Вивчення продуктивних якостей курей промислового стада кросів "Хай-Лайн W-36" та "Хай-Лайн коричневий" в умовах птахівничого підприємства ПАТ "Чорнобаївське" Білозерського району Херсонської області

Приміщення для утримання птиці повинно бути спроектовано і побудовано так, щоб забезпечити зручне та належне у ветеринарному та санітарному відношенні утримання. Це означає, що власник повинен враховувати господарсько-побутові умови, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги, а також загальне об'єктно-планувальне рішення забудови садиби.

Приміщення для утримання та вирощування різних видів домашньої птиці повинні бути окремі або ізольовані одне від одного. Територія для розміщення птахівничих приміщень вибирається на сухому місці. Вона повинна мати тверду поверхню, схеми і пристрої для стікання та відведення поверхневих вод. Приміщення повинно мати природну і штучну вентиляцію з подачею свіжого повітря 1,4-1,7 м³ за годину на 1 кг живої маси птиці, мати оптимальну температуру +12 - 16° С, відносну вологість повітря 60 - 70 %.

6.5 3абезпеченість працюючих протирадіаційними укриттями (ПРУ)

Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж і застосування засобів ураження здійснюється проведенням комплексу заходів. Укриття населення в захисних спорудах досягається: завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення.

До комплексу заходів медичного захисту населення, включається така робота:

розгортання у надзвичайних ситуаціях (умовах) необхідної кількості лікувальних закладів;

забезпечення своєчасного застосування профілактичних препаратів.

6.6 Можливість захисту птиці в умовах надзвичайних ситуацій (НС)

Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

Отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси і тощо) проти поширення вогню та продуктів горіння.

Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних та протидимних дверей, а також знімати пристрої для їх само зачинення [46, 47].

В середині тваринницьких приміщень створюють 5-7 добовий запас корму (у фуражниках, кормових проходах, кормових бункерах), на відстані протипожежного розриву, від будівель створюють додаткову 7-10 денний запас корму укритого підручним матеріалом.

6.7 Особливості збору яєць в умовах надзвичайної ситуації

Ветеринарна виробнича лабораторія, забійно-санітарний пункт і дезінфекційний блок є загальногосподарськими ветеринарними об'єктами і розміщуються в адміністративно-господарській зоні. Пункт для дезінфекції внутрішньогосподарської яєчної тари передбачається при яйцескладі, санітарний блок і дезбар'єри - при вході в кожну виробничу зону. У складі птахофабрик обов'язково виділяють блок утилізації або інші об'єкти для утилізації чи переробки відходів власного виробництва і не планової сировини, а також спеціально обладнане приміщення для розтину птиці. Блок утилізації повинен забезпечувати механізоване приймання й переробку сировини, обробку зворотної тари й видачу кормового борошна. Його слід розміщувати з блоком забою птиці [46].

6.8 Рекомендації щодо підвищення цивільної оборони у господарстві

При визначенні надзвичайної ситуації захисту сільськогосподарських тварин повинні бути спрямовані на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації .3 метою проводять: розвідку і визначення меж зони ураженням або стихійного лиха; невідкладні рятувальні роботи; дозиметричний і лабораторний контроль зараженості об'єктів ветеринарного нагляду радіоактивними і хімічними речовинами, біологічними засобами; знезаражування сільськогосподарської продукції; ветеринарну обробку уражених тварин, наданням їм першої лікувальної допомоги; знезаражування тваринницьких приміщень та інших місць перебування тварин

7. Охорона довкілля

7.1 Екологічний стан в Україні

Проблема забруднення навколишнього середовища притаманна багатьом країнам і на сьогоднійший день набула глобального характеру. У її розв'язанні беруть участь державні, суспільні, а також міжнародні організації. Для того, щоб природа завжди служила людям і не збіднювалася, її потрібно охороняти.

Охорона природи - це система науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і розвиток природних продуктивних сил країни в інтересах суспільства та значною мірою є проблемою екології. Охороні підлягають повітря, вода, земля, рослини та тварини [48].

