Змішані заразні хвороби розплоду медоносних бджіл (епізоотологія, диференційна діагностика, комплексна система заходів боротьби та профілактики)

Отримані дані свідчили, що в травні ступінь інвазії на пасіках різних регіонів був на мінімальному рівні (менше 2 %) і різниця між його показниками в різних вікових групах бджіл була незначна. Однак, слід зазначити, що в трутневому розплоді показники екстенсивності інвазії були вище, ніж у розплоді робочих бджіл. По мірі розвитку бджолиних сімей показники ступеня ураження різних вікових груп також змінювалися в залежності від періоду сезону. Як видно з рис. 2, у трутневому розплоді була виявлена тенденція до росту екстенсивності інвазії, починаючи з травня і вже протягом червня цей показник у середньому по регіонах був близько 8 %, в липні - 22 %. Тоді як, екстенсивність інвазії розплоду робочих бджіл складала в середньому 4,55 %, а імаго - не більше 2 %.

Істотні зміни в динаміці показників екстенсивності вароозної інвазії у різних вікових групах на пасіках, що відбулися в серпні, були пов'язані з особливостями біологічного циклу розвитку бджолиної сім'ї. Так, скорочення кількості трутневого розплоду в бджолиних сім'ях природно викликало відносне зростання показників екстенсивності інвазії в інших вікових групах бджіл.

Вивчення динаміки екстенсивності вароозної інвазії протягом одного сезону дозволило виявити різке зростання показників ступеня інвазії розплоду робочих бджіл, з якого формується зимова генерація бджіл. У серпні-вересні в різних регіонах України цей показник коливався в межах 1230 % (у середньому 21 %). На обстежених пасіках екстенсивність інвазії в розплоді бджіл у серпні знаходилася в межах 818 %. Отже, нами встановлено, що екстенсивність інвазії розплоду бджіл збільшилася з травня по серпень у 710 разів, тоді як раніше вважалося, що для досягнення такої екстенсивності вароозної інвазії необхідно два-три роки, в залежності від погодних умов і при відсутності акарицидних обробок.

Максимальне ураження розплоду робочих бджіл вароозом в серпні призвело й до зростання кількості випадків рецидивів і виникнення інфекційних хвороб (аскосфероз, гнильці) (табл. 7). Так, при екстенсивності ураження вароозом запечатаного розплоду понад 4 % створювались сприятливі умови для виникнення і розвитку змішаних форм інфекційних хвороб бджіл. Епізоотологічні дослідження показали, що частота захворюваності бджіл змішаною формою інфекційних хвороб бджіл (американський, європейський гнильці, аскосфероз) має пряму залежність від екстенсивності вароозної інвазії бджолиних сімей (див. табл. 7).

Крім того, вивчення особливостей вароозної інвазії в однакові терміни в різних регіонах дало змогу виявити вплив концентрації бджолиних сімей на місцевості на показники захворюваності їх вароозом і гнильцями. Отримані дані свідчать про те, що збільшення щільності бджолиних сімей на 1 га сільськогосподарських угідь при кочівлі пасік також є чинником, який спричиняв зростання показників захворюваності (превалентності) вароозом і американським гнильцем (у різних формах його прояву).

Результати багаторічних спостережень показали, що в період найбільшого розвитку бджолиних сімей (червень) клінічні ознаки окремих інфекційних хвороб реєстрували при 24 % екстенсивності вароозної інвазії. В липні-серпні, коли показники екстенсивності інвазії збільшувалися, зростала кількість рецидивів змішаних інфекційних хвороб навіть на тих пасіках, де вже був проведений комплекс лікувально-профілактичних заходів проти інфекційних хвороб бджіл.

Таблиця 7

Вплив ступеня ураження вароозом закритого розплоду бджіл на розвиток інфекційних хвороб

Роки	Кількість зразків	Екстенсивність вароозної інвазії, %
		< 2	> 2 < 4	> 4
		Аскосфе- роз	Змішана форма американсь- кого гнильця	Аскосфе- роз	Змішана форма американсь- кого гнильця	Аскосфе- роз	Змішана форма американсь- кого гнильця
	Всього	%	Всього	%	Всього	%	Всього	%	Всього	%	Всього	%	Всього	%
1994	54	100	12	22,2	3	5,6	2	3,8	2	3,8	0	0	35	64,8
1995	39	100	0	0	0	0	2	5,1	0	0	0	0	37	94,9
1996	17	100	0	0	2	11,8	1	5,9	3	17,6	0	0	11	64,7
1997	57	100	2	3,5	20	35,1	4	7	6	10,5	0	0	25	43,9
1998	47	100	0	0	0	0	20	42,6	6	12,7	0	0	21	44,7
1999	22	100	2	9,1	0	0	0	0	5	22,7	0	0	15	68,2
2000	36	100	0	0	1	2,8	0	0	3	8,3	1	2,8	31	86,1
2001	68	100	0	0	0	0	0	0	6	8,8	0	0	62	91,2
2002	31	100	0	0	0	0	8	25,8	9	29	0	0	14	45,2

Змішану форму перебігу інфекційних хвороб розплоду у більше ніж 73 % випадків відзначали при ураженні бджолиних сімей вароозною інвазією більше 4 % (середній показник екстенсивності інвазії коливався в межах 815 %) і інтенсивності вищою за одиницю. Було також встановлено, що зі збільшенням показника екстенсивності вароозної інвазії в 25 разів, превалентність змішаною формою американського гнильця бджіл також збільшувалася в 24 рази.

При розробці комплексної системи ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і боротьби зі змішаними інфекційними хворобами бджіл було встановлено, що після проведення комплексу профілактичних заходів проти інфекційних хвороб навесні (травень) і при ступеню вароозної інвазії не більше 2 %, в оброблених бджолиних сім'ях протягом поточного сезону виникали лише одиничні випадки рецидивів. Контроль ступеня вароозної інвазії впродовж сезону на рівні припустимих значень (24 %) практично цілком виключає або зводить до мінімуму виникнення рецидивів інфекційних хвороб.

На підставі багаторічних спостережень і результатів епізоотологічних досліджень на пасіках України можна зробити висновок, що збудник вароозу бджіл є векторним чинником у виникненні і поширенні інфекційних хвороб розплоду бджіл у змішаній формі їх перебігу. Екстенсивність інвазії суттєво впливала на інтенсивність і форми прояву епізоотичного процесу в бджільництві та призводила до ослаблення бджолиної сім'ї, на фоні чого виникали змішані форми інфекційних хвороб та їх рецидиви протягом поточного і наступних років.

