Агробіологічні основи технології вирощування озимого зерна

При посіві жита в пізні терміни і в областях з холодними зимами часто повністю або частково не відбувається осіннє кущення рослин. Якщо ж наступної весни умови зростання забезпечують дуже швидкий розвиток рослин, то і фаза весняного кущення також буде дуже короткою. В цьому випадку виникає надмірно проріджений стеблестій з незадовільною врожайністю, яка набагато нижче за врожайність озимого жита, висіяного в нормальні терміни. Це відноситься в першу чергу до посушливих районів, де посіви не можуть повністю використовувати зимову вологу.

Глибина посіву. Насінню жита для проростання потрібне неглибоке закладення в ґрунт. Тому їх слід висівати на меншу глибину, чим насіння інших зернових культур. Вузол кущення у жита розташований безпосередньо під поверхнею землі. Для забезпечення дрібнішого закладення насіння в ґрунт потрібний, щоб ґрунт досить добре осів перед посівом. Це необхідно враховувати при проведенні передпосівної обробки.

Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з утворенням технологічних колій. Норма висіву диплоїдних сортів на Поліссі 5,5-6,0 млн. схожих зерен на 1 га, в Лісостепу 5-5,5, у Степу 4-4,5 млн/га. Норма висіву тетраплоїдних сортів приблизно на 0,5-1,0 млн/га зерен менша. При запізненні із сівбою, сівбі на бідних ґрунтах, застосуванні перехресної або вузькорядної сівби норми висіву збільшують на 10-15%.

Насіння озимого жита загортають на глибину 3-4 см, а на легких ґрунтах - на 5-6 см, при сухій погоді - на 6-7 см. При дуже пухкому посівному ложі насіння озимого жита опиняється в ґрунті на дуже великій глибині. В цьому випадку відбувається утворення довгої підземної міжвузловини і втрачається багато енергії, яка вже більш не може бути використана для розвитку молодих рослин. Таке жито гірше кущиться, дає слабкі рослини, які менш стійкі до вилягання, гірше зимують і утворюють досить нерівномірний стеблистій. На глибину закладення насіння впливає застосування ґрунтових гербіцидів, що виключають дуже дрібний посів. Жито володіє високою здібністю до кущення. Це необхідно враховувати вже при розрахунку норми посіву. Як і раніше, основним недоліком в багатьох зонах обробітку цієї культури є надмірно висока норма посіву. Як і раніше, основним недоліком в багатьох зонах обробітку цієї культури є надмірно висока норма посіву. Дуже густий посів приводить до збільшення вилягання і тим самим до зменшення кількості і погіршення якості зібраного урожаю.

5.7 Догляд за посівами

Озиме жито стійке до хвороб, тому догляд за ним простіший і дешевший, ніж за озимою пшеницею. Застосовують інтегровану систему захисту рослин від хвороб, шкідників та несприятливих умов зимівлі, проводять весняне підживлення жита азотним добривами.

Жито добре протистоїть бур'янам, тому потреба в застосуванні гербіцидів на високопродуктивних посівах практично не виникає.

Для запобігання виляганню посівів їх обприскують у фазі трубкування (5 - 6 етапи органогенезу) інгібіторами, наприклад 50 % -м кампозаном (3 - 4 л/га.). Використовують також суміш кампозану (1,5 - 2 л/га) і ТУРу (3 л/га.) Кампозан, на відміну від ТУРу, при обприскуванні жита не зміщують з гербіцидами.

Осіннє підживлення посівів фосфорно-калійними добривами доцільна в тому випадку, якщо їх не вносили перед посівом або при посіві і якщо спостерігається надмірний розвиток унаслідок надлишку азоту, вологи і тепла.

Головним заходом зимового догляду за посівами озимого жита є снігозатримання. Сніговий покрив захищає рослини від зимових і ранньовесняних морозів, запобігає видуванню, а також діє згубно для кірки і сприяє знищенню її якщо вона утворилася.

Збирають жито у фазі воскової стиглості зерна. При вологості зерна 25-30% застосовують роздільний спосіб збирання, за якого краще просушуються зерна й їх солома, особливо при забур'яненні і виляганні озимого жита, і більш якісно можна провести обмолот. При запізненні із збиранням, коли вологість зерна знижується до 16-20%, кращі результати дає пряме комбайнування. Жито, схильне до обсипання, потрібно збирати у стислі строки. Зібране зерно очищають, сортують, при потребі просушують і зберігають при вологості 14-15%.

5.8 Збирання врожаю та боротьба з втратами

Важливо не тільки виростити добрий врожай, але і без втрат, із збереженням високих якостей зерна зібрати його. Період збирання - самий напружений в сільському господарстві. Він співпадає з осінньою сівбою, підготовкою ґрунту під урожай наступного року і із заготівкою кормів.