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати, як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. У нашій країні розроблена і впроваджується ціла програма робіт по раціональному використанню водних, земельних, лісових та мінеральних ресурсів, а також по відтворенню та розвитку заповідної справи.

Головним завданням сьогоднішнього дня є широке використання прогресивних технологій виробництва, які б забезпечували повне і комплексне використання природних ресурсів сировини і матеріалів, включали б або істотно знижували шкідливий вплив на навколишнє середовище [49].

Нові процеси в суспільстві дають підставу думати, що будуть внесені значні корективи у взаємодії сільськогосподарського виробництва з природою . Це викликано тим, що збільшились площі розорених земель, застосування надмірної кількості мінеральних добрив та пестицидів, біологічних методів, непридатних механізмів для обробітку ґрунту.

7.2 Екологічний стан на птахофабриках

У сільському господарстві застосовують технології, при яких дія на природу може бути шкідливою, зокрема: механічна (розорення і розпушення ґрунтів, тиск на ґрунт забір води, зрізування рослин, штучне світло,вирубування дерев та чагарників, розрівнювання поверхні ґрунту, шум, електрополе); хімічна (мінеральні та органічні добрива, пестициди, інсектициди, хімічні препарати); біологічна (біологічно активні речовини).

Основа профілактики захворювань закладається при проектуванні і будівництві птахівничих господарств. Тому будівництво спеціалізованих птахівницьких господарств і ферм повинно провадитися запроектами, розробленими у відповідності з діючими нормами технологічного проектування і погодженим з органами Державного ветеринарного нагляду. Територія для розміщення птахівничих об'єктів вибирається на сухому місці. Вона повинна бути спланована, мати відповідне покриття напроїджої частини і технологічних майданчиках, а також ухили і пристрої для стоку і відводу поверхневих вод [48].

Спеціалізовані птахівничі господарства слід відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Розміри санітарно-захисної зони для птахівницьких ферм повинні бути не менш 300 м., для птахофабрик - не менше 1000 м. Територія господарств повинна бути обгороджена і по периметру огорожі обсаджена висококронними деревами, які виконують функцію біологічних фільтрів і вітрозахистів. Необхідно, щоб птахівничі господарства були віддалені від тваринницьких ферм на 1000 м., від звірницьких і кроликівницьких - на 1500, від залізничних вузлових і сортувальних станцій на 1500, від залізних і автомобільних доріг загальнодержавного і республіканського значення - на 500, від автомобільних доріг обласного значення - на 200 м.

Територію кожної відокремленої виробничої зони птахівничого господарства треба обов'язково обгородити і обсадити по периметру смугою висококронних дерев на ширину не менш 3-5 м.

Планування мережі внутрішньогосподарських доріг з вивезення посліду, відходів інкубації, трупів птахів і птиці санітарного браку з шляхами для підвезення кормів, харчових та інкубаційних яєць, молодняку птиці і т. д. Пташники для ремонтного молодняку і інкубаторій розташовані з навітряного боку по відношенню до інших птахівничих приміщень. Промислове стадо птахів розміщують з підвітряного боку по відношенню до батьківського стаду.

Послідосховище слід розміщувати на відстані не менше 300 м від птахівничих приміщень, з підвітряного боку. Адміністративно-господарські будівлі, ремонтні майстерні, гаражі, склади кормів, зоотехнічні лабораторії розташовують на відстані не менше 60 м. від птахівничої зони.

Територію птахівничих господарств слід постійно утримувати в чистоті. У кожного приміщення треба обладнати відповідні ємності для посліду, який спеціальним транспортом, закріпленим за даною зоною, щодня відвозять у цех переробки в послідосховище для біотермічного знезараження. Відповідно за Ветеринарним статутом з метою попередження виникнення заразних хвороб птахів керівники птахівничих господарств зобов'язані: забезпечувати охорону господарств від занесення заразних хвороб, обмежити допуск на ферми сторонніх яєць; утримувати в належному стані птахівницькі приміщення; дотримуватися зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних норм при будівництві птахівничих приміщень та ветеринарних об'єктів; виконувати ветеринарно-санітарні та зоогігієнічні правила; на вимогу ветеринарних спеціалістів проводити необхідні діагностичні дослідження, а також створювати ветеринарним працівникам необхідні умови для проведення ветеринарних заходів; не допускати без дозволу ветеринарного лікаря вживання в їжу і для годівлі птиці продуктів вимушеного забою птиці, а також продажу хворих і підозрілих в захворюванні птахів і отриманої від них продукції, забезпечувати безумовне дотримання правил щодо карантину.

