Агрономічна оцінка ґрунтового покриву господарства СТОВ "Авангард" Первомайського району Миколаївської області

Таблиця 3.4.2 Оцінка ґрунтів за пористістю

№ ґрунту	Пористість, %	Якісна оцінка
1	56,98	Відмінна. Культурний орний шар
12	55,51	Відмінна. Культурний орний шар
18	60,29	Відмінна. Культурний орний шар
19	56,88	Відмінна. Культурний орний шар

Поліпшення фізичних властивостей ґрунтів здійснюють агротехнічними, хімічними і біологічними способами.

Агротехнічними є різні способи обробітку ґрунту, за допомогою яких можна якісно підготувати посівний шар, зруйнувати підорну підошву, брили, здійснити безліч інших агрономічно корисних операцій.

Хімічними способами є вапнування, гіпсування та штучне оструктурювання ґрунтів. Вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів позитивно впливає на фізичні і фізико-механічні властивості (твердість, опір обробітку, липкість та ін.). Це так звані заходи хімічної меліорації.

Біологічні заходи є найбільш універсальними й добре відомими з давніх часів. Це передусім внесення гною та інших органічних добрив (різноманітних компостів, торфу тощо). Оструктурений ефект і відповідно поліпшення фізичних властивостей можливі лише за глибокого їх заорювання під плужний обробіток восени, а в разі неглибокого внесення внаслідок швидкої мінералізації їх довгострокова дія зникає.

г) водні властивості ґрунту

До найважливіших водних властивостям ґрунтів відносяться водопроникність, водопідйомна здатність, вологоємність ґрунтів.

Водопроникність - це здатність ґрунту вбирати і пропускати через себе воду. Процес водопроникності включає вбирання вологи і її фільтрацію. Вбирання відбувається при надходженні води в ґрунт, ненасиченого водою, а фільтрація починається тоді, коли більша частина пор ґрунту заповнюється водою. У перший період надходження води в ґрунт водопроникність висока, потім поступово зменшується і до моменту повного насичення (до початку фільтрації) стає майже постійною. Вбирання води обумовлено сорбційними і капілярними силами, фільтрація - силами тяжіння.

Від водопроникності залежить ступінь використання водних ресурсів. При слабкій водопроникності частина атмосферних опадів або зрошувальної води стікає по поверхні, що призводить не тільки до непродуктивного витрачання вологи, але може викликати ерозію ґрунту. Добре водопроникними вважаються ґрунти, в яких вода протягом першої години проникає на глибину до 15 см.

Найбільша водопроникність характерна для піщаних, також добре оструктурених ґрунтів, низька - для глинистих і безструктурних щільних ґрунтів. Водопроникність залежить і від складу поглинених катіонів: натрій зменшує водопроникність, а кальцій, навпаки, збільшує.

Водопідіймальна здатність - властивість ґрунту піднімати воду по капілярах.

Висота підйому води в ґрунтах визначається в основному грану-лометричним складом і структурним станом ґрунту, їх пористістю. Найбільш інтенсивно піднімається вода по капілярах при діаметрі пор 0,1-0,003 мм.

Вода в ґрунтових капілярах утворює увігнутий меніск, на поверхні якого створюється поверхневий натяг. Чим тонше капіляр, тим більше увігнутий меніск і відповідно вище водопідйомна здатність. Найвищим капілярним підйомом володіють суглинні ґрунти (3-6 м). У піщаних ґрунтах пори великі, тому висота капілярного підйому в 3-5 разів менше, ніж у суглинистих, і зазвичай не перевищує 0,5-0,7 м. У щільних глинистих ґрунтах цей показник зменшується через те, що дуже тонкі пори заповнені пов'язаною водою.

Швидкість капілярного підйому залежить від розміру капілярів і в'язкості води, обумовлює її температурою. У великих порах вода піднімається швидше, але досягає невеликої висоти. Зі зменшенням радіусу капілярів швидкість зменшується, а висота підйому зростає. З підвищенням температури зменшується в'язкість води, тому швидкість її капілярного підняття підвищується. Розчинені у воді солі роблять значний вплив на швидкість капілярного підйому. Мінералізовані ґрунтові води на відміну від прісних піднімаються до поверхні по капілярах з більшою швидкістю. Засолені ґрунтові води при їх капілярному підйомі часто призводять до засолення ґрунтів.

Основними силами, що утримують воду в ґрунті, є сорбційні та капілярні. Кількісно водоутримуючу здатність характеризує вологоємність.

Вологоємність - здатність ґрунту утримувати воду. В залежності від водоутримуючих сил розрізняють максимальну адсорбційну, капілярну, найменшу, повну вологоємності максимальну гігроскопічну вологоємність.

Максимальна адсорбційна вологоємність (МАВ) - це найбільш недоступна рослинам кількість вологи, яка міцно утримується молекулярними силами ґрунту (адсорбцією). Вона залежить від сумарної поверхні частинок, а також від вмісту гумусу: чим більше в ґрунті мулистих часток і гумусу, тим вище максимальна адсорбційна вологоємність.

Капілярна вологоємність (KB) - кількість води, яка утримується в ґрунті при заповненні капілярних пор над рівнем ґрунтових вод. Капілярна вологоємність залежить від висоти над дзеркалом ґрунтових вод. Поблизу ґрунтових вод вона найбільша, а з підняттям до поверхні зменшується.

Найменша вологоємність (НВ) - кількість води, яка утримується в польових умовах після повного зволоження ґрунту з поверхні і вільного стікання надлишкової води. Ґрунтові води в цьому випадку не впливають на вологість ґрунту. Гранично-польова вологоємність залежить від гранулометричного складу, щільності та пористості ґрунту. Вона відповідає кількості капілярно-підвішеної води. Повною вологоємністю (ПВ) називають такий стан вологості ґрунту, коли всі пори заповнені водою. Повна вологоємність спостерігається над водотривкими горизонтами, на яких знаходяться ґрунтові води. В умовах повного насичення ґрунту водою відсутня аерація, що перешкоджає диханню коренів рослин.

МГВ - максимальна гігроскопічна вологоємність - є важливою водно-фізичною константою ґрунту, за допомогою неї визначають вологу в'янення рослин.

В основі агротехнічних заходів щодо регулювання водних властивостей лежить застосування таких видів обробітку, які збільшують вбирання вологи і зменшують її випаровування. Це створення глибокого оброблюваного (орного) шару, вирівнювання поверхні ґрунту, лущення стерні і безполицевий обробіток із залишенням стерні на поверхні, протиерозійні прийоми обробітку (лункування, переривчасте боронування, гребінчаста, ступінчаста і комбінована оранка). Також, для зменшення непродуктивної втрати вологи велике значення має боротьба з бур'янами.