Практика показує, що можна добре провести сівбу, зразково доглядати за посівами, виростити високий урожай, проте якщо збирання буде неякісним і розтягнутим, то це веде до великих втрат і зниження валового збору зерна.

Причини втрат зерна можна звести в три групи: біологічні, організаційні і непередбачені. Біологічні втрати - це втрати посівних і хлібопекарських якостей зерна, пов'язані з сортовими особливостями рослин і зерна: диханням, проростанням, самозігріванням, розвитком мікроорганізмів, комах і кліщів; організаційні - втрати, викликані агрономічними, технічними, технологічними, природно-господарськими, економічними причинами, розкраданням і псуванням, низькій кваліфікації кадрів. Непередбачені - втрати унаслідок засух, суховіїв, повеней, зливових і обложних дощів, ураганів і бурь, граду, ранніх заморозків і снігу.

При комбайновому збиранні джерела і види втрат також можуть бути різноманітними. Величина втрат зерна багато в чому визначаються термінами, способами прибирання і організацією збиральних робіт в цілому.

Терміни збирання. Жито прибирають в кінці воскової стиглості (роздільний спосіб) або в повну стиглість при вологості зерна 14 - 17% - пряме комбайнування (Зінченко О. І. Рослинництво. 2001).

Способи збирання. В даний час озиме жито збирають роздільним способом і прямим комбайнуванням. Основним способом слід рахувати роздільне збирання. Вона дозволяє на п'ять - вісім днів раніше приступити до скошування в порівнянні з прямим комбайнуванням, а це зменшує час перебування жита на кореню і значно ослабляє напруженість робіт.

У разі прямого комбайнування засмічених або таких, що нерівномірно дозрівають посівів молотарка комбайна не справляється з обробкою вологого оберемка; очищення працює незадовільно; неминучі великі втрати зерна; продуктивність комбайна низька, а витрата палива велика; у бункер потрапляє вологе зерно, на сушку і підробку якого витрачається багато сил і засобів.

Роздільне збирання засмічених і нерівномірно дозріваючих посівів набагато скорочує втрати. Вона дає можливість отримувати суху солому, яка добре зберігає свої кормові якості і придатна до тривалого зберігання; дозволяє відразу ж услід за збирання підібрати її, що забезпечує своєчасне проведення обробки ґрунту.

Продуктивність комбайнів на роздільному прибиранні збільшує на 25 - 30%. Застосування цього способу дає можливість отримати також сухе і чисте зерно, внаслідок чого зменшуються витрати праці і засобів на післяжнивну обробку його на струмах.

5.9 Первинна доробка врожаю

Очищення. Домішки в партіях зерна мають вищу вологість, ніж саме зерно, до того ж вони часто вражаються мікроорганізмами. Це призводить до швидшого зігрівання забруднених партій зерна і вищих втрат від дихання. Крім того, домішки призводять до утворення ущільнених слоїв в штабелі зерна, які недостатньо вентилюються і швидко псуються.

Жито особливо швидко і чутливо реагує на забруднення. Тому потрібне ретельне попереднє очищення зерна озимого жита. Разом з тим в порівнянні зі всіма іншими зерновими культурами жито завдяки дуже міцній оболонці зерна стійкіше до механічних пошкоджень. Ефективність очищення зерна у сучасних комбайнів настільки висока, що в сільськогосподарських підприємствах для попереднього очищення зерна достатньо простого повітряного сепаратора.

Проміжне зберігання. Багато господарств при високій продуктивності обмолоту відчувають нестачу сушильних потужностей. В цьому випадку доводитися організовувати тимчасове зберігання вологого зерна.

Тепле зерно вологістю вище 18% не можна зберігати довше одного дня. Триваліше проміжне зберігання приводить до активізації процесів ферментації в зерні і до початку проростання. Зниження якості починається не тільки після склеювання вологих зерен в бункері зернового елеватора і втрати сипучості при вивантаженні, а набагато раніше.

Якщо потрібне тривале проміжне зберігання вологого жита, то можна перепускати зерно з одного бункера в іншій, проте ефективнішим є рівномірне вентилювання звичайним зовнішнім повітрям при подачі 10-20 м. куб. повітря на 1 м куб. зерна в годину. Згідно вимогою техніки безпеки, всі бункери, де зберігається вологе зерно, повинні мати відповідні вентиляційні канали. Для цього в більшості випадків досить прокласти по внутрішній стінці бункеру дренажну трубу з синтетичного матеріалу діаметром 100 мм.

Сушіння. Всі відомі методи і системи сушки цілком придатні для сушіння високоякісного озимого жита, якщо не перевищується рівень температури. Температура повітря при сушці повинна бути тим нижче, чим вище вологість зерна і чим довше гаряче повітря може впливати на зерно.

