Аналіз ефективності виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ

Економічний факультет

Кафедра фінансів та кредиту

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Аналіз господарської діяльності»

на тему: «Аналіз ефективності виробництво продукції рослинництва та шляхи її підвищення».

Виконав студент:

4 курсу 2 групи

Кривонос Юрій Володимирович

Біла церква 2013р.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЦТВА І РОЗПОДІЛУ ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1 Завдання та джерела інформації для аналізу виробництва продукції рослинництва7

1.2 Основні методи та вибір напряму дослідження виробництва продукції рослинництва

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСП «ЛУК'ЯНІВКА»

2.1 Природно-економічні умови розташування та організаційна структура підприємства

2.2 Розміри підприємства, його спеціалізація та оцінка розвитку галузі рослинництва

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗПОДІЛУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

3.1 Аналіз виробничого потенціалу галузі

3.2 Аналіз технологічних процесів на підприємстві

3.3 Аналіз використання продукції

3.4 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та результативності господарювання

3.5 Ефективність використання потенціалу галузі та основні резерви її підвищення

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

На кожному етапі розвитку суспільства виробництво сільськогосподарської продукції було і залишається первинною основою життя і в цьому розумінні основою будь-якого матеріального виробництва. Воно задовольняє постійно зростаючі потреби населення в продуктах харчування, а промисловість - у сировині для виробництва продовольчих і промислових товарів широкого вжитку.

Рослинництво є комплексною основною галуззю сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Вона є визначальною для у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі.

Галузь сільського господарства має велике соціально-економічне значення:

- забезпечення продуктами харчування суспільства;

- великий внесок в виробництво ВВП і ВСП;

- соціально-економічний розвиток;

Обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення дедалі зростаючих потреб населення об'єктивно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому об'єктом нашого дослідження стало приватне сільськогосподарське підприємство (ПСП) «Лук'янівка».

Мета курсової роботи: навчитися добре володіти принципами організації і планування виробництва, вивчити досягнення науково-технічного прогресу, основні напрямки впровадження інтенсивних технологій вирощування культур, заходів щодо постійного підвищення урожайності. На основі аналізу розкрити резерви і показати реальні шляхи досягнень високих темпів підвищення продуктивності праці, зниження матеріально-фінансових і трудових витрат на одиницю продукції і зростання рівня рентабельності для забезпечення самофінансування розміреного відтворення у заданих темпах на основі інтенсифікації та раціонального використання виробничого потенціалу пропорційного розвитку галузей.

За основу аналізу фінансового стану, матеріально - технічного забезпечення, використання трудових, земельних, основних та оборотних ресурсів ПСП «Лук'янівка» я використав дані із річних звітів за останні 3 роки діяльності підприємства, звіти з праці та іншу організаційно - розпорядчу документацію.

У першому розділі курсової роботи описується теоретичні основи аналізу виробництва і розподілу основних видів продукції рослинництва. У другому - організаційно-економічна характеристика ПСП «Лук'янівка». Третій розділ роботи спрямований на вивчення і аналіз виробництва та розподілу продукції підприємства.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЦТВА І РОЗПОДІЛУ ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Актуальність дослідження полягає в необхідності теоретичного осмислення аналізу господарської діяльності в рослинництві, на підставі особливості виробництва в АПК. Особливості методики проведення аналізу обумовлені специфікою АПК, а саме:

1. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств залежать від природно-кліматичних умов. Тому для отримання правильних висновків про результати господарської діяльності показники поточного року потрібно порівнювати не з минулим роком, а з середніми за 3-5 років.

2. Сільському господарству властива сезонність виробництва (нерівномірно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, поступає виручка). Тому існують особливості аналізу забезпеченості і використовування основних засобів виробництва, земельних, трудових фінансових ресурсів в АПК.

3. В сільському господарстві процес виробництва тривалий і не співпадає з робочим періодом (багато показників розраховуються тільки в кінці року). Якнайповніший аналіз в рослинництві можна зробити тільки за наслідками року. Протягом року аналізується виконання плану агротехнічних заходів щодо періодів сільгоспробіт.

4. Сільське господарство має справу з живими організмами. На рівень його розвитку роблять вплив не тільки економічні, а і біологічні, хімічні, фізичні закони. Ускладнюється вимірювання впливу чинників на результати господарської діяльності.

5. Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля: її природні особливості тісно пов'язані з кліматичними умовами продуктивність землі не піддається точному обліку. Земля не тільки не зноситься, а і може поліпшуватися, вона дуже універсальна. Аналіз в АПК повинен надавати допомогу керівництву у високопродуктивному використовуванні землі. Використання земельних ресурсів головним чином визначається під час аналізу врожайності культур, що зібрані з посівних площ.

В процесі аналізу потрібно: вивчити виконання плану по всіх агротехнічних заходах; визначити ефективність кожного з них (надбавку урожаю на 1 ц добрива, одиницю виконаних робіт); підрахувати вплив кожного заходу на рівень врожайності і валовий збір продукції. Виконання плану по кількості внесеного добрива на 1 га посівів кожної культури визначається шляхом порівняння фактичних даних з плановими. Для визначення окупності добрива можна застосовувати три методи аналізу: експериментальний; розрахунковий; кореляційний.

6. Значна частина продукції використовується на власну мету як засіб виробництва: насіння, фураж і т.д. Тому товарна продукція значно менше валової.

Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності в рослинництві представлені на рис. 1.1

Основним джерелом інформації для аналізу виробництва продукції рослинництва є звітність: "Виробництво і собівартість продукції рослинництва", в якій наводяться дані про розмір посівних площ по культурах, врожайності культур, валове збирання продукції та її собівартість. Відповідні планові показники відображаються в бізнес-плані господарства, а також в планах виробничих підрозділів. Для оперативного аналізу виробництва продукції рослинництва використовують первинні документи: "Зведення обліку зерна і іншої продукції", "Щоденник надходження сільськогосподарської продукції", "Акт прийому грубих і соковитих кормів".