Ґрунтові гідрологічні константи наведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Ґрунтові гідрологічні константи

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Форми ґрунтової вологи, %	Вологоємність, %	ДАВ
		ГВ	МГВ	ВВ	НВ	КВ
	0-20	9,7	9,9	15,8	26,95	56,98	9,7
	20-40	9,7	9,9	15,8	26,46	53,76	9,7
	40-60	10,8	11,1	17,7	25,58	52,63	10,8
	0-20	4,8	6,8	7,9	28,71	55,51	4,8
	20-40	5,3	7,1	8,7	27,64	53,96	5,3
	40-60	5,1	6,9	8,2	23,62	53,41	5,1
	0-20	6,7	7,1	10,9	27,24	60,29	16,27
	20-40	7,1	7,9	11,6	27,64	57,89	15,88
	40-60	6,9	7,6	11,3	27,15	56,82	15,78
	0-20	4,2	5,3	6,9	22,74	56,88	15,78
	20-40	4,5	5,4	7,3	21,85	55,26	14,50
	40-60	4,5	5,5	7,4	20,58	54,07	13,13

Даємо оцінку польової вологоємності (НВ) (за допомогою таблиці 6 додатку Д, методичних рекомендацій) яка наведена в таблиці 3.5.1

Таблиця 3.5.1 Оцінка польової вологоємності

№ ґрунту	Важкі за гранулометричним складом ґрунти
	вологоємність, %	оцінка
1	26,95	Задовільна
1 2	28,71	Задовільна
18	27,24	Задовільна
1 9	22,74	Незадовільна

Отже, найбільш радикальним засобом поповнення водних ресурсів є регулювання стоку.

Регулювання стоку здійснюють різними агролісомеліоративними, агротехнічними та іншими засобами, які, однак, діють далеко не завжди ефективно. Керування стоком стає ефективним лише за умови ретельного обліку всіх ландшафтно-біокліматичних особливостей з вибором адекватного їм екологічно орієнтованого комплексу заходів - складових блоків регіональної протиерозійної організації території. Наприклад, у Степу рекомендується проводити:

1. Глибоку зяблеву оранку на 27-30 (35) см - звичайну (з оборотом шару), ґрунтопоглиблювальну (без обороту - плоскорізну) та снігозатримання;

2. окультурювання ґрунтів (формування добре гумусованого глибокого орного шару);

3. перехоплення стоку на межі й у середині ланів лісосмугами, поселеними найпростішими гідротехнічними спорудами;

4. регулювання скидання не поглиненої стічної води для зменшення і розмиву ґрунтів;

5. створення на ріллі водоємного мікро- та нанорельєфу з розпушеним ґрунтом - зменшує стік на 10мм, а під просапними затримує зливові опади, вдвічі більші за ємність мікрорельєфу;

6. на сильно порізаних вимоїнах та яругами схилах вирівнювання та часткове засипання їх схилів у комплексі з водорегулювальними валами і травосіяннями.

3.2.4 Агрохімічні властивості ґрунту

а) гумус

Гумус - це гетерогенна динамічна полідисперсна система високомо-лекулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи. Уміст гумусу в ґрунті складає від 1 до 10% та залежить від ґрунтово-кліматичної зони, ґрунтоутворюючої або материнської породи, фізико-хімічних властивостей ґрунту та інших факторів. З глибиною склад гумусу зменшується в чорноземах, каштанових ґрунтах на 3-4%.

Гумусні речовини поділяють на три групи сполук: гумінові кислоти, фульвокислоти, гуміни.

Гумінові кислоти (ГК) темно-коричневого або чорного забарвлення, розчинні в слабких лугах, утворюючи гумати, слабко розчинні у воді. До їх складу входять вуглець (50-62%), водень (2,8-6,6%), кисень (31-40%), азот (2-6%) і зольні елементи. Залежно від умісту вуглецю, ГК поділяють на дві групи: сірі або чорні (високий уміст Са) і бурі. Елементарний склад молекул гумінових кислот непостійний. Молекулярна маса коливається від 4 тис. до 100 тис. ат. од. Хімічні властивості, ємність вбирання, взаємодія з мінералами грунту зумовлені наявністю в молекулі ГК функціональних груп (карбоксильної, фенолгідроксильної, амідної, карбонільної тощо).

Фульвокислоти (ФК) світло-жовтого, світло-бурого забарвлення, розчинні у воді й лугах, утворюючи фульвати, їх елементарний склад відрізняється від складу гумінових кислот. Вони містять вуглець (41-46%), водень (4-5), азот (3-4), кисень (44-48%).

Отже, фульвокислоти містять менше вуглецю і більше кисню, ніж гумінові, а також відрізняються співвідношенням ядра і периферійної частини в молекулі (слабо виражене ядро і більша частина периферії). Водні розчини фульвокислот сильно кислі (рН = 2,6-2,8), молекулярна маса коливається від 2 до 500 тис. ат. од., енергійно руйнують мінеральну частину ґрунту, дуже лабільні.

Гумін тепер прийнято називати рештками, що не гідролізуються. Це сукупність гумінових і фульвокислот, які міцно зв'язані з мінеральною частиною ґрунту. До їх складу входять також компоненти рослинних решток, що важко розкладаються мікроорганізмами: целюлоза, лігнін, вуглинки. Гуміни не розчиняються в жодному розчиннику, тому їх називають інертним гумусом.

До основних заходів з регулювання кількості гумусу відноситься: систематичне внесення у ґрунт високих норм органічних добрив у вигляді гною і торф'яних компостів, висівання трав, застосування зелених добрив, вапнування кислих ґрунтів і гіпсування солонців. Бездефіцитний баланс гумуса можливо підтримувати за рахунок зниження його втрат в результаті проведення системи протиерозійних заходів. Вона включає раціональні способи обробки ґрунтів, проведення сівозмін, заорювання пожнивно-кореневих залишків тощо.

Згідно таблиці 3.6 в шарах ґрунту 0-20 см вміст гумусу знаходиться в межах від 4,99 до 5,82 %, можна зробити висновок про те, що розглянуті ґрунти господарства по процентному відношенню гумусу відносяться до малогумусових, а за потужністю гумусового горизонту (А+В₁) 1, 12 ґрунти відносяться до середньоглибоких, а 18, 19 відповідно до глибоких (додаток Г, таблиця3).

Вміст гумусу представлений в таблиця 3.6.