Прогнозування епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл. Інтенсивність прояву епізоотичного процесу при інфекційних хворобах розплоду бджіл має мінливий характер, що пов'язано з біологією розвитку бджолиної сім'ї: присутністю сприйнятливих об'єктів (личинок) у гнізді лише у весняно-літній період. Крім того, між окремими випадками клінічного прояву захворювання на американський гнилець можуть проходити місяці, і навіть роки, проте, це є ланкою безупинного епізоотичного процесу. Як було відзначено вище, одним з факторів, що впливає на інтенсивність прояву епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл, був ступінь контамінації стільникового меду патогенними мікроорганізмами. Визначення цього фактора є одним з елементів системи прогнозування виникнення і розвитку інфекційних хвороб на пасіках, тому що зростання інфікованості середовища, де знаходиться розплід бджіл призводить до збільшення числа хворих личинок і більш інтенсивному прояву інфекційної хвороби.

З усіх досліджених зразків (100 %) стільникового меду від хворих і умовно здорових сімей бджіл (без клінічних ознак хвороб) були виділені відповідні види збудників інфекційних хвороб і визначено ступінь контамінації меду. Видовий склад культур збудників інфекційних хвороб співпадав у хворих і умовно здорових бджолиних сім'ях, водночас частота виділення, інтенсивність утворення колоній значно відрізнялися навіть при візуальному огляді у культурах, виділених із зразків від різних груп бджіл.

Особливої уваги заслуговує той факт, що в медові знаходили велику кількість спор збудників інфекційних хвороб, життєздатність, яких була не менше 2-х років (термін спостереження), що раніше не відзначали. Відомо, що спори збудників американського і європейського гнильців зберігають свою життєздатність лише від 180 до 450 днів (Гробов О.Ф., Смирнов А.М., Попов Е.Т., 1987).

Встановлення факту, що збудники інфекційних хвороб довго зберігали життєздатність у кормах, підтверджує, що останні є важливою ланкою епізоотичного ланцюга. Зростання ступеня контамінації корму спорами збудника американського гнильця бджіл і інших патогенних мікроорганізмів має визначальне значення у виникненні, розвитку і інтенсивності прояву епізоотичного процесу при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл.

Отже, встановлено, що контамінований корм, як фактор передачі, був однією з ланок епізоотичного ланцюга й зумовлював не тільки виникнення і подальший розвиток епізоотичного процесу, але й був безпосередньою активною рушійною силою. Наявність контамінованого в різному ступені корму в бджолиному гнізді та присутність сприйнятливих личинок було постійною загрозою їхнього зараження і розвитку інфекційної хвороби. Постійна присутність контамінованого корму в бджолиній сім'ї спричиняла збільшення тривалості епізоотичного процесу при інфекційних хворобах розплоду бджіл.

Проте, у системі прогнозування неможливо орієнтуватися на один, навіть такий суттєвий показник як ступінь контамінації меду. Ряд інших факторів, що є посередніми рушійними силами епізоотичного процесу, зокрема природні та господарські фактори, впливали на виникнення і розвиток епізоотичного процесу. Однак, домінуючою умовою його розвитку все-таки залишався ступінь контамінації корму. За визначенням ступеня контамінації стільникового меду, і з урахуванням інших рушійних сил епізоотичного процесу (екстенсивність вароозної інвазії, сила бджолиних сімей), можливе здійснення короткострокових - сезонних, і середньострокових - річних прогнозів. Це дає можливість цілеспрямовано організувати лікувально-профілактичні обробки проти інфекційних хвороб, вароозу бджіл, проведення вимушених дезінфекцій і інших протиепізоотичних заходів, що в цілому забезпечить збереженість бджолиних сімей.

Вивчення імунітету личинок бджіл під впливом лікувально-профілактичних біологічних препаратів специфічної і неспецифічної дії. Вивчення імунітету личинок бджіл має важливе практичне значення, тому що підвищення несприйнятливості організму окремих личинок бджіл і всієї бджолиної сім'ї в цілому є однією з умов розриву епізоотичного ланцюга при інфекційних хворобах.

У зв'язку з цим, наші дослідження були спрямовані на вивчення характерних змін у білкових фракціях гемолімфи личинок бджіл і визначення специфічності гуморальних факторів гемолімфи (титрів специфічних аглютинінів, бактерицидної активності). Так, у гемолімфі личинок, вакцинованих бджолиних сімей, було виділено 4 нові білкові фракції, що добре проглядалися в нативному пофарбованому гелі. Появу цих фракцій відзначали через дві доби, але найбільш виражену фіксацію їх у гелі було відзначено через сім діб після вакцинації. Використання маркерів молекулярної ваги дало змогу установити молекулярну вагу цих фракцій, що була на рівні 14,4 kD, 18,020,0 kD, 23,0 kD і 30,0 kD.

Денситограма гелю після ізоелектрофокусації білкових фракцій гемолімфи личинок бджіл дослідної і контрольної груп бджолиних сімей дала змогу виявити, що визначені білкові фракції мали діапазон рН від 6,8 до 8,4. Результати двомірного електрофорезу свідчили про те, що одна група білкових фракцій була зосереджена в зоні рН 8,4 і молекулярною вагою, що відповідає 14,4 kD, а інша - на рівні рН 6,87,3 і молекулярною вагою - 20,023,0 kD. Дані, отримані у дослідах вказали на те, що зазначені зміни в структурі білкових фракцій гемолімфи личинок після вакцинації співпадали за строками зі збільшенням активності лізоциму і титрів аглютинінів.

При постановці реакції аглютинації з еритроцитами людини (групи 0(I)), морської свинки, кролика було встановлено, що титр неспецифічних аглютинінів гемолімфи контрольних і дослідних бджолиних сімей був різним. Гемолімфа личинок після вакцинації аглютинувала нормальні еритроцити завжди при більш високих титрах від 1,0 до 4,0 log2 залежно від виду тварин, від яких використовували еритроцити, та періоду дослідження після вакцинації (Р<0,05). Найбільша активність аглютинінів спостерігалася в першу і п'яту добу, потім зменшувалася, але завжди залишалася підвищеною (2,03,0 log2), ніж у контролі (не більше 1,0 log2).

Гемолімфа личинок після згодовування вакцини аглютинувала еритроцити, зазначених вище тварин і людини, які були сенсибілізовані культурою P. larvae subsp. larvae завжди в більш високих титрах, у порівнянні з контролем, вже через добу після вакцинації і впродовж 21 доби.