Рис. 1.1. Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності в рослинництві

Для оцінки майнового потенціалу підприємства слід використовувати Баланс, для аналізу результатів діяльності - Звіт про фінансові результати, для аналізу руху грошових коштів та стану власного капіталу - відповідні звіти, а також Примітки до річної фінансової звітності.

Особливість галузі впливає і на інформаційне забезпечення для аналізу саме основних показників роботи сільськогосподарських підприємств (Форма №50 - сг). Аналіз врожайності базується на показниках Звіту про збір урожаю сільськогосподарських культур (Форма №29 - сг), Звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт (Форма № 7- сг), Заключного звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт (Форма №4 - сг).

Методика АГД направлена на: обґрунтовування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використовуванню можливостей підвищення ефективності виробництва. Для оцінки діяльності використовуються специфічні показники (врожайність, спеціалізація, посівна площа). Мають місце особливості їх аналізу. В сільському господарстві більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, що визначає можливість широкого використовування міжгосподарського порівняльного аналізу.

1.1 Завдання та джерела інформації для аналізу виробництва продукції рослинництва

Економічний аналіз виконує найважливіші функції в системі управління виробництвом і має виключно важливе значення в процесі виявлення резервів збільшення виробництва продукції. Від того, наскільки глибоко і всебічне зроблено аналіз виробництва продукції, залежать оцінка діяльності господарства по використанню наявних можливостей збільшення виробництва продукції, а також повнота та реальність виявлених резервів і як результат цього - подальше збільшення виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності і т.д.

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції - один з основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежить об'єм реалізації продукції, а отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - в сировині. Від обсягу виробництва продукції залежать також рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності підприємства необхідно розпочати з вивчення об'єму виробництва продукції рослинництва.

Завдання аналізу виробництва продукції рослинництва:

- виявлення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції,

- поліпшення її асортименту і якості

- зменшення втрат.

За допомогою аналізу оцінюють:

- досягнутий рівень виробництва продукції;

- виконання контрактів і замовлень, договорів з покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства;

- виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили;

- причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур,

- передовий світовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції,

- резерви збільшення виробництва продукції,

- шляхи поліпшення її якості,

- шляхи оптимізації витрат на виробництво,

- шляхи нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції,

- стратегію розвитку галузі тощо.

Основні джерела інформації є:

- річний звіт №50 - с. г. “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємства”,

- дані бухгалтерського обліку,

- звіт про фінансові результати (форма №2),

- нормативно-довідкова література, тощо.

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим. Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом, з плановим її обсягом. При цьому в рахунок планового асортименту відносять: при перевиконанні плану виробництва - плановий обсяг, при невиконанні плану виробництва - фактичний обсяг продукції Виконання плану за асортиментом оцінюють за коефіцієнтом, який обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції, занесеної в рахунок планового асортименту, до обсягу продукції, передбаченої планом. Виконання плану за асортиментом по однорідних культурах визначають у натуральному вимірі (кормів в умовних кормових одиницях), а по різних видах продукції - у вартісному вимірі.

Важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому головне завдання аналізу - встановити, наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативними (стандартами). Зауважимо, що, залежно від призначення, до однієї й тієї ж продукції можуть пред'являтись різні вимоги. Наприклад, якщо пшениця використовується на харчові цілі, то увагу звертають на вміст білка, клейковини та їх якість, скловидність тощо, а якщо на кормові - то можна обмежитись лише білком, якого повинно бути не менше 15%. За показниками якості сорти певних культур можуть поділятись на групи, класи та ін. Наприклад, у таблиці 1.1 представлено сорти пшениці які поділяють на цінні й сильні, які характеризуються такими параметрами:

Таблиця 1.1

Сорти пшениці

Показники якості	Цінні сорти	Сильні сорти
Білок, %	Не менше 13	Не менше 14
Клейковина, %	До 27	До 30
Якість клейковини	1 - 2 група	1 група
Індекс деформації клейковини (ІДК)	45 - 85	45 - 75
Скловидність, %	Не менше 50	Не менше 60

Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими сортами пшениці озимої в Україні є Альбатрос одеський і Ольвія, які прийнято за національні стандарти по якості для Степу; Скіф'янка, Миронівська 61 (національний стандарт для Лісостепу і Полісся), Поліська 90 та ін. За якісними ознаками повинні мати: ячмінь пивоварний - екстрактивність не менш як 75%, білка - не більш, як 12% (найкраще такий ячмінь вирощувати в Лісостепу і на Поліссі); ячмінь круп'яний - вирівняність, смак, білка - 15 - 17%, вихід крупи 44%; горох - білка 24% і більше; овес - плівки менш як 28% (використовують на дитяче харчування); соняшник - жиру не менш як 50%, рівномірне покриття лускою (що поліпшує його зберігання); цукрові буряки - цукру 12 - 18%; картопля - вміст крохмалю і білка, розмір бульби, смак (варіація визначається тим, на які цілі використовується картопля); морква - наявність каротину, цукру, сухої речовини; льон - номерність волокна (довжина, товщина та ін.); ягоди - вітаміни, цукор, суха речовина, смак, транспортабельність, придатність для консервування і т. д. Важливим показником, особливо для плодоовочевої продукції, є строки її надходження, що зумовлює необхідність їх аналізу.

Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом, якістю і строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспроможність і ефективність.

1.2 Основні методи та вибір напряму дослідження виробництва продукції рослинництва

Метод економічного аналізу - це науково обґрунтована система категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, котрі досліджуються, розглядаються в їх взаємозв'язку та русі, зміні розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об'єктивних законів реальної дійсності.

Категорії економічного аналізу - це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать, наприклад: фактори, резерви, модель, результативний показник, капітал, зобов'язання, активи, грошовий потік і т д.

Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них відносять: системність та комплексність, достовірність та об'єктивність, доречність та своєчасність.