Завдяки існуючим у природі взаємозв'язкам дія кожного з названих факторів поширюється на весь природній комплекс. Надмірна кількість азотних речовин в добривах, спричиняється до збільшення нітратів та нітритів в рослинах, що є шкідливим як для людей так і для тварин, які поїдають ці рослини [50].

Порушення норм і правил застосування мінеральних добрив та інших хімічних речовин може приводити до отруєння тварин. Не правильно проведена осушувальна або зрошувальна меліорація у першому випадку пересушує землі, які стають малопридатними для обробітку, у другому - це засолення ґрунтів з тим-же від'ємним наслідком. Не організоване випасання худоби часто погіршує стан пасовищ, внаслідок чого знижується продуктивність тваринництва [50, 51].

Тому кожний працівник сільськогосподарського виробництва, не залежно яку займає посаду, повинен відповідально відноситися до виконання обов'язків, оцінювати свою діяльність з природоохоронних позицій, розуміючи, що все в природі взаємопов'язане.

Слід зазначити, що сільськогосподарське законодавство має чітко виражену тенденцію та узгодження економічних та екологічних інтересів. Такий напрямок роботи сприяє посиленню уваги до сільськогосподарських підприємств, колективних і фермерських господарств до питань охорони природи в нашій державі.

Розвиток тваринницько-промислових комплексів має здійснюватися з урахуванням вимог щодо охорони природного середовища, поліпшення екологічного стану довкілля. У місцях зосередження тваринницьких ферм забруднюються землі, природні водоймища, погіршується санітарний стан населених пунктів [51].

Висновки

Птахівництво в усьому світі розвивається швидкими темпами і є одним з основних, порівняно недорогих, джерел дієтичних видів продуктів харчування. Ефективність галузі зумовлена високою скоростиглістю птиці, гранично низькими витратами кормів сучасних кросів на одиницю продукції.

Практика ведення промислового птахівництва підтверджує: щоб досягти оптимального рівня поживності раціону, необхідно в якості основних компонентів використовувати зернові, корми тваринного походження, соєвий і соняшниковий шроти і, звичайно, вітамінно-мінеральні комплекси.

Рішення проблеми стабілізації і підвищення економічної ефективності птахівництва в умовах ринку можливо шляхом інтенсифікації виробництва.

Інтенсифікація галузі повинна супроводжуватися поліпшенням племінних та продуктивних якостей поголів'я, переходом на утримання птиці найбільш продуктивних кросів.

На виробництві яєць використовують гібридну птицю, що отримується в результаті схрещування спеціалізованих поєднаних ліній. Для успішного розвитку птахівництва необхідно також удосконалювати технологію виробництва продукції.

1. Ефективність роботи птахівничого підприємства ПАТ «Чорнобаївське» обумовлена дотриманням основних технологічних параметрів утримання і годівлі курей промислового стада і, значною мірою, впровадженням сучасних прийомів роботи зі стадом у відповідності до конкретних умов господарства.

2. Встановлено найвищий рівень продуктивності курей промислового стада кросу «Хай-Лайн коричневий» що має перевагу за показниками несучості на середню несучку над кросом «Хай-Лайн W-36» в розмірі 24,4 штук яєць або 8,74%. Найбільш життєздатною виявилася птиця кросу «Хай-Лайн коричневий» збереженість якого становила 95 %.