Таблиця 3.6 Вміст гумусу

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст гумусу, %	Потужність шару ґрунту (А+ВІ), см	Висновок
				за складом гумусу в %	за потужністю гумусового горизонту
	0-20	4,99	63	малогумусові	середньог-либокі
	40-50	4,76
	65-75	3,68		слабогумусувові
	90-100	2,08
	0-20	5,41	63	малогумусові	середньог-либокі
	50-60	4,81
	70-80	3,68		слабогумусові
	100-110	2,27
	0-20	5,02	80	малогумусові	глибокі
	30-40	4,43
	50-60	-
	0-20	5,82	81	малогумусові	глибокі
	50-60	4,65

В кожному шарі ґрунту розрахунок вмісту (запасу) гумусу в т/га проводиться за формулою:

M = p•h•Г, т/га,

де М - запас гумусу в кожному шарі, т/га; р - щільність шару ґрунту, см; h - потужність шару ґрунту, см; Г - склад гумусу, %.

Запаси гумусу розраховуємо для кожного шару ґрунту:

М _(0-20) = 1,14•20•4,99=113,8 т/га

М _(40-50) = 1,26•10•4,76=60 т/га

М _(65,75) = 1,26•10•3,68=46,4 т/га

М _(90-100) = 1,26•10•2,08=26,2 т/га

М _(0-20) = 1,17•20•5,41=126,6 т/га

М _(50-60) = 1,23•10•4,81=59,2 т/га

М _(70-80) = 1,23•10•3,68=45,3 т/га

М _(100-110) = 1,23•10•2,08=27,9 т/га

М _(0-20) = 1,08•20•5,02=108,4 т/га

М _(30-40) = 1,12•10•4,43=49,6 т/га

М _(0-20) = 1,16•20•5,82=135,0 т/га

М _(50-60) = 1,24•10•4,65=57,7 т/га

Гумусні речовини мають дуже важливе значення в ґрунтоутворенні, формуванні родючості ґрунту, живленні рослин. Роль окремих компонентів гумусу в цих процесах неоднакова, оскільки вони мають різні властивості. В землеробстві з давніх-давен відомо - чим більше гумусу в ґрунті, тим він родючіший. Гумінові кислоти надають ґрунтам темного забарвлення навіть при незначному вмісті гумусу. Такі ґрунти, порівняно зі світлими, краще поглинають сонячне проміння і тому мають кращий тепловий режим, що позитивно впливає на ріст і розвиток рослин. Через погану розчинність у воді вони накопичуються у верхньому шарі ґрунту і в такий спосіб формують гумусний горизонт.

Отже, ґрунти господарства є придатними для вирощування всіх сільськогосподарських культур. Органічна частина ґрунту складається із залишків рослин і тварин, які не розклалися та гумусу.

Гумус - це складний динамічний комплекс різних специфічних ґрунтових органічних сполук. Гумус складає 60-90 % органічної частини ґрунту, крім торфових.

б) фізико-хімічні властивості ґрунтів

Одним із основних питань агрономічного ґрунтознавства є реакція ґрунту, котра має велике значення в його житті і розвитку рослин. Більшість рослин потребує для нормального розвитку нейтральне, слабо кисле або слабо лужне середовище, тому спеціалістам сільського господарства необхідно знати форми ґрунтової кислотності і лужності, джерела їх утворення і заходи боротьби з зайвою кислотністю і лужністю.

Реакцію ґрунтового розчину прийнято характеризувати величиною рН, яка представляє негативний логарифм концентрації водневих іонів. Якщо рН дорівнює 7, то реакція ґрунтового розчину нейтральна. Величина рН менша 7 означає кислотність розчину, а більше 7 - лужність.

Реакція ґрунтового розчину, котра характеризує активну кислотність або лужність його, є важливим показником властивостей ґрунту, котрі впливають на розвиток рослин і мікроорганізмів.

Різниця величин рН різних ґрунтів обумовлена неоднаковою наявністю в їх розчині вільних кислот і основ, кислих і основних солей з різним ступенем їх дисоціації, а також складом обмінних основ в колоїдному комплексі.

Катіонний обмін один із випадків іонного обміну, яким у хімії називають зворотний процес стехіометричного обміну іонами між двома контактуючими фазами. Ґрунт є надскладним полі функціональним поглиначем, на якому та сама речовина може вбиратися за різними типами взаємодії.

Катіони, які входять до складу ґрунтового вбирного комплексу і здатні заміщуватися катіонами іншого роду під час взаємодії з розчинами нейтральних солей, отримали назву обмінних катіонів. При характеристиці ГВК та обмінних реакцій використовують термін «обмінні основи» винятково для таких обмінних катіонів, як Са²⁺, Mg²⁺, Na⁺ з метою відокремити їх від кисло утворювального катіона Н⁺ та амфотерного Аl³⁺. Обмінні основи становлять лише частину обмінних катіонів.

Кальцій (Са) є суто ґрунтогенним, дуже потрібним рослинам елементом. Він стабілізує кислотно-лужний режим організмів, водночас є класичним елементом старіння. Кальцій та його сполуки визначають фізичні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту. У ґрунті Са міститься в глинистих мінералах, перебуває в обмінно-увібраному стані, у формі простих солей, входить до складу гумусу і рослинних решток. Серед обмінних катіонів у більшості ґрунтів він посідає перше місце. Основним джерелом рухомого кальцію виступають карбонати - СаСО₃. Вміст СаО в безкарбонатних суглинистих ґрунтах становить 1-3% і визначається, головним чином, присутністю глинистих мінералів, а також гумусом і фіторештками, які зумовлюють тенденцію до біогенного збагачення кальцієм при поверхневій органо-мінеральній частині профілю. Рослини зазвичай не відчувають нестачі кальцію на більшості ґрунтів, проте внесення Са-вмісних сполук (гіпсу, вапна) є класичним прийомом їх хімічної меліорації - поліпшення агрономічних властивостей ґрунту.

Магній (Мg) за вмістом у ґрунтах близький до Са, виконуючи у рослинах важливу фізіологічну роль, передусім у складі хлорофілу. У ґрунті він є в глинистих мінералах, у великих фракціях представлений уламками доломіту, олівіну, рогових обманок, а в засолених ґрунтах - хлоридами та сульфатами.

Натрій (Na) надходить у ґрунт в основному з Na-вмісних польових шпатів. Його валовий вміст дорівнює 1-3% Na₂O, досягаючи 5-6% у великих фракціях та знижуючись до 0,5-1,0% у мулі. У засолених ґрунтах Na може перебувати в обмінному стані або у вигляді хлоридів і сульфатів. Його надлишок спричинює граничне погіршення агрофізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів, передусім солонців з їх лужною реакцією.

Поглинальною здатністю ґрунтів називається їхня властивість обмінно чи необмінно поглинати різні тверді, рідкі і газоподібні речовини або збільшувати їх концентрацію на поверхні колоїдних часток, які знаходяться у ґрунті. К. К. Гедройц виділив п'ять її видів: механічну, хімічну, біологічну, фізичну та фізико-хімічну, або обмінну.