Принципи економічного аналізу:

1. науковості - потребує, щоб методологія економічного аналізу спиралась на новіші досягнення економічних та технологічних наук, використання економіко-математичних методів та ЕОМ;

2. об'єктивності - вивчення реальних явищ і процесів господарської діяльності за достовірними даними;

3. системності та комплексності - розгляд всіх процесів взаємопов'язаних у комплексі;

4. основної ланки - виділення такої ланки яка є основною для даного підприємства в конкретний момент розвитку;

5. конкретності і дійсності - конкретна направленість та зв'язок з потребами економіки,

6. оперативності - чітке і швидке проведення розрахунків виробничих процесів і невідкладного впровадження рішень в дію;

7. масовості - залучення до аналізу не тільки робітників економічних та фінансових служб, але і робітників і спеціалістів всіх підрозділів.

Особливості методу аналізу:

- використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

- вивчення причин зміни показників;

- визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між показниками з допомогою спеціальних прийомів.

Однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику.

Наприклад, такі властивості продуктів харчування, як смак, колір, запах, корисність, не мають об'єктивної числової характеристики, а для того, щоб вони могли стати об'єктом дослідження в економічному аналізі, потрібно спочатку розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах.

На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні фактори. Визначити та вивчити абсолютно всі причини дуже складно, та й не завжди доцільно. Завдання полягає в тому, щоб знайти те найсуттєвіше, що найбільше впливає на той чи інший показник.

Отже, обов'язковою умовою правильного аналізу є економічно обґрунтована класифікація причин, що вплинули на господарську діяльність підприємства та її результати. До характерних особливостей методу економічного аналізу належить і визначення та вимірювання взаємозв'язку між об'єктивними економічними показниками. Іноді нехтування таким взаємозв'язком може призвести до некоректних висновків, а подеколи зробити аналіз узагалі неефективним.

Тому в економічних дослідженнях жодне явище не може бути правильно інтерпретоване, якщо воно розглядається ізольовано, без зв'язку з іншими. Не можна також на основі окремо взятого явища робити загальні висновки про тенденцію розвитку об'єкта в цілому. Такий підхід призводить, як правило, до фальсифікованих висновків. Однак це зовсім не виключає можливості та необхідності логічного виокремлення певних явищ у процесі економічних розрахунків.

Основним джерелом інформації для аналізу виробництва продукції рослинництва є звітність «Виробництво і собівартість продукції рослинництва», в якій наводяться дані про розміри посівних площ по культурах, їх врожайності, обсязі виробництва продукції в натуральному вираженні і її собівартості. Відповідні планові показники позначаються на планах господарства. Для оперативного аналізу використовуються первинні документи.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСП «ЛУК'ЯНІВКА»

2.1 Природно-економічні умови розташування та організаційна структура підприємства

ПСП «Лук'янівка» знаходиться на території села Лук'янівка Таращанського району Київської області. На території населеного пункту розташовано 790 дворів, проживає 1500 жителів. Відстань від центральної будівлі до районного центру становить 7км, до обласного центру - 120км.

На території господарства знаходяться дві молочнотоварні ферми, свиноферма, тракторно-рільнича бригада. Територія господарства знаходиться в північній частині Правобережжя Лісостепу. Територія з помірно теплим і вологим кліматом, а також позитивним балансом вологи у вегетаційний період. Гідротермічний коефіцієнт становить 1,2. Відносна вологість повітря в середньому за рік 70%. Пануючі вітри - північно-західні, південно-східні, західні.

Рельєф місцевості представлений слабо хвильовою рівниною з вираженим мікрорельєфом у вигляді неглибоких впадин. Ґрунти сформовані на лісах, мають добру капілярність і представлені: дерново-підзолистими - 30га; опідзоленими піщано-легкосуглинковими - 45,61га: чорноземами - 1341,87га.

По місткості гумусу найбільшу питому вагу мають землі з питомою вагою вмісту гумусу на рівні 3,6-4,0%; 4,1-4,5%.

Управління підприємством здійснює його засновник. Всі рішення засновника є обов'язковими для виконання працівниками підприємства, крім випадків, якщо ці рішення суперечать чинному законодавству або статуту. Засновник підприємства вправі без доручення здійснювати дії від імені підприємства. Здійснює свої права і повноваження самостійно або через уповноважених ним осіб.

Засновник підприємства:

* визначає напрямки діяльності підприємства, затверджує його плани і звіти про виконання;

* визначає організаційну структуру підприємства;

* вносить зміни і доповнення до Статуту підприємства;

* визначає порядок та умови залучення працівників для діяльності підприємства;

* призначає (приймає на роботу) та звільняє працівників підприємства;

* затверджує річні та поточні результати діяльності підприємства, у тому числі його дочірніх структур;

* визначає та затверджує порядок розподілу прибутку підприємства та покриття збитків;

* укладає договори (угоди) від імені підприємства;

При прийнятті рішень засновник може враховувати пропозиції працівників підприємства або уповноважених ними органів.

Для забезпечення діяльності підприємство залучає до роботи громадян на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм співробітництва, що регулюють відносини працівника з підприємством як суб'єктом підприємницької діяльності.

Працівники підприємства мають право створювати власні представницькі органи самоврядування, які можуть вносити пропозиції засновнику чи призначеному ним органу або особі щодо поточної діяльності підприємства та взаємовідносин між підприємством і найманими працівниками. Рішення органів самоврядування працівників підприємства носять рекомендаційний характер. Внесення змін та доповнень до статуту підприємства є компетенцією засновника. Зміни та доповнення до статуту підприємства вступають в силу після реєстрації їх у органах, які зареєстрували статут. Форма оплати праці в господарстві відрядно-преміальна. Для організації трудових відносин у виробничому процесі підприємства характерне суворе дотримання посадових інструкцій, застосування штрафних санкцій в разі їх порушення, а також відзнаки і преміювання в якості винагороди за взірцевість чи перевищення норм виробітку. Ця система є досить ефективною та дієвою, адже забезпечує зацікавленість кожного працівника в отриманні якомога кращих результатів.