У сільськогосподарських підприємствах в даний час вже більше не використовують сушарки безперервної дії з дуже малими зонами сушки і тривалістю сушки менше 20 мин.

Разом з температурою сушки на збереження зерна впливає також швидкість видалення вологи. Якщо сушарка дуже швидко видаляє дуже багато вологи, то відбувається сильне морщення зерна. Це може привести до відриву зародка від борошнистого тіла і його пошкодження.

При сушці насінного жита в сушарках безперервної дії не слід за один прохід видаляти більше 4% вологи, щоб уникнути вказаної вище небезпеки. У сушарках періодичної дії і при сушці вентилюванням на складах волога віддаляється набагато повільніше, тому тут немає небезпеки пошкодження.

Також важливу роль грає відхід при зберіганні. Підвищена чутливість високоякісного жита до умов зберігання вимагає правильної організації догляду за зерном. При цьому важливо здійснювати точний контроль за температурою зерна і забезпечувати штабель достатньою кількістю кисню. Під час зберігання зерно в процесі дихання витрачає кисень. У герметично ізольованих бункерах при цьому відбувається накопичення СО₂, що може призвести до значного зниження схожості насіння. Достатнє забезпечення зерна киснем досягалося раніше за рахунок його переміщення при зберіганні, а зараз той же ефект отримують шляхом вентилювання. При зберіганні жита рекомендується один раз в 4 - 6 тижнів вентилювати бункери свіжим повітрям протягом 2 - 3 годин і постійно підтримувати температуру зерна в штабелі нижче 20 °С. Проте уникнути ураження зерна шкідниками можна тільки при охолоджуванні зерна і правильному зберіганні його при температурі не вище 10 °С.

6. Технологічна карта вирощування озимого жита

Висновки

Висока зимостійкість, здатність проростати при низьких температурах, порівняно менша вибагливість до ґрунтів і клімату роблять озиме жито найбільш невибагливою зерновою культурою. Але для отримання високих врожаї жито треба забезпечити всіма факторами життя в оптимальних співвідношеннях.

Своєчасна поява сходів є важливим етапом у житті рослин. Наступні сприятливі умови не можуть повністю компенсувати несприятливий вплив на рослину, який вона відчула на початку свого розвитку. Так, осіннє висушування ґрунту призводить до зріджування посівів і зменшення продуктивного кущіння. Тому дуже важливо висівати насіння в добре підготовлений ґрунт і в оптимальні для кожної зони строки сівби.

Жито не потребує високих температур протягом вегетаційного періоду і добре використовує для розвитку помірно-теплий період, за який встигає створити міцну кореневу систему, нагромадити значні запаси поживних речовин, що сприяє добрій перезимівлі. Куститься жито при температурі 10-12С, але цей процес може проходити і при температурі 5С, тільки більш повільно. У південному Степу України головним лімітуючим фактором для вирощування сталих високих врожаїв є дефіцит вологи. Під час проростання насіння, сходів і перших етапів росту жито не дуже вимогливе до вологи. Потреба у ній різко збільшується в період кущіння, виходу в трубку і колосіння. Нестача її впливає на інтенсивність кущіння, розмір колосу, кількість колосків і зернин у колосі.

Озиме жито, як і інші хлібні злаки, засвоює значну кількість азоту. Достатня його кількість сприяє, посиленню кущення, а також підвищенню вмісту білка в зерні. Азотні добрива слід вносити в підживлення восени і рано на весні, коли у ґрунті процеси нітрифікації сповільнені. Але слід пам'ятати, що надмірна кількість азоту, призводить до розвитку великої маси і в сполученні з недостачею фосфору може призвести до вилягання і зменшення врожаю зерна озимого жита.

Важливо не тільки виростити добрий врожай, але і без втрат, із збереженням високих якостей зерна зібрати його. Практика показує, що можна добре провести сівбу, зразково доглядати за посівами, виростити високий урожай, проте якщо збирання буде неякісним і розтягнутим, то це веде до великих втрат і зниження валового збору зерна.

Список використаної літератури

1. Вавилов П. А. //Растениводство. - М. Агропроиздат, 1986

2. Зигашин А. А. //Озимая рожь. - 1981

3. Зінченко О. І. //Рослинництво. - К. Вища школа 2001

4. Животков Л.О., Бірюков С.В. // Озимі зернові культури. - Урожай 1993

5. Никитин Ю. А. //Озимая рожь Интенсиваня технология. - М.

Агропроиздат, 1989

6. Тиунов А. Н. // Озимая рожь. - Урожай 1979

7. Бугай С.М. // Рослинництво. - Вища школа 1978

Размещено на Allbest.ru