Отримані результати свідчать про те, що титр аглютинінів до еритроцитів вказаних видів тварин та людини, сенсибілізованих культурою P. larvae subsp. larvae був вищий, ніж до еритроцитів сенсибілізованих культурою Bac. аlvei. В реакції з еритроцитами кролика, сенсибілізованих культурою P. larvae subsp. larvae титр аглютинінів був на високому рівні в гемолімфі вакцинованих личинок протягом 21 доби і складав 6,0 log2, а титр аглютинінів цієї гемолімфи з еритроцитами, сенсибілізованими культурою Bac. аlvei, на першу добу дорівнював 3,0 log2, потім знижувався до 2,0 log2 (Р <0,05).

Порівняльний аналіз отриманих результатів свідчить про те, що динаміка активності аглютинінів у гемолімфі личинок бджіл вказує на імунологічну реакцію. При вивченні специфічності реакції аглютинації, як контроль використовували препарат “Апітонус”, яким обробляли бджолині сім'ї за такою ж схемою, як і вакциною. В усі терміни дослідження і з різними групами еритроцитів у гемолімфі личинок, що одержували “Апітонус”, виявляли значно менші показники титрів аглютинінів. Так, у гемолімфі вакцинованих личинок на першу добу титр аглютинінів становив 5,0 log2 (сенсибілізованими еритроцитами морської свинки) і 6,0 log2 (сенсибілізованими еритроцитами кролика), то після застосування “Апітонусу” титри були відповідно 2,0 і 3,0 log2 (P < 0,05). Однак необхідно відзначити, що титри аглютинінів у гемолімфі личинок, яких обробляли специфічними і неспецифічними біологічними препаратами, були завжди вище, ніж у тих личинок, яким згодовували цукровий сироп без біопрепаратів.

Гемолімфа личинок з дослідних бджолиних сімей виявляла виражену бактерицидну активність до культур P. larvae subsp. larvae і Bac. subtilis. Гемолімфа контрольної групи не викликала зони лізису навколо лунки та затримки росту культур P. larvae subsp. larvae і Bac. subtilis.

Дослідження також показали, що виражені зміни в структурі білкових фракцій пов'язані зі змінами рівня окремих вільних амінокислот після згодовування вакцини бджолам дослідних сімей. Вміст окремих вільних амінокислот у гемолімфі личинок змінювався в залежності від термінів дослідження після вакцинації. Так, відзначено зниження аргініну і лізину та тенденцію до зменшення рівня глутаміну, а також збільшення вмісту аланіну, валіну та гліцину.

Отже, зміни, виявлені в структурі білкових фракцій і рівні вмісту окремих амінокислот свідчать про те, що після вакцинації бджолиних сімей у організмі личинок підвищується процес синтезу захисних білків.

Розробка диференційної діагностики змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл. Багаторічні наукові дослідження щодо удосконалення диференційної діагностики американського, європейського гнильців, парагнильця, аскосферозу та аспергильозу дозволили розробити схему і метод їх диференційної діагностики, узагальнити і систематизувати специфічні клінічні ознаки заразних і незаразних хвороб розплоду бджіл. Визначення цих специфічних для кожного захворювання ознак дало спроможність проводити попередню диференційну діагностику в умовах пасіки.

Результати, отримані при обстеженні пасік, покладено в основу схеми диференційної діагностики американського гнильця та інших інфекційних хвороб розплоду бджіл. Бактеріологічний метод залишається основним при лабораторній діагностиці гнильцевих хвороб розплоду бджіл і проведенні диференційної діагностики, незважаючи на значні матеріальні витрати і трудомісткість.

Бактеріологічними і мікологічними дослідженнями були ізольовані чисті культури збудників мікозів і бактеріальних захворювань розплоду бджіл, а також вивчені характерні культурально-морфологічні ознаки, структура, консистенція, колір колоній, протеолітичні властивості.

Нами було запропоновано модифіковане живильне середовище Уілліса-Гоббза для проведення бактеріологічних досліджень щодо диференційної діагностики, живильні властивості якого мали важливе значення при одержанні первинного росту культури збудника американського гнильця з діагностичного змиву. Так, ріст P. larvae subsp. larvae на модифікованих середовищах Уілліса-Гоббза, виготовлених на основі гідролізату крові (ГБК) тварин, відзначався при кінцевому розведенні змиву 1:1200, тоді як на сироватковому агарі колоній не виявляли вже при його розведенні в 500 разів. Первинний ріст культури збудника американського гнильця вдалося отримати навіть при мінімальній концентрації спор (приблизно 400000 спор в 1 см3), що й підтвердило високі живильні і ростові властивості середовища при використанні агару на основі ГБК.

В результаті багаторічних досліджень і на підставі отриманих результатів нами були розроблені “Методичні вказівки по диференційній діагностиці інфекційних хвороб розплоду бджіл” (затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України (№ 15-14/369)).

Розробка промислової технології інактивованої вакцини проти американського гнильця бджіл і біологічного препарату “Апітонус”. Основні вимоги при розробці промислової технології біопрепаратів пред'являються до живильних середовищ, на яких культивують штами мікроорганізмів. Селективні і ростові властивості молочно-жовткового агару Уілліса-Гоббза (МЖА), виготовленого відомим способом, вивчали у порівнянні з двома модифікаціями цього середовища на основі гідролізату крові (МПА ГБК, МПБ ГБК) із рН 7,27,4, і з використанням сухих білків крові (МПА СБК, МПБ СБК) із рН 6,8-6,9 (за технологією Сумської державної біологічної фабрики).

Встановлено, що модифіковані середовища Уілліса-Гоббза мали високі живильні властивості, які сприяли ранньому росту культур збудника американського гнильця (на 23 добу після посіву), накопиченню бактеріальної маси та скороченню технологічного циклу виробництва вакцини проти американського гнильця бджіл на 610 діб.

Випробування рідких живильних середовищ при розробці технології виробництва інактивованої вакцини проти американського гнильця бджіл і препарату “Апітонус” показали доцільність використання бульйону на основі гідролізату крові тварин. Розробку подальшого технологічного регламенту виробництва біопрепаратів проводили за технологічними прийомами, розробленими і затвердженими раніше (ТУ У та інструкції по виготовленню і контролю якості вакцини проти американського гнильця бджіл і ТУ У на препарат “Апітонус”).