Механічна поглинальна здатність - це властивість ґрунтів поглинати тверді частинки, що надходять із водним або повітряним потоком, розміри яких перевищують розміри ґрунтових пор. Вода при цьому очищається від зависей, що дозволяє використовувати ґрунт для очищення питних і стічних вод. При будівництві зрошувальних систем властивість ґрунтів поглинати тверді частинки використовується для змалювання дна і стінок каналів з метою зменшення фільтрації. Хімічна поглинальна здатність зумовлена утворенням внаслідок проходження хімічних реакцій у ґрунті важкорозчинних сполук, які випадають із розчину в осад. Біологічне поглинання спричиняється здатністю живих організмів (корені рослин, м/о), які живуть у ґрунті, поглинати різні елементи. Фізична поглинальна властивість - властивість ґрунту збільшувати концентрацію молекул різних речовин на поверхні тонко дисперсних частинок. Фізико-хімічна, або обмінна поглинальна властивість - властивість ґрунту поглинати й обмінювати іони, що знаходяться на поверхні колоїдних частинок, на еквівалентну кількість іонів розчину, взаємодіючого з твердою фазою ґрунту.

Ця властивість ґрунту зумовлена наявністю у його складі так званого ґрунтового поглинального комплексу (ГПК), зв'язаного з ґрунтовими колоїдами.

Головним механізмом фізико-хімічної поглинальної здатності ґрунтів є процеси сорбції. Обмінна сорбція катіонів - це здатність катіонів дифузного шару колоїдних міцел обмінюватися на еквівалентну кількість катіонів зімкненого з ними ґрунтового розчину. Обмінними катіонами у ґрунті звичайно є: Mg²⁺, K⁺, Na⁺, NH₄⁺, Mn²⁺, Fe²⁺, Fe³⁺, H⁺, Al^3+.

Фізико-хімічні властивості основних видів ґрунтів в господарстві наведені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Фізико-хімічні показники ґрунтів

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	рН водне- вий	Обмінні основи	Сума, мг.-екв./100 г ґрун-ту	Ca2+ Mg2+
			Са2+	Mg2+	Na+
			мг.-екв./100 г	%	мг.-екв./100 г	%	мг.-екв./100 г	%
	0-20	4,21	24,75	83,8	4,79	16,2	-	-	29,54	5,16
	40-50	4,27	28,70	93,3	2,08	6,8	-	-	30,78	13,8
	65-75	4,00	-	-	-	-	-	-	-	-
	90-100	3,35	-	-	-	-	-	-	-	-
	105-115	3,63	23,30	87,5	3,32	12,5	-	-	26,62	7,0
	0-20	7,1	29,12	94,6	1,66	5,4	-	-	30,78	17,5
	50-60	7,4	28,56	97,2	0,84	2,9	-	-	29,4	34
	70-80	7,7	-	-	-	-	-	-	-	-
	100-110	8,0	-	-	-	-	-	-	-	-
	0-20	7,7	22,47	72,4	8,19	26,4	0,40	1,3	31,06	2,74
	30-40	8,4	16,22	55,7	12,48	42,9	0,40	1,4	29,10	1,29
	60-60	8,0	-	-	-	-	-	-	-	-
	0-20	7,3	28,35	93,1	1,89	6,2	0,20	0,66	30,44	15
	50-60	7,2	28,50	93,2	1,87	6,1	0,20	0,65	30,57	15,2

Розрахунки:

1. Визначаємо суму обмінних основ (катіонів)

? катіонів = Ca²⁺+ Mg²⁺+ Na⁺ мг.-екв./100г ґрунту

Ґрунт 1

? катіонів_(0-20) = 24,75+4,79+0=29,54 мг.-екв./100г ґрунту

? катіонів_(40-50) = 28,70+2,08+0=30,78 мг.-екв./100г ґрунту

? катіонів_(105-115) = 23,30+3,32+0=26,62 мг.-екв./100г ґрунту

Ґрунт 12

? катіонів_(0-20) = 29,12+1,66+0=30,78 мг.-екв./100г ґрунту

? катіонів_(50-60) = 28,56+0,84+0=29,4 мг.-екв./100г ґрунту

Ґрунт 18

? катіонів_(0-20) = 22,47+8,19+0,40=31,06 мг.-екв./100г ґрунту

? катіонів_(30-40) = 16,22+12,48+0,40=29,10 мг.-екв./100г ґрунту

Ґрунт 19

? катіонів_(0-20) = 28,35+1,89+0,20=30,44 мг.-екв./100г ґрунту

? катіонів_(50-60) = 28,50+1,87+0,20=30,57 мг.-екв./100г ґрунту

1. Визначаємо відсоток кожного катіону РК= Ca²⁺ (Mg²⁺, Na⁺)·100/? кат.

№ ґрун-ту	РК= Ca2+·100/? кат.	РК= Mg2+·100/? кат.	РК= Na+·100/? кат.
1	24,75•100/29,54=83,8%	4,79·100/29,54=16,2%	Na+ відсутній
	28,70•100/30,78=93,3%	2,08·100/30,78=6,8%	Na+ відсутній
	23,30 ·100/26,62=87,5%	3,32·100/26,62=12,5%	Na+ відсутній
12	29,12·100/30,78=94,6%	1,66·100/30,78=5,4%	Na+ відсутній
	28,56·100/29,4=97,2%	0,84·100/29,4=2,9%	Na+ відсутній
18	22,47·100/31,06=72,4%	8,19·100/31,06=26,4%	0,40·100/31,06=1,3%
	16,22·100/29,10=55,7%	12,48·100/29,10=42,9%	0,40·100/29,10=1,4%
19	28,35·100/30,44=93,1%	1,89·100/30,44=6,2%	0,20·100/30,44=0,66%
	28,50·100/30,57=93,2%	1,87·100/30,57=6,1%	0,20·100/30,57=0,65%

Знаходимо відношення кальцію до магнію (в мг.-екв./100г ґрунту)

Ґрунт 1

_(0-20) = 24,75/4,79=5,16 мг.-екв./100г - добрі

_(40-50) = 28,70/2,08=13,8 мг.-екв./100г - добрі

_(105-115) = 23,30/3,32=7,0 мг.-екв./100г - добрі

Ґрунт 12

_(0-20) = 29,12/1,66=17,5 мг.-екв./100г - добрі

_(50-60) = 28,56/0,84=34 мг.-екв./100г - добрі

Ґрунт 18

_(0-20) = 22,47/8,19=2,74 мг.-екв./100г - задовільні

_(30-40) = 16,22/12,48=1,29 мг.-екв./100г - незадовільні

Ґрунт 19

_(0-20) = 28,35/1,8=15 мг.-екв./100г - добрі

_(50-60) = 28,50/1,87=15,2 мг.-екв./100г - добрі

Для визначення якості ґрунту за відношенням вмісту поглинання Na⁺ у % від ємкості поглинання використовують таку формулу:

Х= А·100/Е_п, Е_п = ? катіонів,

де Е_п - ємкість поглинання; А - кількість натрію в мг.-екв./100г ґрунту

1. Na відсутній

2. Na відсутній

3. Na відсутній

4. Na відсутній

5. Na відсутній

6. 0,40•100/31,06=1,3% ? незасолені

7. 0,40•100/29,10=1,4% ? незасолені

8. 0,20·100/30,44=0,66% ? незасолені

9. 0,20·100/30,57=0,65% ? незасолені

За даними таблиці 3.7 визначено, що pH 12, 18 та 19 ґрунтів лужне, а рН 1 ґрунту кисле або сильнокисле, оцінка фізичних властивостей за величиною відношення Са²⁺ та Mg²⁺ - добра. З того, що деякі ґрунти не містять в своєму складі основ Na, а деякі містять, але не значну кількість випливає висновок, що ґрунти господарства за ступенем солонцюватості являються незасоленими.