2.2 Розміри підприємства, його спеціалізація та оцінка розвитку галузі рослинництва

Внутрішньогосподарські підрозділи ПСП «Лук'янівка» включають:ферма ВРХ №1, №2 (свиноферма), №3, тракторно-рільнича бригада, автопарк, будівельна бригада, рільнича бригада, комора №1, вага №1, №2, електроцех. Також на базі підприємства працює їдальня для працівників підприємства, хімічний склад та склад ПММ.

Показники динаміки розмірів підприємства розглянемо в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка розміру підприємства, наявності і використання ресурсів

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	2012р. у % до 2010р.
Площа с.-г. угідь	1425	1428,3545	1426,3545	100,09
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	4532	5223	5426	119,72
Валова продукція, тис. грн.	1720	1496	1038	60,35
Енергоресурси, к. с. (кВт)	2629	2637	2643	100,53
Фондовіддача, грн..	0,38	0,29	0,19	50,00
Фондомісткість, грн.	2,63	3,49	5,23	198,86
Середньорічна кількість працівників, чол.	57	55	56	98,25
Валова продукція на одного середньорічного працівника, тис. грн.	30,17	27,2	18,54	61,45
Середньорічна оплата, тис. грн.	11,72	15,98	18,52	158,02

Відбувається переоснащення виробництва. Підприємство постійно здійснює закупівлю нової техніки, тому вартість основних виробничих фондів в 2012 р. зросла на 19,72% порівняно з 2010 роком. На підприємстві підвищуються розцінки за виконання робіт, що водночас збільшує фонд заробітної плати. Середньорічна оплата праці 1 працівника в 2012 році становила 18,52 тис. грн. Середньомісячна оплата становила близько 1543,3грн. Це на 58,02% більше від 2010 року. Такий рівень оплати праці є досить непоганим і перевищує її середній рівень у сільськогосподарських підприємствах. Показник фондомісткості збільшився на 198,86%, відповідно фондовіддача зменшилася на 50%. Це свідчить про нестабільність підприємства. Відбулося зменшення вартості валової продукції на 39,65% порівняно з 2010 роком, що пов'язано з 987 тис. грн. незавершеного виробництва на кінець 2012 року. Валова продукція на одного середньорічного працівника у 2012 р. зменшилась на 38,55% порівняно з 2010 роком.

Виробничий напрям ПСП «Лук'янівка» у 2012 році - зерново-буряково-молочний, що показано на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Структура виробництва основних видів продукції ПСП «Лук'янівка»

Рисунок 2.1. відображає структуру виробництва основних видів продукції підприємства за 2012 рік. Оскільки найбільшу питому вагу в структурі виробленої продукції мають зерно (47.36%), цукрові буряки (24.9%) та молоко (11,73%), то саме ці види продукції і визначають виробничий напрямок господарства.

У таблиці 2.3 розглянемо структуру товарної продукції підприємства в динаміці за 3 роки.

Таблиця 2.2

Структура товарної продукції

Назва продукції, галузь	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. у % до 2010 р.
	Доход від реалізації, тис. грн.	% по господарству	Доход від реалізації, тис. грн.	% по господарству	Доход від реалізації, тис. грн.	% по господарству
Рослинництво, всього	3644	81,03	4591	82,36	4564	79,61	125,24
в т.ч. зерно	1748	38,87	1246	22,35	2148	37,47	122,88
цукрові буряки	427	9,49	626	11,23	305	5,32	71,43
Соя	-	-	406	7,28	694	12,10	-
Соняшник	1468	32,64	2313	41,50	1417	24,72	96,52
Інша продукція рослинництва	1	0,02	-	-	-	-	-

Товарна продукція -- це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом підприємства. Це -- важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.

Дані таблиці 2.2 можна використати для розрахунку коефіцієнта спеціалізації підприємства. Розрахунок будемо проводити за наступною формулою:

К_с=¹⁰⁰?_{?Пв(2 і - 1), де}

Пв - питома вага товарної продукції; і - порядковий номер

К_с - до 0,35 - невисокий рівень спеціалізації (багатогалузевий)

від 0,35до 0,50 - середній

від 0,50 до 0,65 - високий

близько 1 - вузька спеціалізація.

Провівши розрахунки, я отримав такі дані:

у 2010 р. в ПСП «Лук'янівка» коефіцієнт спеціалізації становив 0,3 (невисокий рівень), у 2011 році - 0,26(невисокий рівень спеціалізації), у 2012 р. - 0,25 (невисокий рівень спеціалізації). Це свідчить про те, що дане господарство є багатогалузевим.

Аналізуючи таблицю 2.2 можна побачити, що протягом досліджуваного періоду більшу частину товарної продукції підприємства складає продукція рослинництва, а саме зерно та соняшник. Реалізація зерна забезпечує підприємству 37,47% доходу. Виручка від його реалізації у 2012 р. на 22,88% зросла, порівняно з 2010 роком. Реалізація соняшнику забезпечує 24,72% доходу підприємства, хоча виручка від його реалізації у 2012р. зменшилась на 3,48%, порівняно із 2010 роком.

За допомогою таблиці 2.3 охарактеризуємо галузь рослинництва.