Вивчення активності дезінфікуючих засобів при обробці бджоловодного інвентарю і соторамок. Накопичення збудників інфекційних хвороб бджіл найбільше відбувається у стільниках під захистом органічного середовища (залишків коконів після розвитку розплоду, випорожнення бджіл, мед, віск), що суттєво знижує ефективність дезінфекції. У зв'язку з цим, дезінфікуючі засоби повинні проникати через органічні оболонки і знезаражувати патогенні мікроорганізми, особливо спорові форми, що необхідно ураховувати при розробці таких засобів.

Результати порівняльного вивчення активності дезінфікуючих розчинів на тест-культурах показали, що не всі препарати виявили знезаражуючу дію на обрані тест-культури. Так, 2 і 5 % водні розчини “Virkon S” (виробництво KRKA, Словенія) не викликали інактивацію тест-культур навіть через 8 годин.

Розчини препарату “Lyzotan” (виробництво фірми Хенкель, Німеччина) проявили свою активність лише в 5 % концентрації і при експозиції не менше 6 годин. Спори P. larvae subsp. larvae були стійкі до 3 і 5 % розчинів препарату, при експозиції, відповідно 8 і 4 годин. Дослідження вітчизняного аналога - “Бровадез-10” показали, що 5 % розчин цього препарату забезпечував повну дезактивацію збудників зазначених вище інфекційних хвороб.

Робочі розчини препаратів “Devozan forte” (виробництво фірми Diverse Lever, Німеччина) і вітчизняного аналога “Дезокс” повністю знезаражували тест-культури зазначених збудників у 0,5 % концентраціях при експозиції 4 години.

Вивчення активності дезінфектантів на основі водних розчинів формальдегіду, з додаванням NaOH або диметилсульфоксиду (ДМСО) показали, що розчини “Дезваксу” (4 % формалін і 0,05 % ДМСО) виявляли високу активність при знезаражуванні тест-культур.

Результати знезаражування стільників, відібраних із бджолиних сімей хворих змішаною формою американського гнильця, свідчать про те, що випробувані дезінфікуючі препарати “Дезвакс”, “Бровадез-10”, “Devozan”, “Дезокс” мають високу ефективність при проведенні дезінфекції стільників і бджоловодного інвентарю у виробничих умовах.

Застосування вологого способу дезінфекції дало змогу одержати максимальний ефект при обробці стільників різного санітарного стану і термінів технологічної їх експлуатації. Дезінфекція парами формальдегіду (концентрат “Дезвакса”) була ефективна тільки у випадку знезаражування стільників не більше 2-х років їх технологічного використання, без залишків корму та гнильних залишків загиблих личинок бджіл.

Розробка і вивчення ефективності комплексних заходів профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл. Забезпечення високої ефективності лікувальних і профілактичних заходів у бджільництві можливе лише при урахуванні особливостей прояву заразних хвороб, їх змішаної етіології та виконанні комплексу спеціальних ветеринарних заходів. З цією метою було розроблено й успішно впроваджено на пасіках України комплексну систему ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і боротьби зі змішаними заразними хворобами бджіл, яка включала:

Планові щорічні епізоотологічні обстеження і паспортизацію пасік;

Диференційну діагностику заразних хвороб бджіл: мікозів, гнильців, вірусних і паразитарних хвороб протягом сезону;

Проведення комплексу превентивних санітарних заходів: дезінфекції, дезінсекції об'єктів бджільництва;

Проведення лікувально-діагностичних обробок проти вароозу бджіл протягом сезону за розробленою схемою;

Проведення комплексних лікувально-профілактичних обробок пасік навесні при змішаних інфекційних хворобах, застосування біологічних імуностимулюючих препаратів;

Виконання господарсько-зоотехнічних заходів щодо дотримання технологій утримання бджіл.

Провідне місце в профілактиці інфекційних хвороб відводили біологічним препаратам, що стимулюючі впливали на специфічні фактори захисту організму личинок бджіл і загальний розвиток бджолиної сім'ї. Застосування зазначених біологічних препаратів разом з антибіотиками і хіміопрепаратами проявляло більш високий лікувальний і профілактичний ефект при змішаних формах прояву інфекційних хвороб, ніж використання лише фармацевтичних препаратів.

Розробку і впровадження комплексної системи ветеринарно-санітарних заходів здійснювали впродовж 19922002 рр. на більш ніж 85 пасіках великих бджологосподарств у різних регіонах України і різного технологічного напряму: пасіках Білокуракінського бджологосподарства - 600 бджолосімей, Луганської області; Мукачівського бджолооб'єднання - 1300 бджолосімей, Закарпатської області; агрофірми “Шахтар” - 2500 бджолосімей, Слов'янського району, Донецької області; Роздольненського бджолооб'єднання - 800 бджолосімей, племінній пасіці Кримбджолопром - 400 бджолиних сімей, АР Крим, а також в інших областях України в господарствах різної форми власності і виробничої спрямованості.

Впровадження цієї системи на пасіках України дало змогу оздоровити бджолині сім'ї від змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл і у наступних сезонах застосовувати лише профілактичні заходи: використання біологічного препарату “Апітонус”, виконання санітарних заходів та проведення всього комплексу противароозних обробок протягом сезону. Комплексна система ветеринарно-санітарних заходів дозволила забезпечити стійке благополуччя пасік щодо інфекційних захворювань (превалентність за рік на 1000 бджолиних сімей зменшилась в 10 разів і склала 2,8), незважаючи на постійну зміну епізоотичної ситуації в місцях розташування пасік. Висока ефективність від впровадження комплексної системи підтверджена результатами зимівлі 20012002 рр. Нами встановлено, що збереженість бджолиних сімей складала 94 % після застосування запропонованих заходів, продуктивність збільшилась на 2030 %.

Комплексну систему ветеринарно-санітарних заходів покладено в основу чинної Інструкції щодо попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України в 2001 році.

ВИСНОВКИ

1. Результати епізоотологічного моніторингу впродовж 1989-2002 років свідчать про широке розповсюдження заразних хвороб розплоду бджіл, визначено тенденцію до змішаного їх перебігу. Теоретично та експериментально обґрунтована та впроваджена комплексна система ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл, розроблена диференційна діагностика і методика прогнозування розвитку епізоотичного процесу, установлені критерії постановки точного і повного діагнозу; визначені фактори формування імунітету личинок бджіл; розроблені і впроваджені біологічні препарати специфічної і неспецифічної дії в комплексі з антибіотико- і хіміотерапією при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл.

2. Змішаний перебіг інфекційних хвороб на пасіках України реєструвався в 7096 % випадків від всієї інфекційної патології розплоду бджіл. Змішані форми прояву інфекційних хвороб розплоду бджіл є чинником, що зумовлює інтенсивність епізоотичного процесу при американському гнильці, мікозах і збільшує економічні збитки в бджільництві.