в) ґрунтовий розчин

Ґрунтовий розчин - це краплиннорідка волога з розчиненими в ній речовинами і газами, яка циркулює в генетичних горизонтах ґрунту. Ґрунтовий розчин є найбільш динамічною і водночас активною частиною ґрунту. В ньому відбуваються процеси живлення рослин та перерозподіл речовин по ґрунтовому профілю. Також, він бере участь у ґрунтотворних процесах, В ґрунтовому розчині міститься велика кількість різних речовин у колоїдному та розчиненому стані (катіони, аніони, гумінові кислоти та їхні солі, органічні кислоти, амінокислоти, цукри, спирти та ін.). Дощова вода, що надходить до ґрунту, містить деяку кількість розчинених речовин: газів атмосферного повітря, а також сполук які знаходяться в повітрі у вигляді пилу. У ґрунті вода активно взаємодіє з твердою фазою, переводячи в розчин окремі її компоненти. Отже, вода у ґрунті представляє собою ґрунтовий розчин.

Негативний вплив на ріст та розвиток рослин виявляє не тільки кількісний склад легкорозчинних солей, що знаходяться в ґрунтовому розчині, але і їхній якісний склад. Негативну дію на рослин виявляють не всі солі, а тільки токсичні, до яких відносять Na₂CO₃ , MgCO₃ , NaHCO₃ , Mg(HCO₃)₂, Na₂SO₄ , MgSO₄ , NaCl, MgCl₂ та CaCl₂.

Склад водної витяжки показано в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 Склад водної витяжки

Індекс ґрунтів

Глибина відбору зразка, см

Аніони,

Сума

Катіони,

Сума

Ступінь засолення, %

Сума токсич-них солей, %

CO32-

HСО3-

Cl-

SO42-

Ca2+

Mg2+

Na+

0-20

_

слабозасолені

0,164

30-40

-

незасолені

0,1

50-60

-

незасолені

0,1

Визначаємо суму аніонів і катіонів у відсотках:

Аніони:

?_(0-20) = 0,63+0,60+2,28 = 3,51%

?_(0-20) = 0,038+0,021+0,109 = 0,168%

?_(30-40) = 0,96+0,17+0,86 = 1,99%

?_(30-40) = 0,059+0,006+0,041 = 0,106%

?_(50-60) = 0,96+0,33+0,64 = 1,93%

?_(50-60) = 0,059+0,011+0,031 = 0,101%

Катіони:

?_(0-20) = 1,05+0,73+1,73 = 3,51%

?_(0-20) = 0,021+0,009+0,040 = 0,07%

?_(30-40) = 0,42+0,31+1,26 = 1,99%

?_(30-40) = 0,008+0,004+0,029 = 0,041%

?_(50-60) = 0,42+0,20+1,31 = 1,93%

?_(50-60) = 0,008+0,002+0,030 = 0,04%

2. Визначаємо ступінь засолення за формулою: Cl/SO₄, %, та тип засолення з'ясовуємо відношенням іону хлору до сульфат-іону згідно з таблицею 3.9. (методичних рекомендації).

0-20 = 0,60/2,28 = 0,3% - сульфатний

30-40 = 0,17/0,86 = 0,2% - сульфатний

50-60 = 0,33/0,64 = 0,5% - хлоридно-сульфатний

3. Визначаємо суму токсичних солей у відсотках, за допомогою емпіричної формули:

?=, мг.-екв./100г ґрунту.

?_(0-20) = = 0,164%

?_(30-40) = = 0,1%

?_(50-60) = = 0,1%

Ступінь засолення ґрунтів за сумою токсичних солей у відсотках та втрати врожаю сільськогосподарських культур від засолення визначають за допомогою таблиці 3.10. (методичних рекомендацій).

Таблиця 3.8.2 Класифікація ґрунтів за вмістом токсичних солей, % до маси ґрунту

Глибина відбору зразка	Ступінь засоленості ґрунтів	Тип засолення	Втрата врожаю, %
		Хлоридно-сульфатний	Сульфатний
0-20	незасолений		0,3	немає
30-40	незасолений		0,2	немає
50-60	слабозасолений	0,5		20-50

Висновок: зміна концентрації та складу ґрунтових розчинів призводить до зміни режимів водного і мінерального живлення рослин, що не може не позначитись на їх розвитку та продуктивності. Через це виробники сільськогосподарської продукції завжди намагалися будь-яким способом оптимізувати склад ґрунтового розчину, з метою забезпечення якомога вищої продуктивності агроценозів. Зрошення та осушування ґрунтів водночас зі створенням сприятливого водно-повітряного режиму дають змогу знизити занадто концентровані розчини, особливо коли в них є токсичні для рослин сполуки. Внесення добрив сприяє оптимізації вмісту в ґрунтових розчинах біофільних елементів. Для живлення рослин особливо великого значення набуває його осмотичний тиск, який залежить від концентрації та ступеня дисоціації розчинених речовин.

г) валовий (хімічний) склад

Валовий хімічний склад мінеральної частини ґрунту успадковується від кори вивітрювання, а також виражає характер процесів ґрунтоутворення. Він є функцією гранулометричного, а як наслідок - мінералогічного складу.

Хімічний склад мінеральної частини ґрунту зазвичай виражають у вигляді відсоткового вмісту вищих оксидів елементів (передусім мікроелементів - SiO₂, Fe₂O₃, CaO, MgO, K₂О, Na₂O, P₂O₅). Зручність такого способу подання елементного складу полягає в можливості перевірки правильності аналізу визначенням їх суми, яка повинна наближатися до 100% (з доступним відхиленням в 1,5-2% при 5% точність аналізу). Всі хімічні елементи у ґрунтах та їх генетичних горизонтах розподіляються дуже нерівномірно. Рухомими формами хімічних елементів господарства являються: азот у складі органічних речовин, у відновленій формі у вигляді аміаку, а також разом з фосфором та калієм в окисленій формі.