Таблиця 2.3

Оцінка розвитку галузі рослинництва

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012р. у % до 2010р.
Площа с.-г. угідь, га	1425,0	1428,3545	1426,3545	100,09
Площа ріллі, га	1350,0	1426,3545	1424,0545	105,48
Зернові: площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц	535,0 38,8 20753,0	554,0 39,1 21672,0	535,0 43,4 23206,0	100 111,85 111,82
Цукрові буряки: площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц	100 300,67 30067,0	100 376,78 37678,0	50 396,14 19807,0	50 131,75 65,87
Реалізація: Зерна, ц Цукрових буряків, ц	19842,0 13530,0	12132,0 16774,0	16452,0 8913,0	82,92 65,87
Прибуток від реалізації, всього по галузі, тис. грн.	3644	4591	4564	125,25
Рівень рентабельності галузі, %	55,3	77,7	112,2	Х

Згідно таблиці 2.3, протягом досліджуваного періоду площа сільськогосподарських угідь майже не змінилась, але площа ріллі у 2012р. збільшилась на 5,48% порівняно з 2010 роком. Площа посіву зернових культур залишилась незмінною, але в 2012 році було отримано найвищий урожай зернових. Збільшення валового збору зернових у 2012 р. пов'язано з сприятливими погодними умовами. Урожайність зернових культур в 2010-2012 роках коливалась від 38,8 до 43,4 ц/га, що перевищує середню їх урожайність по Україні, яка становить 40ц/га. Валовий збір цукрових буряків у 2012 р. був на 34,13% меншим від валового збору в 2010 році, що пов'язано із зменшенням площі посіву на 50%. Урожайність цукрових буряків у господарстві перевищує середню урожайність по Україні, яка знаходиться на рівні 300 ц/га. Висока урожайність основних культур галузі рослинництва є свідченням виваженої, економічно обґрунтованої організації виробництва, доцільного і раціонального використання наявних факторів виробництва на підприємстві. Обсяги реалізації зерна у 2012р. становив лише 82,92% від обсягу реалізації 2010 р. Це пов'язано з тим, що підприємство збільшило обсяг його внутрішнього споживання. Обсяг реалізації цукрових буряків у 2012р. знизився, і становив 65,87% від обсягу реалізації 2010 р. Прибуток галузі рослинництва в 2012 р. зріс на 25,25% від прибутку 2010 року, а рівень рентабельності галузі становив у 2012 році 112,2% проти 55,3% у 2010 році. Належну увагу слід приділити питанню якості продукції рослинництва. Пшениця є ідеально очищеною, у 2005 році для обробки зерна було придбано американську сушарку. Якість є одним визначальних факторів товарності продукції господарства. Це дає змогу підприємству реалізувати свою продукцію по ціні, яка є трохи вищою, ніж для інших господарств.



РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗПОДІЛУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

3.1 Аналіз виробничого потенціалу галузі

Розвиток економічних процесів вимагає глибокого та всебічного дослідження економічних категорій - головних одиниць економічного мислення. Економічну категорію '' потенціал '' в широкому науковому вжитку почали використовувати в кінці 70- х - на початку 80-х років хх століття. Саме на цей період припадає розвиток методологічних досліджень і термінологічного визначення різних аспектів даного поняття.

Основна мета виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей, тому його склад і характеристики елементів повинні відповідати й визначатися вимогами продукції, яку виробляють.

Виходячи з цього складовими виробничого потенціалу галузі рослинництва є земля, основні виробничі й оборотні засоби і технологія. Не будучи речовим елементом виробництва, технологія є тим ланцюгом виробничого процесу, в якому в першу чергу реалізуються наукові та технічні рішення. Важливими компонентами технології є послідовність виконання технологічних операцій, кожна з яких базується на певних природних процесах і людській діяльності й у сукупності спрямовані на створення певного продукту.

Для виконання свого головного завдання і здійснення безперебійного й постійного відтворюваного процесу виробництва, виробничий потенціал повинен ефективно використовуватися і мати здатність до постійного й безперервного відтворення, яке проявляється в можливостях підвищення родючості ґрунтів, технічного і технологічного переозброєння підприємства.

Найважливішим природним ресурсом, джерелом багатства України по праву вважаються ґрунти, унікальні чорноземи. В Україні зосереджено 8.4% світових запасів чорноземів, які є її національним надбанням. Проте сучасне використання земельних ресурсів призвело до порушення науково обґрунтованих систем ведення землеробства. Стан в якому нині знаходяться сільськогосподарські угіддя незадовільний - від чого природна родючість ґрунтів знижується. земельний рослинництво фінансовий трудовий

Таблиця 3.1

Загальна земельна площа і розподіл сільськогосподарських угідь по землевласниках і землекористувачах у 2012 році ( тисяч гектарів )

Використання земель	Загальна земельна площа	Всі сільськогосподарські угіддя	З них:
			рілля	сіножаті	пасовища
Всього земель	60354.8	41800.4	32544	2410.2	5528
Землі сільськогосподарських підприємств і громадян	39671.0	37877.2	31314	1819.3	3576
У т. ч.
С/г підприємств	28284.4	26938.3	23408	984	1994
З них:
колективних	411.1	266.9	177.3	24.8	48.9
державних	1789.9	1519.7	1246	49	159.2
кооперативних	3662.2	3433.0	2899.4	166.2	293.4
товариств	13774.1	13275.1	11560	494.8	935.2
громадян	11386.6	10938.9	7905	835.2	1581
Землі інших користувачів	20683.8	3923.2	1230	590.9	1952

Отже, загальна земельна площа України становить 60354.8 тис. га, площа сільськогосподарських угідь 41800.4 тис. га. Біліша частина земельного фонду України належить підприємствам і громадянам.



Рис. 3.1. Земельна площа України

З рисунку видно, що основну площу земель України займають сільськогосподарські угіддя - 71.3% площі, ліси та лісо-вкриті займають 17.3%, забудовані землі -4.1%, води - 4.0%, інші землі - 3.3%.

Рис. 3.2. Структура сільськогосподарських угідь у 2012 році

Структура сільськогосподарських угідь представлена ріллею, пасовищами, сіножатними, перелогами, багаторічними насадженнями. В структурі переважає рілля і складає 83%, пасовища займають 9%, сіножаті 5%, перелоги 1%, багаторічні насадження 2%.

Останнім часом спостерігається високий рівень розорюваності земель, виснажливе використання земельних ресурсів. Без господарське ставлення до землі проявляється і в розвитку ерозійних процесів.