3. Застосування режиму примусового линяння птиці призводить птиця білих кросів, яка не линяла, знесла за 110 тижнів життя на 39,5 яйця менше, ніж у групах, де застосовували примусову линьку. В коричневих кросах відхилень було менше -- 24,2 яйця. Характерно те, що реакція білих кросів на линьку є майже однаковою з реакцією коричневих кросів.

4. Отримані результати розрахунку економічної ефективності по середній реалізаційній ціні одного яйця 0,72 грн., показують що від однієї несучки кросу «Хай-Лайн коричневий» ми маємо можливість отримати додаткової продукції в обсязі, що в перерахунку на 1000 голів птиці складає 17,57 грн.

Таким чином, досягнутий рівень продуктивності курей спеціалізованих яєчних кросів в господарстві свідчить про загалом високий рівень організації технологічного процесу та ефективність використання курей досліджуваних кросів для виробництва яєць.

Встановлені відмінності між показниками продуктивності курей двох кросів потребують подальших досліджень їх особливостей і кроси однієї селекційної фірми по-різному реагують на застосування примусової линьки. Це слід ураховувати при виборі цього технологічного прийому.

Аналіз наведених даних свідчить про підвищення економічної ефективності виробництва яєць в господарстві при використанні яєчного кросу «Хай-Лайн коричневий», що є основою для подальшого застосування цього кросу на даному птахівничому виробництві ПАТ «Чорнобаївське». Цей крос значно вигідніше використовувати в порівнянні з кросом «Хай-Лайн W-36».

Список використаної літератури

1. Бородай В.П., Коваленко В.П. Сучасний стан і перспективи селекції птиці в Україні / Вісник аграрної науки. - 2001.- №2.-С. 34-36.

2. Ярошенко Ф.О.Сучасні світові тенденції розвитку птахівництва.-К.,2003.-59 с.

3. Пабат В.О., Микитюк Д.М., Фролов В.В. Каталог племінних ресурсів сільськогосподарської птиці України. - К.: Атмосфера, 2006. - 80 с.

4. Коваленко А.Т. Повышение качества яиц кур селекционными и технологическими примами // Птахівництво. Міжвід. темат. наук. зб. Борки. -- 2003. -- Вип. 53. - С. 75 - 83.

5. Мельник С.І., Мельник Ю.Ф., Семена В.М., Бесулін В.І. Птахівництво України в умовах аграрної реформи//Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Вип. 10(34). - Харків, 2002. - 31с.

6. Грачев А. Свое будущее никому не доверим // Птицеводство. -- 2007. - №5 - С. 2 - 3.

7. Штеле А.Л. Повышение качества продуктов птицеводства. М.: Россельхозиздат, 1979. - 189 с.

8. Вербицький С., Шевченко В., Драга М., Коваленко В. Птахівництво: сучасний стан та прогнози // Наше птахівництво. Додаток до журналу ТОВ «Батискаф», 2008. - С.4-10.

9. file:// localhost/ptahi.com.mht.

10. http: //www.propozitsiya.com.

11. http: // www.nauu.kiev.ua/book/Roz.

12. Мисик А.Т. Тваринництво країн світу на рубежі століть// зоотехнії.-2004.-№ 1.

13. http: //www.fermer02.ru/.

14. Принудительная линька кур. Методические рекомендации. Сергиев Посад. - 1997. - 24 с.

15. Вінничук Д.Т. Примусове линяння у курей м'ясо-яєчних порід в приватних господарствах // Сучасне птахівництво. 2003. № 8. С. 19.

16. http: //www.ukragroportal.com/propoz/item.

17. Зора В. Результати випробувань кліткових батарей для утримання птиці виробництва ТОВ “Техна” / В. Зора // Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України: зб. наук. праць УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. - Дослідницьке, 2005- Вип. 8 (22). - С. 227-230.

18. Зора В. Клітки для пернатих від вітчизняних виробників / В. Зора, О.Ковтун // Пропозиція. - 2007. - No 7. - 124 с.

19. Мельник Ю.Животноводство сегодня // Тваринництво сьогодні. - 2009. - № 3 - С . 6.

20. http: // diser.bigmir.net/.