Калій міститься в ґрунтах найчастіше в глинистих мінералах тонко дисперсних фракцій, передусім у гідрослюдах, а також у складі первинних мінералів великої фракції.

Азот зосереджений головним чином у гумусі, акумулюючись у верхніх горизонтах ґрунту. Як класичний представник змінно-валентних елементів він являє неабияку хімічну активність, внаслідок якої в ґрунті продукується дуже багато різних N-вмісних сполук. Мінеральний азот представлений у ґрунті іонами амонію, нітратів і нітритів.

Фосфор («елемент життя думки»), якого в ґрунті мало (не >0,1-0,2%) входять до складу життєво важливих сполук. У ґрунтах фосфор представлений органічними та мінеральними сполуками.

Хімічний склад ґрунту представлений в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9 Хімічний склад ґрунту

Індекс ґрунту	Глибина відбору ґрунту, см	Валовий склад	Рухомий склад
		N	Р2О5	К2О	N	Р2О5	К2О
		%	т/га	%	т/га	%	т/га	мг/ 1000 г	кг/га	мг/ 1000 г	кг/га	мг/ 1000 г	кг/га
	0-20	0,183	4,2	0,142	3,2	1,965	44,8	18,0	5,4	84,8	25,2	162,4	48,6
	20-40	0,179	4,4	0,138	3,4	1,963	48,3	17,0	5,1	84,6	25,2	160,7	48
	40-60	0,177	4,5	0,138	3,5	1,961	49,4	16,5	4,9	83,9	24,9	160,4	48
	0-20	0,183	4,3	0,141	3,3	1,962	45,9	16,0	4,8	82,2	24,6	157,4	47,1
	20-40	0,182	4,4	0,139	3,4	1,956	47,7	18,0	5,4	87,2	26,1	162,0	48,6
	40-60	0,181	4,5	0,138	3,4	1,945	47,8	17,0	5,1	84,6	25,2	160,4	48
	0-20	0,133	2,9	0,100	2,2	2,202	47,6	15,9	4,8	83,7	24,9	192,9	57,6
	20-40	0,133	3	0,100	2,2	2,197	49,2	14,8	4,4	82,1	24,6	191,0	57,3
	40-60	0,131	3	0,098	2,2	2,130	48,6	14,6	4,2	80,4	24	189,1	56,7
	0-20	0,127	2,9	0,101	2,3	2,230	51,7	12,7	3,6	78,7	23,4	187,1	56,1
	20-40	0,125	3	0,100	2,4	2,212	52,6	12,3	3,6	77,0	23,1	185,2	55,5
	40-60	0,115	3,8	0,099	2,5	2,193	54,4	12,0	3,6	75,8	22,5	184,2	55,2

Розраховуємо вміст валових форм азоту, фосфору та калію в т/га за формулою:

З= h ·10000 · k · d / 100

де З - запас поживних елементів, т/га; h - потужність шару ґрунту, м; d - щільність ґрунту, г/см³; k - вміст поживних елементів, %.

0-20 см

N: З = 0,2•10000•0,183•1,14 / 100 = 4,2 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,142•1,14 / 100 = 3,2 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•1,965•1,14 / 100 = 44,8 т/га

20-40 см

N: З = 0,2•10000•0,179•1,23 / 100 = 4,4 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,138•1,23 / 100 = 3,4 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•1,963•1,23 / 100 = 48,3 т/га

40-60 см

N: З = 0,2•10000•0,177•1,26 / 100 = 4,5 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,138•1,26 / 100 = 3,5 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•1,961•1,26 / 100 = 49,4 т/га

0-20 см

N: З = 0,2•10000•0,183•1,17 / 100 = 4,3 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,141•1,17 / 100 = 3,3 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•1,962•1,17 / 100 = 45,9 т/га

20-40 см

N: З = 0,2•10000•0,182•1,22 / 100 = 4,4 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,139•1,22 / 100 = 3,4 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•1,956•1,22 / 100 = 47,7 т/га

40-60 см

N: З = 0,2•10000•0,181•1,23 / 100 = 4,5 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,138•1,23 / 100 = 3,4 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•1,945•1,23 / 100 = 47,8 т/га

0-20 см

N: З = 0,2•10000•0,133•1,08 / 100 = 2,9 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,100•1,08 / 100 = 2,2 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•2,202•1,08 / 100 = 47,6 т/га

20-40 см

N: З = 0,2•10000•0,133•1,12 / 100 = 3 т/га

Р₂О₅ : З =0,2•10000•0,100•1,12 / 100 = 2,2 т/га

К₂О: З =0,2•10000•2,197•1,12 / 100 = 49,2 т/га

40-60 см

N: З =0,2•10000•0,131•1,14 / 100 = 3 т/га

Р₂О₅ : З =0,2•10000•0,098•1,14 / 100 = 2,2 т/га

К₂О: З =0,2•10000•2,130•1,14 / 100 = 48,6 т/га

0-20 см

N: З =0,2•10000•0,127•1,16 / 100 = 2,9 т/га

Р₂О₅ : З = 0,2•10000•0,101•1,16 / 100 = 2,3 т/га

К₂О: З = 0,2•10000•2,230•1,16 / 100 = 51,7 т/га

20-40 см

N: З = 0,2•10000•0,125•1,19 / 100 = 3 т/га

Р₂О₅ : З =0,2•10000•0,100•1,19 / 100 = 2,4 т/га

К₂О: З =0,2•10000•2,212•1,19 / 100 = 52,6 т/га

40-60 см

N: З =0,2•10000•0,115•1,24 / 100 = 3,8 т/га

Р₂О₅ : З =0,2•10000•0,099•1,24 / 100 = 2,5 т/га

К₂О: З =0,2•10000•2,193•1,24 / 100 = 54,4 т/га

З таблиці 3.11 можна зробити висновок, що забезпеченість рухомими формами азоту у всіх вищеописаних ґрунтових відмінах господарства для зернових, овочевих та технічних культур дуже низька. Забезпеченість рухомими формами фосфору за методом Мачигіна також дуже низька, а за вмістом обмінного калію (за методом Мачигіна) ґрунти господарства мають середню забезпеченість.

4. АГРОВИРОБНИЧЕ ГРУПУВАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ

Агровиробниче групування ґрунтів - це об'єднання видів і різновидів ґрунтів у великі агровиробничі групи за подібністю агрономічних властивостей ґрунтів, близькістю екологічних умов, схожістю за якісними особливостями та рівнем родючості, однотипністю необхідних агрономічних і меліоративних заходів.

В якості супроводжувального ґрунтової карти матеріли для більш повного використання в промисловості результатів обстеження складається картограма агропромислових груп ґрунту, які є основною формою агрономічного тлумачення і використання матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів.