Загальний аналіз й оцінка землекористування свідчить, що воно в Україні зорієнтовано на досягнення максимальних вигід без відповідних заходів щодо підвищення родючості ґрунтів і земле охоронних витрат.

Свідченням цього є невтішні результати господарювання. Щоб прослідити ці тенденції розглянемо структуру посівних площ основних культур.

Таблиця 3.2

Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур, %

Культури	2010 рік	2011 рік	2012 рік
1	2	3	4
Вся посівна площа	100	100	100
Зернові та зернобобові культури	50.2 100	55.8 100	56.1 100
- озимі зернові	46.3	53.0	52.9
у т. ч.:
пшениця	39.0	43.8	44.2
жито	4.9	5.9	5.1
ячмінь	2.5	3.3	3.6
- ярі зернові	53.7	47.0	47.1
У т. ч.
Пшениця	2.2	1.8	1.9
ячмінь	26.7	23.0	25.8
овес	3.8	3.8	3.6
- кукурудза на зерно	10.0	8.3	8.5
- просо	3.2	2.3	1.1
- гречка	4.2	4.6	2.8
- рис	0.2	0.1	0.1
- зернобобові	3.0	2.8	3.1
Технічні культури	15.4 100	13.5 100	14.8 100
У т. ч.:
Цукрові буряки	20.4	25.7	22.0
Соняшник	70.3	66.2	69.6
Соя	1.6	2.2	2.7
Льон - довгунець	0.5	0.7	0.7
Картопля і овоче-баштанні культури	8.4 100	7.9 100	7.8 100
У т. ч.
Картопля	71.6	73.3	73.6
Овочі	23.6	22.4	22.2
Кормові культури:	26.0 100	22.8 100	21.3 100
Кормові коренеплоди	4.0	5.0	5.6
Кукурудза на силос	27.2	28.5	25.1
Однорічні трави	25.0	24.1	26.2
Багаторічні трави	42.3	40.8	41.4

Структура посівних площ представлена зерновими та зернобобовими, технічними культурами, картоплею і овоче-баштанними культурами, кормовими культурами. Питома вага кожної із складових поступово змінюється. Це можна проаналізувати за допомогою малюнка:

Рис. 3.3. Зміна структури посівних площ основних видів сільськогосподарських культур.

Негативною тенденцією є зростання частки соняшнику серед технічних культур до 70% проти 43.6% площ у 2012 році. Це спричинило суттєві порушення науково обґрунтованої структури посівів і виснаження ґрунтів.

Структура посівних площ здійснює безпосередній вплив на результати діяльності. Ефективно використовувати землю в сільському господарстві означає одержувати максимальну кількість сільськогосподарської продукції з одиниці площі з мінімальними витратами.

Таблиця 3.3

Виробництво основних сільськогосподарських культур

Назва культур	2010	2011	2012	2012 в % до 2010
1	2	3	4	5
Валовий збір, тисяч тонн
Зернові і зернобобові	24459		39706.1	38804.3	63
Цукрові буряки	13198		15574.6	14452.5	91,31
Соняшник	3457.4	2250.6	3270.5	127.2
Картопля	19838	17343.5	16619.5	112.33
Овочі	5821.3	5906.8	5827.1	100.41
Плоди і ягоди	1452.6	1106.3	1211.1	131.74
Урожайність з 1 гектара зібраної площі , центнерів
Зернові і зернобобові	19.4		27.1	27.3	77.78
Цукрові буряки	176.7		182.6	189.3	74.66
Соняшник	12.2	9.4	12.0	100.95
Картопля	121.6	108.1	104.4	113.38
Овочі	112.3	123.2	123.7	93.02
Плоди і ягоди	38.4	30.5	36.5	103,2
Зібрана площа , тисяч гектарів
Зернові і зернобобові	12586	14654.5	14242.4	92.07
1	2		3	4	5
Цукрові буряки	747.0		853.1	763.3	96,32
Соняшник	2841.6	2396.1	2719.5	112.2
Картопля	1631.0	1604.7	1592.3	111.1
Овочі	518.6	479.4	471.0	105.3
Плодово - ягідні насадження	378.0	363.0	332.2	121,23

Аналізуючи виробництво основних сільськогосподарських культур відразу можна сказати, що відбулося суттєве підвищення валових зборів, урожайності та збільшення збираємих площ з 2010 по 2012 рік. Так по зернових валові збори, урожайність збільшилась на 63%, а площа лише на 8%. По цукровому буряку валові збори і площа посівів майже не змінилась, трохи збільшилась на 9 та 4% відповідно, а урожайність збільшилась на 22%. У 2012 році зменшились валові збори і площі посівів по соняшнику при цьому урожайність скоротилась на 1%. На 20% скоротилися площі плодово - ягідних насаджень, що призвело до скорочення валових зборів на 31% .

На скорочення урожайності основних сільськогосподарських культур здійснює вплив і недовиконання основних технологічних операцій. Це зумовлено високою їх вартістю.

Таблиця 3.4

Витрати на виконання технологічних операцій при вирощуванні основних сільськогосподарських культур, гривень ( в розрахунку на 1 гектар )