3. Установлено, що американський гнилець є первинною і домінуючою інфекційною хворобою, на фоні якої виявляються мікози та інші види гнильців (аскосфероз і аспергильоз від 29 до 53 %, європейський гнилець і парагнилець від 14 до 49 % випадків). Індекс епізоотичності американського гнильця був у межах 0,6-1, тоді як при інших інфекційних хворобах - 0,40,5.

4. Результати епізоотологічних досліджень свідчать про те, що американський гнилець може перебігати у хронічній формі, при якій не виявляються характерні клінічні і постмортальні ознаки хвороби. Хронічна форма перебігу американського гнильця характеризується значним рівнем контамінації корму (меду) спорами збудника, що проявляється високим ступенем колонієутворювання у посівах з меду та перги.

5. Епізоотичне вогнище при американському гнильці характеризується вираженою стаціонарністю, де розвиток епізоотичного процесу відбувається поступово, на двох рівнях свого формування. Перший рівень формування епізоотичного ланцюга характеризується тим, що процес передачі збудника інфекційної хвороби здійснюється від хворої личинки до здорової через корм усередині гнізда бджолиної сім'ї. Другий рівень, коли бджолина сім'я, як цілісна біологічна одиниця, стає джерелом збудника інфекційної хвороби, перетворюючись в активну рушійну силу епізоотичного процесу.

6. Епізоотологічні дослідження на пасіках України показали, що варооз широко розповсюджена інвазійна хвороба, що підсилює інтенсивність прояву епізоотичного процесу при інфекційних хворобах розплоду бджіл. Установлено, що при екстенсивності вароозної інвазії більше ніж 4 % значно зростає тенденція прояву випадків інфекційних хвороб у змішаній формі, зокрема, в 2-4 рази збільшується превалентність змішаної форми американського гнильця бджіл.

7. Особливістю динаміки вароозної інвазії є збільшення в 10 і більше разів показників екстенсивності інвазії в розплоді бджіл протягом одного сезону: з травня по вересень, з 1,52 % до 1518 % відповідно. Постійний контроль ступеня екстенсивності інвазії і проведення адекватних противароозних заходів підвищує ефективність лікувально-профілактичних заходів при змішаних інфекційних хворобах розплоду. При цьому зменшується превалентність інфекційних хвороб у 10 разів і підвищується продуктивність бджолиних сімей на 30 %.

8. Виявлено пряму залежність інтенсивності прояву епізоотичного процесу на пасіках при змішаних інфекційних хворобах бджіл від ступеня контамінації меду спорами збудників хвороб і зворотну - від сили бджолиної сім'ї. Проведення лабораторних досліджень стільникового меду, з метою встановлення ступеня його контамінації спорами збудників, є ефективним методом ранньої діагностики інфекційних хвороб розплоду бджіл і визначальним фактором у прогнозуванні розвитку епізоотичного процесу.

9. Епізоотологічні дослідження свідчать про важливе значення горизонтального шляху поширення інфекційних хвороб розплоду бджіл. При цьому поряд з основними факторами передачі хвороби (контамінований корм, стільники, інфіковані розплід і дорослі бджоли) у межах однієї чи декількох пасік, збудники інфекційних хвороб поширюються на значні відстані, зокрема, при пересиланні пакетів бджіл (відводків) з прихованим перебігом хвороби. В умовно благополучних ослаблених бджолиних сім'ях під впливом температурного стресу активується епізоотичний процес.

10. Імаго бджіл проявляють виражену активність “гігієнічної поведінки”, спрямовану на видалення хворих і загиблих личинок розплоду з комірок. Активність “гігієнічної поведінки”, зумовлена силою розвитку бджолиної сім'ї, і може бути стимульована застосуванням біологічних препаратів. Бджоли української степової породи виявляють більш активну “гігієнічну поведінку” в порівнянні з бджолами карпатської породи, що проявлялось в більш ранньому видаленні хворих і загиблих личинок із гнізда, у середньому на 22,5 години.

11. Під впливом вакцини проти американського гнильця в організмі личинок бджіл відбуваються специфічні зміни в структурі білкових фракцій гемолімфи: виявлено 4 нові білкові фракції. Характерні зміни відзначені серед білкових фракцій з молекулярною вагою 14,0 kD, 18,0 -20,0 kD, 23,0 kD, 30,0 kD у градієнті рН від 6,8 до 8,4.

12. У гемолімфі личинок бджіл у перші дні після згодовування вакцини збільшується активність бактерицидного фактора, що специфічно діє на збудника американського гнильця бджіл. Підвищується активність неспецифічних і специфічних аглютинінів у порівнянні з контролем (активність аглютинінів у гемолімфі личинок бджолиних сімей, яких обробляли специфічними і неспецифічними біологічними препаратами, складала 5-6 log2 і 2-3 log2 відповідно), встановлено, що титри аглютинінів у гемолімфі цих личинок завжди вище, ніж у гемолімфі личинок, що одержували лише цукровий сироп.

13. При проведенні диференційної діагностики змішаних інфекційних хвороб головним є своєчасне виявлення збудника американського гнильця, як найбільш небезпечної інфекційної хвороби розплоду бджіл. Бактеріологічний метод з використанням селективних живильних середовищ це основний високочутливий метод при проведенні диференційної діагностики змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл.

14. Живильні середовища, виготовлені з використанням гідролізату крові тварин, мають високі ростові властивості та підвищують чутливість методу при бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу. Тверді і рідкі живильні середовища на основі гідролізату крові тварин проявляють більш високі ростові властивості, ніж стандартні середовища, і дають змогу одержати первинний ріст P. larvae subsp. larvae при концентрації близько 400000 спорових клітин у 1 см3 змиву.

15. Випробування різних груп дезінфектантів показало їх високу активність при знезаражуванні бджоловодного інвентарю і стільників, контамінованих збудниками різних інфекційних хвороб (гнильці, мікози). Розроблені і затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини України настанови по застосуванню “Бровадезу-10”, “Дезоксу”, “Дезваксу”, які проявляли свою активність у концентраціях 5, 0,5, 4 % відповідно.

16. Розроблено і впроваджено промислову технологію виробництва інактивованої вакцини проти американського гнильця і біологічний препарат “Апітонус” з використанням рідких живильних середовищ на основі гідролізату крові тварин. Науково-обґрунтоване застосування і впровадження комбінованих лікувально-профілактичних препаратів, до складу яких поряд з антибіотиками входить біологічний стимулятор “Апітонус”, який чинить виражену стимулюючу дію на загальну резистентність і розвиток сили бджолиної сім'ї, що гарантує стійкий лікувальний ефект.