На картограмі ґрунтові різновиди об'єднані в агропромислові групи ґрунтів по генетичним ознакам, агротехнічним властивостям, ступеня прояву негативних властивостей - еродованості, перезволоження, засолення і приблизно однаковому рівні родючості.

До однієї агрогрупи об'єднують лише ті види ґрунтів, які близькі за умовами залягання і ступенем впливу на них ґрунтотворного процесу. Наприклад: слабо-, середньо- і сильноопідзолисті види не можуть увійти до однієї агро виробничої групи, хоча вони близькі за генезисом і відносяться до одного ґрунтового типу. Ступінь їх опідзолення настільки різний, що кожний із видів потребує різних агротехнічних і меліоративних заходів. У даному випадку можна об'єднувати лише слабо- і середньоопідзолисті або середньо- і сильноопідзолисті види. Об'єднувати слабо- і сильноопідзолисті ґрунти не можна.

Не можна об'єднувати в одну агрогрупу солончакові і солонцюваті ґрунти. Низька родючість солончакових ґрунтів обумовлена високою концентрацією в них і токсичністю легкорозчинних солей, а солонцюваті мають несприятливі фізичні та фізико-механічні властивості, хоча солей в них може і не бути. Корінне поліпшення перших можливе лише за умови вилучення з них надлишку солей, а солонцюваті ґрунти більшою мірою потребують агрофізичних властивостей. Дані ґрунти досить різноманітні навіть у межах одного типу.

Велике значення має і тип засолення. Не можна об'єднувати в одну агровиробничу групу ґрунти, засолені содою, хлоридами та сульфатами.

Велике значення має і структурний стан ґрунтів. Чим структурніший ґрунт, тим він пухкіший, легше обробляється і дає кращу якість оранки.

При агровиробничому групуванні ґрунтів слід враховувати також ступінь і характер їхнього окультурення. Особливої уваги заслуговують ґрунти, які вимагають спеціального використання та різних меліорацій. До цієї категорії належать змиті, дефльовані, заболочені, солончакуваті та солонцеві ґрунти. Неправильне використання таких ґрунтів може не тільки погіршити їх, а навіть вивести з ладу.

Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх покращення наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх покращення

Номер агрогрупи	Шрифт агро-групи	Індекс ґрунтів, які входять до складу групи	Найменування ґрунтів які входять до групи	Заходи, щодо покращення та використання	Загальна площа, га	Порівняльна оцінка ґрунтових груп з якості у господар-стві
				загальні агротехнічні	меліоративні
1	2	3	4	5	6	7	8
I	53 е		Чорноземи звичайні малогумусні пилувато-легкоглинисті на лесах широких водорозділь-них платах з нахилом 0-1?	Проводяться волого-зарядкові поливи. Ви-ключне значення мають снігозатримань-ня і полезахисні лісос-муги.	Внесення азот-них і фосфорних (одночасно з по-сівом) добрив.	250,5	Задовільна
III	53 е		Чорноземи звичайні малогумусні карбонат-ні легкоглинисті на лесах вузьких ерозіє-небезпечних плато з нахилом 0-1?	Звичайна зональна агротехніка, але всі види робіт прово-дяться впоперек схи-лів, щілювання.	Не потрібно	36,3	Задовільна
I	54 е		Чорноземи звичайні середньогумусні легкоглинисті на лесах водороздільних плато0-1?	Проводяться вологоза-рядкові поливи. Вик-лючне значення мають полезахисні лісосмуги.	Внесення азот-них і фосфорних (одночасно з по-сівом) добрив.	247,0	Добра
IX	55 е		Чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті на лесах схилів важкої форми крутиз-ною 1-3?	оранка повинна бути упоперек схилу, проводити валкування зя-бу, обвалування про-водиться одночасно з оранкою.	Внесення підвищених доз (на 15-20%) органічних і мінеральних до-брив	245,3	Задовільна
Х	56 е		Чорноземи звичайні се-редньозмиті легкогли-нисті на лесах схилів простої форми крутиз-ною 3-5?	Глибока оранка (до 35 см), переривчасте бо-ронування зябу (осін-ню по зораному зябу)	Внесення підви-щених доз орган-ічних і мінераль-них добрив	55,0	Задовільна
ХІ	56 е		Чорноземи звичайні се-редньозмиті легкогли-нисті на лесах схилах складної форми кру-тизною 3-5?	Щілювання посівів озимих та багаторіч-них трав, обробіток ґрунту впоперек схи-лу, первинне борону-вання і щілювання	Внесення органі-чних і мінераль-них добрив	241,4	Задовільна
ХІІ	57 е		Чорноземи звичайні сильнозмиті легкогли-нисті на лесах схилів простої форми крутиз-ною 5-7?	Залужування ґрунтів	Не потрібно	14,0	Незадовільна
ХІІІ	57 е		Чорноземи звичайні си-льнозмиті легкогли-нисті на лесах схилів складної форми 5-7?	Залужування ґрунтів	Внесення органічних і мінеральних добрив	18,7	Незадовільна
І	58 е		Чорноземи звичайні потужні середньогумусні легкоглинисті широких водороздільних плато крутизною 0-1?	Щілюваня посівів, кулісні посіви або залишають пожнивні за-лишки	Внесення добрив (суперфосфат, аміачну силітру та ін.)	543,7	Добра
ІІІ	58 е		Чорноземи звичайні потужні середньогумусні легкоглинисті ву-зьких ерозіє-небезпеч-них плато крутизною 0-1?	Оранка і обробіток ґрунту впоперек схилу	Не потрібно	50,9	Задовільна
ІІІ	65 е		Чорноземи звичайні потужні слабозмиті легко-глинисті на лесах вузьких ерозіє-небезп-ечних плато крутизною 0-1?	Обробіток ґрунту впоперек схилу	Внесення органічних і мінеральних добрив	142,1	Задовільна
VIII	65 е		Чорноземи звичайні потужні слабозмиті легко-глинисті на лесах схи-лах простої форми крутизною 1-3?	Обробіток ґрунту впоперек схилу та валку-вання зябу, щілювання	Внесення органіч-них і мінеральних добрив	361,1	Добра
ІХ	65 е		Чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті на лесах складної форми крутизною 1-3?	Обробіток ґрунту впо-перек схилу та лунку-вання зябу	Підвищенні норми внесення добрив	756,9	Відмінна
Х	65 е		Чорноземи звичайні потужні слабозмиті легко-глинисті на лесах схилах простої форми крутизною 3-5?	Переривчасте боронування, щілювання зябу, обробка ґрунту впоперек схилу	Не потрібно	21,9	Задовільна
Х	66 е		Чорноземи звичайні потужні середньозмиті лег-коглинисті на лесах схилах простої форми крутизною 3-5?	Оранка з плугом, переривчасте борону-вання зябу, щілюван-ня на глибину 60 см	Внесення мінеральних добрив і на-возу в підвище-них дозах	64,9	Задовільна
ХІ	66 е		Чорноземи звичайні потужні середньозмиті легкоглинисті на лесах схилах складної форми крутизною 3-5?	Оранка з плугом, пе-реривчасте боронува-ння зябу, щілювання на глибину 60 см	Не потрібно	209,5	Задовільна
ХІІ	66 е		Чорноземи звичайні потужні середньозмиті легкоглинисті на лесах схилах простої форми крутизною 5-7?	Залуження багаторіч-ними травами	Не потрібно	2,8	Не задовільно
Х	67 е		Чорноземи звичайні потужні сильнозмиті легкоглинисті на лесах схилах простої форми крутизною 3-5?	Розміщування посівів з чередуванням на них культур	Не потрібно	0,9	Не задовільно
ХІІІ	67 е		Чорноземи звичайні по-тужні сильнозмиті лег-коглинисті на лесах складних схилів кру-тизною 5-7?	Безвідвальна оранка впоперек схилу, щі-лювання глибиною на 50-60 см, залуження невеликих частин	Збільшити дози внесення добрив на 30-50%	73,0	Задовільно
ХІІІ	97 д		Дернові розвинені сере-дньосуглинкові на елю-вію гранітів схилах складної форми крутиз-ною 5-7?	Регулювати випас ху-доби, окремі участки облісити кримською сосною або виповни-ком	Не потрібно	55,2	Задовільно
Х	140 е		Лучно-чорноземні сере-дньозмиті слабозасоле-ні мочаристі легкогли-нисті ґрунти на щіль-них глинах схилах простої форми крутиз-ною 3-5?	Не потрібно	дренаж	0,8	Не задовільно
V	143 е		Лучно-болотні і болот-ні слабосолончакові ле-гкоглинисті ґрунти на гумусованому делювію днищ балок з нахилом 0-1?	Не потрібно	Дренаж з проми-ванням солей, внесення органіч-них добрив	40,1	Задовільно
V	209 е		Лучно-чорноземні на-миті легкоглинисті ґру-нти на гумусованому делювію днищ балок з нахилом 0-1?	Ускладнена обробка ґрунту	Не потрібно	24,0	Задовільно