Вид сільсько- господарських робіт	Озима пшени- ця 40 ц/га	Жито 25ц/га	Ярий Ячмінь 26ц/га	Горох 22ц/га	Овес 22ц/га	Куку- рудза 50ц/га	Соняш- ник 15ц/га	Цукро- вий буряк 300ц/га
Основний обробіток грунту та внесення добрив	120 - 150	110 - 140	100 - 130	110 - 140	100 - 130	120 - 150	100 - 130	140 - 160
Передпосівний обробіток і сівба	70 - 90	70 - 90	70 - 90	80 - 100	70 - 90	90 - 110	90 - 110	90 - 110
Догляд за посівами	50 - 70	20 - 30	10 - 20	20 - 30	10 - 20	80 - 100	80 - 100	110 - 130
Збирання врожаю	270 - 300	240 - 270	230 - 260	250 - 280	230 - 260	300 - 350	250 - 280	750 - 850
Усього витрат на виконання технологічних операцій	510 - 610	440 - 530	470 - 500	460 - 550	410 - 500	590 - 710	520 - 620	1090 - 1250
Матеріали:
- насіння	200 - 250	180 - 200	180 - 200	220 - 260	180 - 200	60 - 80	30 - 60	180 - 190
- мінеральні добрива	350 - 400	80 - 100	80 - 100	80 - 100	80 - 100	350 - 400	80 - 100	450 - 500
- засоби захисту рослин	120 - 130	60 - 70	40 - 50	40 - 50	30 - 40	150 - 180	100 - 120	300 - 350
Транспортні витрати	70 - 90	40 - 50	40 - 50	40 - 50	40 - 50	60 - 80	40 - 50	350 - 400
Інші витрати	50 - 70	40 - 50	30 - 40	40 - 50	40 - 50	70 - 80	40 - 50	110 - 140
Витрати від реалізації	60 - 70	30 - 40	40 - 50	35 - 40	30 - 40	60 - 70	35 - 45	100 - 110
Усього витрат	1360 - 1620	870 - 1040	820 - 990	915 - 1100	810 - 980	1340 - 1600	815 - 1015	2580 - 2940

Таким чином витрати на основні види продукції достатньо високі, але підприємству потрібно використовувати всі можливі способи щоб виконувати технологічні операції.

У процесі аграрної реформи у підприємствах аграрної сфери відбулися зміни у формах власності та господарювання, але методи управління на мікрорівні не відповідають вимогам ринкової економіки. Внаслідок цього спостерігається тенденція невикористання внутрішніх резервів та неадекватна реакція на зміну зовнішнього середовища.

Одним із важливих факторів раціонального ведення сільськогосподарського виробництва є формування розмірів підприємств відповідно до умов господарювання. При всіх організаційно - правових формах розміри підприємства повинні бути такими, щоб ефективно використовувалася земля, основні виробничі і оборотні засоби. Однак, встановленню оптимальних розмірів підприємств не приділялась належна увага. Розміри підприємства вважаються тоді оптимальними, коли забезпечується ефективне використання наявного виробничого потенціалу і досягаються кращі результати виробничої діяльності.

Підвищення економічної ефективності галузей рослинництва зумовлює необхідність розширення та удосконалення матеріально - технічної бази аграрного сектора економіки, введення в дію нових і реконструкцію існуючих виробничих потужностей, встановлення оптимальних розмірів технічної оснащеності підприємств, впровадження новітніх технологій. Аналіз стану основних виробничих засобів свідчить про звужений тип їх відтворення. За балансовою вартістю на кінець року їх вартість зменшилась з 118.3 до 57.6 млрд. грн., а їхня частка в структурі основних засобів зменшилась з 85.4 до 80.3%.

За 2010 - 2012 роки тракторний парк скоротився на 40.4%, зернозбиральні комбайни на 41.7%, картоплезбиральні на 67.4%, бурякозбиральні машини на 39.7%. Основними машинами галузь забезпечена на 48 - 66%. Спрацьованість машино - тракторного парку досягає 75%, а окремих видів машин - знаходиться на критичній межі. Готовність тракторів до виконання робіт на 1 березня 2005 року становила 75%. Вичерпання експлуатаційного ресурсу більшості сільськогосподарських машин значно дорожчає вартість їх ремонту, оскільки замість профілактичних і поточних необхідно проводити відновлювальні ремонти. Зношені основні засоби не забезпечують відповідного рівня і темпів збільшення обсягів виробництва продукції, а також підвищення продуктивності праці.

Внаслідок низького рівня забезпеченості підприємства засобами виробництва не виконуються окремі технологічні операції. Загальні втрати господарств становлять за недобором урожаю понад 30%, за перевитратами пального близько 15%.

Наведена ефективність використання засобів виробництва свідчить, що рівень потенційних можливостей підприємств залежить не тільки від концентрації виробничих засобів на одиницю земельної площі, а й від збалансованості матеріальних ресурсів, їх раціонального кількісного і якісного співвідношення, відповідності вимогам новітніх технологій, які в свою чергу підвищують ефективність біологічних засобів виробництва.

Пряма залежність між забезпеченістю підприємства основними засобами виробництва і ефективністю господарювання унеможливлюється і таким чином, як невідповідність між кількісними, якісними і ціновими характеристиками виробничих засобів; нераціональне співвідношення основних і оборотних виробничих засобів, яке порушує принцип цілісності виробничої системи; неорганічне поєднання наявної матеріально - технічної бази з обраним напрямом спеціалізації, що характерно для більшості підприємств.

Проведений аналіз дає можливість зробити слідуючи висновки: сучасному стану галузей рослинництва притаманний екстенсивний шлях розвитку, зменшення впровадження у виробництво досягнень науково - технічного прогресу, відсутність нормального машино - тракторного парку, зниження урожайності основних видів культур, без господарське ставлення до землі, втрати через недбалість. Виправлення наявних помилок є пріоритетом розвитку галузей рослинництва.

3.2 Аналіз технологічних процесів на підприємстві

Управління технологічними процесами у ПСП «Лук'янівка» відбувається при допомозі штатних працівників підприємства , дії який контролюються та коригуються головними спеціалістами , а саме: головним інженером, агрономом, згідно впровадженої технології виробництва, виходячи з наявного обладнання , устаткування та матеріально-технічного забезпечення. Ці спеціалісти складають технологічні карти по окремих технологічних операціях.

У рослинництві технологічні процеси та операції включають:

- обробіток землі: оранка, боронування, меліорація;

- внесення добрив, засобів захисту рослин, зрошення полів, профілактичний догляд за посівами;

- збирання урожаю, його транспортування та розміщення в межах виробничих та складських комплексів;

- ремонт , технічне обслуговування транспортних засобів , комбайнів та інших засобів та пристосувань.