17. Впроваджена на пасіках України науково-обгрунтована комплексна система ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб розплоду бджіл дозволила забезпечити у великих товарних і племінних бджоловодних господарствах швидке стабільне оздоровлення пасік від заразних хвороб і стійке епізоотичне благополуччя протягом тривалого періоду. Виконання комплексу противароозних обробок і санітарних заходів, застосування біологічних препаратів скоротило витрати і терміни оздоровлення, що підвищило рентабельність пасік у 2 і більше рази.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На підставі проведених досліджень розроблені і впроваджені в практичну ветеринарну медицину та бджільництво:

1. Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл: затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 9 від 30 січня 2001 р.;

2. Методичні вказівки по диференційній діагностиці інфекційних хвороб розплоду бджіл: затверджені Наук.-техн. Радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол № 1 від 27 грудня 2001 р.;

3. Методичні рекомендації по діагностиці, профілактиці і лікуванню основних інвазійних хвороб бджіл для студентів факультету ветеринарної медицини і слухачів курсу підвищення кваліфікації: затверджені Вченою радою факультету ветеринарної медицини ХЗВІ , протокол № 35 від 20 лютого 2001 р.;

4. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі і переробки воскосировини: затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, наказ № 31 від 7 червня 2002 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2002 р. за № 994/7282;

5. Препарат “Вароацид” - термічні смужки проти вароозу бджіл (ТУ У 46.15.241-2001, настанова щодо застосування “Вароациду', реєстраційний № 15-14/100, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 22 травня 2001 року);

6. “Ларвізол” - комплексний препарат проти гнильцевих хвороб бджіл (ТУ У 46.15.240-2001, настанова щодо застосування “Ларвізолу”, реєстраційний № 15-14/101, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 22 травня 2001 року);

7. “Нозапіцид” - проти нозематозу бджіл (ТУ У 46.15.570.2001, настанова щодо застосування “Нозапіциду”, реєстраційний № 15-14/86, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 23 квітня 2001 року);

8. “Апісан” - проти вароозу бджіл (ТУ У 46.15.569.2001, настанова щодо застосування “Апісану”, реєстраційний № 15-14/77, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 23 січня 2003 року);

9. “Апітонус” - для стимуляції бджіл (ТУ У 46.15.238-97, настанова щодо застосування “Апітонусу”, реєстраційний № 15-14/99, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 25 лютого 2001 року);

10. “Дезвакс” - концентрат для виготовлення дезінфікуючого розчину (ТУ У 46.15.571-2001, настанова щодо застосування “Дезваксу”, реєстраційний № 15-14/87, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 24 квітня 2001 року);

11. “Апікон” - комплексний препарат проти гнильців, аскосферозу, аспергильозу (ТУ У 46.15.567-2001, настанова щодо застосування “Апікону”, реєстраційний № 15-14/77, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 24 квітня 2001 року);

12. Настанова щодо застосування “Тактіку”, реєстраційний № 15-14/256, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 10 вересня 2001 року);

13. “Апістім” - паста для підгодівлі бджіл (ТУ У 24.4-00497087-2001, настанова щодо застосування “Апістіму”, реєстраційний № 15-14/261, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 11 жовтня 2001 року);

14. Комплексна паста “Мікостат” (ТУ У 46.15.239-97, настанова щодо застосування “Мікостату”, реєстраційний № 15-14/27, затверджені начальником Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 квітня 1996 року);

15. Таблетки ендонуклеази бактерійної проти вірусних хвороб і стимуляції бджіл (ТУ У 00497081.013-93, настанова щодо застосування ендонуклеази бактерійної, реєстраційний № 15-15/11, затверджені заступником начальника Головного управління ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 березня 1993 року);

16. “Декаметоксин” для профілактики та лікування аскосферозу бджіл (тимчасова настанова, реєстраційний № 15-14/41, затверджена начальником Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 18 червня 1994 року);

17. Вакцина проти американського гнильцю бджіл інактивована (ТУ У 46.15.236-97, настанова щодо застосування вакцини проти американського гнильця бджіл інактивованої, реєстраційний № 15-14/147, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 30 вересня 2002 року).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Руденко Є.В., Оненко В.І. Присадибне бджільництво // Бібліотека ветеринарної медицини. - К., 2001. - 112 с.

(Дисертант особисто виклав основні ветеринарно-санітарні вимоги до пасік та окремі аспекти технологій утримання бджіл).

2. Руденко Е.В. Об особенностях клеточного иммунитета у личинок медоносной пчелы // Ветеринария: Респ. межвед. темат. науч. сб. К., 1989. - Вып. 64. - С. 45-47.

3. Руденко Е.В. Факторы гуморального иммунитета личинок пчел // Ветеринария: Респ. межвед. темат. науч. сб. - К., 1990. - Вып. 65. - С. 46-48.

4. Руденко Є.В. Ветеринарно-санітарні заходи на пасіках навесні // Бджільництво: Міжвід. темат. наук. зб. - К.: “Урожай”, 1994. - Вип. 21. - С. 60-63.

5. Маслiй I.Г., Руденко Є.В. Ветеринарно-санiтарна оцiнка якостi пилку як фактора профiлактики грибкових захворювань бджiл // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - К., 1994. - Вип. 69. - С. 34-38.

(Дисертант обґрунтував визначення санітарної якості пилку, як заходу ранньої діагностики мікозів бджіл, провів епізоотологічні дослідження на пасіках, розробив методичні підходи при вилученні культур збудників).

6. Нємкова С.М., Руденко Є.В. Досвiд використання таблеток ендонуклеази бактерiальної при вiрусному паралiчі бджiл на пасiках // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - К., 1994. - Вип. 69. - С. 38-41.

(Дисертант розробив нову препаративну форму ендонуклеази бактерiйної, визначив нешкідливість та ефективність, дозування та схему застосування, провів впровадження в бджільництво).

7. Руденко Е.В. Иммунопрофилактика американского гнильца пчел // Апиакта: Международный научно-технический журнал по пчеловодству. - Бухарест, 1994. - № 1. - С. 12-19.

8. Кашина Г.В., Руденко Е.В. Гнильцы и парагнилец: меры борьбы с ними // Пчеловодство. - 1994. - № 3. - С. 27-28.

(Дисертант вивчив особливості епізоотології гнильцевих хвороб бджіл).