ВИСНОВКИ

СТОВ "Авангард" Первомайського району Миколаївської області розташований в Кривоозерському агроґрунтовому районі в зоні Лісостепу Правобережної південної України. Господарство знаходиться в 18-ти кілометрах від райцентру. Підприємство спеціалізується на вирощувані різних зернових культур. Загальна площа землекористування становить 4262,4 га. В господарстві вирошують такі культури як: озимі - пшениця, ячмінь, ріпак, жито; ярий ячмінь; соняшник, кукурудзу (на зерно), овес просо. На території господарства такоє є фруктовий сад з яблуневими, грушевими, сливовими деревами.

Щодо кліматичних умов господарства, то вони такі: господарство відноситься до центрального агрокліматичного району, який характеризується теплим помірним кліматом. Території, де розташоване господарство, характерне жарке, тривале, мало дощове літо, пізня коротка і тепла осінь, коротка малосніжна та рання коротка тепла весна.

Ґрунтотворні породи ґрунтів господарства такі: леси, щільні глини та гумусований делювій. Найбільшу цінність складають леси.

Загалом рельєф місцевості не дуже зручний для сільськогосподарської діяльності, так як територія господарства являє собою широкохвильову рівнину, яка пересічена з півночі на південний схід балкою і розчленована мережею глибоких і вузьких балок, тому тут сильно розвинені процеси ерозії - змивання поверхневого шару ґрунту атмосферними опадами.

Ґрунтові води не беруть важливої участі у процесах ґрунтоутворення.

До номенклатурного списку ґрунтів господарства входять 3 типи ґрунтів: чорноземи звичайні, лучні і болотні. З них найважливіше значення мають чорноземи звичайні.

Гранулометричний склад ґрунтів сприятливий для вирощування всіх сільськогосподарських культур, але для зменшення впливу відносно високого вмісту фізичної глини необхідно постійно приділяти увагу науковообгрунтованому застосуванню органічних добрив.

Оцінку структурного стану ґрунти господарства мають добру і відмінну.

Пористість ґрунтів загалом задовільна, ґрунти ущільнені. Запаси гумусу середні, так як у шарі 0-20 см коливається від 108,4 до 135 т/га, тому ґрунти є придатними для вирощування різних польових культур. рН ґрунту коливається в допустимих нормах.

Фізико-хімічні властивості задовільні і жоден з ґрунтів не містить в своєму складі Na, тому вони являються незасоленими. Ґрунтові відміни мають нейтральну і близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину.

Забезпеченість рухомими елементами азоту майже в усіх ґрунтових відмінах відмінна, фосфору - висока, за вмістом обмінного калію - дуже високо забезпечені.

СТОВ “Авангард” містить 23 ґрунтових відмін об'єднаних в 14 агровиробничих груп, які розділені в свою чергу на 26 підгруп за механічним складом і розташуванням по рельєфу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Шевченко Л.М., Дудник А.В., Хотиненко О.М. Методичні вказівки для виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «Ґрунтознавство з основами геології» для студентів агротехнологічного факультету. Миколаїв - 2008.

Крикунов В. Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник - K.: Вища школа,1993. - 287 с.: іл.

Почвоведение / И. С. Кауричев, H. П. Панов, H. H. Розов и др.; Под ред.И. С. Кауричева. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1989. - 719с.: ил. -(Учебники и учебные пособия для студентов высших учебных,заведений).

Практикум по почвоведению / Под ред. И. С. Кауричева. - 4-е изд.,перераб. и доп. - M.: Агропромиздат, 1986. - 336 с., ил. - (Учебники иучебные пособия для высших с.-х. учебных заведений).

Обробіток ґрунту в системі інтенсивного землеробства / За ред. В. M.Крутя. - K.: Урожай, 1986. - 136 с.

Як зберегти і підвищити родючість чорноземів / За ред. Носка Б. C.,Ченяка Г. Я. - K.: Урожай, 1984. - 200 с.

Возбуцкая A. E. Химия почвы,- M., Высшая школа, 1986.

Геологія з основами мінералогії / Д. Г. Тихоненко, В. В. Дегтярьов.

М. А. Щуковський та ін.; За ред. Д.Г. Тихоненка. - К., 2003. - 287с.

Ґрунтознавство: Підруч. / Д. Г. Тихоненко, М. О. Горін, М. І. Лактіонов та ін.; За ред. Д. Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 697с.

Размещено на Allbest.ru