки та факти псування майна.

При знятті залишків ревізор повинен звернути увагу на поведінку МВО. Інколи знання психології допомагають попередньо передбачити ті чи інші зловживання (рис. 4.3.).

Рис. 4.3. Дії МВО, що впливають на результати інвентаризації

Отже кожна стадія інвентаризації має свої особливості і удосконалення проведення інвентаризації їх необхідно знати.

Висновки

СТОВ “Дружба” є одним з …

Рух всіх товарно-матеріальних цінностей в господарстві перевіряється одним із видів економічного контролю -інвентаризацією.

За наказом керівника в господарстві створена інвентаризаційна комісія, яка проводить як планову, так і позапланову інвентаризацію. Члени цих комісій ретельно перевіряють і оформлюють отримані результати відповідними документами.

Інвентаризація в господарстві проводиться за встановленими правилами, не допускаючи порушень, які визначені в Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів і документів та розрахунків, та в суворо встановлені строки.