9. Руденко Е.В. Сравнительная оценка питательных сред для культивирования Bac. larvae // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 1996. - Вип. 72. - С. 62-67.

10. Руденко Е.В. Сравнительная оценка активности дезинфектантов при обработке пчеловодного инвентаря // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 1998. - Вип. 74. - С. 244-250.

11. Руденко Е.В. Комплексный метод борьбы с американским гнильцом пчел // Состояние, проблемы и перспективы развития ветеринарной науки России (к 100-летнему юбилею ВИЭВ им. Я.Р. Коваленко) / Сб. мат. научн. сессии Россельхозакадемии. Том II: секции IV-VIII. - М.: Россельхозакадемия, 1999. - С. 262-265.

12. Руденко Є.В. Система боротьби з вароатозом бджiл // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 2000. - Вип. 77. - С. 285-289.

13. Руденко Є.В. Прогнозування епізоотичного процесу при американському гнильці бджіл // Вісн. Білоцерк. ДАУ: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2001. - Вип. 18. - С. 118-123.

14. Руденко Є.В., Маслiй I.Г., Нємкова С.М. Вплив вароатозної iнвазiї на клiтинний склад гемолiмфи та способи його корекцiї // Вiсн. Сумського ДАУ: Наук.-метод. журн. - Суми, 2001. - Вип. 6. - С. 100-104.

(Дисертант обґрунтував і розробив схему застосування біологічного препарату неспецифічної дії Апітонусу, провів вивчення епізоотології вароозу на пасіках окремих регіонів України).

15. Руденко Є.В. Особливостi динамiки вароатозної iнвазiї бджіл // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присвячений 5-му з'їзду паразитоценологів України. - Х.: РВВ ХЗВІ, 2001. - Вип. 7 (31). - С. 144-146.

16. Руденко Є.В. Порiвняльне вивчення ефективностi дезiнфектантiв при знезараженнi стiльникiв // Проблеми зооiнженерiї та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць присвячений 150-рiччю вiд дня заснування ХЗВI. - Х., 2001. -Вип. 9 (33). - Ч. 1. - С. 121-124.

17. Руденко Е.В. Анализ эпизоотического процесса при американском гнильце пчел и возможности его прогнозирования // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2001. - Вип. 79 (ІІ). - С. 113-120.

18. Руденко Є.В., Голуб Ю.С., Нікітін П.Д. Біологічні препарати в системі заходів профілактики та ліквідації інфекційних хвороб бджіл // Вет. медицина України. - 2002. - № 4. - С. 42-43.

(Дисертант обґрунтував застосування біологічних препаратів у комплексі заходів боротьби з інфекційними хворобами бджіл і провів їх впровадження в практику).

19. Руденко Е.В., Свиридов О.В., Темный Н.В. Опыт организации ветеринарных мероприятий в крупных пчеловодческих хозяйствах // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2002. - Вип. 80. - С. 521-526.

(Дисертант провів епізоотологічні обстеження пасік, розробив схеми лікувально-профілактичних обробок та впровадив комплекс ветеринарно-санітарних заходів проти змішаних заразних хвороб бджіл, узагальнив результати).

20. Руденко Є.В. Епізоотологічний моніторинг. Американський гнилець бджіл // Вет. медицина України. - 2002. - № 12. - С. 9-11.

21. Руденко Є.В. Комплексна система ветеринарно-санітарних заходів з профілактики змішаних заразних хвороб бджіл на пасіках України // Вет. медицина України. - 2003. - № 1. - С. 12-14.

22. Руденко Є.В. Вароозна інвазія як векторний фактор при змішаних інфекційних хворобах розплоду бджіл // Вет. медицина України. - 2003. - № 3. - С. 12-14.

23. Руденко Е.В. Факторы, влияющие на интенсивность эпизоотического процесса при инфекционных болезнях пчел // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 2003. - Вип. 81. - С. 266-274.

24. Руденко Е.В. Совершенствование питательных сред для бактериологической диагностики американского гнильца пчел // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 2003. - Вип. 82. - С. 493-497.

25. Руденко Є.В., Нікітін П.Д. Забезпечення стійкого епізоотичного благополуччя на пасіках України // Вет. медицина України. - 2003. - № 8. - С. 25-27.

(Дисертант особисто провів епізоотологічні дослідження на пасіках окремих регіонів України, проаналізував та узагальнив результати).

26. Rudenko E.V. Influence of vaccine against american foulbrood disease (AFB) on immune system activity of bee larvae // XXXV th international apicultural congress 1 st -6 th September 1997 Antwerp, Belgium. - Antwerp, 1997. - P. 257-261.

27. Rudenko E.V. Alternative method of control of infections bee's brood diseases // Apiacta. - 2003. - Vol. 38. - P. 93-97.

28. Деклараційний пат. 2001128444 Україна, 7 А01К49/00. Біостимулятор “Апістим” / Є.В. Руденко, С.М. Нємкова, Маслій І.Г. (Україна); ІЕКВМ УААН. - № 49439 А; Заявл. 07.12.2001; Опубл. 16.09.2002; - Бюл. № 9. - 2 с.

(Дисертант теоретично обґрунтував і розробив препаративну форму, технологію виробництва та застосування препарату).

29. Деклараційний пат. 2002086675 Україна, 7 А01К51/00. Препарат для профілактики і лікування змішаних інфекційних хвороб бджіл “Апікон”/ Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. - № 56668 А; Заявл. 13.08.2002; Опубл. 15.05.2003; - Бюл. № 5. - 2 с.

30. Деклараційний пат. 2002075924 Україна, 7 С12N7/00. Штам Paenibacillus Larvae (White) 4 ”X” для виготовлення біопрепаратів проти американського гнильця бджіл / Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. - № 55894 А; Заявл. 17.07.2002; Опубл. 15.04.2003; - Бюл. № 4. - 2 с.

31. Деклараційний пат. 2002075925 Україна, 7 С12N7/00 Штам Paenibacillus Larvae (White) 1 ”A” для виготовлення біопрепаратів проти американського гнильця бджіл / Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. № 55895 А; Заявл. 17.07.2002; Опубл. 15.04.2003. - Бюл. № 4. - 2 с.

32. Деклараційний пат. 2002075926 Україна, 7 С12N7/00 Штам Paenibacillus Larvae (White) 5 ”H” для виготовлення біопрепаратів проти американського гнильця бджіл / Є.В. Руденко (Україна); ІЕКВМ УААН. № 55896 А; Заявл. 17.07.2002; Опубл. 15.04.2003. - Бюл. № 4. - 2 с.