Технологічні процеси постійно вимагають коштів та обладнання, тому ці процеси нормуються та обліковуються. Вони систематизуються, групуються і управляються відповідними системами.

У ПСП «Лук'янівка» оперативне управління технологічними процесами спрямоване на дотримання видів і строків технологічних робіт.

Головною задачею підвищення ефективності використання машино-тракторного парку у ПСП «Лук'янівка» є удосконалення оперативного управління виробничими процесами пов'язаними із функціонуванням засобів механізації, зо досягається за рахунок зниження простоїв по технічним і організаційним причинам, а також за рахунок більш раціонального використання праці механізаторів. Складність управління механізованим сільськогосподарським виробництвом обумовлена сезонністю робіт і постійною зміною концентрації технічних засобів, матеріалів і робочої сили при виконанні різних технологічних операцій.

На підприємстві діє автоматизована система управління, що ґрунтуються на автоматизації процесів.

Автоматизовані системи управління передбачають безпосередню участь людини у процесах прийняття рішень. Автоматизована система управління - людино-машинна система, яка забезпечує автоматизоване збирання і обробку інформації, потрібну для оптимізації управління у різних сферах людської діяльності. Ця система ґрунтується на сукупності взаємозв'язаних технічних засобів, економіко-математичних методів і моделей, інформаційних баз, комплексі організаційних, фінансових і технічних заходів, які дають змогу здійснювати (за допомогою технічного персоналу) раціональне управління контрольованими процесами за встановленими алгоритмами і регламентами.

3.3 Аналіз використання продукції

Реалізація виготовленої продукції - кінцева ціль діяльності організації, заключний етап кругообігу її коштів, але завершення якого визначають результатами діяльності, ефективність виробництва.

ПСП «Лук'янівка» реалізовує продукцію рослинництва переважно у ХПП «Миронівка», а також різним дрібним покупцям в межах Київської області. Продукцію тваринництва підприємство реалізовує м'ясопереробним підприємствам міста Біла Церква та Рокитно. Молоко збуває у ПП «Сімол».

Готова продукція - кінцевий продукт підприємства.

Основними каналами реалізації продукції у ПСП «Лук'янівка» є:

- реалізація згідно договорів заготівельним, переробним, торгівельним та іншим організаціям;

- поставки за міжгосподарською кооперацією;

- поставки по бартеру;

- реалізація на ринках, у власних магазинах, палатках, населенню.

Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва:

- створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів;

- використання для переробки безпосередньо в підприємстві.

За даними таблиці 3.8 проаналізуємо рівень використання продукції на підприємстві.



Таблиця 3.5

Обсяги реалізації та внутрішньогосподарського використання продукції

Канали реалізації та використання продукції рослинництва	2010 р.	2011 р.	2012 р.	У сер. за три роки
				ц	%
Реалізація - за договорами з них: приватним особам -заміжгосподарськими коопераціями - експорт - по бартеру працівникам за заробітну плату іншим підприємствам Виробничогосподарські потреби: - видача і продаж працівникам - громадське харчування з них: дитячий садок столова	10104 3630 1000 1500 - 650 300 180 1386 1458 1000 - 458 2430	16518 2809 400 1500 - 700 200 9 1448 9452 3542 5000 910 3440	4161 3160 1000 1500 - 500 100 60 332 669 300 200 169 1093	10261 3199,7 800 1500 - 617 200 83 1055 3860 1614 1733 512 2321	100 31 8 15 - 6 2 0,8 10 38 16 17 5 100

З даних таблиці 3.5. спостерігається тенденції до погіршення використання продукції . Але низькі показники зумовлені не лише гіршим використанням продукції, а і меншим виробництвом в звітному році.

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно - структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті структура - це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску - структурних зрушень. Ці явища завжди пов'язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно - структурні зрушення у випуску продукції. Нині вже не можна пояснювати негативні зміни асортименту й структури продукції «об'єктивними» причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань.

3.4 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та результативності господарювання

Рівень розвитку аграрного підприємства, його економіки, фінансового стану, значною мірою залежить від наявності, якісного складу та рівня забезпеченості його ресурсним потенціалом. До останнього входять земельні, трудові, фінансові ресурси, основні і оборотні засоби виробництва. Кожна складова ресурсного потенціалу підприємства має певні особливості в проведенні їх аналізу.

Ефективність використання землі характеризує система вартісних і натуральних показників. В таблиці 3.6 проаналізуємо економічну ефективність використання земельних ресурсів.

Таблиця 3.6

Економічна ефективність використання земельних ресурсів

Показники
	2010	2011	2012	2012р. до 2010%
1. Вироблено на 100 га ріллі:
- зерна, ц	1537,2	1519,39	1629,57	106
- цукрових буряків, ц	2227,1	2641,55	1390,88	62,45
2. Одержано на 1 га с/г угідь, грн.:
- валової продукції	1207	1047,35	727,72	60,2
- прибутку	2557,1	3214,18	3199,76	125,13

Аналіз наведених даних дає можливість зробити висновки, що ефективність використання земельних ресурсів знизилась. Так виробництво на 100 гектарів ріллі зерна у 2012 році порівняно з 2010р. зросло на 6%, а виробництво цукрових буряків впало на 37,55% - таке різке падіння зумовлено тим, що підприємство реалізувало цукрові буряки до Лучанського цукрового заводу, який у 2012 році перестав працювати. Також спостерігається падіння виробленої валової продукції на 1 га. сільськогосподарських угідь. У 2012 році виробили продукції на 1 га на 39.8% менше ніж у 2010р. - це зумовлено тим, що різко скоротився обсяг виробництва цукрових буряків. Прибутку підприємство отримало на 1 га сільськогосподарських угідь у 2012 році порівняно з 2010р більше на 25,13% - це зумовлено підвищенням цін на продукцію сільського господарства у 2011 році.