21. Мельник Б.А. Сучасний рівень виробництва та перспективи розвитку м'ясного птахівництва в Україні // Економіка АПК. - 2003. - №10.(108). - С.20-26.

22. http: // www.nauu.kiev.ua/.

23. Фисинин В.И. Роль и задачи науки в развитии отечественного птицеводства // Зоотехния. - 1996. - №3. - С.2-7.

24. Фисинин В.И. Современные тенденции развития российского и мирового птицеводства // Ефективне птахівництво. - 2006. №11. - С. 8-12.

25. Рубан Б. Ф. Птицы и птицеводство: Учебное пособие. - Харьков: Эспада, 2002. - 520 с.

26. Производство куриных яиц / Ю. А. Рябоюнь, И.И Ивко, В. А. Мельник, В. Я. Пудов, С. В. Кульбаба, Э.Э. Дуюнов, И. А. Ионов, Ю. Б. Ищенко / Под. Ред. Ю. А. Рябоконя. - Харьков: Эспада,2005.- 304 с.

27. http: //www.lib.ua-ru/net/.

28. Генри Уоллес. «Хай-Лайн» - для всех климатических зон // Птицеводство. -- 2007. -- № 1. -- С. 15 - 16.

29. Рекомендации по кормлению сельскохозяйственной птицы. - Загорск: ВНИТИП, 1991. - 44с.

30. Боголюбский С.И., Заморская Т.А. Компоненты яйценоскости как селекционный признак // Совершенствование методов племенной работы и технологии производства продуктов животноводства. - Т. 395. - Л.-Пушкин. - 1980. - С. 3-7.

31. Коваленко В.П., Болелая С.Ю. Рекомендации по использованию моделей основных селекционируемых признаков сельскохозяйственных животных и птицы. - Херсон, 1997. - 40с.

32. Коваленко В.П. Птахівництво / Племінна робота. Довідник. - К.:Україна, 1995. - С. 180-216.

33. Методика определения экономической эффективности использования в сельском хозяйстве результатов научно-опытных и опытно-конструктивных работ, новой техники, изобретений и рационализаторских предложений. - М.: ВНИИПИ, 1983. - 149с.

34. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников. - М.: Колос, 1969. - 255с.

35. Царенко П.П. Повышение качества продукции птицеводства: пищевые и инкубационные яйца. Ленинград, ВО «Агропроммаш», Ленинградское отделение. -- 1988. -- 240 с.

36. Гряник Г.М., Лехман С.Д., Бутко Д.А. та інш. Охорона праці. - К.: Урожай. - 1994. - 272 с.

37. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р., №2694-ХІІ

38. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р

39. Положення про медичний огляд працівників певних категорій (0.03-4.02-94).

40. Типове положення про навчання з питань охорони праці (0.00-4.12-99р.).

41. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (0.00-4.26-96).

42. Михайлов В.Н. Охрана труда в сельском хозяйстве.- М.: Агропромиздат, 1989. - 537 с.

43. Жидецький В.І., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. - Л.: Афіша. - 2000. - 348 с.

44. Платонов В.В., Сотникова А. А. Типовые инструкции по охране труда при выполнении работ в животноводстве.- М.: Госагропром. - 1989. - С.15-34.

45. Закон України «Про цивільну оборону, - 1993 р.

46. Шоботов В.М. Цивільна оборона. Навч. посібник. - Київ: «Центр.навч.літ.» - 2004. - 354 с.

47. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. - К.: «Знання». - 2006. - 340 с.

48. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»-1993 р.

49. Куценко А.М., Писаренко В.Н. Охрана окружающей среды в сельськом хозяйстве. - К.: Урожай, 1991. - 200 с.

50. Сільськогосподарська екологія: Навч.посібн.для ВНЗ / за ред..В.О.Головка, А.З.Злотіна, В.Л.Мешкової. - Х.:Еспада. - 2009. - 624 с.

51. Фокина В.Д. Охрана окружающей среды от загрязнения отходами животноводства. М.: ВНИИТЗИСК, 1980. - 53 с.

Размещено на Allbest.ru