33. Особливостi епiзоотологiї грибкових хвороб бджіл / Є.В.Руденко, I.Г. Маслiй, П.Д. Нiкiтiн, С.М. Нємкова // Український пасiчник. - 1996. - № 5. - С. 27-28.

(Дисертант організував та провів епізоотологічні дослідження, визначив особливості перебігу мікозів, узагальнив результати).

34. Руденко Є.В., Нємкова С.Н. Апiтонус i його вплив на органiзм бджіл // Український пасiчник. - 1996. - № 6. - С. 27-28.

(Дисертант обгрунтував застосування біологічного препарату, розробив технологію його виробництва, узагальнив результати досліджень).

35. Руденко Є.В., Нємкова С.М., Маслій І.Г. Біологічні препарати стимулюють розвиток бджолосімей // Пасіка. - 1996. - № 7. - С. 26.

(Дисертант обгрунтував використання біологічних препаратів для стимуляції розвитку бджолиних сімей, розробив схеми їх застосування, організував та провів виробничі випробування, узагальнив результати).

36. Руденко Є.В. Варооз бджіл та інфекційні хвороби // Пасіка. - 1997. - № 7. - С. 19.

37. Руденко Є.В. Ефективність противароатозних обробок // Український пасічник. - 1997. - № 5. - С. 36-37.

38. Руденко Є.В., Волощенко В.В., Коцюмбас І.Я. До методики оцінки ефективності та токсичності противароозних препаратів // Український пасічник. - 1999. - № 8. - С. 35-37.

(Дисертант розробив препаративні форми, схеми застосування акарицидних препаратів, визначив їх ефективність у виробничих умовах, узагальнив результати випробувань).

39. Руденко Є.В., Свиридов О.В. Завершальні обробки проти вароатозу бджіл // Український пасічник. - 2002. - № 9. - С. 32-33.

(Дисертант обгрунтував та експериментально довів ефективність розробленої ним схеми боротьби з вароозом бджіл).

40. Немкова С.Н., Руденко Е.В. Состояние жирового тела и продолжительности жизни медоносных пчел (Apis mellifera), инвазированных Варроа (Varroa Jacobsoni) // Вестник зоологии. - К., 2003. - Т. 37, № 2. - С. 81-84.

(Дисертант організував дослід, провів препарування та відбір жирового тіла бджіл, узагальнив результати).

41. Руденко Е.В., Маслий И.Г. Микологическая оценка качества цветочной пыльцы как фактор профилактики микозов пчел // Повышение продуктивности с.-х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермер. хоз-в: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф., посвящ. 140-летию ХЗВИ. - Харьков, 1991. - С. 193.

(Дисертант організував та провів епізоотологічні дослідження на пасіках, уражених мікозами бджіл).

42. Руденко Е.В. Оценка состояния иммунной системы расплода пчел и вакцинопрофилактика гнильцовых болезней // Повышение продуктивности с.-х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермер. хоз-в: Тез. докл. Всесоюз. науч. конф., посвящ. 140-летию ХЗВИ. - Харьков, 1991. - С. 141.

43. Руденко Є.В., Логвiнов О.Д. Система ветеринарно-санiтарних заходiв на пасiках України по профiлактицi та лiкуванню змiшаних хвороб бджіл // Досягнення наук. вет. медицини у профiлактицi та боротьбi з хворобами с.-г. тварин (до 70-рiччя IЕКВМ). - Харкiв, 1994. - С. 118-126.

(Дисертант провів епізоотологічні дослідження, організував впровадження комплексу ветеринарно-санітарних заходів проти заразних хвороб бджіл на пасіках).

44. Руденко Е.В. Эпизоотология смешанных заболеваний медоносных пчел // Общая епізоотологія: иммунол., экол. и методол. пробл.: Мат. Межд. науч. конф. - Харьков, 1995. - С. 120-123.

45. Руденко Е.В., Немкова С.Н. Ветеринарно-санитарная оценка натурального меда // Апитерапия сегодня. Пчелы и ваше здоровье: Материалы 5-й науч.-практ. конф. - Рыбное, 1997. - С. 57-59.

(Дисертант обгрунтував вивчення контамінації меду, провів лабораторні дослідження патологічного матеріалу, типізацію вилучених культур та узагальнення результатів).

46. Руденко Е.В., Маслий И.Г. Микологическая оценка некоторых продуктов пчеловодства // Апитерапия сегодня. Пчелы и ваше здоровье: Материалы 5-й науч.-практ. конф. - Рыбное, 1997. - С. 65-66.

(Дисертант обгрунтував актуальність мікологічної оцінки продуктів бджільництва, провів типізацію вилучених культур збудників мікозів, узагальнив результати досліджень).

47. Нікітін П.Д., Руденко Є.В. Організація заходів боротьби з хворобами бджіл // XII Міжнародний конгрес з бджільництва Апіславії / Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи - АПІСЛАВІЇ. - К.: Фотосоціоцентр, 1999. - С. 135-138.

(Дисертант організував та провів епізоотологічні дослідження на пасіках, здійснив диференційну діагностику патологічного матеріалу).

48. Руденко Е.В. Комплексная система ветеринарно-санитарных мероприятий при гнильцовых болезнях пчел // XII Міжнародний конгрес з бджільництва Апіславії / Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи - АПІСЛАВІЇ. - К.: Фотосоціоцентр, 1999. - С. 142-145.

49. Руденко Е.В., Маслий И.Г. Аскосфероз пчел и меры борьбы с ним // XII Міжнародний конгрес з бджільництва Апіславії / Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи - АПІСЛАВІЇ. - К.: Фотосоціоцентр, 1999. - С. 145-147.

(Дисертант провів епізоотологічні дослідження на пасіках, здійснив диференційну діагностику, обчислив і узагальнив результати).

50. Руденко Е.В., Немкова С.Н. Применение стимуляторов в пчеловодстве // Матеріали XII Міжнародного конгресу Федерації бджолярських організацій країн Центральної і Східної Європи - АПІСЛАВІЇ. - К.: Фотосоціоцентр, 1999. - С. 147-149.

(Дисертант обгрунтував використання біологічних препаратів в бджільництві, розробив схеми їх застосування, організував та провів виробничі випробування, узагальнив результати).

51. Руденко Є.В., Маслій І.Г., Нємкова С.М. Змішані хвороби бджіл // Матеріали наук.-практ. конф. паразитологів / Нац. аграрний університет, 3-5 листопада 1999 р. - К., 1999. - С. 150-153.